Рішення від 10.06.2019 по справі 910/2506/19

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2019Справа № 910/2506/19

За позовом Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", що звернулась на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА"

до Фізичної особи-підприємця Ширінова Джабі Алірза Огли

про виплату компенсації у зв'язку із порушенням майнових прав суб'єкта авторського права у розмірі 242046 грн.

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Мухіна Я.І.

Представники:

від позивача: Сербуль О.Ю. за довіреністю б/н від 07.02.2019

від відповідача: Войніканіс-Мириський Я.С. за посвідченням № 4675/10 від 16.11.11

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватна організація "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Організація) звернулась до Господарського суду міста Києва на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (позивач) з позовом до Фізичної особи-підприємця Ширінова Джабі Алірза Огли (відповідач) про виплату компенсації у зв'язку з порушення майнових авторських прав суб'єкта авторського права у загальному розмірі 242046,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив майнові авторські права позивача на музичні твори - "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3" (далі - спірні музичні твори), шляхом публічного виконання вказаних творів у приміщенні публічного закладу - кафе-бару "Голосієво" за адресою м. Київ, пр-т Голосіївський, 87Б.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 01.04.2019 о 10:40 год.

25.03.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач заперечував по суті пред'явленого позивачем позову та просив суд відмовити позивачу в його задоволенні у повному обсязі. Крім того, у відзиві на позовну заяву відповідач повністю заперечував щодо розміру судових витрат, які позивач поніс та очікує понести до закінчення розгляду справи по суті, у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог позивача. Щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які поніс відповідач і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, відповідач зазначив, що на даний час він не несе жодних судових витрат.

26.03.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, зі змісту якої вбачається, що представник позивача не погоджується з доводами відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву. На підтвердження необґрунтованості та незаконності доводів відповідача, наведених у відзиві, у якості додатку до відповіді на відзив додано додаткові пояснення з практикою Верховного Суду в аналогічних справах.

У підготовче засідання, призначене на 01.04.2019, з'явилися представники позивача та відповідача.

У підготовчому засіданні, призначеному на 01.04.2019, суд розпочав вчинення дій, визначених частиною другою статті 182 ГПК України, необхідних для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

У підготовчому засіданні, призначеному на 01.04.2019, суд долучив до матеріалів заяви по суті спору, подані учасниками справи через відділ діловодства суду 25.03.2019 та 26.03.2019.

У підготовчому засіданні, призначеному на 01.04.2019, суд оголосив перерву до 15.04.2019 о 15:00 год.

08.04.2019 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами", відповідно до яких відповідач просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У підготовче засідання, призначене на 15.04.2019, з'явилися представники позивача та відповідача.

Суд долучив до матеріалів заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача, подані 08.04.2019 через відділ діловодства суду.

У підготовчому засіданні 15.04.2019 представники позивача та відповідача зазначили, що повідомили всі обставини справи, які їм відомі, та надали всі докази, на які вони посилаються у заявах по суті спору.

У підготовчому засіданні, призначеному на 15.04.2019, суд вчинив дії, визначені частиною другою статті 182 ГПК України, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2019 постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті на 14.05.2019 о 11:30 год.

Відповідно до ст. 194 ГПК України завданням розгляду справи по суті є розгляд і вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

У судове засідання, призначене на 14.05.2019, з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 14.05.2019 судом розпочато здійснення розгляду справи по суті, під час якого судом було заслухано вступне слово представників позивача та відповідача.

Представник позивача підтримав у повному обсязі позовні вимоги про стягнення компенсації у розмірі 242046,00 грн., просив суд їх задовольнити з підстав, визначених у позовній заяві, а також у відповіді на відзив, поданій 26.03.2019 через відділ діловодства суду.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечував повністю з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву та у запереченнях на відповідь на відзив позивача, поданих відповідно 25.03.2019 та 08.04.2019 через відділ діловодства суду.

При розгляді справи по суті у судовому засіданні 14.05.2019 суд розпочав з'ясування обставин справи та дослідження доказів.

В судовому засіданні 14.05.2019 судом оголошено перерву до 28.05.2019 о 09:20 год.

17.05.2019 через відділ діловодства суду від представника Організації надійшла заява, відповідно до якої Організація просить суд вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Організації, яка звернулась на захист прав позивача, стягнути з відповідача на користь Організації 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

21.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене.

27.05.2019 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява, згідно якої до матеріалів справи додано оригінал відео-звукозапису у кафе-барі "Голосієво" від 31.07.2017, який представник позивача просив повернути після дослідження.

В судове засідання, призначене на 28.05.2019, з'явились представники позивача та відповідача.

Представник відповідача в судовому засіданні 28.05.2019 подав заяву щодо оцінки доказів, яку просив долучити до матеріалів справи, врахувати при дослідженні доказів, а також, у зв'язку з не доведенням позивачем належними та допустимими доказами факту невикористання спірних музичних творів відповідачем, відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. У наведеній заяві представник відповідача звернув увагу на правову позицію Північного апеляційного господарського суду щодо дослідження акту фіксації, відеозапису з фіксацією використання музичних творів за допомогою технічних засобів, фіскального чеку, яка висловлена у постановах від 14.03.2019 у справі № 910/12623/18, від 19.03.2019 у справі № 910/15042/18, від 04.04.2019 у справі № 12033/18.

В судовому засіданні 28.05.2019 судом здійснювалось дослідження доказів, зокрема, відео-звукозапису у кафе-барі "Голосієво" від 31.07.2017, копія якого на DVD-диску, засвідчена відповідно до приписів ч. 2 ст. 96 ГПК України електронним цифровим підписом, долучена Організацією до матеріалів справи в якості додатку до позовної заяви.

В судовому засіданні 28.05.2019 закінчено з'ясування обставин та перевірку їх доказами.

В судовому засідання 28.05.2019 судом оголошено перерву до 10.06.2019 о 14:20 год.

В судове засідання, призначене на 10.06.2019, з'явились представники позивача та відповідача.

В судовому засіданні 10.06.2019 здійснювались судові дебати, представники позивача та відповідача виступили з промовами (заключним словом).

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 10.06.2019 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників учасників справи, з'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

1. Стислий виклад позиції Організації, яка звернулась на захист прав позивача, та заперечень відповідача.

Позов подано Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (Організація) на захист прав Товариства з обмеженою відповідальністю "ВОРНЕР МЬЮЗІК УКРАЇНА" (позивач) про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ширінова Джабі Алірза Огли (відповідач) 242046,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав позивача.

