06 червня 2019 року Справа № 915/790/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,
за участю секретаря судового засідання Ржепецької К. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3)
в особі: Відокремленого підрозділу «Южно-українська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона)
до відповідача: Дочірнього підприємства «Костянтинівське монтажне управління публічного акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Промисловий майданчик, 13 А)
про: стягнення 7392,37 грн,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Рубінс А.А., за довіреністю,
від відповідача: Грицай О.І., за довіреністю,
Суть спору:
02.04.2019 Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі: Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Дочірнього підприємства «Костянтинівське монтажне управління публічного акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» про стягнення безпідставно набутих грошових коштів у розмірі 7392,37 грн та судових витрат.
Позовні вимоги ґрунтуються на підставі умов договору № 12С-ДП-2016 від 08.12.2016 (рег. № 2-123-08-16-03015 від 23.12.2016) з додатковою угодою до нього; довідок про вартість виконаних будівельних робіт і витрати за січень 2017 року (до акту № 3) та лютий 2017 року (примірна форма № КБ-3); актів прийому виконаних будівельних робіт за січень 2017 року № 3 та лютий 2017 року № 13 (примірна форма № КБ-2в); довідки зустрічної перевірки управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області № 15-14-12/49-з від 23.08.2018; листувань між сторонами; застосування норм статті 15 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні», статті 1212 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що відповідно до Довідки від 23.08.2018 № 15-14-12/49-з зустрічної звірки, позивачем були безпідставно сплачені кошти по договору у розмірі 7392,37 грн.
Позивач вважає, оскільки сторонами було укладено Договір, а кошти з наведеним у позовній заяві розрахунком в сумі 7392,37 грн, які позивач просить стягнути з відповідача, отримані як оплату належно виконаних за договором робіт, то такі кошти було набуто за наявності правової підстави - Договору, але вони вважаються безпідставно набутим майном у зв'язку з внесенням до актів форми № КБ-2в недостовірних даних через зайве включення вартості робіт машин та механізмів, тому останні, саме в цій частині не відповідають дійсності з підстав порушення відповідачем пункту 4.2.2 ДСТУ-НББ.1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрат у вартості будівництва.
Відповідач у відзиві просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, мотивуючи таким.
Відповідач не погодився з висновками зустрічної перевірки, про що повідомив Держаудитслужбу в Миколаївській області своїм запереченням № 1.2-17/944 від 13.09.2018.
Відповідач стверджує, що монтаж нового обладнання проводиться поетапно у зворотному порядку, при цьому трудозатрати та використання автотранспорту і автокранів значно перевищують значення, які враховані будівельними усередненими нормами; виробничий корпус виконує роль приоб'єктного складу, що автоматично надає йому право враховувати роботу бортових автомобілів, згідно норм РЕКНр, та економить кошти на «будівництво тимчасових матеріально-технічних складів» та розробку ПОР, тому висновок Держаудитслужби, що використання автомобілів неможливе без будівництва та розбирання тимчасових матеріально-технічних складів є хибним.
06.06.2019 в судове засідання з'явилися повноважні представники обох сторін, яких суд заслухав, та підтримали актуальність правових позицій сторін викладених в письмових заявах по суті справи. Представник позивача просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.
Дану справу розглянуто судом за правилами спрощеного позовного провадження.
В судовому засіданні 08.05.2019 було оголошено перерву до 06.06.2019.
Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, суд 06.06.2019 за результатами розгляду даної справи оголосив вступну та резолютивну частину рішення.
Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши представників позивача та відповідача у судовому засіданні, суд -
Як стверджують учасники та свідчать матеріали справи, на виконання умов укладеного 08.12.2016 між сторонами договору № 12С-ДП-2016 (рег. № 2-123-08-16-03015 від 23.12.2016) на виконання робіт по заміні маслоохолоджувачів маслосистеми ГЦН Блок №2. РВ. ВП ЮУ АЕС (далі - Договір) підрядником (відповідач у справі) були виконані підрядні роботи для замовника (позивач у справі), які прийняті останнім без зауважень та заперечень з проведенням відповідних оплат.
Слід вказати, що в даній справі фактично не виступають предметом спору з відповідним дослідженням та відсутні між сторонами спірні питання щодо виконання сторонами умов договору стосовно виконання робіт, здачі, приймання та розрахунків і платежів.
В судовому засіданні представники сторін підтвердили вищенаведені факти.
З наданих позивачем суду доказів вбачається, що управлінням Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області в ході планової виїзної ревізії фінансово-господарської діяльності Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та його відокремлених підрозділів за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 проведено зустрічну звірку в Дочірньому підприємстві «Костянтинівське монтажне управління публічного акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» з метою документального підтвердження виду, обсягу, якості операцій та розрахунків, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку Державного підприємства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» та його відокремлених підрозділів за період з 01.03.2016 по 30.06.2018, за результатами якої оформлено Довідку № 15-14-12/49-з від 23.08.2018.
