Справа № 11-115/10 Головуючий у 1 інстанції Гладіч Н.І.
ст. 128 КК України Доповідач Бешта Г.Б
м. Луцьк 12 березня 2010 року
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Волинської області в складі:
головуючого - судді Бешти Г.Б.,
суддів Силки Г.І., Оксентюка В.Н.,
з участю прокурора Смолюка Б.С.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луцьку кримінальну справу за апеляціями потерпілого ОСОБА_3, прокурора, який брав участь у суді першої інстанції, засудженого ОСОБА_1 на вирок Любешівського районного суду від 18 грудня 2009 року, яким
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, гр. України, з професійно-технічною освітою, неодружений, не працюючий, раніше судимий вироком Любешівського районного суду від 12.11.2008 року за ч.2 ст. 186, ст.75, ст. 76 КК України до 4 років позбавлення волі з трьохрічним іспитовим строком, засуджений
- за ст. 128 КК України на 240 годин громадських робіт.
На підставі ст. 71 КК України ОСОБА_1 за сукупністю вироків повністю приєднано до покарання, призначеного за даним вироком покарання за вироком Любешівського райсуду від 12.11.2008 року - 4 роки позбавлення волі та остаточно визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 30 днів.
Запобіжний захід ОСОБА_1 змінено з підписки про невиїзд на взяття під варту, взявши його під варту з залу суду.
Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_1 постановлено рахувати з 18.12.2009 року, -
За цим вироком ОСОБА_1 визнаний винним та засуджений за те, що 15 червня 2009 року біля 08 години в лісі біля с. Воля Любешівська під час відпочинку та розпиття спиртних напоїв, розпочав жартівливу боротьбу з ОСОБА_3, під час якої повалив потерпілого на землю. Внаслідок падіння ОСОБА_3 отримав середньої тяжкості тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому правої ключиці.
В своїх апеляціях:
- потерпілий ОСОБА_3 посилається на те, що 15 червня 2009 року перелом ключиці він міг отримати як під час боротьби із ОСОБА_1, так і від падіння з велосипеду. Вважає, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад злочину, а тому просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити;
- прокурор, який брав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, вказує на незаконність вироку в частині перекваліфікації судом дій ОСОБА_1, оскільки судом не дано належної правової оцінки показанням потерпілого та свідків, які ті давали на досудовому слідстві. Не взято до уваги висновок судово-медичної експертизи №209 від 24.07.2009 року. Вважає, що суд допустив істотні порушення вимог кримінально-процесуального законодавства, однобічно, неповно та не об'єктивно розглянув справу, що істотно вплинуло на його висновки щодо винності ОСОБА_1 і перешкодило суду ухвалити законне та обґрунтоване рішення. Просить вирок суду скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду;
- засуджений ОСОБА_1 посилається на однобічність та неповноту досудового слідства. Вважає, що в його діях відсутній склад злочину, оскільки при зверненні потерпілого в лікарню останній повідомив, про отримання ним травми внаслідок падіння з велосипеду. Потерпілий не стверджує, що саме під час боротьби між ними він отримав тілесні ушкодження. Просить вирок суду скасувати, а провадження по справі закрити.
Заслухавши доповідача, який виклав суть вироку суду першої інстанції, доводи апеляцій, міркування прокурора, який підтримав апеляцію помічника прокурора Любешівського району та просив її задовольнити, а апеляції засудженого та потерпілого залишити без задоволення, засудженого ОСОБА_1 та його захисника - адвоката ОСОБА_2, які підтримали апеляцію потерпілого та засудженого, а апеляцію прокурора просили залишити без задоволення, вивчивши матеріали справи, колегія суддів судової палати приходить до висновку, що апеляції прокурора, засудженого та потерпілого підлягають до часткового задоволення з наступних підстав.
Згідно вимог ст.ст. 323, 324, 334 КПК України, рекомендацій, які містяться у п.п. 15-17 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 29 червня 1990 року №5 (зі змінами, внесеними постановами від 04.06.1993 року №3 та від 03.12.1994 року №12) «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку», вирок суду повинен бути законним і обґрунтованим.
В мотивувальній частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо підсудного та по кожному епізоду обвинувачення, визнаного судом доведеним, з зазначенням мотивів, з яких суд бере до уваги одні докази і відкидає інші.
Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням та переліком досліджених доказів.
Висновки суду щодо оцінки доказів слід викласти у вироку в точних і категоричних судженнях, які б виключали сумніви з приводу достовірності того чи іншого доказу.