Позовні вимоги мотивовано неправомірним використанням музичних творів відповідачем у публічному закладі - кафе-бар "Голосієво" за адресою м. Київ, пр-т Голосіївський, 87Б, у якому відповідач здійснює господарську діяльність, шляхом публічного виконання музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3".

На підтвердження права Організації на звернення до суду за захистом авторського права Організацією надано:

- Свідоцтво про облік організації колективного управління № 18/2011 від 24.01.2011;

- Статут Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами";

- Договір про управління майновими авторськими правами № АВ-24012014/01 від 24.01.2014, укладений між Приватною організацією "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (далі - Договір № АВ-24012014/01);

- Декларації об'єктів авторського права (музичних творів):

№ 571 від 07.04.2017 на музичний твір"ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_1; ОСОБА_2; виконавець: ОСОБА_3);

№ 679 від 07.04.2017 на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_4; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; виконавець: ОСОБА_9);

№ 675 від 01.06.2017 на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_10, ОСОБА_11; виконавець: ОСОБА_12).

На підтвердження належності позивачу майнових авторських прав на спірні музичні твори Організацією надано:

- Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014, укладений ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник, позивач) із ТОВ "Ворнер/Чаппел" (видавник) (далі - Ліцензійний договір № ВЧ-01112014/02-Д);

- Додаток № 1 (Роздруківка № 45 з каталогу музичних творів станом на 07.04.2017) та Додаток № 1 (Роздруківка № 42 з каталогу музичних творів станом на 01.06.2017) до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д, якими видавник підтвердив станом на вказані дати факт передачі позивачу прав на спірні музичні твори.

На підтвердження публічного виконання музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3 " у публічному закладі - кафе-бар "Голосієво" за адресою м. Київ, пр-т Голосіївський, 87Б, у якому здійснює господарську діяльність відповідач, Організацією надано:

- Акт фіксації №20/07/17 комерційного використання музичних творів способом публічного виконання від 31.07.2017 (далі - Акт №20/07/17);

- відеозапис (фіксацію використання музичних творів за допомогою технічних засобів) від 31.07.2017;

- чек №31770016 від 31.07.2017.

При розрахунку розміру компенсації за незаконне використання спірних музичних творів Організація керувалась нормою п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції до 22.07.2018, згідно якої суд має право постановити рішення чи ухвалу про виплату компенсації, що визначається судом, у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат, з урахуванням при цьому норми абз. 2 п. 3 розділу 2 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", за змістом якої для визначення розміру компенсації застосовується розрахункова величина у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року. Розмір прожиткового мінімуму станом на 1 січня 2019 року становить 1921,00 грн. Враховуючи наведене, а також те, що відповідач припустився порушення майнових авторських прав позивача щодо трьох музичних творів, кожен з яких є окремим об'єктом правового захисту, позивач вважає належною компенсацію у розмірі 42 розрахункових величин, що складає 80682,00 грн., за використання кожного спірного музичного твору (1 х 42 х 1921,00 грн. = 80682,00 грн.), а відповідно, розмір компенсації за використання трьох спірних музичних творів складає 242046,00 грн. (3 х 80682,00 грн. = 242046,00 грн.).

Відповідач, згідно поданого відзиву на позовну заяву (а.с. 80-88 т. 1), просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на таке:

- відповідач не вчиняв жодних порушень авторських прав, оскільки не використовував спірні музичні твори у власній господарській діяльності;

- матеріали справи не містять доказів, що підтверджують належність авторських прав на спірні музичні твори ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та наявність повноважень ТОВ "Ворнер/Чаппелл" на передачу майнових прав на спірні музичні твори третім особам, а отже, не підтверджують факт набуття позивачем майнових авторських прав на спірні музичні твори. Зокрема, з Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-Д від 01.11.2014, який укладений позивачем з ТОВ "Ворнер/Чаппелл", неможливо встановити, чи передавались кожним з авторів або осіб, яким належать такі права, майнові права на спірні музичні твори ТОВ "Ворнер/Чаппелл";

- фіксація публічного виконання, за допомогою Акта фіксації №20/07/17 від 31.07.2017 року, була здійснена неналежним чином, оскільки не відомо, якою саме особою здійснювалася фіксація, неможливо встановити відношення цієї особи до Організації та повноваження цієї особи, а також неможливо встановити, коли та де складався акт і здійснювався відеозапис, так само з вказаного акту не вбачається, що будь-який працівник відповідача відмовився від підпису вказаного акту;

- відеозапис є електронним доказом, тому має подаватися в оригіналі (карта пам'яті технічного засобу, за допомогою якого була здійснена фіксація) або в електронній копії, засвідченій цифровим підписом, однак позивачем, на думку відповідача, не дотримано вказаних вимог;

- копія відеозапису, яка зафіксована на диску, не дає можливості достовірно ідентифікувати джерело походження звукових сигналів, зафіксованих записом, а також неможливо встановити, чи відеозапис було здійснено комплексно (одночасне поєднання зображення та звуку), без ознак монтажу перед здійсненням його запису на диск, який наданий в якості доказу;

- зі змісту відеозапису не можливо встановити, хто здійснював фіксацію даного відеозапису, відношення цієї особи до Організації та чи має ця особа повноваження здійснювати таку фіксацію, а також неможливо встановити, коли та де здійснювався відеозапис, а також не міститься будь-якого підтвердження використання відповідачем спірних музичних творів у господарській діяльності;

- касовий чек не може підтверджувати факт використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності і за його допомогою неможливо встановити дійсні обставини справи,

- оскільки позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів і не доведено факту вчинення порушення відповідачем майнових авторських прав, то, на думку відповідача, підстави для стягнення компенсації відсутні.

Організація, згідно поданої відповіді на відзив (а.с. 110-115 т. 1), не погодилась з доводами відповідача, які викладені ним у відзиві на позовну заяву, а саме:

- Організація вказала на достатність таких доказів як акт фіксації, відеозапис та фіскальний чек, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність відповідних обставин у справі;

- Організація вважає, що відповідач, стверджуючи про відсутність у позивача авторського права на спірні музичні твори, не врахував приписи ст. 204 ЦК України, якими закріплено принцип правомірності укладеного правочину;

- відповідач не доводив додержання ним ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним спірних музичних творів і не спростував презумпцію винного заподіяння шкоди позивачу (ст.ст. 614, 1166 ЦК України).

Відповідач, згідно поданих заперечень на відповідь на відзив Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (а.с. 128-136 т. 1), зазначив, що:

- у відповіді на відзив Організація не надає пояснень та оцінку твердженням відповідача щодо електронних доказів і не заперечує проти того, що відеозапис є електронним доказом, який має відповідати приписам ст. 96 ГПК України;

- оскільки відповідач ставить під сумнів відповідність поданої копії відеозапису оригіналу, то враховуючи приписи ст. 96 ГПК України, відповідач вважає, що такий доказ не повинен враховуватись судом;

- ознайомившись з наданими доказами (акт фіксації, відеозапис, чек) та провівши їх аналіз (у відзиві на позовну заяву), відповідач вважає, що такі докази неможливо дослідити у сукупності;

- щодо посилань позивача на висновки Верховного Суду в інших справах, відповідач вважає, що такі висновки не можуть враховуватись в даній справах, оскільки кожна справа має свої особливості та обставини, на яких ґрунтуються висновки суду;

- відповідач не вчиняв жодних порушень авторських прав, оскільки не використовував спірні музичні твори;

- позивачем та Організацією не доведено факт порушення відповідачем авторських прав на спірні музичні твори, а відтак, на думку відповідача, у нього відсутній обов'язок спростовувати презумпцію винного заподіяння шкоди та доводити відсутність допущених ним порушень Закону України "Про авторське право і суміжні права".

2. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (ч. 1 ст. 5 ГПК України).

Частиною 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом

З огляду на положення ст. 20 ЦК України та принцип диспозитивності господарського судочинства (ст. 14 ГПК України), позивач має право вільно обирати способи захисту порушеного права чи інтересу.

Причиною спору зі справи стало питання про наявність або відсутність підстав для стягнення з відповідача компенсації у зв'язку з порушенням майнових авторських прав суб'єкта авторського права (позивача).

Відповідно до статті 7 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в чинній редакції) суб'єктами авторського права є автори творів, зазначених у частині першій статті 8 цього Закону, їх спадкоємці та особи, яким автори чи їх спадкоємці передали свої авторські майнові права.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 8 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (далі - Закон), об'єктами авторського права є твори у галузі науки, літератури і мистецтва, зокрема, музичні твори з текстом і без тексту.

Відповідно до абзацу 2 частини першої статті 15 Закону майнові права автора (чи іншої особи, яка має авторське право) можуть бути передані (відчужені) іншій особі згідно з положеннями статті 31 цього Закону, після чого ця особа стає суб'єктом авторського права.

Відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно ч. 1 ст. 47 Закону суб'єкти авторського права і (або) суміжних прав можуть доручати управління своїми майновими правами організаціям колективного управління. Правові засади діяльності організацій колективного управління визначаються Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав".

Закон України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", яким визначено правові та організаційні засади колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в Україні, набув чинності 22.07.2018. Пунктом 2 частини шостої Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" зазначеного Закону внесено зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Разом з тим, відповідно до положень частини першої Розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" цей Закон застосовуються до правовідносин, які виникли після набрання ним чинності.

Таким чином, якщо правовідносини сторін у справі виникли до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" (до 22.07.2018), положення останнього до них під час вирішення відповідних спорів судами не застосовуються.

Отже, враховуючи, що спірні правовідносини сторін у даній справі виникли до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", під час вирішення даного спору судом застосовуються положення Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції до 22.07.2018.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Закону (тут і далі - в редакції до 22.07.2018) повноваження на колективне управління майновими правами передаються організаціям колективного управління авторами та іншими суб'єктами авторського права і (або) суміжних прав на основі договорів, укладених у письмовій формі.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним.

Таким чином, за наявності договорів із суб'єктами авторського права та/або суміжних прав на управління їх майновими правами, організації колективного управління відповідно до статті 45 Закону, яка надає право таким організаціям представляти інтереси власників майнових авторських прав, виконавців, виробників фонограм (відеограм), мають право звертатися до господарського суду з позовами про відшкодування збитків (матеріальної шкоди), включаючи упущену вигоду або стягнення доходу, отриманих порушником внаслідок порушення ним авторського права та/або суміжних прав.

Така організація, пред'явивши позов, не є позивачем, оскільки вона звертається до суду за захистом прав суб'єктів авторського і (або) суміжних прав, а не своїх прав. Позивачем у таких випадках буде суб'єкт авторського права і (або) суміжних прав, на захист інтересів якого звернулася організація колективного управління.

Організації колективного управління, які здійснюють управління майновими правами на твори, повинні довести наявність у них прав на управління авторськими майновими правами певного кола осіб. У разі звернення організації колективного управління до суду з позовом про захист прав суб'єктів авторського права необхідно з'ясовувати обсяг повноважень цієї організації згідно з договорами, укладеними цією організацією та суб'єктом авторського права (аналогічний висновок містить постанова Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 922/2377/16).

За змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до частини першої статті 427 ЦК України майнові права інтелектуальної власності можуть бути передані відповідно до закону повністю або частково іншій особі.

Частиною третьою статті 15 Закону визначено, що виключне право автора (чи іншої особи, яка має авторське право) на дозвіл чи заборону використання твору іншими особами дає йому право дозволяти або забороняти, зокрема, публічне виконання і публічне сповіщення творів.

Згідно з приписами статті 1 Закону публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час; публічне сповіщення (доведення до загального відома) - передача за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав в ефір за допомогою радіохвиль (а також лазерних променів, гама-променів тощо), у тому числі з використанням супутників, чи передача на віддаль за допомогою проводів або будь-якого виду наземного чи підземного (підводного) кабелю (провідникового, оптоволоконного та інших видів) творів, виконань, будь-яких звуків і (або) зображень, їх записів у фонограмах і відеограмах, програм організацій мовлення тощо, коли зазначена передача може бути сприйнята необмеженою кількістю осіб у різних місцях, віддаленість яких від місця передачі є такою, що без зазначеної передачі зображення чи звуки не можуть бути сприйняті.

Використанням твору в силу статті 441 ЦК України вважається, серед іншого, його публічне використання різними способами, як-от публічний показ, публічне виконання - як у реальному часі ("наживо"), так і з допомогою технічних засобів, публічне сповіщення (радіо, телебачення), а також публічна демонстрація аудіовізуального твору (зі звуковим супроводом чи без такого) у місці, відкритому для публічного відвідування, або в іншому місці (приміщенні), де присутні особи, які не належать до кола однієї сім'ї чи близьких знайомих цієї сім'ї, - незалежно від того, чи сприймається твір публікою безпосередньо у місці його публічної демонстрації (публічного показу), чи в іншому місці одночасно з такою демонстрацією (показом). Відповідальність за публічне виконання твору (в тому числі при його виконанні в реальному часі - "наживо") несе фізична чи юридична особа, яка бере на себе ініціативу і відповідальність за проведення відповідного заходу.

