Справа № 22ц-399/10 Головуючий в 1 інстанції Самрук Ф.В.
Категорія 39 Доповідач Киця С.І.
11 березня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Русинчука М.М.
суддів Антонюк К.І., Киці С.І.,
при секретарі Самуленко В.С.
з участю позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
відповідача, представника відповідача ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, редакції газети «Віче-інформ», ОСОБА_5 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Старовижівського районного суду від 25 листопада 2009 року, -
Заочним рішенням Старовижівського районного суду від 25 листопада 2009 року позов задоволено. Визнано такою, що являється недостовірною та порочить гідність, честь та ділову репутацію ОСОБА_1 інформація розповсюджена ОСОБА_3 в його заяві до Президента України, яка надійшла 17 липня 2009 року, Міністра внутрішніх справ України, яка надійшла 23 липня 2009 року та усному зверненні 22 червня 2009 року на телефон довіри другого відділу УМВС України про те, що 22 червня 2009 року з 16 до 17 год. ОСОБА_1 перебував у нетверезому стані. Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 1 грн. на відшкодування моральної шкоди та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу на зазначене рішення, в якій вказує на неправильність застосування норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції і направити справу на новий судовий розгляд.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 подав заяви на ім'я Президента України, Міністра внутрішніх справ України та телефон довіри другого відділу УМВС України, що надійшли відповідно 17 липня, 23 липня та 22 червня 2009 року, у яких він вказував на дії ОСОБА_1, а саме на те, що останній 22 червня 2009 року з 16 до 17 год. перебував в стані алкогольного сп'яніння.
Згідно з ч.1 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації має право на відповідь, а також спростування цієї інформації. Відповідно до ч. 3 ст. 277 ЦК негативна інформація, поширена про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного. Згідно ст. 299 ЦК України фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації. Фізична особа може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.
Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
В силу ч.2 ст. 302 ЦК України фізична особа, яка поширює інформацію, зобов'язана переконатись в її достовірності.
Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у п.18 Постанови №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
В обґрунтування своїх позовних вимог, які були уточнені в ході розгляду справи, позивач посилався на те, що відповідач направив листи з недостовірною інформацією про нього на адресу Президента України, Департаменту ДАІ України, Міністру внутрішніх справ і така неправдива інформація негативно вплинула на його стосунки з керівництвом, особовим складом МВС, виникли неприязні відносити з дружиною, друзями, сусідами. Ці відомості принижують його честь, гідність та ділову репутацію.
Із матеріалів справи вбачається, що відповідачем була подана заява на ім'я Президента України та МВС України у якій вказано про перебування працівника міліції ОСОБА_1 в нетверезому стані між 16-17год., керування автомобілем ВАЗ-2106, реєстраційний номер НОМЕР_1 і створення небезпечної для громадян аварійної ситуації. (а.с.34, 35). 22 червня 2009 року на телефон довіри 2-го відділу УМВС України у Волинській області звернувся ОСОБА_3, який повідомив що біля його будинку стоїть автомобіль за кермом якого перебуває державтоінспектор ВДАІ та АТІ ДАІ УМВС України старший лейтенант міліції ОСОБА_1 в нетверезому стані.
Проведеною УМВС України у Волинській області перевіркою було встановлено, що викладена в повідомлені ОСОБА_3 інформація щодо перебування в нетверезому стані під час несення служби старшим лейтенантом ОСОБА_1 не підтвердилась. Відповідно до протоколу медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивної речовини та стану сп'яніння № 126 від 22 червня 2009 року ОСОБА_1 був тверезий. (а.с.24).
Інформація, яка була поширена відповідачем відносно позивача про те, що ОСОБА_1 перебував 22 червня 2009 року в нетверезому стані є недостовірною і в судовому засіданні знайшов підтвердження факт поширення такої інформації.
Право висловлювати судження, оцінку, думки закріплено у ст. 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, і гарантовано ст. 34 Конституції.
Доводи відповідача про те, що ним були лише проінформовані вищевказані органи і він висловив свій погляд відносно стану позивача, не заслуговують на увагу, оскільки відповідач в поданих заявах констатував факт перебування позивача в нетверезому стані під час несення служби і ці висловлювання не можуть вважатись оціночними, критичною оцінкою певних фактів чи припущеннями. Дана недостовірна інформація стосується тверджень фактичного характеру - керування транспортним засобом працівником міліції ОСОБА_1 в нетверезому стані і не підпадає під поняття «оцінюючі судження» чи «критика». При цьому на час написання заяв відповідач знав про те, що позивач знаходився в тверезому стані, так як був присутній особисто при медичному освідуванні ОСОБА_1 на факт сп'яніння.
Отже, відповідач поширював відносно позивача завідомо неправдиві відомості. Також в судовому засіданні встановлено, що відповідач поширював цю інформацію на грунті неприязних відносин, які склалась у нього з працівниками ДАІ Старовижівського РВ УМВС, з метою принизити честь, гідність і ділову репутацію позивача, а тому він повинен нести відповідальність передбачену законодавством України.
Поширенням недостовірної інформації позивачу завдана моральна шкода і суд першої інстанції стягнув її з відповідача у розмірі заявленому позивачем.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, наведених у рішенні. Рішення судом постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а викладені у ньому висновки ґрунтуються на обставинах справи та підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити, а заочне рішення Старовижівського міськрайонного суду від 25 листопада 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий : - // - підпис
Судді : - // - - // - підписи
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду С.І.Киця