Справа № 810/5065/18 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
12 червня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Коротких А.Ю.,
суддів: Ганечко О.М.,
Сорочка Є.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області про визнання протипраним та скасування рішення, а також зобов'язання вчинити певні дії, -
До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області щодо відмови у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1,581 га для ведення особистого сільського господарства; зобов'язати Вільнотарасівську сільську раду Білоцерківського району Київської області повторно розглянути клопотання щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1,581 га для ведення особистого сільського господарства з прийняттям рішення відповідно до ст. 118 ЗК України.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 20.08.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1, 581 га для ведення особистого сільського господарства. Зобов'язано Вільнотарасівську сільську раду Білоцерківського району Київської області повторно розглянути клопотання ОСОБА_1 від 20.08.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1, 581 га для ведення особистого сільського господарства з прийняттям відповідного рішення відповідно до ст. 118 ЗК України. У решті позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, Вільнотарасівська сільська рада Білоцерківського району Київської області подала апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
На адресу суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника позивача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв'язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що 20.08.2018 року позивач звернувся до Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області з клопотанням про передачу йому у власність земельної ділянки площею 1,581 га. для ведення особистого селянського господарств.
Відповідно до витягу із протоколу 24 сесії Вільнотарасівської сільської ради від 04.09.2018 року з даного питання був заслуханий Вільнотарасівський сільський голова Костина О.В., який повідомив, що згідно з даними міськрайонного управління в Білоцерківському районі та місті Білій Церкві Головного управління Держгеокадастру у Київській області площа вказаної у клопотанні земельної ділянки становить 1,45 га та дана земельна ділянка з 1993 року згідно з договорами оренди на земельні ділянки передається терміном на 11 місяців 8 (восьми) жителям села Вільна Тарасівка для ведення городництва, а саме: ОСОБА_2 - 0,26 га., ОСОБА_3 - 0,07 га., ОСОБА_4 - 0,22 га., ОСОБА_5 - 0,30 га., ОСОБА_6 - 0,12 га., ОСОБА_7 - 0,08 га., ОСОБА_8 - 0,30 га., ОСОБА_9 - 0,10 га. Також з даного питання виступив депутат Вільнотарасівської сільської ради ОСОБА_10 , який зазначив, що він з 2002 по 2006 роки був обраний сільським головою і вже в той час жителі села Вільна Тарасівка користувалися вказаними земельними ділянками та зазначив, що він також проти надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту із землеустрою щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки.
За результатами голосування рішення прийнято не було.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно із п. б ч. 1 ст. 12 Земельного Кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.
Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри.
До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі, якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України встановлено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Частиною 1 статті 121 Земельного кодексу визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.
Згідно з положеннями частини 7 наведеної статті, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Системний аналіз наведених правових норм дає підстави суду дійти висновку, що Земельним кодексом України визначено вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, зокрема: невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб'єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 Земельного кодексу України.
На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що оскільки рішення за клопотанням позивача від 20.07.2018 року прийнято не було, у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність земельної ділянки площею 1,581 га. слід відмовити, оскільки відсутній предмет спору.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правомірно вийшов за межі позовних вимог з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача та визнав протиправною бездіяльність Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області щодо не прийняття рішення за результатами розгляду клопотання ОСОБА_1 від 20.08.2018 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1, 581 га для ведення особистого сільського господарства.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1,581 га для ведення особистого сільського господарства з прийняттям рішення відповідно до ст. 118 ЗК України, колегія суддів зазначає наступне.
Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов'язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених проектом нормативно-правового акта.
Отже, дискреційне право органу виконавчої влади обумовлене певною свободою (тобто вільним, або адміністративним, розсудом) в оцінюванні та діях, у виборі одного з варіантів рішень та правових наслідків.
Частиною 7 ст. 118 ЗК України чітко передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.
Разом з тим, колегія суддів зазначає, що відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади, перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень та виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
На підставі вищенаведеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що належним захистом порушеного права позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути клопотання позивача про надання дозволу на розробку проекту землеустрою передачі безоплатно у власність із земель комунальної власності земельної ділянки площею 1,581 га для ведення особистого сільського господарства з прийняттям рішення відповідно до ст. 118 ЗК України.
Частиною 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Всі наведені апелянтами доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції.
На підставі вищезазначеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу Вільнотарасівської сільської ради Білоцерківського району Київської області залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 29 січня 2019 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтями 329, 331 КАС України.
Головуючий суддя: Коротких А.Ю.
Судді: Ганечко О.М.
Сорочко Є.О.