З тексту вказаної довідки вбачається, що відповідно до наданих до зустрічної звірки довідок про вартість виконаних підрядних робіт форми №КБ-3, актів приймання виконаних будівельних робіт форми №КБ-2в за договорами, за якими проводиться зустрічна звірка, за період з 01.03.2016 по 30.06.2018 підприємством (відповідачем) виконано будівельних робіт на об'єктах замовника (позивача) на загальну суму 5539780,75 грн (з ПДВ), в тому числі:
- за договором № 5С-ДП-2013 від 25.01.2013 на суму 907042,95 грн;
- за договором № 2КР-ДП-2015 від 29.09.2015 на суму 173906,6 грн;
- за договором № 11С-ДП-2016 від 07.11.2016 на суму 667542,02 грн;
- за договором № 12С-ДП-2016 від 08.12.2016 на суму 873770,26 грн;
- за договором № 1С-ДП-2017 від 13.03.2017 на суму 435673,31 грн;
- за договором № 1С-ДП-2018 від 22.03.2018 на суму 2481845,61 гривень.
Зустрічною звіркою встановлено, що до загальної вартості експлуатації машин та механізмів в актах виконаних робіт за договорами №5С-ДП-2013, №2КР-ДП-2015, №11С-ДП-2016, №12С-ДП-2016, №1С-ДП-2017, №1С-ДП-2018 включено роботу бортових автомобілів вантажопідйомністю до 3т, 5т та 15т, які враховані ресурсними елементними кошторисними нормами на ремонтні роботи (надалі - РЕКНр), на загальну суму 50215,61 гривень з ПДВ, чим недотримано п.4.4.2 ДСТУ-Н Б Д. 1.1-2:2013 «Настанова щодо визначення прямих витрату вартості будівництва».
Предметом даного спору виступила майнова вимога замовника до підрядника щодо стягнення з останнього безпідставно набутих грошових коштів у зв'язку з внесенням при виконанні договору підряду до актів виконаних робіт (примірна форма № КБ-2в) за січень та лютий 2017 року недостовірних даних.
Підставою заявленого позову виступила Довідка управління Південного офісу Держаудитслужби в Миколаївській області № 15-14-12/49-з від 23.08.2018 та застосування норм статті 1212 Цивільного кодексу України.
Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов висновку про безпідставність заявлених позовних вимог.
Так, проаналізувавши положення чинного законодавства, що підлягає застосуванню до спірних правовідносин, та зважаючи на викладені доводи, суд дійшов висновку, що встановлені обставини справи свідчать про те, що між сторонами у зв'язку з укладенням договору № 12С-ДП-2016 від 08.12.2016 (рег. № 2-123-08-16-03015 від 23.12.2016) існували взаємні зобов'язання, що полягали у виконанні підрядних робіт однією стороною - відповідачем (підрядником) та обов'язку їх прийняти і оплатити іншою стороною - позивачем (замовником) у визначеному законом та умовами договору порядку.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України є, зокрема, договори.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З матеріалів справи вбачається, та сторонами не оспорюється факт оформлення і підписання без будь-яких зауважень та заперечень актів прийому виконаних будівельних робіт (примірна форма № КБ-2в) за січень 2017 року № 3 та лютий 2017 року № 13 з подальшими розрахунками за вказаними актами саме на підставі укладеного між ними договору № 12С-ДП-2016 від 08.12.2016 (рег. № 2-123-08-16-03015 від 23.12.2016).
Разом з тим, позивач, посилаючись на внесення відповідачем до наведених актів форми № КБ-2в недостовірних даних через зайве включення вартості робіт машин та механізмів, просить суд стягнути з останнього 7392,37 грн, як безпідставно набутих грошових коштів, в порядку, передбаченому положеннями ст. 1212 ЦК України.
Згідно із частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Оскільки між сторонами у справі мали місце договірні відносини, а кошти, які позивач просить стягнути як безпідставно набуті, були набуті відповідачем за наявності правової підстави, їх не може бути витребувано відповідно до положень статті 1212 ЦК України як безпідставне збагачення. У цьому разі договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положень частини першої статті 1212 ЦК України.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави, чого в цьому спорі не відбулося.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 910/9072/17, постановах Верховного Суду від 13.11.2018 у справі № 904/10123/17, від 08.05.2019 у справі № 911/1903/18.
Відповідно до статей 15, 16 ЦК України особа має право на захист свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, яке реалізується шляхом звернення до суду. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені в ч. 2 ст. 16 ЦК України.
Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Позивачем, в порушення приписів ст. 74 ГПК України, не доведено і документально не підтверджено того факту, що грошові кошти в сумі 7392,37 грн набуті відповідачем за позадоговірними відносинами, або того, що на даний час така правова підстава відпала (договір або акти визнано недійсними).
На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що набуття відповідачем грошових коштів у розмірі 7392,37 грн відбулося на підставі договору № 12С-ДП-2016 від 08.12.2016 (рег. № 2-123-08-16-03015 від 23.12.2016), що виключає можливість кваліфікації цих відносин, як кондиційних (відносин з безпідставного збагачення) і застосування до них правил ст. 1212 ЦК України.
Таким чином, враховуючи вищезазначені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в повному обсязі.
Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За такого судовий збір в сумі 1921,00 грн у даній справі покладається на позивача.
Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-78, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В позові відмовити в повному обсязі.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
Позивач: Державне підприємство «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3; ідентифікаційний код 24584661) в особі Відокремленого підрозділу «Южно-Українська атомна електрична станція» (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, промзона; ідентифікаційний код 20915546);
Відповідач: Дочірнє підприємство «Костянтинівське монтажне управління публічного акціонерного товариства «Теплоенергомонтаж» (55000, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, Промисловий майданчик, 13 А; ідентифікаційний код 36230557).
Повне рішення складено та підписано 11.06.2019.
Суддя О.Г. Смородінова