Справа № 22ц -312/10 Головуючий у 1 інстанції - Фазан О.З.
Категорія : 45 Доповідач - Шевчук Л.Я.
23 лютого 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Шевчук Л.Я.,
суддів - Свистун О.В., Подолюка В.А.,
при секретарі -Матюхіній О.Г.,
з участю :
позивача - ОСОБА_1,
відповідача - ОСОБА_2,
представника відповідача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю та припинення права власності на земельну ділянку, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю та припинення права власності на земельну ділянку, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ратнівського районного суду від 23 грудня 2009 року ,
В листопаді 2009 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_5 про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю, виданого на ім'я останнього, та про припинення права власності на земельну ділянку.
Свої вимоги ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що земельна ділянка площею 1258 кв.м. по АДРЕСА_1 належала на праві власності ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Після смерті спадкодавця ОСОБА_6 право власності на спірну земельну ділянку набула дочка спадкодавця - ОСОБА_4, про що 10 листопада 2010 року було видано свідоцтво про право власності на спадкове майно за законом.
Покликаючись на зазначені обставини та на те, що на ім'я відповідача ОСОБА_2 у 1997 році був виданий Державний акт на землю і, що відповідач ОСОБА_2 розпочав будівництво на спірній земельній ділянці, ОСОБА_1 просила визнати недійсним Державний акт про право власності на землю, виданого на ім'я ОСОБА_2 і припинити його право власності на дану земельну ділянку.
В грудні 2009 року ОСОБА_4, як третя особа на стороні позивача із самостійними вимогами, звернулася в суд позов до ОСОБА_1 і ОСОБА_2 про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю, виданого на ім'я ОСОБА_2, та про припинення права власності останнього на земельну ділянку і просила суд, з огляду на те, що власником спірної земельної ділянки є вона, визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю, виданий на ім'я ОСОБА_2 у 1997 році.
Рішенням Ратнівського районного суду від 23 грудня 2009 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_4 задоволені.
Постановлено визнати недійсним Державний акт на право приватної власності на землю серії ВЛ, виданий 18 грудня 1997 року Ратнівською селищною радою на ім'я ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами площею 0,1258 га, розташовану за адресою : АДРЕСА_1.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 45,50 грн. судових витрат, на користь ОСОБА_4 22,75 грн. судових витрат.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 22,50 коп. судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_2, посилаючись на незаконність рішення суду із-за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, порушення і неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати із закриттям провадження по справі та зазначає, що суд при постановленні судового рішення не врахував того, що відповідач ОСОБА_2 у встановленому законом порядку набув право власності на земельну ділянку площею 1200 кв.м. по АДРЕСА_1 в смт. Ратне на підставі рішення селищної ради.
В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник апеляційну скаргу підтримали і просили її задоволити, позивач ОСОБА_1 апеляційну скаргу заперечила, ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилася, хоч у встановленому законом порядку була повідомлена про час та місце судового розгляду.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_2 не набув у встановленому законом порядку право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, а тому суд визнав недійсним Державний акт про право власності на землю серії ВЛ виданий 18 грудня 1997 року Ратнівською селищною радою ОСОБА_2.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 слід задоволити частково, рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову ОСОБА_1 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1 з наступних підстав.
Із матеріалів справи вбачається, що після смерті спадкодавця ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, дочка спадкодавця ОСОБА_4 набула право власності на спадкове майно, яке складається із земельної ділянки площею 1258 кв.м., що розташована в АДРЕСА_1, про що 10 листопада 2009 року державним нотаріусом Ратнівської районної державної нотаріальної контори було видано свідоцтво про право власності на спадщину за законом. (а.с.58)
Крім того, в матеріалах справи наявні копії двох Державних актів про право власності на землю, виданих 18 грудня 1997 року на підставі одного і того ж рішення Ратнівської селищної ради № 67 від 21 жовтня 1997 року як спадкодавцю ОСОБА_6, так і відповідачу ОСОБА_2 (а.с.13,15) При цьому, судом встановлено, що Державний акт про право приватної власності на землю, виданий на ім'я відповідача ОСОБА_2 не має кадастрового номера.
Також в судовому засіданні встановлено, що рішенням Ратнівської селищної ради № 14/6 від 9 листопада 2000 року відповідачу по даній справі ОСОБА_2 була виділена земельна ділянка для будівництва житлового будинку на праві особистої власності площею 1200 кв.м. в АДРЕСА_1. (а.с.90)
А тому відповідач ОСОБА_2 вважає, що саме він у 2000 році на підставі зазначеного рішення Ратнівської селищної ради набув право власності на земельну ділянку.
Проте, відповідно до вимог закону, а саме статей 125, 126 ЗК України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його держаної реєстрації, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.
Відповідач ОСОБА_2 не подав суду Державного акта про право приватної власності на землю, виданого на підставі рішення Ратнівської селищної ради від 9 листопада 2000 року, тобто відповідач суду не довів того, що він набув право власності на спірну земельну ділянку, оскільки рішення селищної ради не є тим документом, що посвідчує право на землю.
ОСОБА_4 представила суду виданий на її ім'я державний акт про право приватної власності на землю, виданий на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом.
На підставі наведеного суд першої інстанції обгрунтовано задоволив позовні вимоги ОСОБА_4 про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю, правильно врахувавши при цьому, що наявний в матеріалах справи Державний акт на землю, виданий у 1997 році на ім'я відповідача ОСОБА_2 не може бути визнано документом, що посвідчує право відповідача на спірну земельну ділянку.
Разом з тим, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції безпідставно задоволив позовні вимоги ОСОБА_1
Відповідно до вимог статті 3 ЦПК України в порядку цивільного судочинства до суду може звернутися особа, права якої порушені, оспорені або невизнані.
ОСОБА_1 звернулася до суду не за захистом своїх порушених прав, а за захистом порушених прав ОСОБА_4, яка, на думку позивача ОСОБА_1, набула у встановленому порядку право власності на спірну земельну ділянку.
Оскільки позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні не довела, що відповідачем порушені саме її право власності на спірну земельну ділянку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Таким чином, із-за порушення судом норм процесуального права, судове рішення в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 слід скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1
В решті рішення суду слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволити частково.
Рішення Ратнівського районного суду від 23 грудня 2009 року по даній справі в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення.
В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним Державного акта на право приватної власності на землю та припинення права власності на земельну ділянку відмовити.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання рішенням законної сили.
Головуючий : Судді :