ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
10.06.2019Справа № 910/4384/19
Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши матеріали справи
за позовом Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний
комбінат»
до Акціонерного товариства «Українська залізниця»
про стягнення 54.514,59 грн
Представники сторін: не викликались
05.04.2019 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення 54.514,59 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до залізничних накладних відповідач взяв на себе зобов'язання по перевезенню вантажу на залізничну станцію призначення Терни Придніпровської залізниці, одержувачем зазначено позивача. Всупереч вимогам законодавства відповідачем допущено перевищення терміну доставки за спірними залізничними накладними. Розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати, терміну доставки та величини (тривалості) перевищення терміну доставки. Позивач звертався до відповідача з претензіями про вимогу сплатити штраф, однак відповідач повернув претензії без розгляду. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою стягнути з відповідача неустойку за несвоєчасну доставку вантажу у розмірі 54.514,59 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.04.2019 відкрито провадження у справі № 910/4384/19 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; судове засідання призначено на 14.05.2019.
Даною ухвалою зобов'язано відповідача протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали подати суду відзив на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 10.04.2019 було направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за № 0103049654352 за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, яка згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.
Відповідач ухвалу суду від 10.04.2019, надіслану за вказаною вище адресою, отримав 16.04.2019, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення поштового відправлення за № 0103049654352, а отже відповідач мав подати відзив до 03.05.2019 включно.
02.05.2019 до суду надійшла заява позивача про забезпечення проведення судового засідання по справі № 910/4384/19, призначеного на 14.05.2019, у режимі відеоконференції, визначивши Тернівський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області відповідальним за проведення відеоконференції.
Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/4384/19 від 07.05.2019 в задоволенні заяви позивача про забезпечення проведення судового засідання по справі № 910/4384/19, призначеного на 14.05.2019, у режимі відеоконференції відмовлено.
13.05.2019 до суду від позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
14.05.2019 до суду надійшла заява відповідача про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.
14.05.2019 від відповідача до суду надійшов відзив на позов, в якому проти задоволення позовних вимог заперечує посилаючись на наступне. З наведених у позовній заяві обставин вбачається, що мало місце міжнародне вантажне перевезення, а тому спір у даній справі регулюється Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення. Позов може бути пред'явлений тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія (параграф 1 ст. 47 Угоди). Право пред'явлення претензії та позову за перевищення терміну доставки виникає з дня видачі вантажу одержувачу (параграф 2 ст. 47 Угоди). Позов може бути пред'явлений: якщо перевізник не дав відповідь на претензію у строк, встановлений на розгляд претензії; якщо протягом терміну на розгляд претензії перевізник повідомив претендателю про відхилення претензії повністю або частково (параграф 3 ст. 47 Угоди). Відповідач вказує, що заявлені претензії повернуті без розгляду позивачу так, як їх пред'явлено з порушенням. Відповідно до параграфу 6 ст. 46 Угоди повернення перевізником претендателю претензії не є її відхиленням і не дає претендателю права звертатись з позовом до суду.
Відповідачем до відзиву подана заява про поновлення пропущеного процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву в якій зазначає, що певний обсяг документів знаходиться у різних структурних підрозділах відповідача, для збору необхідних доказів та інформація для підготовки відзиву на позовну заяву потрібен був певний проміжок часу. Крім того, збір даних по зазначеній справі припав на святкові дні, а тому затримка з підготовкою та подачею відзиву виникла з поважних причин.
В судовому засіданні 14.05.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України, про поновлення пропущеного строку для подачі відзиву на позов.
В судовому засіданні 14.05.2019 судом постановлено ухвалу на місці, не виходячи до нарадчої кімнати, відповідно до ст. 252 Господарського процесуального кодексу України про залишення заяви відповідача про розгляд справи в порядку загального позовного провадження без задоволення з огляду на наступне.
Згідно з частинами 3, 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справи незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Для цілей цього Кодексу малозначними справами є:
1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;
2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Частиною 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:
1) ціну позову;
2) значення справи для сторін;
3) обраний позивачем спосіб захисту;
4) категорію та складність справи;
5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо;
6) кількість сторін та інших учасників справи;
7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;
8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.
Переданий на вирішення суду спір не входить до переліку, встановленого ст. 247 вказаного Кодексу для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, а отже має розглядатись тільки в порядку спрощеного провадження, що в свою чергу виключає застосування ст. 250 Господарського процесуального кодексу України в частині переведення розгляду справи в порядку загального позовного провадження.
Суд відкриваючи провадження у даній справі, з огляду на ціну позову та незначну складність справи, дійшов висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні 14.05.2019 відповідно до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено перерву до 28.05.2019.
27.05.2019 від позивача до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що твердження відповідача не відповідають вимогам законодавства, оскільки Угодою передбачено, якщо претензія оформлена з порушенням то вона повертається в строк не пізніше 15 днів з дня її надходження із зазначенням причин її повернення. Позивачем було пред'явлено претензії по кожній накладній окремо, як це передбачено параграфом 3 ст. 46 Угоди, а також до кожної претензії були долучені оригінали залізничних накладних (сторінка 1 - « 1 Оригінал накладної (для одержувача)» і сторінка 6 - « 6 лист повідомлення про прибуття вантажу (для одержувача)») як це вказано в параграфі 5 ст. 46 Угоди. Зазначені обставини підтверджуються копіями претензій, які містяться в матеріалах справи. Стосовно заяви на поновлення строку на подання відзиву на позовну заяву, вважає, що така заява не підлягає задоволенню, оскільки 15-ти денний термін з дня вручення ухвали суду від 10.04.2019 є достатнім для витребування будь-яких документів та надання відзиву у строки встановлені Господарським судом міста Києва.
27.05.2019 від відповідача на адресу суду надійшла заява про зменшення розміру штрафу за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від обґрунтованої суми позову. При цьому відповідач зазначає, що матеріали справи не містять доказів понесення позивачем збитків внаслідок затримки доставки вантажу.
В судовому засіданні 28.05.2019 позивач підтримав позовні вимоги в повному обсязі.
В судовому засіданні 28.05.2019 відповідач проти позовних вимог заперечував.
Згідно зі ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
16.02.2018 між Публічним акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» та Приватним акціонерним товариством «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» укладено договір про надання послуг № 02076/Пр3-2018/182, предметом якого є здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, та інших послуг. пов'язаний х організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші угоди.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (ст. 626 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.
Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Згідно із статтею 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць (далі - Статут), який визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.
Відповідно до ст. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.
Як вбачається з матеріалів справи, перевезення вантажу здійснювалося залізницями України та Республіки Польщі, які є учасницями Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (надалі - УМВС, Угода).
Так, УМВС являє собою міжнародну угоду про пряме вантажне сполучення між станціями, які відкриті для вантажних операцій у внутрішньому залізничному сполученні країн, яка розроблена і діє в рамках організації співпраці залізниць (ОСЖД), членом якої є і Україна.
УМВС є чинною з 01.11.1951 для УРСР, а для України УМВС є чинною з 05.06.1992 та відповідно до Закону України «Про правонаступництво України» та «Віденської конвенції про правонаступництво держав щодо договорів», тобто, міжнародні перевезення вантажу здійснюються відповідно до правил міжнародних договорів, які відповідно ст. 9 Конституції України та ст. 10 Цивільного кодексу України, є частиною національного законодавства України та підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Крім того, у постанові Кабінету Міністрів України № 246 від 03.04.1993 «Про угоди щодо міжнародного залізничного вантажного та пасажирського сполучення» зазначено, що у зв'язку з прийняттям Державної адміністрації залізничного транспорту України до Організації співдружності залізниць та її приєднанням до Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення та Угоди про міжнародне залізничне пасажирське сполучення залізницям, морським пароплавствам, вантажовідправникам і вантажоодержувачам України слід забезпечити виконання цих угод.
Відповідно до § 1 статті 3 УМВС ця Угода встановлює єдині правові норми договору перевезення вантажу в прямому міжнародному залізничному сполученні і в прямому міжнародному залізнично-поромному сполученні.
§ 1 статті 14 УМВС передбачено, що у відповідності з договором перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу.
Відповідно до § 3 статті 14 УМВС укладення договору перевезення підтверджується накладною.
Як зазначено позивачем, у грудні 2018 року - січні 2019 року Акціонерним товариством «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» (відповідач) здійснено перевезення вантажів, одержувачем яких зазначено Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (позивач) згідно наступних залізничних накладних:
п/н№ накладноїдата відправкивідстань, км
145248221.12.20181046
21439415.12.2018997
31436015.12.2018997
41435915.12.2018997
51435815.12.2018997
61420515.12.2018997
71420415.12.2018997
81420315.12.2018997
91420215.12.2018997
101420115.12.2018997
111420015.12.2018997
121419915.12.2018997
131522621.12.2018997
143660005.01.2019997
153660105.01.2019997
163660205.01.2019997
1745832303.01.20191046
1845839803.01.20191046
1945840603.01.20191046
2045905705.01.20191046
2145917205.01.20191046
2245918005.01.20191046
2345919805.01.20191046
2445921405.01.20191046
2545924805.01.20191046
2645925505.01.20191046
2745926305.01.20191046
2845927105.01.20191046
Згідно зі статтею 24 УМВС:
§ 1. Якщо відправником і перевізником не погоджене інше, термін доставки визначається на весь шлях прямування вантажу і не повинен перевищувати терміну, обчисленого виходячи з норм, які містяться у цій статті.
§ 2. Термін доставки вантажу визначається виходячи з таких норм:
- для контейнері - 1 доба на кожні початі 150 км;
- для інших відправок -1 доба на кожну почату 200 км.
§ 3. Термін доставки вантажу збільшується на 1 добу на операції, пов'язані з відправленням вантажу.
§ 4. Строк доставки вантажу продовжується на весь час затримки на шляху слідування з причин, що не залежать від перевізника.
§ 5. Перебіг терміну доставки вантажу починається з 0.00 годин дня, наступного за днем укладення договору перевезення, і закінчується в момент передачі одержувачу повідомлення про прибуття вантажу, при цьому неповну добу розраховують як за повну.
Таким чином, у відповідності до ст. 24 УМВС термін доставки вантажу за вказаними накладеними на відстань 997 км складає: 997/200 = 5 діб + 1 доба (на операції пов'язані з відправленням вантажу) = 6 діб, а на відстань 1046 км складає: 1046/200 = 6 діб + 1 доба (на операції пов'язані з відправленням вантажу) = 7 діб.
А тому, термін доставки вантажу який було направлено позивачем мав складати:
за накладною № 452482 - 28.12.2018;
за накладеними №№ 14394, 14360, 14359, 14358, 14205, 14204, 14203, 14202, 14201, 14200, 14199 - 21.12.2018;
за накладною № 15226 - 27.12.2018;
за накладеними №№ 36600, 36601, 36602 - 11.01.2019;
за накладеними №№ 458323, 458398, 458406 - 10.01.2019;
за накладеними №№ 459057, 459172, 459180, № 459214, 459248, 459255, 459263, 459271 - 12.01.2019.
Однак відповідачем допущено перевищення терміну доставки вантажу:
за накладною № 452482 на 6 діб;
за накладними №№ 14394, 14360, 14359, 14358, 14205, 14204, 14203, 14202, 14201, 14200, 14199 на 13 діб;
за накладними № 15226 на 6 діб;
за накладними №№ 36600, 36601, 36602 на 11 діб;
за накладними №№ 458323, 458398, 458406 на 12 діб;
за накладними №№ 459057, 459172, 459180, № 459214, 459248, 459255, 459263, 459271 на 10 діб.
Відповідно до § 1 статті 45 УМВС якщо перевізником не було дотримано термін доставки вантажу, обчислений відповідно до статті 24 «Термін доставки вантажу», перевізник сплачує відшкодування за перевищення терміну доставки у вигляді неустойки.
Так, § 2 статті 45 УМВС розмір неустойки за перевищення терміну доставки вантажу визначається виходячи з провізної плати того перевізника, який допустив перевищення терміну доставки, і величини (тривалості) перевищення терміну доставки, що розраховується як відношення перевищення терміну доставки (в добі) до загального терміну доставки, а саме:
6% провізної плати при перевищенні терміну доставки не більше однієї десятої загального терміну доставки;
18% провізної плати при перевищенні терміну доставки більше однієї десятої, але не більше трьох десятих загального терміну доставки;
30% провізної плати при перевищенні терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки.