Використання музичного твору безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 10.07.2018 у справі № 910/4139/17, від 03.04.2018 у справі № 907/375/17, від 10.05.2018 у справі № 908/666/17, від 06.02.2018 у справі № 908/364/17, від 06.02.2018 у справі 908/657/17).

У свою чергу, використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону, у зв'язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

Позивач повинен довести належність йому авторського права та/або суміжних прав чи права на їх захист, а також використання об'єктів даних прав відповідачем. У свою чергу, відповідач має довести додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним твору та/або об'єкта суміжних прав. Крім того, саме відповідач повинен спростувати визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України) (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 10.05.2018 у справі № 908/666/17 від 04.07.2018 у справі № 910/9793/17, від 10.07.2018 у справі № 910/4139/17).

У визначенні розміру такої компенсації необхідно виходити з конкретних обставин справи і загальних засад цивільного законодавства, встановлених статтею 3 ЦК України, зокрема, справедливості, добросовісності та розумності.

У правопорушеннях, які мали місце до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" розмір компенсації визначається судом у межах заявлених вимог у залежності від характеру порушення, ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується: тривалість порушення та його обсяг (одно- або багаторазове використання об'єкта авторського права); передбачуваний розмір збитків потерпілої особи; розмір доходу, отриманого внаслідок правопорушення; кількість потерпілих осіб; наміри відповідача; наявність раніше вчинених відповідачем порушень виключного права даного позивача; можливість відновлення попереднього стану та необхідні для цього зусилля тощо.

При визначенні суми компенсації необхідно виходити з того розміру мінімальної заробітної плати, який установлено на час прийняття судом відповідного рішення, та враховувати, що відповідно до пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 № 1774-VIII мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників, та інших виплат.

Оскільки виплата компенсації за порушення майнових авторських прав підпадає під ознаки "інших виплат", про які йдеться у Законі України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", у визначенні суми відповідної компенсації, з урахуванням загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності, необхідно враховувати приписи пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (аналогічний висновок містять постанови Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/6037/16, від 20.03.2018 у справі № 910/7609/17, від 13.02.2018 у справі № 921/113/17-г/17).

Абзацом другим пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (із змінами, внесеними Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав") визначено, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Таким чином, до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.

Як зазначалось, Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав" внесено зміни до Закону України "Про авторське право і суміжні права".

Зокрема, запроваджено новий порядок визначення розміру компенсації за порушення авторського права або суміжних прав, яка визначається судом як паушальна сума на базі таких елементів, як подвоєна, а у разі умисного порушення - як потроєна сума винагороди або комісійні платежі, які були б сплачені, якби порушник звернувся із заявою про надання дозволу на використання оспорюваного авторського права або суміжних прав замість відшкодування збитків або стягнення доходу (пункт "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в чинній редакції).

Разом з цим, до правовідносин сторін у справі, які виникли до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", положення вказаного Закону не застосовуються.

Тобто визначення розміру компенсації за порушення авторського права та суміжних прав, яке було вчинено до набрання чинності Законом України "Про ефективне управління майновими правами правовласників у сфері авторського права і (або) суміжних прав", здійснюється відповідно до положень пункту "г" частини другої статті 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" в редакції, чинній до 22.07.2018, а саме сума такої компенсації визначається у розмірі від 10 до 50000 мінімальних заробітних плат.

Таким чином, станом на час прийняття рішення у даній справі при визначенні розміру компенсації за спірне порушення майнових авторських прав слід виходити з приписів п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції до 22.07.2018) та пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (в чинній редакції) та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1921,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2019 згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік").

Відповідно до ч.ч. 1- 3статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ст. 77 ГПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 78 ГПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 ГПК України).

Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

3. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини. Мотивована оцінка аргументів, наведених учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Висновки суду.

3.1. Щодо доведення Організацією наявності у неї прав на управління авторськими майновими правами суб'єкта авторського права (позивача); доведення позивачем належності йому майнового авторського права, а також використання об'єктів даних прав відповідачем.

Організація є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що підтверджується виданим Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України свідоцтвом про облік організацій колективного управління від 24.01.2011 № 18/2011.

24.01.2014 між Організація та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (видавник, позивач) укладено Договір № АВ-24012014/01 про управління майновими авторськими правами (далі - Договір № АВ-24012014/01), умовами якого передбачено, що:

- видавник надає Організації повноваження здійснювати колективне управління майновими правами на твори та субвидані твори (далі твори та субвидані твори разом - об'єкти авторського права), які належать або протягом дії даного договору будуть належати видавнику, а саме: дозволяти або забороняти від імені видавника використання об'єктів авторського права третіми особами, відповідно до умов цього Договору (пункт 2.1 Договору № АВ-24012014/01);

- надання повноважень на колективне управління правами передбачає: укладення Організацією договорів на право використання об'єктів авторського права третіми особами, збір винагороди, її розподіл та виплату (п. 2.2 Договору № АВ-24012014/01);

- згідно цього Договору Організація отримує повноваження здійснювати колективне управління правами видавника, зокрема, на такий вид використання об'єктів авторського права як публічне виконання (п.п. 5.1.1 п. 5.1 Договору № АВ-24012014/01);

- територія, на якій Організація здійснює колективне управління майновими правами на об'єкти авторського права - територія України (п. 6.1 Договору № АВ-24012014/01 та Додаток № 1 до цього договору);

- Організація має право здійснювати відповідно до чинного законодавства України та цього договору будь-які юридичні дії, направлені на забезпечення та захист майнових прав видавника на об'єкти авторського права, повноваження на управління якими передані Організації за цим Договором, в порядку, визначеному у цьому розділі (п. 9.1 Договору № АВ-24012014/01);

- у випадку виявлення порушень прав, управління якими здійснює Організація, остання, з метою захисту прав видавника та реалізації своїх повноважень по управлінню цими права, має право:

пред'являти заяви, претензії, здійснювати фіксацію фактів використання об'єктів авторського права без дозволу Організації (п.п. 9.2.1 п. 9.2 Договору № АВ-24012014/01);

вчиняти будь-які інші дії (вживати заходи), направлені на захист авторських прав видавника, за умов отримання попередньої згоди видавника;

- дії, визначені в п. 9.2.1 Договору, Організація має право здійснювати без узгодження з видавником (п. 9.4 Договору № АВ-24012014/01);

- даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє безстроково (п. 12.1 Договору № АВ-24012014/01).

