Справа № 320/2114/19
11 червня 2019 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача: Бужак Н. П.
Суддів: Костюк Л.О., Пилипенко О.Є.
За участю секретаря: Івченка М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні (без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року, суддя Брагіна О.Є., у справі за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат,-
Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулась Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ОСОБА_1 , в якому просила стягути з відповідача на користь Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного витрати, пов'язанні з його утриманням у зазначеному закладі вищої освіти у розмірі 152 334,60 грн.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.
В апеляційній скарзі Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання, просить скасувати вказане судове рішення та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Згідно з частиною 2 статті 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Оскільки учасники справи в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку, відповідно до частини 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року відмовлено у відкритті провадження у справі.
Відмовляючи у відкритті провадженні суд першої інстанції посилався на постанову Великої Палати Верховного суду від 14.03.2019 року у справі № П/811/1971/14 та зазначив, що зазначена категорія спорів належить до юрисдикції цивільних судів, повинна розглядатися за правилами цивільного судочинства, тому відсутні підстави для відкриття провадження у справі.
Судом першої інстанції зазначено, що оскільки у справі, що розглядається, спір виник щодо невиконання відповідачем прийнятих на себе за контрактом від 16.08.2017 року зобов'язань, даний спір стосується грошових коштів, право на які набув ОСОБА_1 ., цей спір має приватно-правовий, тому не може бути предметом розгляду адміністративного суду.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Заявлені вимоги позивач обґрунтовує тим, що між Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, з однієї сторони, та відповідачем, з іншої сторони, укладено контракт, предметом якого є проходження військової служби (навчання) в Національній академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Наказом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 22.03.2019 року №12-КС з солдатом ОСОБА_1 розірвано контракт про проходження військової служби (навчання) у ЗС України та відраховано відповідача з числа курсантів у зв'язку з небажанням продовжувати навчання.
Наказаом начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного від 22.03.2019 року №74 солдата ОСОБА_1 виклшючено зі списку зі списку особового складу Національної академії та знято з усіх видів забезпечення, зобов'язано відшкодувати витрати, пов'язані з його утриманням в Національної академії у сумі 156 736,75 грн.
Курсантом ОСОБА_1 частково відшкодовано витрати, пов'язані з його утриманням, однак несплаченою залишається заборгованість в сумі 4 402,15 грн., що підтверджується довідкою помічника начальника Національної академії з фінансово-економічної роботи - начальника фінансово-економічної служби №285 від 02.04.2019 року.
З огляду на вказані вище обставини, Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного звернулася в суд з позовом про стягнення зазначених вище витрат.
Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом.
Поняття «суд, установлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування суду, але і дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною 1 ст. 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 5 КАС України суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.
Пунктом 17 частини 1 статті 3 КАС України визначено, що публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби (п. 2 ч.1 ст. 19 КАС України).
За змістом ч. 1 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
До виду військової служби відноситься, зокрема, військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів) (ч. 6 ст. 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»).
Відповідно до ч. 5 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» з громадянами України - курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу вищого навчального закладу укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону.
Згідно з ч. 10 ст. 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу вищого навчального закладу відповідно до підпунктів «д», «е», «є», «з», «и» пункту 1 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці навчальні заклади, витрати, пов'язані з їх утриманням у вищому навчальному закладі, відповідно до порядку і умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється у судовому порядку.
Аналіз наведених вище норм свідчить про те, що позивач, навчаючись у вищому навчальному закладі Міністерства оборони України, проходив військову службу, що відноситься до публічної служби. При цьому, виконання вимог контракту, укладеного між курсантом ОСОБА_1 та Національною академією сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, предметом якого є проходження військової служби (навчання), а також наслідки невиконання вимог такого охоплюється поняттям проходження публічної служби, а тому на вказані відносини відповідно до ст. 19 КАС України поширюється юрисдикція адміністративних судів.
