Справа № 22ц -362/10 Головуючий у 1 інстанції - Грушицький А.І.
Категорія: 20 Доповідач - Шевчук Л.Я.
4 березня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів - Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі Матюхіній О.Г.,
з участю:
представника позивача - ОСОБА_1,
відповідачів - ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання недійсним біржового договору купівлі-продажу транспортного засобу, зобов'язання зняти автомобіль з обліку та зобов'язання повернути документи на транспортний засіб, за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_4 на рішення Луцького міськрайонного суду від 25 листопада 2009 року,
Позивач ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду від 25 листопада 2009 року, яким в задоволенні його позовних вимог відмовлено.
В поданій на рішення апеляційній скарзі ОСОБА_4, покликаючись на незаконність судового рішення із-за порушення норм матеріального і процесуального права, неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення його позову та зазначає, що судом при постановленні судового рішення не враховано того, що відповідач ОСОБА_3 на час укладення біржового договору не був власником спірного автомобіля, а тому не мав права продавати даний автомобіль і, крім того, судом не враховано, що кошти за автомобіль були сплачені позивачем ОСОБА_4, а не відповідачем ОСОБА_2, на якого був зареєстрований автомобіль.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала і просила її задоволити, відповідачі ОСОБА_2.і ОСОБА_3 апеляційну скаргу заперечили.
Судом першої інстанції встановлено, що в зв'язку з укладенням біржового договору купівлі-продажу автомобіля права позивача порушені не були.
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що 10 серпня 2007 року ОСОБА_3 видав нотаріально посвідчену довіреність, за якою уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_4 представляти його інтереси в державних, громадських, господарських та інших підприємствах, установах, організаціях при вирішенні питання купівлі-продажу або обміну, в тому числі оформлення договору позички чи найму транспортного засобу, в державній нотаріальній конторі, в приватного нотаріуса, в органах ДАІ України, МРЕВ за ціну та на умовах на його розсуд, стосовно автомобіля марки «ГАЗ-3110», 2003 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1. (а.с.15)
Таким чином, відповідач ОСОБА_2 та позивач ОСОБА_4 на підставі зазначеної довіреності набули право представляти інтереси власника транспортного засобу ОСОБА_3 при вирішенні питання купівлі-продажу, обміну, зняття з реєстрації зазначеного автомобіля, тощо.
Судом, крім того, встановлено, що 25 червня 2005 року між відповідачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений біржовий договір (угода) купівлі-продажу автомобіля марки «ГАЗ-3110», відповідно до якого ОСОБА_3 передав у власність ОСОБА_2 автомобіль за домовленістю сторін.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 12 лютого 2009 року, що набрало законної сили, в задоволенні позову ОСОБА_4 та ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання права власності на спірний автомобіль відмовлено.
ОСОБА_4 звернувся в суд з позовом про визнання недійсним біржового договору купівлі-продажу автомобіля, укладеного між ОСОБА_2 і ОСОБА_3, покликаючись на те, що відповідач ОСОБА_3 на час укладення біржового договору не був власником транспортного засобу, що в договорі не зазначена істотна умова, а саме - ціна договору та на те, що ОСОБА_2 навмисно ввів в оману другу сторону щодо обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою, третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Проте позивач ОСОБА_4 суду не довів, що біржовий договір купівлі-продажу автомобіля був укладений з недодержанням сторонами договору вимог закону, хоч відповідно до статті 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.
Врахувавши наведені обставини, суд першої інстанції обґрунтованого відмовив ОСОБА_4 В. в задоволенні його позовних вимог про визнання недійсним біржового договору купівлі-продажу автомобіля.
Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги про те, що на час укладення договору відповідач ОСОБА_5 не був власником автомобіля, так як із матеріалів справи вбачається, що автомобіль марки «ГАЗ 3110», 2003 року випуску, державний номер НОМЕР_1 на час посвідчення довіреності та на час укладення біржового договору купівлі-продажу автомобіля належав на праві власності ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу - серія ВНВ № 000281, виданого Луцьким МРЕВ УДАІ УМВС України у Волинській області.
Також не може бути підставою для визнання недійсним біржового договору купівлі-продажу автомобіля та обставина, що в договорі не зазначена ціна, за якою ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_2 купив спірний автомобіль.
Інші доводи апеляційної скарги не впливають на правильність рішення суду, яке постановлено з додержання норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст.307, 308, 314, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 25 листопада 2009 року по даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Головуючий : Судді: