Справа № 22ц-1405/09 Головуючий у 1інстанції Курпінська С.С.
Категорія 32 Доповідач Киця С.І.
10 грудня 2009 року м.Луцьк
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Лончука В.Г.
суддів - Антонюк К.І., Киці С.І.
при секретарі Самуленко В.С.
з участю позивача ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3
представника відповідача ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відшкодування майнової та моральної шкоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_2 на рішення Луцького міськрайонного суду від 27 серпня 2009 року,
ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до відповідачів про відшкодування майнової та моральної шкоди. Позов мотивує тим, що 19 вересня 2006 року близько 00.20год. на проїзній частині пр.Відродження в м.Луцьку відбувся наїзд автомобілем «Форд-Скорпіо», реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_5 на її сина ОСОБА_7, внаслідок чого останній отримав смертельну травму. По даному факту порушена кримінальна справа за ознаками злочину передбаченого ч.2 ст.286КК України і досудове слідство не закінчене. В зв'язку з загибеллю сина вона понесла матеріальні витрати - проведення поховання, виготовлення і встановлення пам'ятника на суму 6348 грн. та їй було заподіяно моральну шкоду в сумі 100 000 грн. Просила стягнути з власника автомобіля «Форд-Скорпіо» ОСОБА_6 матеріальну шкоду в сумі 7107грн. та моральну шкоду в сумі 100000грн., з водія ОСОБА_5 50000грн. моральної шкоди.
Рішенням Луцького міськрайонного суду від 27 серпня 2009 року в позові відмовлено.
В поданій апеляційній скарзі позивач не погоджується з рішенням, вважає його незаконним у зв'язку з неправильним застосуванням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що протиправна поведінка відповідачів на момент розгляду справи не встановлена і не доведена їх вина в установленому порядку, позивач не надала доказів винних дій відповідачів внаслідок яких загинув її син ОСОБА_7, а тому позов є безпідставний.
Такий висновок суду не відповідає нормам матеріального права.
Відповідно до ч.2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно ч.2 ст.1168 ЦК моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно ст. 1201 ЦК особа, яка завдала шкоди смертю потерпілого, зобов'язана відшкодувати особі, яка зробила необхідні витрати на поховання та на спорудження надгробного пам'ятника, ці витрати. Допомога на поховання, одержана фізичною особою, яка зробила ці витрати, до суми відшкодування шкоди не зараховуються.
З матеріалів справи встановлено, що відповідачем ОСОБА_5 під час керування автомобілем «Форд-Скорпіо» 19 вересня 2006 року близько 00.20год. по пр.Відродження допущено наїзд на пішохода ОСОБА_7, внаслідок чого останній отримав смертельну травму. З даних по кримінальній справі пояснень ОСОБА_5 вбачається, що він керував автомобілем «Форд-Скорпіо» по пр.Відродження м.Луцька в напрямку вул.Гордіюк зі швидкістю 60-70км/год. ближче до середини дороги і коли перестроївся в правий ряд, то зненацька попереду свого автомобіля побачив пішохода, який вибіг на проїзну частину справа наліво відносно напрямку руху автомобіля. Він натиснув на гальма і одночасно з цим відбувся удар. ОСОБА_7 перетинав проїзну частину поза пішохідним переходом.
По даному факту 19 вересня 2006 року порушена кримінальна справа, позивача ОСОБА_2 визнано потерпілою по справі. Вина відповідача ОСОБА_5 у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди на даний час не встановлена.
Відповідно до свідоцтва про народження, виданого Нудижською сільською радою Шацького району Волинської області 29 березня 1960 року матір ОСОБА_7 - позивачка ОСОБА_2
Згідно висновку судової автотехнічної експертизи № 191 від 19 жовтня 2006 року водій ОСОБА_5 не мав технічної можливості уникнути наїзду на пішохода шляхом застосування екстреного гальмування з моменту виникнення небезпеки руху. В діях водія невідповідностей до вимог Правил дорожнього руху, які б лежали в причинному зв'язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди не вбачається. Висновком судово-медичної експертизи № 464 від 30.11.2006 року та комісійної судово-медичної експертизи № 74 від 02.11.2009р. встановлено, що причиною смерті ОСОБА_7 є відкрита черепно-мозкова травма, смерть настала в короткий проміжок часу після утримання ушкоджень. У крові ОСОБА_7 виявлено алкоголь в концентрації 4,93 %о.
Відповідач ОСОБА_5 під час скоєння дорожньо-тарнспортної пригоди керував транспортним засобом на підставі довіреності від 13 січня 2006 року виданої відповідачем ОСОБА_6, тобто був володільцем автомобіля на правовій підставі.
В силу вищенаведених норм відповідальність за заподіяну шкоду внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки повинен нести відповідач ОСОБА_5, а тому відмова до нього у позові не ґрунтується на вимогах закону і в цій частині слід рішення скасувати та постановити нове.
Оскільки позивач пред'явила до ОСОБА_5 лише вимоги про відшкодування моральної шкоди, то виходячи з принципу диспозитивності, колегія суддів приходить до висновку, що з нього слід стягнути в користь позивача моральну шкоду. Визначаючи розмір моральної шкоди, суд виходить з вимог розумності та справедливості, при цьому враховує характер та обсяг душевних страждань, які зазнала позивач, негативні наслідки, що настали, а також грубу необережність потерпілого ОСОБА_7 - знаходження в нетверезому стані та нехтування правилами безпеки руху і приходить до висновку про відшкодування моральної шкоди в розмірі 10 000грн.
Із позовної заяви та апеляційної скарги вбачається, що позивач просить стягнути з власника автомобіля - відповідача ОСОБА_6 7107грн. матеріальної шкоди, яка складається із витрат, понесених на її лікування, витрат на поховання, виготовлення та встановлення пам'ятника та 100000грн. моральної шкоди.
Постановою Пленуму Верховного Суду України № 6 від 27 березня 1992 року з наступними змінами «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» у п.4 роз'яснено, що під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки на підставі права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності, тощо).
ОСОБА_6 не був володільцем джерела підвищеної небезпеки, не керував транспортним засобом на час вчинення дорожньо-транспортної пригод. Судом не встановлено його вини у заподіянні шкоди ОСОБА_2, а тому він не може нести відповідальність за спричинену шкоду. Підстав для покладення на відповідача ОСОБА_6 обов'язку щодо відшкодування матеріальної та моральної шкоди немає. Суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_6 про стягнення матеріальної та моральної шкоди.
З відповідача ОСОБА_5 у відповідності до ч.1 ст. 88 ЦПК України пропорційно до розміру задоволених позовних вимог підлягають до стягнення судові витрати, які понесені позивачем при пред'явлені позову та подачі апеляційної скарги і документально підтвердженні, а саме судовий збір в сумі 12грн.75коп. (8.50грн.+4.25грн.) та витрати на інформаціно-технічне забезпечення в сумі 30грн. (15грн.+15 грн.).
Керуючись ст. ст. 307, 309, 316 ЦПК України, на підставі ст. України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду від 27 серпня 2009 року в даній справі в частині відмови у позові до ОСОБА_5 про стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити нове.
Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_2 10 000 (десять тисяч) грн. моральної шкоди, 42 (сорок дві)грн. 75 коп. судових витрат.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий - // - підпис
Судді - // - - // - підписи
З оригіналом згідно
Суддя апеляційного суду С.І.Киця