Додатково судом враховано зміст наявної в матеріалах справи заяви "До відома всіх зацікавлених осіб", якою ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердило, що в положеннях пунктів 9.2.2, 9.5 Договору № АВ-24012014/01 від 24.01.2014 не йдеться про отримання попередньої згоди щодо судового захисту в кожному окремому випадку, оскільки відповідно до чинного в Україні законодавства, в разі отримання за договором саме виключних майнових прав, - не вимагається додаткового дозволу чи погодження на судовий захист цих прав, заборона про це прямо встановлена законом і будь-яка домовленість сторін про це є нікчемною відповідно до закону. Також, ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" підтвердило, що обізнане щодо кожного випадку звернення Організації із заявами (в тому числі і до суду) в інтересах і щодо захисту порушених прав ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", погоджує і згодне з кожним таким зверненням.

На виконання вимог п. 3.1 Договору № АВ-24012014/01, ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" надало Декларації об'єктів авторського права (музичних творів) щодо переданих в управління Організації музичних творів, зокрема:

Декларацію № 571 від 07.04.2017 на музичний твір"ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_1; ОСОБА_2; виконавець: ОСОБА_3);

Декларацію № 679 від 07.04.2017 на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5 ; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; виконавець: ОСОБА_9);

Декларацію № 675 від 01.06.2017 на музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_10, ОСОБА_11; виконавець: ОСОБА_12) (далі - Декларації № 571, № 679, № 675).

З наведених Декларацій вбачається, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" отримало майнові авторські права на спірні музичні твори від ТОВ "Ворнер/Чаппел" на підставі Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д від 01.11.2014 (далі - Договір № ВЧ-01112014/02-д ).

За умовами Договору ВЧ-01112014/02-д:

- ТОВ "Ворнер/Чаппел" (видавник) надає ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (субвидавник) право на використання протягом строку (як він визначений у п. 11) на території (Україна) способами, вказаними в договорі, всіх творів, що входять до каталогу видавника, за виключенням Продакшн Музики (п. 2.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- для підтвердження надання права використання творів субвидавник на вимогу видавника надає засвідчені роздруківки з Каталогу, які містять характеристики творів у формі, наведеній у додатку № 1 до даного договору (п. 2.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- субвидавник має право використовувати твори протягом строку на території на умовах виключної ліцензії, зокрема, способом публічного виконання творів, тобто надання творів у живому виконанні або за допомогою технічних засобів (п. 2.3 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- субвидавник має право надавати права використання творів користувачам в межах території протягом строку договору в межах прав та способів використання, передбачених даним договором (п. 2.7 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- у випадку, коли субвидавнику стане відомо про будь-який випадок неавторизованого або такого, що порушує права використання тих чи інших творів, субвидавник (ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна") зобов'язаний невідкладно повідомити про це видавника (ТОВ "Ворнер/Чаппелл"), а видавник вправі самостійно визначити, чи використовувати засоби судового захисту та якщо використовувати, то які (п. 8.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- субвидавник вправі в досудовому порядку забезпечити дотримання і захищати всі права на твори на території або від свого імені та (або) від імені видавника без отримання попереднього погодження видавника, субвидавник не вправі ініціюювати від свого імені та (або) від імені видавника судові процеси відносно будь-яких творів без отримання попереднього письмового погодження видавника (п. 8.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- строк Договору починає обчислюватись з моменту його підписання та з урахуванням положень пункту 11.2, спливає 31 грудня 2014 року. При цьому сторони окремо обумовили, що Договір в частині надання прав субвидавнику розповсюджується на період, попередній даті укладення договору, а саме - з 01 січня 2014 року. Сторони окремо обумовили, що видавник надає субвидавнику право вимагати та отримувати від третіх осіб будь-які види винагороди та компенсацій за використання творів, не зібраних на момент укладення договору іншими субвидавниками видавника або правовласниками творів (п. 11.1 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д);

- строк Договору може автоматично продовжуватись на наступний період в 1 (один) рік, якщо та до тих пір поки Договір не буде розірваний будь-якою зі сторін шляхом направлення письмового повідомлення іншій стороні не менш ніж за 30 (тридцять) календарних днів. При умові отримання такого повідомлення про розірвання даний Договір припиняється, починаючи з 30 червня або з 31 грудня, в залежності від того, яка дата слідує після спливу 30 (тридцяти) календарних днів (п. 11.2 Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д).

З Додатку № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д ("Роздруківка № 45 з каталогу музичних творів") та Додатку № 1 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д ("Роздруківка № 42 з каталогу музичних творів") вбачається, що ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" станом на 07.04.2017 та станом на 01.06.2017 підтвердили надання прав згідно Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д по відношенню до наведеного в цих додатках переліку музичних творів, серед яких:

музичний твір"ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_1; ОСОБА_2; виконавець: ОСОБА_3) (п. 11 Роздруківки № 45);

музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_4 ; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; виконавець: ОСОБА_9) (п. 23 Роздруківки № 45);

музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_10, ОСОБА_11; виконавець: ОСОБА_12) (п. 37 Роздруківки № 42).

Відповідно до Додатків № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д вбачається, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" проінформувало ТОВ "Ворнер/Чаппелл" про використання на території України без відповідного дозволу музичних творів згідно переліку, серед яких:

музичний твір"ІНФОРМАЦІЯ_1" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_1; ОСОБА_2; виконавець: ОСОБА_3) (п. 11 відповідного Додатку № 1/2);

музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_2" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_4; ОСОБА_5; ОСОБА_6; ОСОБА_7; ОСОБА_8; виконавець: ОСОБА_9) (п. 23 відповідного Додатку № 1/2).

музичний твір "ІНФОРМАЦІЯ_3" (автор музики, автор тексту: ОСОБА_10, ОСОБА_11; виконавець: ОСОБА_12) (п. 37 відповідного Додатку № 1/2).

Крім того, вказаними Додатками № 1, № 1/2 до Ліцензійного договору № ВЧ-01112014/02-д, які підписані уповноваженими представниками та скріплені печатками ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна", останнє зазначене товариство наділено правом звернення до суду відповідно до діючого в Україні законодавства з метою захисту порушеного права.

Згідно вказаних Додатків № 1, № 1/2 ТОВ "Ворнер/Чаппелл" також погодилося з правом ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" доручати судове представництво ПО "ОКУАСП" (код 37396151) на підставі договору про управління майновими авторськими правами.

