83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
23.02.10 р. Справа № 25/9пд
Суддя господарського суду Донецької області І.А.Бойко
при секретарі судового засідання О.О. Тимошенко
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк
до відповідача відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області в особі Донецьких електричних мереж м. Донецьк
про визнання недійсною додаткової угоди № 8/08 від 12.12.2008 до договору про постачання електричної енергії № 4981 від 04.09.2003
За участю
представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 - підприємець (паспорт серії НОМЕР_1, виданий Вугледарським МВ УМВС України в Донецькій області 19.06.1997);
від відповідача: Калитвянська С.О. - начальник відділу правового забезпечення збуту електричної енергії (довіреність № 203-10 „Д” від 31.12.2009р.)
Позивач - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 м. Донецьк звернувся до господарського суду з позовом до відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області в особі Донецьких електричних мереж м. Донецьк про визнання недійсною додаткової угоди про Реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 8/08 від 12.12.2008 до договору про постачання електричної енергії № 4981 від 04.09.2003.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірна додаткова угода суперечить ст. 627 ЦК України, ст. 179 ГК України, п. 6.5. Правил користування електричною енергією, оскільки укладена на підставі документів (акту про порушення ПКЕЕ № 035693 від 15.10.2008 та акту № 9883 від 05.11.2008 проведення експертизи лічильника електроенергії), прийнятих без дотримання вимог ЗУ „Про електроенергетику”, ПКЕЕ, Положення про проведення експертизи приладів обліку електроенергії. Тому, дана угода підлягає визнанню недійсною, з огляду на положення ст. ст. 203, 215 ЦК України. В підтвердження своїх вимог позивач надав суду копію договору про постачання електричної енергії № 4981 від 04.09.2003 з додатками до нього, копії угод про доповнення договору від 04.09.2003 та від 27.01.2006, копію додаткової угоди № 4 від 25.08.2007 до договору про постачання електричної енергії № 4981 від 04.09.2003, копію додаткової угоди про Реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 8/08 від 12.12.2008 до договору про постачання електричної енергії № 4981 від 04.09.2003, копію акту про порушення ПКЕЕ № 035693 від 15.10.2008, копію акту № 9883 проведення експертизи лічильника електроенергії від 05.11.2008, копію протоколу № 656 Засідання комісії по розгляду актів про порушення ПКЕЕ та визначення обсягу недооблікованої електроенергії та вартості недооблікованої електроенергії від 25.11.2008, копію рахунку-фактури № 4981 від 25.11.2008, копію повідомлення про припинення подачі електроенергії № 21.3/107 від 25.11.2008, копію платіжного доручення № 70 від 29.12.2008, копію рахунку-фактури від 29.12.2008, копію квитанції № 589562 від 29.12.2008, копію акту про невідповідність дій представників Куйбишевського РЕМ, зафіксованих в актах № 147516, № 12847, № 139207 та № 035693 від 15.10.2008, копію акту перевірки усунення порушень ПКЕЕ № 007462 від 15.10.2008, копії актів технічної перевірки розрахункових засобів обліку до 1кВ № 147517 від 15.10.2008 та № 147516 від 15.10.2008, копію акту-вимоги № 012847 від 15.10.2008, копію акту про опломбування та здачі пломб і засобів обліку на збереження № 139207 від 15.10.2008, копію акту-повідомлення про направлення на експертизу лічильника електроенергії від 15.10.2008, копію акту-наряду № 026245, копію заявки на включення електроустановки споживача № 9/0 від 30.12.2008, копію листа-звернення № 2/10-08 від 16.10.2008.
В поясненнях (вих. № 14/02-10 від 22.02.2010) позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наголосив на тому, що відповідачем в момент укладення угоди були недотримані вимоги ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання угоди недійсною згідно ст. 215 ЦК України. До того ж, позивач зазначає про порушення відповідачем вимог ст. 179 ГК України та п. 6.5. ПКЕЕ. До пояснень додав довідку казначейства про зарахування мита до Державного бюджету України, яка судом оглянута та долучена до матеріалів справи.