Так, на підставі зазначеного припису УМВС, позивачем у зв'язку з тим, що за всіма накладеними мало місце перевищення терміну доставки понад три десятих загального терміну доставки, здійснено розрахунок неустойки за кожною накладною у розмірі 30% провізної плати, що загалом становить 54.514,59 грн.
§ 3 статті 46 УМВС передбачено, що претензія пред'являється щодо кожної відправки окремо.
Позивач звертався до відповідача з наступними претензіями щодо кожної відправки окремо №№ 171/12, 174/12, 185/12, 186/12, 187/12, 188/12, 189/12, 190/12, 191/12, 192/12, 193/12, 194/12, 195/12 від 25.02.2019 та №№ 229/12, 230/12, 231/12, 232/12, 233/12, 234/12, 235/12, 236/12, 237/12, 238/12, 239/12, 240/12, 242/12, 243/12, 244/12 від 27.02.2019 про стягнення неустойки за порушення терміну доставки вантажу.
Згідно з § 5 статті 46 УМВС претендатель зобов'язаний додати до претензії документи, що обґрунтовують претензію, зазначені в Правилах перевезень вантажів. Накладна і комерційний акт прикладаються в оригіналах.
Згідно з п. 40.2.3. Розділу ІХ «Претензії» Правил перевезення вантажів, що є додатком 1 до УМВС при пред'явленні претензії особа, яка має право на пред'явлення претензії, зобов'язана докласти до претензії наступні документи в оригіналах в разі перевищення терміну доставки вантажу - відправник або одержувач - «Оригінал накладної» (лист 1 накладної) і «Лист повідомлення про прибуття вантажу» (лист 6 накладної).
Як свідчать матеріали справи до всіх вказаних вище претензій було додано документи передбачені в додатку № 1 до УМВС «Правила перевезення вантажів», а саме приписами параграфу 40 статті 40 Розділу IX Претензії «...в разі перевищення терміну доставки вантажу - відправник або одержувач - «Оригінал накладної» (лист 1 накладної) та «Лист повідомлення про прибуття вантажу» (лист 6 накладної).
Отже позивачем претензії щодо перевищення терміну доставки вантажу оформлено у відповідності до вимог УМВС.
Відповідно до § 6 статті 46 УМВС якщо претензія оформлена з порушенням приписів § 3 і § 5 цієї статті, вона повертається претендателю без розгляду в строк не пізніше 15 днів з дня її надходження перевізнику із зазначенням причини її повернення. У таких випадках не настає призупинення перебігу строку давності, передбачений § 3 статті 48 «Строки давності». Якщо перевізник повертає претендателю претензію пізніше 15-денного терміну, то перебіг строку давності зупиняється з наступного дня після закінчення цього терміну до дня відправлення перевізником претендателю даної претензії. Повернення перевізником претендателю такої претензії не є її відхиленням і не дає претендателю права звернутися з позовом до судових органів.
У відповідь на вищезазначені претензії відповідач направив позивачу тотожні за змістом листи-відповіді №№ ЦМУ-457/19-1, ЦМУ-458/19-1, ЦМУ-460/19-1, ЦМУ-461/19-1, ЦМУ-462/19-1, ЦМУ-463/19-1, ЦМУ-464/19-1, ЦМУ-467/19-1, ЦМУ-466/19-1, ЦМУ-467/19-1, ЦМУ-478/19-1, ЦМУ-480/19-1, ЦМУ-485/19-1, ЦМУ-495/19-1, ЦМУ-496/19-1, ЦМУ-497/19-1, ЦМУ-498/19-1, ЦМУ-499/19-1, ЦМУ-500/19-1, ЦМУ-501/19-1, ЦМУ-502/19-1, ЦМУ-503/19-1, ЦМУ-504/19-1, ЦМУ-505/19-1, ЦМУ-506/19-1, ЦМУ-507/19-1, ЦМУ-508/19-1, ЦМУ-509/19-1 від 25.03.2019 в яких було зазначено: претензія повертається без розгляду по суті. Відповідно до § 1 ст. 46 УМВС право на заявлення претензії належить відправнику або одержувачу. У залізничній накладній вантажоодержувачем зазначено ПАТ «Північний ГЗК». Претензію заявлено від імені ПрАТ «Північний ГЗК» документи, що підтверджують правонаступництво не надано.