Враховуючи встановлені вище обставини та приписи статті 204 ЦК України (презумпція правомірності правочину), суд дійшов висновку про те, що ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" на підставі Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д та Додатків № 1 до нього (Роздруківки № 42, № 45) набуло майнові права щодо спірних музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", а Організація на підставі Договору № АВ-24012014/01 та відповідно до Декларацій № 571, № 679, № 675 наділена повноваженнями на управління майновими правами суб'єкта авторського права - ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна" (позивача), зокрема щодо спірних музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3", та, відповідно, правом на звернення з позовом до суду в інтересах позивача. Ліцензійний договір №ВЧ-01112014/02-д та Договір № АВ-24012014/01 станом на час фіксації порушення (31.07.2017) були чинні, недійсними не визнавалися, докази протилежного у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, позивачем доведено належність йому майнових авторських прав на спірні музичні твори.

Разом з цим, доводи відповідача про те, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують належність авторських прав на спірні музичні твори ТОВ "Ворнер/Чаппелл" та наявність повноважень ТОВ "Ворнер/Чаппелл" на передачу майнових прав на спірні музичні твори третім особам, суд відхиляє як безпідставні, з огляду на презумпцію правомірності Ліцензійного договору №ВЧ-01112014/02-д, який укладений ТОВ "Ворнер/Чаппелл" з ТОВ "Ворнер Мьюзік Україна". Крім того, судом враховано, що питання наявності прав у ТОВ "Ворнер/Чаппелл" на укладення відповідного ліцензійного договору перебуває поза межами вирішення даного спору. Суд наголошує, що за змістом статей 435, 440, 441, 443 ЦК України, статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом).

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2003 №71 "Про затвердження розміру, порядку та умов виплати винагороди (роялті) за комерційне використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань" (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 №657) надано право представникам уповноважених організацій колективного управління фіксувати факти прямого чи опосередкованого комерційного використання опублікованих з комерційною метою фонограм, відеограм, їх примірників та зафіксованих у них виконань, зокрема, за допомогою технічних засобів і (або) шляхом складення відповідного акта фіксації.

Таким чином, Організація наділена правом фіксувати факти комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення.

31.07.2017 в період часу з 16:06 год. до 16:34 год. представником Організації Чередніченком Євгеном Івановичем, який діяв на підставі довіреності № 31/12/16/1 від 31.12.2016, у кафе-барі "Голосієво" за адресою м. Київ, пр-т Голосіївський, 87Б, в якому здійснює господарську діяльність ФОП Ширінов Джабі Алірза Огли (відповідач), було зафіксовано факт публічного виконання музичних творів, в тому числі спірних музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_3), "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець: ОСОБА_9), "ІНФОРМАЦІЯ_3" (виконавець: ОСОБА_12) для фонового озвучення приміщення, про що складено Акт фіксації № 20/07/17, копія якого наявна в матеріалах справи. Акт фіксації № 20/07/17 підписаний представником Організації Чередніченко Є.І. та містить відмітку, що представники закладу відмовились назвати свої данні та підписати даний акт.

В наведеному Акті фіксації № 20/07/17 зазначено про наявність в приміщенні закладу, де здійснювалась фіксація, працюючих приладів для подання звукової хвилі в діапазоні і з частотою, які сприймаються людським слухом. Також зазначено, що розповсюдження звукової хвилі - тобто подання музичних творів (публічне виконання) зафіксовано на доданому до акту відео-звукозаписі і сприймається на слух, а не зором. Фіксація здійснювалась з використанням відеокамери "SONY Handycam" model № DCR DVD 610 2008.

На підтвердження обставин, зазначених у Акті фіксації № 20/07/17, Організацією в якості додатку до позовної заяви додано DVD-диск з копією відео-звукозапису до Акту фіксації № 20/07/17, дослідження якого здійснювалось в судовому засіданні.

В судовому засіданні 28.05.2019 судом досліджено копію відео-звукозапису до Акту фіксації № 20/07/17 у кафе-барі "Голосієво" від 31.07.2017 та встановлено, що на цьому записі зафіксовано:

- дату фіксації - зображення на екрані мобільного телефону: "31 червня" та озвучено вголос представником ОКУАСП: "31 червня 2017 року";

- назву закладу, в якому здійснюється фіксація - кафе "Голосієво", місто Київ, біля метро Голосіївське, в Голосіївському парку (далі - заклад);

- меню кафе "Голосієво" з печаткою цього закладу, на якій міститься найменування відповідача - Фізична особа-підприємець Ширінов Джабі Алірза Огли ;

- чек №31770016 від 31.07.2017 з адресою закладу - м. Київ, пр-т Голосіївський, 87Б;

- обладнання (колонку), за допомогою якого в закладі здійснюється публічне виконання музичних творів;

- публічне виконання музичного твору під назвою іноземною мовою "ІНФОРМАЦІЯ_1";

- публічне виконання музичного твору під назвою іноземною мовою "ІНФОРМАЦІЯ_2";

- публічне виконання музичного твору під назвою іноземною мовою "ІНФОРМАЦІЯ_3".

Отже, наявним в матеріалах справи відео-звукозаписом до Акту фіксації № 20/07/17, у сукупності з іншими доказами - Актом фіксації № 20/07/17 від 31.07.2017 та рахунком №31770016 від 31.07.2017, підтверджується, що фіксація відбувалась 31.07.2017 в приміщенні кафе-бару "Голосієво" за адресою м. Київ, пр-т Голосіївський, 87Б, в якому здійснює господарську діяльність Фізична особа-підприємець Ширінов Джабі Алірза Огли, відео-звукозапис містить докази публічного виконання музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1", "ІНФОРМАЦІЯ_2", "ІНФОРМАЦІЯ_3 ", якість даного запису дозволяє ідентифікувати вказані музичні твори.

Таким чином, оцінивши надані Організацією докази (Акт фіксації № 20/07/17 від 31.07.2017, відео-звукозапису до даного акту та рахунок №31770016 від 31.07.2017) у їх сукупності, суд дійшов висновку про належність, допустимість, достовірність та достатність цих доказів у розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України, які обґрунтовано підтверджують факт використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання.

Разом з тим, твердження відповідача про те, що Акт фіксації № 20/07/17 від 31.07.2017, відео-звукозапис до даного акту та чек №31770016 від 31.07.2017 не є належними, достовірними та достатніми доказами у справі, а також твердження відповідача про неможливість дослідити ці докази в сукупності, - судом відхиляються як безпідставні з огляду на таке.

Щодо доводів відповідача про неналежним чином здійснену фіксацію публічного виконання за допомогою Акта фіксації №20/07/17 від 31.07.2017 (оскільки не відомо, якою саме особою здійснювалася фіксація, неможливо встановити відношення цієї особи до Організації та повноваження цієї особи, а також неможливо встановити, коли та де складався акт і здійснювався відеозапис, з акту не вбачається, що будь-який працівник відповідача відмовився від підпису вказаного акту), суд відзначає, що законодавством України не встановлено обов'язкових вимог до порядку проведення фіксації комерційного використання музичних творів способом публічного виконання/публічного сповіщення та вимог до форми і змісту акту фіксації представником (-ами) організацій колективного управління.

Водночас, як встановлено судом, в Акті фіксації № 20/07/17 чітко зазначено, що фіксація здійснювалась 31.07.2017 в приміщенні кафе-бару "Голосієво" за адресою м. Київ, пр-т Голосіївський, 87Б. В наведеному акті також зазначено, що фіксація здійснювалась представником Організації Чередніченком Євгеном Івановичем, який і підписав вказаний акт. На підтвердження здійснення фіксації уповноваженим представником Організації матеріали справи містять довіреність № 31/12/16/1 від 31.12.2016, з якої вбачається перелік повноважень, якими Організація наділила Чередніченка Є.І ., зокрема, останньому надано право виявляти незаконне використання творів, управління якими здійснює Організація, та здійснювати фіксацію.

Суд відзначає, що такі факти як відсутність на відео-звукозаписі особи представника Організації, який здійснював фіксацію, не зазначення останнім вголос свого прізвища, а також відсутність демонстрації на записі довіреності Організації, виданої представнику, документів, що посвідчують особу представника, відсутність демонстрації на записі надання представникам закладу акту фіксації на ознайомлення та підписання, відмову представників закладу назвати свої дані та підписати акт фіксації, повідомити підставу використання в закладі спірних музичних творів - не спростовують відповідних обставин, які зафіксовано іншими доказами, зокрема, Актом фіксації №20/07/17 від 31.07.2017. Відповідно, такі обставини встановлено судом за результатом оцінки наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності, а саме: Акту фіксації №20/07/17 від 31.07.2017, відео-звукозапису до даного акту, довіреності № 31/12/16/1 від 31.12.2016, чеку №31770016 від 31.07.2017.

З огляду на наведене, безпідставними є також і доводи відповідача про те, що зі змісту відео-звукозапису не можливо встановити, хто здійснював фіксацію даного відео-звукозапису, відношення цієї особи до Організації, повноваження цієї особи на здійснення фіксації, коли та де здійснювався відео-звукозапис тощо.

Щодо доводів відповідача про не дотримання позивачем вимог ГПК України при поданні електронних доказів, то такі доводи судом відхиляються як безпідставні, враховуючи, що представником позивача долучено до матеріалів справи копію відео-звукозапису в кафе-барі "Голосієво" від 31.01.2017, який досліджено судом в судовому засіданні 28.05.2019, при цьому встановлено, що подана копія електронного доказу відповідає вимогам статті 96 ГПК України, згідно приписів частини 2 якої електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис".

Доводи відповідача те, що відео-звукозапис не дає можливості встановити, що відображене на ньому обладнання (колонка) станом на 31.07.2017 знаходилось саме в приміщенні відповідача, судом відхиляються як необгрунтовані, оскільки досліджений судом відео-звукозапис містить фіксацію відповідного обладнання (колонки) у закладі відповідача, що також підтверджується з огляду на оцінку судом наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Щодо доводів відповідача про неможливість встановити, чи відео-звукозапис було здійснено комплексно (одночасне поєднання зображення та звуку), без ознак монтажу перед здійсненням його запису на диск, який наданий в якості доказу, то суд відзначає, що такі доводи відповідача ґрунтуються виключно на його суб'єктивній оцінці спірного відео-звукозапису, яка не підтверджена жодними належними та допустимими доказами.

При цьому судом враховано, що використання музичних творів безпосередньо у публічному закладі (а не шляхом здійснення користувачем передачі таких творів в ефір чи по кабелях) є публічним виконанням.

Крім того, згідно Акту фіксації №20/07/17 від 31.07.2017 вбачається, що визначення музичних творів здійснювалось представником Організації безпосередньо на місці за допомогою програм Sound Hound та/або Shazam, які знаходяться у вільному доступі. При цьому сама лише відсутність на відео-звукозаписі демонстрації визначення спірних музичних творів безпосередньо на місці за допомогою вказаних програм не спростовує факт публічного виконання спірних музичних творів у закладі відповідача і такий факт не спростовано відповідачем належними та допустимими доказами. Досліджуваний відео-звукозапис містить одночасно інші звуки, однак такі звуки не перешкоджають ідентифікації спірних музичних творів.

Доводи відповідача про те, що касовий чек не може підтверджувати факт використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності і за його допомогою неможливо встановити дійсні обставини справи, суд відхиляє як безпідставні та необґрунтовані, оскільки такий чек наданий на підтвердження факту здійснення господарської діяльності у відповідному закладі торгівлі саме відповідачем, а не безпосередньо на підтвердження факту використання спірних музичних творів відповідачем. При цьому суд наголошує, що факт використання відповідачем у власній господарській діяльності спірних музичних творів шляхом здійснення їх публічного виконання встановлено судом за результатом оцінки наявних в матеріалах справи доказів у їх сукупності.

Посилання відповідача при розгляді даної справи на правову позицію Північного апеляційного господарського суду щодо дослідження акту фіксації, відеозапису з фіксацією використання музичних творів за допомогою технічних засобів, фіскального чеку, яка висловлена у постановах від 14.03.2019 у справі № 910/12623/18, від 19.03.2019 у справі № 910/15042/18, від 04.04.2019 у справі № 12033/18, суд оцінює критично з огляду на те, що такі постанови прийнято судом апеляційної інстанції за інших обставин, встановлених у зазначених справах, і за інших поданих сторонами й оцінених судами доказів, у залежності від яких (обставин і доказів) прийняті відповідні судові рішення.

Разом з тим судом при ухваленні даного рішення враховано, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

3.2. Щодо доведення відповідачем додержання ним вимог Цивільного кодексу України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним творів та спростування відповідачем визначеної цивільним законодавством презумпції винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідач заперечував факт використання ним спірних музичних творів, у зв'язку з чим не вказав та не надав доказів додержання ним вимог ЦК України і Закону України "Про авторське право і суміжні права" при використанні ним у власній господарській діяльності спірних музичних творів та не спростував визначену цивільним законодавством презумпцію винного заподіяння шкоди (статті 614, 1166 Цивільного кодексу України).

3.3. Щодо наявності підстав для притягнення винної особи до відповідальності за порушення авторського права.

