Справа № 22ц-413/10 Головуючий в 1 інстанції: Лівандовська-Кочура Т.В.
Категорія: 45 Доповідач: Веремчук Л.М.
17 березня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Мудренко Л.І.,
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.,
при секретарі Губарик К.А.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
відповідачів ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виділення частки із складу земельної ділянки за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду від 20 січня 2010 року,-
29 травня 2009 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про виділення частки із складу земельної ділянки. Позовні вимоги мотивовані тим, що житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 в місті Луцьку належить сторонам на праві спільної часткової власності, а саме: ОСОБА_3 - 51/100, ОСОБА_1 - 26/100, ОСОБА_2 - 23/100. Рішенням Луцької міської ради №26/2.32 від 22.12.2005 року земельну ділянку за вказаною адресою останнім передано безоплатно у спільну часткову власність у частках, розмір яких відповідає розмірам їхніх часток у будинку. На дану ділянку оформлено державний акт про право власності на земельну ділянку від 21.02.2006 року. Позивач вказув, що відповідачі користуються земельною ділянкою у розмірах, що перевищують належні їм частки даної ділянки, в добровільному порядку укласти угоду про порядок користування земельною ділянкою не хочуть. Покликаючись на викладене, просив виділити зі складу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в місті Луцьку належну йому частку в розмірі 26/100 ідеальної долі, що становить 174,2 кв. м., до квартири № 2 житлового будинку.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 20 січня 2010 року позов задоволено.
Ухвалено виділити ОСОБА_1 зі складу земельної ділянки по АДРЕСА_1 в місті Луцьку 26/100 часток, що становить 174,2 кв. м., до квартири № 2 житлового будинку згідно схематичного плану, який міститься у висновку № 0-290 судової будівельно-технічної експертизи від 19.10.2009 року.
Стягнуто з відповідачів на користь позивача витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, в розмірі по 428 гривень з кожного, судовий збір - по 47 гривень 72 копійки з кожного, витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи - по 125 гривень з кожного.
В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить дане рішення скасувати в зв'язку з невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального права і ухвалити нове рішення, яким провести поділ земельної ділянки відповідно до встановленого порядку користування.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що сторони по справі є співвласниками житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_1 в місті Луцьку. Частка позивача згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 4418269 від 11.08.2004 року (а.с. 11) становить 26/100. Дане майно ним придбано на підставі договору купівлі-продажу від 26.07.2004 року (а.с. 10).
Рішенням Луцької міської ради № 26/2.32 від 22.12.2005 року (а.с. 8) земельну ділянку, площею 670 кв. м, по АДРЕСА_1 передано безоплатно у власність ОСОБА_1 (26/100), ОСОБА_2 (23/100) та ОСОБА_3 (51/100).
Відповідно до висновку судової будівельно-технічної експертизи № О-290 від 19.10.2009 року (а.с. 31-36) користувачам спірної земельної ділянки, виходячи з розміру земельної ділянки та розташування на ній будівель і споруд, запропоновано встановити єдиний можливий варіант її розподілу у частках найбільш близьких до ідеальних, при якому забезпечуються права усіх сторін на користування належними їм частинами ділянки та вільний доступ до належних їм на праві власності приміщень.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно ч. 1, 3 ст. 88 Земельного кодексу (далі - ЗК) України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Відповідно до ст.ст. 90, 152 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Статтею 103 ЗК Кодексу передбачено, що власники земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей.
При таких обставинах справи, які підтверджуються належними і беззаперечними доказами та відповідно до зазначених норм матеріального права, суд дійшов правильного і обґрунтованого висновку, що позивач як учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки.
Задовольняючи позов, суд виходив з того, що частка позивача у спільній частковій власності на земельну ділянку становить 26/100 (174,2 кв. м), а тому в такому розмірі і виділив її позивачу.
Проте погодитись із таким висновком суду не можна.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.
За змістом ч. 6, 7 ст. 147 ЦПК України висновок експерта для суду не є обов'язковим і оцінюється судом за правилами, встановленими статтею 212 цього Кодексу. Незгода суду з висновком експерта повинна бути мотивована в рішенні або ухвалі.
У даній справі ухвалою суду було призначено судову будівельно-технічну експертизу. Висновком експерта визначено єдиний можливий варіант розподілу спірної земельної ділянки в частках найбільш близьких до ідеальних, згідно якого позивачу запропоновано виділити 21/100, що становить 143,9 кв. м.
Згідно ухваленого рішення по справі позивачу виділено 26/100 часток зі складу земельної ділянки по АДРЕСА_1 у місті Луцьку, тобто його ідеальну долю, що є неможливим та порушує права відповідачів як співвласників даної ділянки. При вирішенні даної справи судом не взято до уваги вищевказаного варіанту розподілу земельної ділянки та не мотивовано незгоди з цим висновком експерта, що є порушенням норм процесуального права.
Крім того, з висновку експерта вбачається, що при розподілі спірної земельної ділянки необхідно залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_2 1/100 частки ділянки, що становить 6 кв. м, та спільному користуванні ОСОБА_1 і ОСОБА_3 10/100 частки ділянки, що становить 67,1 кв. м, У зв'язку з цим у висновку також визначено відхилення від ідеальних долей, що належать сторонам на праві спільної часткової власності. Дану обставину судом при ухваленні рішення не було враховано, внаслідок чого порушено права відповідачів на користування належними їм частинами ділянки.
Суд проводить поділ земельної ділянки наближено до порядку користування, який існує на даний час. Вимоги апелянта про виділ земельної ділянки в межах встановленого на теперішній час порядку користування не можуть бути задоволені в повному об'ємі, оскільки він користується земельною ділянкою у більшому розмірі, ніж йому належить.
За таких обставин рішення суду не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені вище порушення призвели до неправильного вирішення спору, що відповідно до ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення.
На підставі ст.ст. 88, 90, 103, 152 ЗК України, керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 20 січня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Виділити ОСОБА_1 зі складу земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1 в місті Луцьку, 21/100 частку, що становить 143,9 кв. м., згідно схематичного плану (додаток № 2) до висновку експерта № О-290 від 19.10.2009 року.
Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 1/100 частку, що становить 6 кв. м, земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 в місті Луцьку, згідно схематичного плану (додаток № 2) до висновку експерта №О-290 від 19.10.2009 року.
Залишити у спільному користуванні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 10/100 частки, що становить 67,1 кв. м, земельної ділянки, яка знаходиться по АДРЕСА_1 в місті Луцьку, згідно схематичного плану (додаток № 2) до висновку експерта № О-290 від 19.10.2009 року.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, в розмірі 428 гривень, судовий збір в розмірі 47 гривень 72 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 125 гривень.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, в розмірі 428 гривень, судовий збір в розмірі 47 гривень 72 копійки та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 125 гривень.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Судді