Справа № 22ц-390/10 Головуючий в 1 інстанції Канівець Л.Ф.
Категорія - 37 Доповідач Киця С.І.
15 березня 2010 року м. Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Киці С.І
суддів Антонюк К.І., Свистун О.В.
при секретарі Самуленко В.С.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника позивача ОСОБА_2
відповідача ОСОБА_3
представника відповідачів ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про визнання права власності на житловий будинок та за зустрічним позовом ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про визнання права власності на ? частину житлового будинку за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 грудня 2009 року,
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 23 грудня 2009 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, що по АДРЕСА_1. В решті позову відмовлено. Зустрічний позов задоволено. Визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_5 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. Визнано за ОСОБА_6 право власності на ? частину житлового будинку з надвірними будівлями, що знаходиться по АДРЕСА_1. 5 лютого 2010 року по справі ухвалено додаткове рішення, відповідно до якого судові витрати ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 не відшкодовуються один одному в судовому порядку і покладаються на сторони.
Позивач ОСОБА_1 подала до суду апеляційну скаргу на зазначене рішення суду. Вказує, що рішення не відповідає дійсним обставинам справи і вимогам закону і просить його скасувати та постановити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити, визнати за нею право власності на спадкове майно мами ОСОБА_7 - житловий будинок з надвірними господарськими спорудами по АДРЕСА_1.
Апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати з направленням справи на новий розгляд з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що мати позивачки ОСОБА_7 проживала з ОСОБА_8 з часу одруження - 04.03.1971 року, в житловому будинку по АДРЕСА_1. Свідоцтво про право власності видане на підставі рішення виконкому Володимир-Волинської районної ради від 09.06.1988 року на голову колгоспного двору ОСОБА_8 ОСОБА_8 помер ІНФОРМАЦІЯ_1, а ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_2.
Задовольняючи частково первісний позов і повністю зустрічний позов, суд першої інстанції виходив з того, що власником житлового будинку по вул.Комсомольській, 6 був ОСОБА_8 У фактичне володіння спадковим майном після смерті ОСОБА_8 вступили друга дружина ОСОБА_7, син ОСОБА_9, дочка ОСОБА_10, внучка ОСОБА_6 У фактичне володіння після смерті ОСОБА_7 вступила ОСОБА_1 ОСОБА_3, як спадкоємець майна ОСОБА_10 прийняв спадщину після її смерті. Спадкоємцем майна ОСОБА_9 став його син ОСОБА_5
Однак з такими висновками повністю погодитись не можна.
Звернувшись в суд з позовом про визнання права власності на житловий будинок в порядку спадкування після смерті ОСОБА_7, позивач ОСОБА_1 мотивувала його тим, що власниками спірного житлового будинку являлись ОСОБА_8 та ОСОБА_7, які були членами колгоспного двору. Лише ОСОБА_7 прийняла спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_8 Вона, позивач, є єдиною спадкоємницею майна спадкодавця ОСОБА_7, так як інші діти і спадкоємці першої черги відмовились від спадщини.
Із матеріалів справи вбачається, що житловий будинок в с.Селець Володимир-Волинського району належить колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_8 Дана обставина підтверджується свідоцтвом про право власності на житловий будинок від 28 червня 1988 року. ОСОБА_7, яка була дружиною ОСОБА_8 і проживала разом з ним в спірному будинку, померла у 2002 році та після її смерті відкрилась спадщина. Відповідно до матеріалів справи спадкоємцем майна після смерті ОСОБА_7 є позивач ОСОБА_1, а також ОСОБА_11, ОСОБА_12 та ОСОБА_13.
Проте, судом першої інстанції не було встановлено всіх спадкоємців ОСОБА_7 і не залучено їх до участі у справі, хоча позов однієї з спадкоємців- ОСОБА_1 було задоволено частково і визнано за нею права власності на спадкове майно. Заяви про відмову від спадщини, які інші спадкоємці подали після спливу шестимісячного строку на прийняття спадщини - у липні 2007 року, не мають юридичного значення для справи, оскільки у відповідності до ст. 553 ЦК України 1963 року спадкоємець за законом або за заповітом вправі відмовитись від спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. Судом не враховано, що згідно ч.1 ст. 549 ЦК України 1963 року визнається, що спадкоємець прийняв спадщину якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном і не перевірено цієї обставини відносно інших спадкоємців ОСОБА_7
Отже, спір щодо права власності на будинок по АДРЕСА_1 в порядку спадкування, стосується прав і обов'язків інших спадкоємців ОСОБА_7 - ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 При цьому вони не залучені до участі в даній справі.
Оскільки суд невірно вирішив питання про суб'єктний склад даного спору і не залучив до участі у справі всіх осіб, це відповідно до ст. 311 ч. 1 п. 4 ЦПК України є безумовною підставою для скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції не перевірив та не дав оцінки доводам позивача ОСОБА_14, про те, що спірний житловий будинок належав членам колгоспного двору, якими були ОСОБА_7 та ОСОБА_8, і вони проживали в ньому станом на 1 липня 1990 року.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду підлягає до скасування, а справа - направленню на новий розгляд. При новому розгляді справи слід усунути відмічені порушення закону, з'ясувати всі обставини, що мають значення для справи, перевірити і дати належну оцінку зібраним доказам і в залежності від встановленого вирішити спір відповідно до вимог матеріального та процесуального законодавства.
Оскільки скасовується рішення по суті з направленням справи на новий розгляд, то відповідно скасовується і додаткове рішення суду, яким було вирішено питання про розподіл судових витрат.
Керуючись ст. ст. 307, 311 ч. 1 п. 4, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Володимир-Волинського міського суду від 23 грудня 2009 року та додаткове рішення від 5 лютого 2010 року в даній справі скасувати, а справу направити на новий розгляд до того ж суду в іншому складі суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий - // - підпис
Судді: - // - - // - підписи
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду С.І.Киця