Відповідно до частини третьої статті 426 ЦК України використання об'єкта права інтелектуальної власності іншою особою здійснюється з дозволу особи, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності, крім випадків правомірного використання без такого дозволу, передбачених цим Кодексом та іншим законом.

Використання відповідачем спірних музичних творів у власній господарській діяльності відбулось без належного дозволу та без сплати авторської винагороди, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

Використання твору без дозволу суб'єкта авторського права є порушенням авторського права, передбаченим пунктом "а" статті 50 Закону України "Про авторське право і суміжні права", у зв'язку з яким пунктом "г" частини другої статті 52 цього Закону визначено можливість притягнення винної особи до відповідальності у вигляді сплати компенсації в розмірі від 10 до 50 000 мінімальних заробітних плат.

Суд дійшов висновку, що станом на час прийняття рішення у справі при визначенні розміру компенсації за спірне порушення майнових авторських прав слід виходити з приписів п. "г" ч. 2 ст. 52 Закону України "Про авторське право і суміжні права" (в редакції до 22.07.2018) та пункту 3 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 № 1774-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (в чинній редакції) та застосовувати розрахункову величину у розмірі 1921,00 грн. (прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2019, згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2019 рік").

Судом враховано, що відповідач порушив авторські права позивача щодо окремих об'єктів правового захисту - музичних творів "ІНФОРМАЦІЯ_1" (виконавець: ОСОБА_3), "ІНФОРМАЦІЯ_2" (виконавець: ОСОБА_9) та "ІНФОРМАЦІЯ_3" (виконавець: ОСОБА_12), а тому, виходячи з принципів справедливості, добросовісності та розумності, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача компенсації у розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (станом на 01.01.2019) за використання кожного спірного музичного твору.

Отже, стягненню з відповідача підлягають:

19210,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкта правового захисту - музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1",

19210,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкта правового захисту - музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2",

19210,00 грн. компенсації за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкта правового захисту - музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_3".

У зв'язку з наведеним, позов підлягає задоволенню в частині позовних вимог у розмірі 57630,00 грн. (19210,00 грн. х 3 = 57630,00 грн.). У задоволенні решти позовних вимог в сумі 184416,00 грн. позивачу належить відмовити.

4. Стосовно розподілу судових витрат.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.

Організація, що звернулась на захист прав позивача, безпосередньо у позовній заяві навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які заявник поніс і які очікує понести, до якого включила: витрати, понесені Організацією, а саме: судовий збір за подання позовної заяви - 3630,69 грн.; витрати, які очікує понести Організація, а саме: витрати на професійну правничу допомогу - 7000,00 грн.

Відповідач у відзиві на позовну заяву щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які відповідач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи, зазначив, що на даний час відповідач не несе жодних судових витрат.

Статтею 129 ГПК України встановлено порядок розподілу судових витрат, згідно якого:

- судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 1 частини 1 статті 129);

- інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина 4 статті 129);

- під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина 5 статті 129);

- розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (частина 8 статті 129).

В матеріалах справи наявні докази, які підтверджують сплату Організацією судового збору в сумі 3700,20 грн. (платіжне доручення № 808 від 14.12.2018), тоді як за подання даної позовної заяви з ціною позову в розмірі 242046,00 грн. позивач мав сплатити судовий збір в сумі 3630,69 грн.

З огляду на часткове задоволення позову та приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір в сумі 864,45 грн. покладається на відповідача, а в сумі 2835,75 грн. - на позивача. При цьому судом враховано, що згідно приписів ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір", у разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, сплачена сума судового збору повертається за клопотання особи, яка його сплатила за ухвалою суду, тоді як відповідне клопотання позивачем суду не подано.

Крім того, Організацією до закінчення судових дебатів у справі подано заяву, відповідно до якої Організація просить суд вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу Організації, яка звернулась на захист прав позивача, стягнути з відповідача на користь Організації 7000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 2 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Наявними в матеріалах справи доказами, а саме: Договір № 7.11-С про надання професійної правничої допомоги від 12.02.2019, укладений між Організацією та Адвокатським об'єднанням "Інтелкрафтс", наказ Адвокатського об'єднання "Інтелкрафтс" № 7.11 від 12.02.2019 про доручення здійснення судового представництва за вказаним договором адвокатам Хлебнікову С.Г., Сербуль О.Ю., довіреність від 07.02.2019, видана Організацією зазначеним адвокатам, свідоцтва про право зайняття адвокатською діяльністю, видані зазначеним адвокатам, Акт затвердження сторонами обсягу надання правничої допомоги в суді першої інстанції, яка оплачена клієнтом, від 07.05.2019, платіжне доручення № 934 від 07.05.2019 на суму 7000,00 грн., в призначенні платежу якого зазначено: "оплата за професійну правничу допомогу згідно договору № 7.11-С від 12.02.2019", - підтверджується здійснення Організацією витрат на професійну правничу допомогу адвоката у даній справі в сумі 7000,00 грн.

Отже, враховуючи часткове задоволення позову та приписи ст.ст. 126, 129 ГПК України, здійснені Організацією витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1666,67 грн. покладаються на відповідача, а в сумі 5333,33 грн. - на Організацію.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 73, 74, 76-80, 86, 96, 123, 124, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 327 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ширінова Джабі Алірза Огли ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 916; ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 39019265) 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.) компенсації за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкта правового захисту - музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_1".

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ширінова Джабі Алірза Огли ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 916; ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 39019265) 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.) компенсації за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкта правового захисту - музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_2".

4. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ширінова Джабі Алірза Огли ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 916; ідентифікаційний код 37396151) в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю "Ворнер Мьюзік Україна" (01014, м. Київ, вул. Звіринецька, буд. 63; ідентифікаційний код 39019265) 19210,00 грн. (дев'ятнадцять тисяч двісті десять гривень 00 коп.) компенсації за порушення майнових авторських прав за використання без дозволу об'єкта правового захисту - музичного твору "ІНФОРМАЦІЯ_3".

5. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Ширінова Джабі Алірза Огли ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) на користь Приватної організації "Організація колективного управління авторськими та суміжними правами" (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 23, оф. 916; ідентифікаційний код 37396151) 864,45 грн. (вісімсот шістдесят чотири гривні 45 коп.) судового збору та 1666,67 грн. (одну тисячу шістсот шістдесят шість гривень 67 коп.) витрат на професійну правничу допомогу.

6. В іншій частині позову відмовити.

7. Після набрання рішенням законної сили видати накази.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку, передбаченому ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" ГПК України.

Повне рішення складено 12.06.2019

Суддя Гумега О.В.