Справа № 22ц- 204/ 10 Головуючий у І інстанції - Канівця Л.Ф.,
Категорія № 5 Доповідач - Свистун О.В.
23 лютого 2010 року місто Луцьк
Судова палата у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі колегії суддів:
головуючого - судді Шевчук Л.Я .,
суддів Свистун О.В., Подолюка В.В.,
при секретарі Матюхіній О.Г.,
з участю представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Селянського фермерського господарства (СФГ) ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення 748 800 гр.
за апеляційною скаргою позивача СФГ ОСОБА_4 на рішення Володимир-Волинського міського суду від 10 грудня 2009 року, -
Селянське фермерське господарство ОСОБА_4 звернулося в суд із позовом до ОСОБА_3 про стягнення 748 800 грн. вартості моркви, яка є власністю фермерського господарства та знаходилася в овочесховищі по АДРЕСА_1. Оскільки дане овочесховище знаходилося в розпорядженні відповідача, останній розпорядився врожаєм моркви без згоди та відома фермерського господарства. Причиною є те, що відповідач вийшов з членів СФГ «ОСОБА_4» та використав належне господарству майно в своїх цілях.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 10 грудня 2009 року в позові Селянського фермерського господарства (СФГ) ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення 748 800 грн. відмовлено.
В апеляційній скарзі представники позивача СФГ ОСОБА_4 вказують на незаконність рішення суду із-за неповного з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; порушенням норм матеріального та процесуального права. Просять рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог повністю.
В апеляційній скарзі представники позивача зазначають, що суд першої інстанції не взяв до уваги рішення апеляційного суду яким було виділено відповідачу ОСОБА_3 його частку в майні СФГ ОСОБА_4, зокрема в частині готової продукції грошима, а не готовою продукцією. Крім того, суд помилково вважає, що для витребування майна з чужого незаконного володіння необхідно, щоб майно було в наявності. А також вважають, що шкоду слід відшкодовувати на час ухвалення рішення.
Представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали з підстав зазначених у ній.
Відповідач ОСОБА_3 заперечив апеляційну скаргу, оскільки вважає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Просить залишити рішення без змін, оскільки морква, яка знаходилася в овочесховищі належала їх батькові, ОСОБА_4, а не фермерському господарству.
Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до скасування з ухваленням нового рішення з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що селянське фермерське господарство ОСОБА_4 створене ОСОБА_4, 20 вересня 1999 року, місцезнаходження якого с. Нехвороща Володимир-Волинського району Волинської області, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію та копією Статуту господарства. Предметом діяльності СФГ ОСОБА_4 є садівництво, вирощування городніх, зернових та технічних культур, їх переробка, зберігання та реалізація. Членами СФГ ОСОБА_4 були його сини - ОСОБА_1 та ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який був головою господарства. У вересні 2003 року голова господарства ОСОБА_4 вийшов із членів СФГ і головою даного господарства став ОСОБА_1 ( П. 1.2 Статуту СФГ).
Згідно з рішенням апеляційного суду Волинської області від 25 березня 2009 року позов ОСОБА_3 про виділ його частки з майна СФГ ОСОБА_4 було задоволено та виділено у власність техніку на загальну суму 151208.12 грн. і стягнуто 159341,88 грн. компенсації за частку в майні фермерського господарства. Крім того, даним рішенням встановлено, що в лютому 2007 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виник конфлікт і останній вийшов із членів СФГ.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 29 жовтня 2009 року ОСОБА_1 виділено у приватну власність в натурі Ѕ частину овочесховища по АДРЕСА_1 , оскільки ОСОБА_3 використовував все овочесховище сам /а.с. 44-45/.
Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів в підтвердження його вимог та заперечень.
Однак, з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що згідно із статистичним звітом по господарству станом на 01 грудня 2006 року за господарством рахується 200 тонн моркви /а.с. 9-12/.
Судом встановлено, що дана морква була вирощена на землях СФГ протягом 2006 року та завезена на зберігання в овочесховище по АДРЕСА_1, яке належить в рівних частках на праві власності сторонам по справі.
