Справа № 22ц-317/10 Головуючий у 1 інстанції: Бовчалюк З.А.
Категорія: 41 Доповідач: Мудренко Л.І.
17 березня 2010 року місто Луцьк
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді Мудренко Л.І.,
суддів Веремчук Л.М., Русинчука М.М.,
при секретарі Губарик К.А.,
з участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про вселення в житловий будинок за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2009 року, -
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2009 року позов задоволено повністю.
Ухвалено вселити ОСОБА_1 в житловий будинок АДРЕСА_1 в місті Луцьку.
Стягнуто з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 46 гривень судових витрат.
В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення і направити справу на новий судовий розгляд, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права.
Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено і це відповідає обставинам справи, що з 1993 року по 2009 рік позивач та відповідач перебували у зареєстрованому шлюбі (а.с. 6, 36) та у 1998 році купили житловий будинок АДРЕСА_1 у місті Луцьку (а.с. 7-8). Сторони по справі зареєстровані за вказаною адресою, що підтверджується копією будинкової книги (а.с. 38-39). ОСОБА_1 з 2007 року змушена була виселитися зі спірного будинку, оскільки в неї з відповідачем склалися неприязні стосунки, що унеможливлювали спільне проживання, іншого житла в неї немає.
Відповідно до ч. 3 ст. 47 Конституції України ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.
Згідно ч. 4 ст. 311 Цивільного кодексу України фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена житла, крім випадків, встановлених законом.
За змістом ч. 3 ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Таким чином суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позивач має право на проживання у житловому будинку АДРЕСА_1 у місті Луцьку і обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 про вселення у дане житло.
Висновки суду ґрунтуються на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи, перевірених належними доказами, яким суд дав правильну юридичну оцінку.
Рішення суду першої інстанції є законним, обґрунтованим та ухваленим з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.
Виходячи з меж апеляційного розгляду, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухваленого у даній справі судового рішення.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_3 відхилити.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 24 грудня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного суду України протягом двох місяців з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді