Справа № 2-33/10
21.01.2010р.
9 березня 2010 року Старовижівський районний суд Волинської області
В складі: головуючого - судді Кошелюк Л.О.,
при секретарі Сулеві Н.С.,
за участю: позивача (він же і відповідач) -ОСОБА_1
відповідача (він же і позивач) -ОСОБА_2,
пр-ка співвідповідача газети „Сільські новини” - Коваля Ю.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Стара Вижівка справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, редакції газети „Сільські новини” та за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, редакції газети „ Сільські новини” про захист честі, гідності і ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,
Позивач ОСОБА_1 покликається на те, що 5.12.09р. у районній газеті „Сільські новини” НОМЕР_1 і в газеті „ Віче-інформ” НОМЕР_2 за ІНФОРМАЦІЯ_1 опубліковані, відповідно, стаття „ІНФОРМАЦІЯ_2” та лист відповідача ОСОБА_2, якими звинувачується у розкритті могил і їх пограбуванні.
Розповсюдженням такої інформації допущено образу його честі, гідності і ділової репутації як депутата, громадянина і чільника громадської організації „Поклик”.
Просить спростувати інформацію в цих друкованих засобах. А також стягнути з автора моральну шкоду в сумі 3300 грв. за моральні страждання, бо погіршився сон і був гіпертонічний криз; підірвано його авторитет в очах громади.
У зустрічному позові ОСОБА_2 покликається на те, що відповідач ОСОБА_1 статтею „ ІНФОРМАЦІЯ_3” у газеті „Сільські новини” НОМЕР_3 за ІНФОРМАЦІЯ_4, образив його як дописувача, порадивши „оприлюднювати інформацію з офіційних джерел, а не на кшталт „ одна баба сказала”, і висловив погрозу про неминучу відповідальність, згадуючи про Бога.
Просить зобов'язати автора спростувати згадані відомості у цій газеті і стягнути моральну шкоду в сумі 1699,99 грв.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав з наведених підстав і пояснив, що на громадських засадах очолює районну організацію „Поклик”, яка займається пошуково-дослідницькою роботою і сприянням пере захороненню останків загиблих солдат, а розкопки проводить комунальне підприємство Львівської обласної ради „Доля”.
Газетними публікаціями по суті зроблено висновок про причетність його до пограбування могил.
Що стосується зустрічного позову то не згідний, бо автора не ображав і не лякав. Висловлював свої бачення і поради у формі гіперболи та використав суто християнське звернення до Бога; висловив оціночні судження.
-2-
Відповідач ОСОБА_2 позову не визнав, мотивуючи статтю оціночними судженнями. Разом з тим надавав суду докази розкриття могил у селах Нова Вижва і Журавлине Старовижівського р-ну, що на його думку є „чорною археологією” за відсутності відповідного дозволу на розкопки.
А як позивач, зменшив позовні вимоги і просив лише стягнути з відповідача ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1699,99 грв.
Співвідповідач (пр-к газети „Сільські новини”) Коваль Ю.Г. позову ОСОБА_1 не визнав, ствердивши, що висловлені автором оціночні судження, які не підлягають спростуванню згідно з Законом „ Про інформацію”, і що Конституцією гарантоване право на свободу слова і думки.
Одночасно надав суду докази підтвердити достовірність фактів причетності до розкриття могил.
Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, вивчивши матеріали справи, суд приходить до такого висновку.
Відповідно до ст. 10 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини ( Рим. 4.11.1950 р.) кожна людина має право на свободу виявлення поглядів.
Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з правами і обов'язками, може бути предметом таких формальностей, умов, обмежень або покарання, які встановлені в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки,... для захисту здоров'я і моралі, для захисту репутації або прав інших людей....
Ст. 34 Конституції також гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів та переконань.
А ст. 68 Конституції закріплено до цих прав і обов'язок не поширювати про особу недостовірну інформацію чи таку, що ганьбить її гідність, честь чи ділову репутацію.
Аналогічне передбачене і ст. 273 ч.2 ЦК України щодо обов'язку юридичних осіб, їх працівників, окремих фізичних осіб, професійні обов'язки яких стосуються особистих немайнових прав фізичної особи, утримуватися від дій, якими ці права можуть бути порушені.
Згідно зі ст. 47-1 ч.2 Закону „ про інформацію” оціночними судженнями, за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, з огляду на характер використання мовних засобів, зокрема, гіпербол, алегорій, сатири. Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.
На відміну від перевірки істинності фактів, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні ст.10 вище згаданої Конвенції (рішення цього суду „Лінгенс проти Австрії” від 8.07.1986 р. та „ Українська пресгрупа” проти України від 29.03.2005 р.)
І ст.32 Конституції і ст. 270 ЦК України передбачено судовий захист права на повагу гідності та честі особи.
А ст.ст. 10,60 ЦПК України покладено обов'язок на кожну сторону довести ті обставини, на які покликається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 277 ЦК України, ст.10 ЦПК України п.18 Постанови Пленуму ВС №1 від 27.02.09р. „ Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи” обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести
-3-
факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.
Судом встановлено з пояснень сторін, показань свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6 і з письмових доказів (газетних статтей „ Сільських новин” НОМЕР_4,НОМЕР_3 від 17.11.09р. та ІНФОРМАЦІЯ_4), що ОСОБА_2 спочатку анонімно опубліковано замітку „ Замість скарбів... останки воїна”, яка спровокувала публікацію ОСОБА_1 „Коли перезахороняють останки невідомих солдат”.
Матеріал стосувався однієї і тої ж події, що мала місце у с. Нова Вижва Старовижівського р-ну. У першій - згадується про „ чорних археологів”, що шукали скарби”. У другій - зазначено конкретних осіб знахідки та очевидців події. І ОСОБА_1 радить автору ( ОСОБА_2Д.) використовувати офіційні джерела походження події, свої бачення про чорних археологів та висловлює оціночні судження фразою, „а не на кшталт „одна баба сказала” ..., яку ОСОБА_2 вважає образливою та сприймає як погрозу вислів „особи, які поливають нас брудом, а отже, умисно перешкоджають пошуковій роботі, неминуче понесуть сувору відповідальність... Бог на небі є і все бачить”.
На думку суду, ніяких образ і, тим більше погроз, ці фрази не мають. Є оціночними судженнями бо не містять фактичних даних, які згідно вище згаданих Закону „Про інформацію” і прецедентної практики Європейського суду ( яка є частиною національного законодавства), можна перевірити як фактичні дані. А тому не підлягають спростуванню. Навпаки, ОСОБА_1 у цілком пристойній шанобливій формі критикує автора, звертаючись „шановний авторе”. І погрози є надуманими бо вислів ґрунтується на християнській нормі моралі.
Отже, цивільного права ОСОБА_2 не порушено і збитків, цим не завдано йому.
Чого не можна сказати про газетні матеріали „ Диптих про розриту могилу” ( районна газета „ Сільські новини „ НОМЕР_1 від 5.12 09р. і „ Віче -інформ” НОМЕР_2 за ІНФОРМАЦІЯ_1 „ Депутата звинувачують у грабуванні кладовищ” (лист ОСОБА_2Д.) У контексті назв цих статтей міститься образа і фактичні дані які можливо перевірити ( у частині розриття і пограбування могил, кладовищ у селах ОСОБА_4 і Журавлине), як і по суті весь матеріал містить аналогічне: пов'язаний з зазначенням конкретної особи - ОСОБА_1, як депутата, гр.-на і чільника громадської організації „ Поклик”.