Колегія суддів враховує постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 804/285/16, у якій Верховний Суд відступив від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15, зазначивши, що спори, пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби, - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 810/2610/16 (провадження №11-1004апп18).
Крім того, у постанові від 12.12.2018 року Велика палата Верховного суду у справі № 804/285/16 вказала що висновків яких дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах, зокрема, від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, від 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15. Спори у цих справах також стосувалися стягнення витрат, пов'язаних з утриманням особи під час навчання у вищому навчальному закладі МВС, яка у подальшому перебувала на публічній/державній службі, і суд дійшов висновку, що спір не стосується проходження відповідачем публічної служби в органах внутрішніх справ, а пов'язаний з невиконанням ним умов цивільно-правової угоди і вимогою позивача відшкодувати понесені витрати на навчання у вищому навчальному закладі. За таких підстав зазначена категорія спору не належить до юрисдикції адміністративних судів, а має вирішуватися судами за правилами ЦПК.
Проте Велика Палата Верховного Суду вважає за необхідне відступити від цього правового висновку з огляду на таке.
З метою встановлення чіткого критерію визначення юрисдикції спорів щодо відшкодування вартості навчання особою, яка перебуває або перебувала на посадах, віднесених до державної або публічної служби, за позовом суб'єкта владних повноважень Велика Палата Верховного Суду відступає від висновків, викладених у постановах від 14 березня 2018 року в справі № 461/5577/15-ц, 31 жовтня 2018 року у справі № 820/5761/15, оскільки указані спори підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства як такі, що пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за невиконання договору підготовки фахівця, що призвели до відшкодування фактичних витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, навіть якщо подання відповідного позову про відшкодування витрат відбувається після її звільнення з державної служби.
Водночас в даній постанові зазначено, що у рамках цивільного процесу суд не може досліджувати та встановлювати правомірність дій, рішень чи бездіяльності службовця або посадовця, оскільки така можливість передбачена лише в адміністративному процесі в силу приписів статті 19 КАС у редакції Закону № 2147-VIII, якою охоплюється питання прийняття на публічну службу, її проходження та звільнення.
На підтвердження викладеного висновку зауважила, що 05 грудня 2018 року у справі № 818/1688/16 Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах від 10 квітня 2018 року у справі № 533/934/15-ц, від 20 червня 2018 року у справі № 815/5027/15, 3 жовтня 2018 року у справі № 755/2258/17, та вказала, що спори пов'язані з питаннями реалізації правового статусу особи, яка перебуває на посаді публічної служби, від моменту її прийняття на посаду і до звільнення з публічної служби, зокрема, й питаннями відповідальності за рішення, дії чи бездіяльність на відповідній посаді, що призвели до завдання шкоди/збитків, навіть якщо притягнення її до відповідальності шляхом подання відповідного позову про стягнення такої шкоди/збитків відбувається після її звільнення з державної служби - підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.
З урахуванням зазначеного, безпідставним є посилання суду першої інстанції на постанову Великої Палати Верховного Суду України від 14 березня 2019 року у справі № П/811/1917/14, оскільки у вказаній справі наведено правовий висновок в іншій категорії справ, відмінних від тієї, що розглядається.
Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, оскільки спір про стягнення витрат, пов'язаних з утриманням відповідача у закладі вищої освіти ЗС України є публічно-правовим та повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з п.4 ч.1 ст.320 КАС України підставами для скасування ухвали суду першої інстанції, яка перешкоджає подальшому провадження у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з порушенням норм процесуального права, що є підставою для скасування ухвали Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 229, 241, 242, 243, 308, 312, 313, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного задовольнити.
Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 24 квітня 2019 року скасувати, а справу за адміністративним позовом Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного до ОСОБА_1 про відшкодування витрат направити до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач: Бужак Н.П.
Судді: Костюк Л.О.
Пилипенко О.Є.
Повний текст виготовлено: 12 червня 2019 року.