Покликання відповідача, що морква в овочесховищі була відсутня спростовується його ж поясненнями в судових засіданнях та наданих суду запереченнях. Зокрема, відповідач неодноразово наголошує, що морква, яка була в овочесховищі належить не СФГ, а його батькові ОСОБА_4 Однак, будь-яких доказів про вирощення моркви його батьком або її придбання в інших осіб відповідач суду не надав. З наданої суду квитанції не вбачається, що насіння моркви було придбане відповідачем по справі, або ОСОБА_4 Крім того, останній в своїх поясненнях не зазначає, що моркву було придбано та вирощено ним, а не фермерським господарством. Сторони по справі не заперечили, що 14 т 800 кг моркви було продано ОСОБА_4 і кошти здані на рахунок господарства.
Отже, судом встановлено, що морква, яка зберігалася в овочесховищі по АДРЕСА_1 належала СФГ ОСОБА_4
Відповідно до ст.. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Із пояснень сторін судом з'ясовано, що доступ до овочесховища мав тільки відповідач ОСОБА_3, оскільки саме він був завскладом та мав ключі до дверей. Дані обставини відповідач не спростував.
Судом встановлено, що на даний час моркви немає. Відповідач стверджує, що морква втратила товарний вигляд і була вивезена з овочесховища на поля господарства. Однак, доказів в підтвердження своїх заперечень суду не надає.
Таким чином, відповідач розпорядився майном, яке йому не належало, а отже позивач як власник моркви має право звертатися в суд за захистом своїх порушених прав.
Із аудиторського висновку /а.с. 48-50, 90/ вбачається, що у розшифровці готової продукції станом на 01 березня 2007 року, доданої до матеріалів аудиторської перевірки, вказана сума 152.9 тисячі гривень відповідає залишку моркви в кількості 180 тонн та цибулі в кількості 11.11 тонн.
Отже, із наданих суду доказів вбачається, що станом на 1 березня 2007 року повинно було бути в овочесховищі 180 тонн моркви.
Із розрахунку виплати /а.с. 50/ слідує, що вартість такої кількості моркви включена в загальну вартість майна, яке розділено між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 рішенням апеляційного суду від 25 березня 2009 року ОСОБА_3 і стягнуто вартість готової продукції в грошовому виразі. Отже, вся готова продукція залишена у власності СФГ.
Відповідно до ст..386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Судом встановлено, що станом на 01 березня 2007 року за господарством рахувалося 180 тонн моркви. Сторонами визнано, що 14 тонн 800 кг. моркви в травні 2007 року було продано по одній гривні за кілограм. Таким чином, при оптовій купівлі-продажі вартість кілограма моркви була одна гривня. Враховуючи кількість моркви колегія суддів приходить до висновку, що при реалізації моркви оптом було б СФГ ОСОБА_4 отримано 180000 грн. А тому позов підлягає задоволенню саме на таку суму.
Покликання позивача, що середньо ринкова вартість моркви станом на 25 травня 2007 року була 3 грн.50 коп. не може братись до уваги, оскільки позивач не надав суду доказів, що моркву було реалізовано не оптом.
Згідно із ст.. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
Отже в користь позивача слід стягнути із відповідача 1820 грн. судових витрат, а саме 1700 грн. судового збору та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 317, 218, 88 ЦПК України, ст.. 317, 386 ЦК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача СФГ «ОСОБА_4.» задовольнити частково.
Рішення Володимир-Волинського міського суду від 10 грудня 2009 року в даній справі скасувати.
Ухвалити нове рішення.
Позов задоволити частково.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь Селянського фермерського господарства (СФГ) «ОСОБА_4.» 180000 грн.
Стягнути з ОСОБА_3 в користь Селянського фермерського господарства (СФГ) «ОСОБА_4.» - 1820 грн. (1700 грн +120 грн.) судових витрат.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підпис/ /підпис/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду О.В.Свистун
/підпис/ /підпис//підпис/
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду О.В.Свистун