Справа № 11-82/10 Головуючий в 1 інстанції Костюкевич О.К.
ст. 307 ч.2 КК України Доповідач Матат О.В.
м. Луцьк 2 березня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області в складі:
Головуючого-судді Матата О.В.,
суддів Міліщука Л.І., Матвієнко Н.В.,
з участю прокурора Смолюка Б.С.,
засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_1, ОСОБА_2 і захисника ОСОБА_3 на вирок Ківерцівського районного суду від 10 грудня 2009 року,
Зазначеним вироком ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець і житель м. Ковеля Волинської обл., громадянин України, судимий 4.02.2002 р. за ст.ст.185 ч.4, 75 КК України до 5-ти років позбавлення волі з випробуванням, 30.09.2002 р. за ст.ст.187 ч.2, 296 ч.2, 70, 71 КК України до 9-ти років позбавлення волі, 26.10.2007 р. звільнений від покарання умовно-достроково на 3 роки 7 місяців 12 днів, - засуджений за ч.2 ст.307 КК України на 5 /п'ять/ років позбавлення волі з конфіскацією майна і на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків шляхом приєднання до призначеного покарання частково не відбутого покарання за останнім попереднім вироком до відбування йому остаточно визначено 7 /сім/ років позбавлення волі з конфіскацією майна; ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець і житель м. Ковеля Волинської обл., громадянин України, відповідно до п.6 ст.89 КК України не судимий, - засуджений за ч.2 ст.307 КК України на 5 /п'ять/ років позбавлення волі з конфіскацією майна. Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 залишено попередній - тримання під вартою, а щодо ОСОБА_1 - змінено з підписки про невиїзд на тримання під вартою і його взято під варту при проголошенні вироку.
Постановлено обчислювати строк покарання ОСОБА_2 з 18 березня 2009 року, ОСОБА_1 з 10 грудня 2009 року із зарахуванням йому в строк покарання часу перебування під вартою з 18 по 21 березня 2009 року.
Вироком вирішено долю речових доказів і судових витрат.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визнані винними в тому, що 17 березня 2009 року, перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння, за попередньою змовою, з метою збуту на території Цуманської виправної колонії № 84 вони незаконно в м. Луцьку придбали особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс /висушену марихуану/ загальною масою 11,63 гр., зберігали його, перевезли в смт. Цумань.
Вирок оскаржили обидва засуджені та захисник ОСОБА_3 /мати засудженого ОСОБА_2./.
Захисник ОСОБА_3 в апеляції зазначає, що суд не врахував визнання вини і щире каяття ОСОБА_2, наявність в нього малолітньої дитини, не працюючої дружини, потребуючої допомоги хворої мами, що він не має батька, має постійне місце проживання і роботи, що судимість в нього погашена і він позитивно характеризується за місцем проживання.
Вона просить застосувати щодо ОСОБА_2 ст.ст. 69, 75 КК України.
У своїй апеляції засуджений ОСОБА_2 посилається на те, що був лише присутнім разом з ОСОБА_1 під час скоєння злочину, виконував незначну роль у ньому, активно сприяв розкриттю злочину. Він посилається на такі ж обставини, які зазначені в апеляції його захисника, просить про застосування щодо нього більш м'якого виду основного покарання на підставі ст.69 КК України.
Засуджений ОСОБА_1 у своєму зверненні до апеляційного суду заперечує факт обізнаності про наявність наркотичних засобів в упаковках, які він та ОСОБА_2 отримали для передачі ув'язненим Цуманськоі колонії, зазначає, що зізнався у злочині під примусом.
Вислухавши доповідача, який виклав суть вироку і доводи апеляцій, засуджених ОСОБА_2 та ОСОБА_1, які підтримали свої апеляції та обидва просили про пом'якшення призначеного їм покарання, їхніх захисників, які також просили про пом'якшення покарання своїм підзахисним, прокурора, який не погодився із апеляціями, вважаючи вирок щодо обох засуджених таким, що не підлягає зміні або скасуванню, провівши судове слідство в частині, що стосується обставин, на які посилалися апелянти і дослідивши нові матеріали, які надійшли до апеляційного суду після розгляду справи місцевим судом, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення апеляцій без задоволення і вироку щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - без зміни.