У відзиві на позовну заяву (вих. № 03юр-575/10 від 22.02.2010р.) відповідач проти позовних вимог заперечує у повному обсязі та просить в позові відмовити, оскільки відсутні підстави, передбачені ЦК України, для визнання спірної угоди недійсною. До відзиву додав копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, копію довідки з ЄДРПОУ № 03-78-99, копію заяви позивача про укладення графіку на погашення заборгованості за вих. № 7/12-08 від 09.12.2008, копію довіреності на представника. Перелічені документи судом розглянуті та залучені до матеріалів справи.
Розглянувши матеріали справи, додатково надані документи та пояснення, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом ВСТАНОВЛЕНО.
04.09.2003 між відкритим акціонерним товариством „Донецькобленерго” в особі Донецьких електричних мереж (Постачальник електричної енергії) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) був укладений договір про постачання електричної енергії № 4981.
09.12.2008 ФОП ОСОБА_1 звернулася до ВАТ „Донецькобленерго” в особі Донецьких електричних мереж з заявою за вих. № 7/12-08, в якій просила укласти графік на погашення заборгованості в сумі 7790,94грн. по акту № 035693 від 15.10.2008 на 2 місяці: 24.12.2008 - 3895,47грн., 24.01.2009 - 3895,47грн.
Пункт 6.5. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами (далі - Правила), передбачає, у разі виникнення у споживача заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію, сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, укладають договір щодо реструктуризації заборгованості. При цьому оформлюється графік погашення заборгованості, який є додатком до цього договору.
У разі відсутності графіка погашення заборгованості та при відсутності у платіжному документі у реквізиті призначення платежу посилань на період, за який здійснюється оплата або перевищення суми платежу, необхідної для цього періоду, ці кошти, перераховані споживачем за електричну енергію, постачальник електричної енергії має право зарахувати як погашення існуючої заборгованості цього споживача з найдавнішим терміном її виникнення.
Укладення сторонами та дотримання споживачем узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє споживача від оплати поточного споживання електричної енергії.
З огляду на заяву Споживача про укладення графіку погашення заборгованості, в силу положень п. 6.5. Правил, 12.12.2008 між Сторонами була підписана додаткова угода № 8/08 про Реструктуризацію та порядок погашення заборгованості до договору про постачання електричної енергії № 4981 від 04.09.2003.
За умовами зазначеної додаткової угоди Боржник - фізична особа - підприємець ОСОБА_1 визнала в повному обсязі заборгованість за спожиту електричну енергію перед Кредитором - ВАТ „Донецькобленерго” в особі Донецьких електричних мереж у сумі 7790грн.94коп. станом на 01.12.2008, з якої 6492,45грн. - активна електроенергія по акту про порушення ПКЕЕ № 035693 від 15.10.2008, 1298,49грн. - ПДВ на активну електроенергію по акту про порушення ПКЕЕ № 035693 від 15.10.2008 (п. 1.1. угоди).
Боржник зобов'язується, починаючи з 12.12.2008 щомісячно протягом двох місяців перераховувати на рахунок Кредитора платіж з реструктуризованої суми, за яким наступив строк оплати, з обов'язковим перерахуванням коштів за поточне споживання активної та реактивної електроенергії - 100% відповідно до основного договору про постачання електричної енергії (п. 2.1.1. угоди).
Пунктом 2.1.2. угоди Сторони узгодили, що сплата боргу буде проводитися Боржником із розрахунку:
- до 30.12.2008 - 3900,00грн.;
- до 24.01.2009 - 3890,94грн.
29.12.2008 позивач платіжним дорученням № 70 від 29.12.2008 перерахував на рахунок Донецьких електричних мереж 3900,00грн. - перший платіж за спірною додатковою угодою. Дані дії позивача свідчать про те, що останній приступив до виконання умов цієї угоди.
Позивач вважає, що відповідачем в момент укладення угоди були недотримані вимоги ч. 1, 3, 5 ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання угоди недійсною згідно ст. 215 ЦК України. До того ж, позивач зазначає про порушення відповідачем вимог ст. 179 ГК України та п. 6.5. ПКЕЕ.
Статтею 627 Цивільного кодексу України закріплено, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Частина 4 ст. 179 Господарського кодексу України визначає, при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:
вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;
примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;
типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;
договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України).
Частини 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України визначають, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.
Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
З аналізу ст. ст. 203, 215 Цивільного кодексу України виходить, що для визнання правочину недійсним у даній справі, суду слід встановити, а позивачу, відповідно, необхідно довести, що в момент вчинення цього правочину не були додержані вимоги ч. 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України.
