Справа № 11- 99/10 Головуючий по першій інстанції Логвинюк І.М.
Категорія: ч. 1 ст. 185 КК України Доповідач Міліщук С.Л.
м. Луцьк 05 березня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого-судді: Хлапук Л.І.
суддів: Матата О.В., Міліщука С.Л.
з участю прокурора: Старчука В.М.
законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальну справу за апеляцією захисника-адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 на вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 грудня 2009 року, яким
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, зареєстрованого у АДРЕСА_2, громадянин України, учень 9 класу, раніше не судимий, засуджений за ч. 1 ст. 185 КК України на 1 рік позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76, 104 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування покарання, якщо він протягом однорічного іспитового строку не вчинить нового злочину, виконає покладені на нього обов'язки: періодично з'являтись в кримінально-виконавчу інспекцію для реєстрації та повідомляти дану інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу засудженому залишено попередній - підписку про невиїзд.
Вироком вирішено долю речових доказів.
За вироком суду неповнолітній ОСОБА_2 визнаний винним та засуджений за те, що він 22 серпня 2009 року біля 20 год., перебуваючи на території спортмайданчика ЗОСШ №12 по вул. Симоненка у м. Ковелі Волинської області, таємно викрав у неповнолітньої ОСОБА_5 належні їй мобільний телефон марки «Нокіа 7510», вартістю 1200 грн. із карткою пам'яті, вартістю 70 грн., стартовим пакетом МТС, вартістю 30 грн., на рахунку якого було 25 грн., а також чохол до мобільного телефону, вартістю 45 грн., а всього майна на загальну суму 1370 грн.
В апеляції захисник - адвокат ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2, не оспорюючи доведеності винності та правильності кваліфікації дій засудженого, вважає, що до засудженого безпідставно не застосовано ст. 45 КК України, про що вона разом з законним представником просили в судовому засіданні під час судових дебатів. При цьому посилається на те, що ОСОБА_2 добровільно відшкодував завдані збитки.
Просить вирок суду змінити та звільнити засудженого від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям на підставі ст. 45 КК України.
Заслухавши доповідача, який доповів суть вироку та доводи апеляції, законного представника неповнолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_3, який підтримав апеляцію та просив її задовольнити, міркування прокурора, який просив залишити апеляцію без задоволення, а вирок суду без зміни, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляція захисника ОСОБА_4 задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Висновок суду про вчинення ОСОБА_2 крадіжки при обставинах, викладених у вироку, ґрунтується на доказах, досліджених судом в судовому засіданні, яким суд дав правильну юридичну оцінку та яка ніким не оспорюється.
При призначенні ОСОБА_2 покарання, судом першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховано, що ним вчинено середньої тяжкості злочин; особу засудженого, який по місцю навчання характеризується посередньо, раніше не притягався до кримінальної відповідальності, на обліку у кримінальній міліції не перебував, проживав у неповній багатодітній сім'ї; пом'якшуючі покарання обставини - вчинення злочину неповнолітнім, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину. Враховано судом і відсутність обтяжуючих покарання обставин.
З урахуванням вищенаведеного, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_2 без ізоляції його від суспільства.
Твердження захисника засудженого - адвоката ОСОБА_4 про необхідність застосувати до ОСОБА_2 ст. 45 КК України є безпідставним.
Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 вчинив злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжку). Згідно із ст. 12 КК зазначений злочин відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості та є умисним.
Згідно зі ст. 45 КК від кримінальної відповідальності у зв'язку з дійовим каяттям можна звільнити особу, яка вперше скоїла злочин невеликої тяжкості або необережний злочин середньої тяжкості, якщо вона після скоєння злочину щиро покаялася, активно сприяла розкриттю злочину і повністю відшкодувала завдані нею збитки або усунула заподіяну шкоду.
За таких обставин, хоча ОСОБА_2 і відшкодував завдані потерпілій збитки, однак його звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 45 КК є неприпустимим із-за вчинення ним злочину умисного злочину середньої тяжкості.
А тому підстав для зміни чи скасування вироку по обставинах, викладених в апеляції, колегія суддів не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України колегія суддів судової палати,-
Апеляцію захисника - адвоката ОСОБА_4 в інтересах засудженого ОСОБА_2 залишити без задоволення, а вирок Ковельського міськрайонного суду від 14 грудня 2009 року щодо ОСОБА_2 - без зміни.
Головуючий підпис Л.І.Хлапук
Судді підпис О.В.Матат
підпис С.Л. Міліщук
Згідно з оригіналом
Суддя апеляційного суду
Волинської області С.Л. Міліщук