Протоколом огляду місця події та відповідним експертним дослідженням /а.с. 19, 123-124/ встановлено, що в затриманому біля виправної колонії автомобілі саме у тому місці, де знаходилися ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у двох пакунках разом з мобільними телефонами знаходилася висушена марихуана вагою 5,18 гр. і 6,45 гр.. Такі обставини ніким не оспорюються.
Під час досудового слідства і ОСОБА_1, і ОСОБА_2 підтверджували факт обізнаності обох щодо наявності наркотичної речовини у пакунках, які вони мали на меті перекинути за огорожу на територію Цуманської ВК /а.с. 56-57, 58, 59 (ОСОБА_1), 71-72, 73-74, 100-101 (ОСОБА_2).
ОСОБА_2 розповідав, що заздалегідь знав про вміст пакунків, які було необхідно перекинути на територію колонії, а ОСОБА_1 розповідав, що ці пакунки мав перекинути за огорожу колонії саме він.
ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про такі обставини розповідали не тим особам, які брали участь у їх затриманні, а слідчому. Під час апеляційного розгляду справи вони ствердили, що слідчий будь-якого тиску на них не здійснював.
За результатами перевірок скарг на дії осіб, які затримували ОСОБА_2 та ОСОБА_1, відмовлено в порушенні кримінальної справи за відсутністю в їх діях складу злочину.
Отже, показання ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на підтвердження вчинення ними придбання, зберігання і перевезення наркотичних засобів з метою збуту є допустимими доказами і разом з іншими доказами, на які суд послався у вироку, підтверджують вчинення обома ними спільно (за попередньою змовою групою осіб) злочину, передбаченого ч.2 ст.307 КК України.
Крім цього, послідовними показаннями свідка ОСОБА_5 під час досудового слідства /а.с.20-21/ і в судовому засіданні /а.с.309/ стверджувалося те, що для доставки у виправну колонію пакунки пакували удвох ОСОБА_1 і ОСОБА_2.
Оскільки ОСОБА_1 і ОСОБА_2 узгоджено вчиняли дії, пов'язані з незаконним обігом наркотиків, суд підставно визнав їх обох винними у злочині без врахування домовленості між ними, хто конкретно має перекинути за огорожу колонії телефони з наркотичними засобами.
Все це спростовує доводи апеляцій щодо необізнаності засуджених про наявність у пакунках марихуани і щодо другорядної ролі у злочині ОСОБА_2, а доводи засуджених та їх захисників щодо необхідності пом'якшення покарання засудженим спростовуються наступним.
Для застосування щодо винних ст.69 КК України необхідна сукупність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину з урахуванням особи винного.
Такі обставини щодо обох засуджених відсутні. Вони обидва змінювали показання, ніяким чином не сприяли розкриттю злочину, що ніяк не збігається із щирим каяттям та дійсним визнанням вини, як про це зазначено в апеляції захисника. Злочин вони вчинили злочин у стані алкогольного сп'яніння.
ОСОБА_1 за крадіжку у великих розмірах засуджувався з випробуванням, під час якого в групі осіб вчинив розбій та хуліганство з особливою зухвалістю і винятковим цинізмом, будучи звільненим з місця позбавлення волі умовно-достроково, під час іспитового строку знов скоїв умисний злочин.
ОСОБА_2 вважається таким, що судимості не має. Проте, раніше він також звільнявся від відбування покарання з випробуванням, якого не витримав, ухилявся від слідства, вчинив злочин через декілька днів після двохрічного строку для погашення судимості.
Обом засудженим призначено мінімальне покарання, передбачене за злочин, який вони скоїли. Такому покаранню відповідають сімейні та інші обставини, на які посилаються апелянти, а для застосування щодо засуджених ст.69 чи ст. 75 КК України колегія суддів законних підстав не убачає.
Керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Волинської області, -
Апеляції засудженого ОСОБА_1, засудженого ОСОБА_2 та його захисника ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Вирок Ківерцівського районного суду від 10 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишити без зміни.
Головуючий : О.В.Матат
Судді: Міліщук С.Л. Матвієнко Н.В.