06 червня 2019 року Справа № 915/485/19
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Мавродій Г.В.
за участю представника позивача - Білий В.В. - ордер серія МК№140268 від 15.04.2019,
за участю представників відповідача - Орел О.В. - дов.№17/1-9633 від 13.12.2018
Наріжна Н.С. - дов.№17/1-3367 від 14.05.2018
розглянувши у відритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження справу
за позовом: Приватного підприємства “Легенда Плюс”, 49081, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр.Воронцова, буд.73, офіс 712
до відповідача: Державного підприємства “Науково - виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект”, 54018, м.Миколаїв, пр.Богоявленський, буд.42А
про: стягнення заборгованості.
Приватне підприємство “Легенда Плюс” звернулось до господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №б/н від 06.03.2019 (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 18.04.2019 ) в якій просить суд стягнути з Державного підприємства “Науково - виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” заборгованості у розмір 877 000,00 грн., пеню в розмірі 164 998,03 грн., інфляційні в розмірі 85 493,90 грн., 3% річних в розмірі 15 382,44 грн.”
Як на підставу позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання №450 від 21.04.2015 в частині своєчасної та повної оплати за поставлений позивачем товар.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 15.03.2019 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі у порядку загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15 квітня 2019 року.
Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд зменшити розмір пені до мінімально можливого розміру. В обґрунтування зазначає, що відповідач є об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Велика тривалість циклу виробництва продукції відповідача (від 6 до 18 місяців) потребує постійної і достатньої кількості оборотних коштів для закупівлі необхідних матеріалів та комплектуючих. У зв'язку з чим відповідач змушений постійно користуватись банківськими кредитами в тому числі і в іноземній валюті. Внаслідок девальвації гривні, відповідач останнім часом зазнає постійних фінансових втрат у вигляді сплати процентів за кредитами та нарахувань курсових збитків. Такі обставини свідчать про складне фінансове становище відповідача. Вказує, що відповідач є учасником Державного концерну «Укроборонпром» та об'єктом державної власності, що має стратегічне значення для економіки та безпеки держави. Відтак фінансове становище відповідача прямо залежить від становища у економіці та безпеки держави України, а безпека держави залежить від сталої господарської діяльності відповідача. Зазначає, що а ні позивач, а ні інші учасники господарських відносин не зазнали збитків внаслідок порушення відповідачем зобов'язань за договором.
Позивач у наданих до суду запереченнях на відзив зазначає, що перелічені відповідачем обставини є непідтвердженими та не доведеними певними доказами, а відсутність/зупинення правовідносин з РФ, як підстава скрутного становища не є вирішальним фактором у вирішенні цього питання. Вказує, що відповідачем не доведено, що розмір штрафних санкцій (пені) надмірно великий порівняно із розміром збитків позивача.
Відповідач у наданих до суду запереченнях вказує, що не погоджується з розрахунком інфляційних збитків, який наданий позивачем до заяви про зменшення позовних вимог, вважає його невірним та надає свій розрахунок індексу інфляції.
У підготовчому засіданні 15.04.2019 було оголошено перерву до 25 квітня 2019 року.
Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 25.04.2019 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 29 травня 2019 року.
Ухвалою господарського суду Миколаївської області 29.05.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу №915/485/19 до судового розгляду по суті на 06 червня 2019 року.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
21 квітня 2015 року між Державним підприємством “Науково-виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря”-“Машпроект” (далі - покупець) та Приватним підприємством “Легенда Плюс” (далі - постачальник) укладено договір №450 (далі - договір), у відповідності до умов якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити хімічну продукцію, далі товар згідно Специфікації, що є додатком до Договору та складає його невід'ємну частину (п.1.1 Договору).
Згідно п.2.1 Договору, ціна товару встановлюється у гривні з урахуванням базисних умов поставки, узгоджується для кожної окремої партії товару і зазначається у Специфікаціях до цього Договору. Після підписання сторонами Специфікації, ціна на товар залишається незмінною (п.2.2 Договору).
У відповідності до п.3.4 Договору (в редакції Додаткової угоди №6 до договору), розрахунок за Специфікацією №10 здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування покупцем грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника наступним чином:
- 50% від вартості партії товару, покупець оплачує постачальнику в якості
передоплати на протязі 15-ти банківських днів з дати отримання рахунку на оплату;
- остаточний розрахунок за фактично поставлену партію товару, покупець
оплачує на протязі 30-ти банківських днів з моменту поставки товару.
Пунктом 4.1 Договору сторони визначили, що поставка товару здійснюється згідно правил Інкотермс - 2010 на умовах СРТ, склад перевізника м.Миколаїв (нова пошта, відділення №1, вул.1-а Слобідська, 62).