Відповідно до § 1 статті 46 УМВС право пред'явлення претензії до перевізника належить відправнику і одержувачу.
З накладних вбачається, що в графі 4 одержувачем вказано ПАТ «Північний ГЗК» з кодом 5344 (графа 5), який присвоєно позивачу згідно з п. 2.3.3 договору про надання послуг № 02076/Пр3-2018/182 від 16.02.2018.
Матеріали справи свідчать, що Публічне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» змінило тип акціонерного товариства на Приватне акціонерне товариство «Північний гірничо-збагачувальний комбінат».
Слід відзначити, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про акціонерні товариства» зміна типу товариства з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням, а отже не потребує доведення правонаступництва.
Таким чином претензії пред'явлено належною особою, та як встановлено судом претензії оформлено у відповідності до вимог УМВС, тоді як відповідач неправомірно залишив претензії позивача без розгляду.
§ 1 статті 48 УМВС передбачено, що позови до перевізника на підставі цієї Угоди пред'являються: про перевищення терміну доставки вантажу - протягом 2 місяців.
Зазначені в § 1 цієї статті строки обчислюються з моменту виникнення права пред'явлення позову, встановленого в § 2 статті 47 «Вимоги за договором перевезення. Підсудність» цієї Угоди. День початку перебігу строку давності в строк не включається (§ 2 ст. 48 УМВС).
Згідно § 3 статті 48 УМВС пред'явлення претензії, оформленої відповідно до статті 46 «Претензії» цієї Угоди, зупиняє перебіг строків давності, передбачених у § 1 цієї статті.
Перебіг терміну давності продовжується з того дня, коли перевізник повідомив претендателю про повне або часткове відхилення його претензії або з моменту закінчення терміну, встановленого в § 7 статті 46 «Претензії» цієї Угоди, якщо претензія залишена перевізником без відповіді.
Згідно з § 1 статті 47 УМВС позов може бути пред'явлений тільки після пред'явлення відповідної претензії і тільки до того перевізника, до якого була пред'явлена претензія. Право пред'явлення позову на підставі цієї Угоди належить тій особі, яка має право пред'явити претензію до перевізника.
Відповідно до § 3 статті 41 УМВС тягар доказування того, що перевищення терміну доставки вантажу сталося не з вини перевізника, покладається на перевізника.
Відповідачем не доведено відсутність його вини у перевищенні терміну доставки вантажу за спірними накладеними.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача 54.514,59 грн неустойки є обґрунтованими, документально підтвердженими.
Разом з тим, відповідач подав клопотання про зменшення розміру неустойки за несвоєчасну доставку вантажів до 5% від обґрунтованої суми позову.
Пунктом 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Згідно ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора.
Як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так і розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Відповідно до ст.ст. 73, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Позивачем не надано доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов'язань перед іншими особами внаслідок несвоєчасної доставки вантажів відповідачем.
Відповідачем не наведено жодних обставин та не подано жодних доказів в підтвердження відсутності у нього вини у простроченні доставки вантажу. Відповідачем не наведено підстави та не надано докази винятковості обставин, які призвели до порушення ним строків доставки вантажу.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, суд вважає за можливе зменшити штрафні санкції на 25%.
Таким чином, вимоги позивача в частині стягнення штрафу підлягають задоволенню в сумі 40.885,94 грн (54.514,59 грн - 25%).
Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.
Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При цьому судом враховано, що судовий збір в разі зменшення судом розміру штрафних санкцій покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення такого розміру.
Керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) на користь Приватного акціонерного товариства «Північний гірничо-збагачувальний комбінат» (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, Тернівський район, код ЄДРПОУ 00191023) 40.885 (сорок тисяч вісімсот вісімдесят п'ять) грн 94 коп. штрафу, 1.921 (одна тисяча дев'ятсот двадцять одна) грн 00 коп. витрат по сплаті судового збору.
3. В іншій частині в позові відмовити повністю.
Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Суддя В.В.Сівакова