Судом вказаних вимог закону та рекомендацій не дотримано, що призвело до постановлення незаконного вироку.
Так, дослідивши в судовому засіданні протоколи допиту: в якості потерпілого ОСОБА_3, в якості підозрюваного та обвинуваченого ОСОБА_1, в якості свідка ОСОБА_4, протокол очної ставки між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с. 40-41) суд не дав оцінки показанням цих осіб, не навів мотивів у вироку чому визнає їх показання, дані в судовому засіданні , достовірними і кладе їх в основу вироку, відхиливши показання дані ними під час провадження досудового слідства.
Судом не досліджено належним чином акт судово-медичного обстеження №150 (а.с.7) та висновок експерта №209 від 24.07.2009 року (а.с.26), в яких зазначено, що згідно записів у медичній карті НОМЕР_1 стаціонарного хворого Любешівської ЦРЛ ОСОБА_3 останній отримав травму при падінні з велосипеда.
Не встановлено, хто і на підставі чого зробив такий запис в медичній карті. Ця особа не допитувалась.
В апеляціях потерпілий та засуджений також вказують на можливість отримання ОСОБА_3 травми при падінні з велосипеда.
Дана обставина як органами досудового слідства, так і судом не перевірялась.
Не допитаний в якості свідка батько потерпілого - ОСОБА_5, якому ОСОБА_3 15.06.2009 року розповідав про обставини заподіяння йому тілесних ушкоджень.
При таких обставинах, висновок суду про заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості під час його боротьби з ОСОБА_1 є передчасним.
Згідно ст. 22 КПК України прокурор, слідчий і особа, яка проводить дізнання, зобов'язані вжити всіх, передбачених законом, заходів для всебічного, повного і об'єктивного дослідження обставин справи, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують обвинуваченого.
Оскільки вимоги цього закону органами досудового слідства не дотримано, а зазначена неповнота досудового слідства не може бути усунута в судовому засіданні в зв'язку із специфікою проведення оперативно-розшукових та слідчих дій, які необхідно провести у справі, то колегія суддів вважає, що вирок слід скасувати, а кримінальну справу на підставі ст. 281 КПК України направити на додаткове розслідування.
Під час провадження додаткового розслідування шляхом проведення оперативно-розшукових заходів необхідно встановити, чи дійсно 15 червня 2009 року ОСОБА_3 їздив на велосипеді, якщо їздив, то в якому місці, чи падав він з велосипеду. З цього приводу допитати в якості свідків очевидців можливої події.
Якщо така подія мала місце, то з метою встановлення механізму заподіяння тілесних ушкоджень слід провести відтворення обстановки та обставин події, призначити повторну судово-медичну експертизу.
Встановити та допитати особу, яка вчинила запис у медичній карті хворого ОСОБА_3 про отримання травми останнім внаслідок падіння з велосипеда.
Допитати в якості свідка ОСОБА_5 - батька потерпілого.
У разі необхідності провести інші слідчі дії і, в залежності від встановленого, відповідно кваліфікувати дії ОСОБА_1
Також необхідно приєднати до справи належним чином завірену копію вироку Любешівського районного суду від 12 листопада 2008 року щодо ОСОБА_1, оскільки відсутність копії вироку позбавляє суд можливості у разі доведеності вини у вчиненні злочину, в якому він обвинувачується, приєднати невідбуте покарання за вказаним вироком.
Оскільки запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у виді тримання під вартою обрано за вироком суду, який скасовується, то ОСОБА_1 слід негайно звільнити з-під варти, залишивши щодо нього попередньо обраний запобіжний захід - підписку про невиїзд.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Апеляції: помічника прокурора Любешівського району, який брав участь у суді першої інстанції, потерпілого ОСОБА_3 та засудженого ОСОБА_1 задовільнити частково.
Вирок Любешівського районного суду від 18 грудня 2009 року щодо ОСОБА_1 скасувати, а справу направити прокурору Любешівського району на додаткове розслідування.
Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 у виді тримання під вартою - скасувати, звільнивши його з-під варти негайно із зали суду.
Залишити щодо ОСОБА_1 попередньо обраний запобіжний захід у виді підписки про невиїзд.
Головуючий: /підпис/ Бешта Г.Б.
Судді: /підписи/ Силка Г.І., Оксентюк В.Н.
Згідно з оригіналом:
Суддя апеляційного суду
Волинської області Г.Б.Бешта