Згідно п.4.2 Договору, термін поставки товару 10 календарних днів з дня отримання передоплати. На поставлену партію товару, разом з товаром, постачальник зобов'язаний передати покупцю оригінали наступних документів: - видаткову накладну; - рахунок - фактуру; - сертифікат якості виробника чи паспорт; - товарно - транспортну накладну. (п.4.3 Договору).
У відповідності до п.4.2.2 (в редакції Додаткової угоди №6 до договору), поставка товару по Специфікації №10 здійснюється партіями в наступному об'ємі: 4.2.2.1 - 500 кг. - 2 квартал; 4.2.2.2. - 500 кг. - 3 квартал; 4.2.2.3 - 500 кг. - 4 квартал. Термін поставки товару по Специфікації №10 складає 40 календарних днів з дати здійснення покупцем передоплати за відповідну партію товару.
Відповідно до п.9.1 Договору, договір вступає в силу з моменту його підписання та діє до 31.12.2018 включно, а в частині взаєморозрахунків до повного виконання сторонами своїх обов'язків.
Як вбачається з матеріалів справи між сторонами була узгоджена Специфікація №10 до Договору №450 від 21.04.2015, згідно якої постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити каучук СКБ-50Р (код УКТ ВЕД 4002200000) у кількості 1500 кг. загальною вартістю 1 026 000,00 грн. з ПДВ (а.с.22).
Позивач, на виконання зобов'язань за Договором поставив відповідачу товар - каучук на загальну суму 1 026 000,00 грн. з ПДВ, що підтверджується накладною №182 від 02.07.2018 (а.с.23), товарно - транспортною накладною №04 від 02.07.2018 (а.с.24)
Товар згідно вказаної видаткової накладної на підставі довіреності 12ААЕ№909433/1248 від 02.07.2018 був отриманий відповідачем 04.07.2018, що підтверджується підписом уповноваженої особи на видатковій накладній. Зауважень щодо поставки, кількості та якості товару відповідачем не зазначено.
Представник відповідача в судових засіданнях підтвердив факт отримання товару 04.07.2018 за накладною №182.
Позивач в позовній заяві та заяві про зменшення позовних вимог вказує, що відповідачем оплату за товар було здійснено частково 15.08.2018 на суму 50 000,00 грн., 26.11.2018 на суму 99 000,00 грн., таким чином за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 877 000,00 грн. (102600,00 - 50 000,00 грн. - 99 000,00 грн.), яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Відповідач у наданому до суду клопотанні №17/1-3918 від 28.05.2019 вказав, що ДП НВКГ «Зоря»-«Машпроект» здійснено оплату наявної основної заборгованості за Договором у сумі 80 448,00 грн. в підтвердження чого посилається на платіжне доручення №3358 від 06.05.2019 (а.с.130).
Позивач підтвердив сплату відповідачем основної заборгованості у суму 80 448,00 грн.
Відповідно до п.2) ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.
Враховуючи, що відповідач здійснив сплату заборгованості згідно Договору №450 від 21.04.2015 в сумі 80 448,00 грн., під час розгляду справи судом, то провадження у справі в частині стягнення з відповідача заборгованості в сумі 80 448,00 грн. згідно Договору №450 від 21.04.2015 підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю предмету спору.
Таким чином, судом розглядаються позовні вимоги щодо стягнення з відповідача основної заборгованості у сумі 796 552,00 грн. (877 000,00 грн. - 80 448,00 грн.).
Згідно вимог ст. 712 Цивільного Кодексу України, - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар (Товари), а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 692 Цивільного Кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного Кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до п. 1 ст. 193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Так, вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості в сумі 796 552,00 грн. за поставлений товар є обґрунтованими відповідно до вимог Закону та Договору та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
У відповідності до п.6.2 Договору, в разі порушення більш ніж на 30 календарних днів, строка оплати товару, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період нарахування пені, від суми заборгованості.
Згідно п.6.7 Договору, неустойка (штраф, пеня), штрафні санкції згідно цього Договору, нараховуються на протязі усього періоду порушення.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку зменшених позовних вимог (а.с.83) нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у загальному розмірі 164 998,03 грн. нараховану:
- на суму заборгованості 976 000,00 грн. за період з 17.08.2018 по 25.11.2018 в
розмірі 96 664,11 грн.;
- на суму заборгованості 877 000,00 грн. за період з 27.11.2018 по 13.02.2019 у
розмірі 68 333,92 грн., розмір якої є обґрунтований відповідно до умов Договору та Закону.
Відповідач у наданому до суду відзиві просить суд зменшити розмір пені до мінімальної суми.
Позивач проти клопотання відповідача про зменшення пені заперечує, вважає його необґрунтованим та безпідставним.
Оцінивши викладені відповідачем обставини суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно до положень ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу п.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 3 ст.551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Статтею 233 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинен бути взятий до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не задало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може, з урахуванням інтересів боржника, зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Правовий аналіз вказаних норм свідчить, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов на розсуд суду, яким приймається рішення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язань, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідність розміру неустойки наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Відповідно до приписів ст.3 Цивільного кодексу України, загальними засадами цивільного законодавства є судовий захист цивільного права та інтересу, справедливість, добросовісність та розумність.
