Справа № 22ц-336/10 Головуючий у 1 інстанції - Савицька Н.В.
Категорія - 19 Доповідач - Здрилюк О.І.
02 березня 2010 року
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Волинської області в складі :
головуючого - судді Стрільчука В.А.,
суддів: Здрилюк О.І., Карпук А.К.,
при секретарі - Савчук О.В.,
з участю пр-ка позивача та третіх осіб на стороні позивача: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
третьої особи на стороні позивача - ОСОБА_4,
пр-ка відповідача ОСОБА_5 та третьої особи - ОСОБА_6,
розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_5, ОСОБА_8 про визнання права власності на частину нерухомого майна, виділення його в натурі та стягнення штрафу і зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_7 про визнання недійсним договору інвестування будівництва за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_7 на рішення Луцького міськрайонного суду від 17 грудня 2009 року,
Особи, які беруть участь у справі:
позивач - ОСОБА_7,
треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2,
пр-к позивача та третіх осіб на стороні позивача: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
відповідачі - ОСОБА_5, ОСОБА_8,
треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_6, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17,
пр-к відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_6.
Колегія суддів
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 17 грудня 2009 року в позові ОСОБА_7 та в зустрічному позові ОСОБА_5 в даній справі відмовлено за їх безпідставністю.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_7 просить скасувати це рішення в частині відмови в первісному позові та ухвалити в цій частині нове рішення - про задоволення її позову.
Вважає, що допущено невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення і неправильне застосування норм матеріального права.
Судом першої інстанції встановлено, що 22 липня 2002 року між позивачем ОСОБА_7, як інвестором та ОСОБА_5, як забудовником не був укладений договір інвестування будівництва «Книжкового пасажу» по вул.Л.Українки,35-а в м.Луцьку, оскільки позивач не підписала даний договір, т.я. сторони не досягли всіх істотних умов, а саме строків, порядку проведення розрахунків та виконання зобов'язань по даному договору.
Оскільки договір є неукладений, то й відсутні підстави для задоволення первісного позову, т.я. у ОСОБА_7 не виникло права набути у спільну часткову власність 1/15 частину спірного нерухомого майна. Відповідно відсутні підстави і для задоволення зустрічного позову ОСОБА_5 про визнання договору недійсним.
Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.9 Закону України «Про інвестиційну діяльність» основним правовим документом, який регулює взаємовідносини між суб'єктами інвестиційної діяльності є договір (угода).
Відповідно до вимог п.2 ч.1 та ч.2 ст.44 ЦК УРСР в редакції 1963 року спірна угода мала бути укладена у письмовій формі та підписана особами, які її укладали.
Із наявного в матеріалах справи (т.1 а.с.8-9) договору інвестування будівництва «Книжкового пасажу» від 22.07.2002 року вбачається, що цей договір мав бути укладений між сторонами, однак договір не містить підпису інвестора ОСОБА_7.
В пункті п.11.1 зазначено, що цей договір набирає чинності з дня його підписання сторонами.
Оскільки договір між сторонами не підписаний, то суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що цей договір не укладався, а тому відсутні підстави для задоволення як первісного, так і зустрічного позовів.
Покликання апелянта на ту обставину, що договір укладений, оскільки містить підпис на першій його сторінці не заслуговує на увагу, оскільки суперечить вимогам ділового обороту.
Крім того, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що підпис на першій сторінці договору свідчить лише про підтвердження внесення коштів в розмірі 2110 у.о., а не про досягнення всіх істотних умов цього договору.
Покликання апелянта на те, що договір укладений, т.я. сторони приступили до його виконання шляхом передачі позивачем та отримання відповідачем коштів не заслуговують на увагу, оскільки не спростовують висновків суду щодо вимог закону про форму укладення такого договору. Крім того, позивач не позбавлена права на витребування у відповідача переданих нею коштів.
Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції на підставі встановлених в судовому засіданні фактів, що підтверджуються належними доказами правильно визначив правовідносини між сторонами і застосував норми матеріального права, що регулюють ці правовідносини.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а є лише суб'єктивним тлумаченням апелянтом правових норм.
Рішення в оскаржуваній частині постановлене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
В іншій частині, а саме у відмові в задоволенні зустрічного позову рішення суду першої інстанції не оскаржується.
Керуючись ст.ст.307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_7 відхилити, а рішення Луцького міськрайонного суду від 17 грудня 2009 року в даній справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.
Судді