Позивачем доведено факт поширення про нього негативної інформації згаданими публікаціями. Пр-к редакції „Віче-інформ” Баран Г.М. ствердила також факт надходження цього листа ОСОБА_2 у редакцію і через електронну пошту з вимогою опублікувати. Відповідач визнав, що лист повністю відповідає його оригіналу ( за винятком додаткового знаку!, який ОСОБА_7 використала, як пояснила, для підсилення інтересу до статті, як свій творчий задум). Сама ОСОБА_7 вважала неможливим без власного журналістського розслідування опублікувати цей лист. Що й зробила, намагаючись попередньо зустрітися з автором листа і ОСОБА_1 (перший від зустрічі з нею відмовився).
До того ж, у ході попереднього розгляду сам ОСОБА_2 покликався на те, що на момент публікації фактів розриття могил немав, і що такі з'явилися пізніше.
Відповідачі суду надали свідків ( ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ( у с. Нова Вижва), відео матеріал ( без початку, прізвищ осіб та відомостей про згоду цих двох стареньких людей на відео зйомку) про те, що ОСОБА_1 вивідує інформацію в старожилів про могили осіб, і що неодноразово на їх приватних земельних ділянках свідки бачили позивача з металошукачем і лопатою. Чого той сам не заперечує, мотивуючи дозволом осіб, власників земельних ділянок пошукати якусь згубу. І що такі місцини не є під охороною культурної чи археологічної спадщини. Представив суду перелік таких пам'яток, що знаходяться в районі під охороною держави.
-4-
А пошук інформації узгоджується з статутом організації „ Поклик”, зареєстрованої відповідно до вимог чинного законодавства.
Однак жоден свідок ( за винятком ОСОБА_10) не вказав, що був очевидцем розриття і пограбування могил позивачем. У згаданому населеному пункті 2 каски виявив на приватній ділянці гр.-н ОСОБА_13, який не є членом „ Поклику”. Лише після цього позивач повідомив про такий факт сільського голову Шевчук Т.О. яка виходила з обома на місце події пересвідчитися правдивості інформації.
Що стосується розриття „панських могилок” села Журавлине, як ствердив свідок ОСОБА_10, який був ніби-то -„очевидцем події і бачив у свіжо- виритій ямі (розмірами 2х3м) ОСОБА_1, який категорично заперечує такий факт взагалі, - то суд показання свідка оцінює критично і до уваги не може прийняти з таких міркувань: саме лише по інформації ОСОБА_10 і значно пізніше за часом події, що ніби-то мала місце, проводилася перевірка ( по заяві Журавлинівського сільського голови, а в послідуючому і голови райради Смілого Б.С.) правоохоронними органами у серпні 2009 р. (а факт був ніби-то у 2008 році.) Судом досліджувався відмовний матеріал № 677 від 8.08.09р. в тому числі, протокол огляду місця події від 5.08.09р. яким не виявлено порушення цілісності грунту і саме такого розміру. Аналогічне спростував і свідок ОСОБА_12, який таку перевірку проводив. Тоді ж свідок ОСОБА_10 з невідомих причин відмовився взагалі від дачі пояснень. Пізніше (26.11.09р) у період публікації статтей сам звертається з заявою , що згідний дати пояснення, що й робить. Однак вказує про свою присутність і ОСОБА_1 з незнайомим чоловіком з металошукачем, і що тоді ОСОБА_1 знайшов срібну монету за розриття могил не вказує взагалі. Останній не заперечує цього факту, але, що мав місце понад осушувальною канавою та в землі не глибше копання городу. А в судовому засіданні свідок указує місце „панські могилки” і згаданий вище розмір. Різницю в інформації мотивує тим, що в міліції його так про це не розпитували як у суді детально. Хоч свідок, не міг пригадати пори року, коли така подія мала місце, але в суді конкретно розповідав про розміри ями. До того ж, ствердив, що сам є колекціонером - любителем, і збирає інформацію про стародавні поселення своєї місцевості, а в шкільному віці з ровесниками в цьому урочищі копав у пошуках знахідок і натрапив на людський череп. Суду надав і карту (1939-1 рік) місцевості , де могли бути історичні події.
Крім цього, з показань свідка і позивача з'ясовано, що між ними вкрай неприязні відносини ще з 2008 року не тільки як політичних опонентів. Зі слів ОСОБА_1 встановлено, що він виступає як депутат проти окремих представників влади району, відстоюючи інтереси громади, у тому числі, проти „загарбання” найкращих земель-паїв у районі, зокрема у с. Журавлине, фірмою „Волинські інвестиції” від імені якої процедурою скуповування земель займається саме свідок ОСОБА_10 У підтвердження своїх доводів позивач надав газетну статтю.
Інших свідків, які б ствердили факт розкриття ОСОБА_1 могил відповідачами не надано.
Тоді як про дії і про спрямованість умислу ОСОБА_13 у статті „ Диптих...” свідчать фрази автора: „бачить Бог, що цю війну починав не я”..., „... не шанований мною ОСОБА_1...”, про чорних археологів...”, „... скільки ж могил треба розрити щоб назбирати таку кількість натільних хрестиків? То може, щоб не перезахоронювати, варто не розривати?”, „ то ж я прошу його і членів організації схаменутися...”
Суд вважає, що автором такими публікаціями не дотримано балансу між конституційним правом на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань з одного боку, та правом на повагу до людської гідності і судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.
Відповідно до ст. 277 ч.3,6; 280, 23 ЦК України, ст. 37 Закону України „ Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні”, негативна інформація, поширена
-5-
про особу, вважається недостовірною, якщо особа, яка її поширила, не доведе протилежного.
Фізична особа, особисті немайнові права якої порушено у друкованих засобах, має право... на спростування недостовірної інформації, таким же штрифом і на місці шпальти, де містилося повідомлення... та не пізніше місяця з дня надходження вимоги.
А також позивач має право на моральну шкоду, яку доводить медичною довідкою про погіршення здоров'я( гіпертонічний криз). Стверджує, що діти- школяри потерпали від однокласників після цих заміток, відчував недовіру і зневажливе ставлення односельчан.
З врахуванням викладеного суд враховує, крім характеру правопорушення, глибини, фізичних і моральних страждань, і ступінь вини відповідача, його матеріальне становище ( мінімальний дохід, і те, що сам захворів у процесі судових розглядів), а також вимоги розумності і справедливості при визначенні розміру відшкодування, який вважає завищеним у даному випадку.
Що стосується спростування інформації і газеті „ Віче-інформ” то вимога безпідставна, оскільки там поміщено матеріал одночасно обох сторін.
Позивач за судові витрати питання не порушує.
Керуючись ст.ст. 10,60,212-213 ЦПК України, ст.ст. 23,277,280 ЦК України, ст. 47-1 Закону України „ Про інформацію” від 02.10.92р. ( з послідуюч. змінами), ст.37 Закону України „ Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні від 16.11.92р ( з послід.змінами), суд
У позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1, редакції газети „Сільські новини” про захист честі, гідності, ділової репутації і відшкодування моральної шкоди, відмовити.
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, редакції „ Сільські новини” про захист честі, гідності, ділової репутації і відшкодування моральної шкоди в сумі 3,3 тис. грв., задовольнити частково.
Визнати інформацію в статті „Диптих про розриту могилу” у контексті про чорних археологів громадської пошуково-дослідницької організації „ Поклик” та про розриття і пограбування могил ОСОБА_1 недостовірною.
Зобов'язати редакцію газети „Сільські новини” протягом місяця на шпальті 8-ї сторінки газети таким же шрифтом, як стаття „ Диптих...”, під заголовком
„ Спростування” зазначити про недостовірність вище згаданої інформації.
Стягнути з ОСОБА_2 у користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грв.
У решті позову відмовити.
Рішення набирає чинності через 10 днів з дня проголошення, якщо протягом цього часу не поступить заява до апеляційного суду Волинської області через Старовижівський райсуд про апеляційне оскарження та послідуюча апеляційна скарга протягом 20 днів.
СУДДЯ Л.О.КОШЕЛЮК