Згідно з частинами 2-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Так, зменшення розміру заявленої Приватним підприємством “Легенда Плюс”
до стягнення пені є правом суду, розмір такого зменшення грунтується на обставинах справи, встановлених судом при дослідженні поданих сторонами доказів, тому саме суд на власний розсуд вирішує питання про наявність в даному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 15.03.2019 року у справі №910/3652/18 зазначив, що вирішення питання зменшення належних до сплати штрафних санкцій перебуває в межах дискреційних повноважень господарських судів.
Керуючись вказаними нормами права, господарський суд здійснив оцінку ступеня вини відповідача в простроченні виконання зобов'язання за Договором, причини неналежного виконання зобов'язання, судом враховано, що підприємство відповідача має стратегічне значення для економіки та безпеки держави, відповідач є підприємством оборонно - промислового комплексу, а також враховуючи інтереси обох сторін, суд вважає за можливе зменшити розмір стягуваної пені на 50% (164 998,03 - 50%) до 82 499,02 грн.
Також, на думку суду застосоване судом зменшення не суперечить принципу юридичної рівності учасників спору і не свідчить про явне заниження суми неустойки.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Статтею 625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
За своєю правовою природою 3% річних є мірою виключної відповідальності за прострочку виконання грошового зобов'язання у вигляді плати боржника за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання ним грошового зобов'язання перед кредитором. 3 % річних не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.84) нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних у загальному розмірі 15 382,44 грн. нараховані:
- на суму заборгованості 976 000,00 грн. за період з 17.08.2018 по 25.11.2018 в
розмірі 8 102,14 грн.;
- на суму заборгованості 877 000,00 грн. за період з 26.11.2018 по 06.03.2019 у
розмірі 7 280,30 грн., розмір яких є обґрунтований відповідно до умов Договору та Закону та підлягає задоволенню.
Позивач згідно наданого до суду розрахунку (а.с.83) нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні у загальному розмірі 85 493,90 грн. нараховані :
- на суму заборгованості 976 000,00 грн. за період з серпня 2018 року по
жовтень 2018 року у сумі 52 606,40 грн.;
- на суму заборгованості 877 000,00 грн. за період з листопада 2018 року по
лютий 2019 року у сумі 32 887,50 грн.
Так, за підрахунком суду здійсненого за допомогою програми «Законодавство» розмір інфляційних які нараховані позивачем правомірно та підлягають стягненню з відповідача становлять 68 334,18 грн. нараховані:
- на суму заборгованості 976 000,00 грн. за період з серпня 2018 року по
жовтень 2018 року у сумі 35 451,25 грн.;
- на суму заборгованості 877 000,00 грн. за період з листопада 2018 року по
лютий 2019 року у сумі 32 882,93 грн.
Позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 17 159,72 грн. (85 493,90 грн. - 68 334,18 грн.) задоволенню не підлягають.
Стаття 129 Конституції України встановлює, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості - є однією із основних засад судочинства.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Згідно зі статтями 76, 77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Враховуючи вищевикладене зменшені позовні вимоги підлягають частково задоволенню.
У відповідності до ч.3 ст. 130 ГПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Враховуючи, що відповідачем після пред'явлення позову було сплачено частину основної заборгованості та враховуючи, що у разі зменшення судом розміру неустойки судовий збір покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки, суд присуджує стягнення понесених позивачем у справі витрат у сумі 15 600,24 грн. з відповідача.
Керуючись ст.ст.2, 11, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, ч.3 ст. 130, ст.ст.195, 196, 210, 220, п.2) ч.1 ст.231, ст.ст.232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -
1. Провадження у справі, в частині стягнення основної заборгованості в сумі 80 448,00 грн., закрити.
2. Позовні вимоги задовольнити частково.
3. Стягнути з Державного підприємства “Науково - виробничий комплекс газотурбобудування “Зоря” - “Машпроект” (54018, м.Миколаїв, пр.Богоявленський, буд.42А, код ЄДРПОУ 31821381) на користь Приватного підприємства “Легенда Плюс” (49081, Дніпропетровська область, м.Дніпро, пр.Воронцова, буд.73, офіс 712, код ЄДРПОУ 32058093) основної заборгованості у розмірі 796 552,00 грн., 68 334,18 грн. інфляційних втрат, 15 382,44 грн. - 3% річних, пені у розмірі 82 499,02 грн. та 15 600,24 грн. судового збору.
4. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення суду, у відповідності до ст.241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Згідно ч.1 ст.254 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до пп.17.5) п.17) ч.1 Розділу XI “Перехідні положення” ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Вступна і резолютивна частина рішення проголошені в судовому засіданні 06.06.2019, повний текст рішення складено та підписано 10.06.2019.
Суддя Н.О. Семенчук