Як зазначалося вище, спірна додаткова угода була укладена на підставі письмової заяви позивача про укладення графіку погашення заборгованості за вих. № 7/12-08 від 09.12.2008 та у відповідності з п. 6.5. Правил.
Укладення додаткової угоди про Реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 8/08 від 12.12.2008 до договору про постачання електричної енергії № 4981 від 04.09.2003 направлено на надання можливості боржнику (позивачу по справі) погасити існуючу заборгованість частинами протягом більшого часу, ніж встановлено договором та Правилами.
Позивач підписав цю угоду без будь яких зауважень чи заперечень та приступив до її виконання, перерахувавши 29.12.2008 перший платіж за спірною додатковою угодою в сумі 3900,00грн. (платіжне доручення № 70 від 29.12.2008).
Щодо тверджень ФОП ОСОБА_1 про те, що відсутність в призначенні платежу в платіжному дорученні № 70 від 29.12.2008 посилання на умови додаткової угоди ставить під сумнів укладення цієї угоди 12.12.2008, замість 30.12.2008, як наголошує позивач, то суд їх до уваги не приймає, оскільки відсутність такого посилання не спростовує факту існування додаткової угоди та, зокрема, факту укладення її саме 12.12.2008.
До того ж, згідно п. 3.8. Інструкції про безготівкові розрахунки в України в національній валюті, затвердженої постановою НБУ від 21.01.2004 № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976 (з змінами), реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України.
Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність вимогам, викладеним у цій главі, лише за зовнішніми ознаками.
Таким чином, відповідальність за дані, зазначені в реквізиті „Призначення платежу”, покладається саме на платника, в даному випадку, на позивача.
Посилання позивача на акт про порушення ПКЕЕ № 035693 від 15.10.2008 та акт № 9883 від 05.11.2008 проведення експертизи лічильника електроенергії, які прийняті, на його думку, без дотримання вимог ЗУ „Про електроенергетику”, ПКЕЕ, Положення про проведення експертизи приладів обліку електроенергії, судом до уваги також не приймається, оскільки предметом розгляду у даній справи є визнання додаткової угоди про Реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 8/08 від 12.12.2008 до договору про постачання електричної енергії № 4981 від 04.09.2003 недійсною з підстав невідповідності її ч. 1, 3 та 5 ст. 203 ЦК України. Акт про порушення ПКЕЕ та Акт проведення експертизи лічильника не є предметом розгляду у даній справі.
Зазначення позивача про порушення відповідачем вимог ст. 179 ГК України, ст. 627 ЦК України, та твердження про те, що позивач був поставлений відповідачем у безвихідну ситуацію і в результаті збігу тяжких обставин ФОП ОСОБА_1 була змушена підписати спірну угоду, також не знайшли документального підтвердження, тому як угода була підписана позивачем без розбіжностей, а сама угода направлена на реструктуризацію існуючого боргу.
Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законодавством порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін.
До обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, відносяться обставини, які становлять предмет доказування у справі.
Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України визначає, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
З огляду на вищенаведене, суд вважає, що позивач не довів та документально не підтвердив, що в момент укладення спірної додаткової угоди не були додержані вимоги, встановлені частинами першою, третьою та п'ятою статті 203 Цивільного Кодексу України, як і не довів неправомірності дій відповідача.
За наведених підстав, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог у повному обсязі за необґрунтованістю та недоведеністю.
Витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у відповідності до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 16, 23, 215, 627 Цивільного кодексу України, ст. ст. 20, 179 Господарського кодексу України, Правил користування електричною енергією, затверджених постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України № 28 від 31.07.1996, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 02.08.1996 за № 417/1442, із змінами, керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
В позовних вимогах фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк до відкритого акціонерного товариства “Донецькобленерго” м. Горлівка Донецької області в особі Донецьких електричних мереж м. Донецьк про визнання недійсною додаткової угоди про Реструктуризацію та порядок погашення заборгованості № 8/08 від 12.12.2008 до договору про постачання електричної енергії № 4981 від 04.09.2003 відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Рішення може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя
Вик. Тимошенко О.О.
Надруковано 3 примірники:
1 прим. - позивачу;
1 прим. - відповідачу;
1 прим. - до справи