"03" червня 2019 р.м. Одеса Справа № 916/756/19
Господарський суд Одеської області
У складі судді Желєзної С.П.
Секретаря судових засідань Лазуренко Є.С.
За участю представників сторін:
Від позивача: Притула А.С. за довіреністю №207 від 17.05.2019р.
Від відповідача: Шевченко М.П. за довіреністю №01-06/452 від 19.04.2019р.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом акціонерного товариства „Одесаобленерго” до Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації про стягнення 17430,74 грн., -
Акціонерне товариство „Одесаобленерго” (далі по тексту - АТ „Одесаобленерго”) звернулось до господарського суду із позовною заявою до Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації (далі по тексту - Департамент з питань цивільного захисту) про стягнення заборгованості у загальному розмірі 17 430,74 грн., яка складається із заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 11 919,83 грн. та заборгованості, яка виникла в результаті перевищення договірних величин, у розмірі 3126,94 грн. Позовні вимоги обґрунтовані фактом неналежного виконання відповідачем зобов'язань прийнятих на себе за умовами договору про постачання електричної енергії №Ш-25 від 30.12.2016р. в частині оплати вартості поставленої позивачем електричної енергії протягом періоду з вересня 2018р. по грудень 2018р. включно.
08.05.2019р. до господарського суду від АТ „Одесаобленерго” надійшло клопотання про уточнення позовних вимог, відповідно до якого позивач просить суд стягнути із відповідача заборгованість у загальному розмірі 17 430,74 грн., яка складається із заборгованості за спожиту електричну енергію у розмірі 14303,80 грн. та заборгованості, яка виникла в результаті перевищення договірних величин, у розмірі 3126,94 грн. Вказана редакція позовних вимог АТ „Одесаобленерго” була прийнята судом до розгляду як остаточна.
Департамент з питань цивільного захисту у відзиві на позовну заяву повністю заперечував проти заявлених АТ „Одесаобленерго” позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Зокрема, відповідачем було наголошено, що між сторонами по справі 29.03.2018р. було укладено договір №1 щодо постачання електроенергії, зобов'язання за яким з боку відповідача були виконанні у повному обсязі. Наведене, за переконанням відповідача, свідчить про відсутність підстав для задоволення заявлених позивачем вимог про стягнення заборгованості на підставі договору про постачання електричної енергії №Ш-25 від 30.12.2016р. Проте, у судових засіданнях по даній справі представником відповідача було підтверджено факт існування заборгованості Департаменту з питань цивільного захисту за договором №Ш-25 від 30.12.2016р.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне.
30.12.2016р. між ПАТ „Енергопостачальна компанія Одесаобленерго”, найменування якого було змінено на АТ „Одесаобленерго” (Постачальник електричної енергії) та Управлінням з питань надзвичайних ситуацій та оборонної роботи Одеської обласної державної адміністрації, найменування якого було змінено на Департамент з питань цивільного захисту (Споживач) було укладено договір про постачання електричної енергії №Ш-25, у відповідності до п. 1.1 якого Постачальник електричної енергії продає електричну енергію Споживачу для забезпечення потреб електроустановок Споживача з дозволеною потужністю 80 кВт, а Споживач оплачує Постачальнику електричної енергії вартість використання (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
Розділом 2 „Зобов'язання сторін” договору №Ш-25 від 30.12.2016р. передбачено, що під час виконання цього договору з питань, що не обумовлені цим договором, сторони зобов'язуються керуватись чинним законодавством України та Правилами користування електричною енергією (далі по тексту договору - ПКЕЕ).
У відповідності до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно зі ч. 1,2 ст. 56 Закону України „Про ринок електричної енергії” від 13 квітня 2017 року N 2019-VIII (далі по тексту - Закон України „Про ринок електричної енергії”) постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Положеннями п. 2.1 договору №Ш-25 від 30.12.2016р. передбачено, що Постачальник електричної енергії зобов'язався постачати Споживачу електричну енергію як різновид товару в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 та з урахуванням умов розділу 6 до цього договору (додаток „Обсяги постачання електричної енергії споживачу”); згідно з категорією струмоприймачів Споживача відповідно до ПУЕ та гарантованого рівня надійності електропостачання схем електропостачання, визначених додатком „Акт розмежування балансової належності електромереж та експлуатаційної відповідальності сторін”; із дотриманням граничних показників якості електричної енергії, визначених державними стандартами; забезпечити отримання Споживачем електричної енергії на рівні дозволеної потужності для кожної з площадок вимірювання, погодженої сторонами в додатку „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
З додатку №2 та додатку №10 до договору №Ш-25 від 30.12.2016р. вбачається, що до переліку об'єктів Споживача, які Постачальник зобов'язався забезпечувати електричною енергію належать два об'єкта Споживача.
В свою чергу, згідно з п. 2.2.3 договору №Ш-25 від 30.12.2016р. Споживач зобов'язався оплачувати Постачальнику електричної енергії вартість спожитої електричної енергії згідно з умовами додатків „Порядок розрахунків” та „Графік зняття показів засобів обліку електричної енергії”.
В додатку № 5 „Порядок розрахунків” до договору №Ш-25 від 30.12.2016р. сторонами погоджено, що розрахунковим періодом для визначення обсягу спожитої електроенергії приймається місяць з 15 числа попереднього місяця до такого ж числа розрахункового місяця. При розрахунках за фактично спожиту електроенергію поняття „розрахунковий період” та „календарний місяць” вважаються прирівняними. Розрахунки за електричну енергію проводяться споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії. За дату оплати приймається дата зарахування коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії або дата внесення Споживачем готівки в касу Постачальника. Обсяг фактично спожитої за розрахунковий період електричної енергії, з урахуванням розрахункової величини втрат на ділянці мережі від місця встановлення засобів обліку до межі балансової належності електромереж визначається актом про обсяги спожитої електроенергії за показами розрахункових засобів обліку, знятих відповідно до графіка зняття показань. Акт про обсяги переданої субспоживачу електричної енергії узгоджується з Основним споживачем. При відсутності представника Постачальника на обумовлену „Графіком зняття показів засобів обліку” дату, Споживач самостійно проводить зняття показів розрахункових приладів обліку, оформлює акт про обсяги спожитої (переданої) електричної енергії та надає його Постачальнику не пізніше наступного робочого дня. Якщо Постачальник електричної енергії не отримав у зазначений термін даних про обсяги спожитої електричної енергії, визначення обсягу спожитої електричної енергії здійснюється за середньодобовим обсягом споживання за попередній розрахунковий період. Розмір коштів, які має оплатити Споживач за спожиту в розрахунковому періоді електричну енергію визначається на підставі поданого Споживачем акту про обсяги споживання електроенергії як сума добутків рівнів тарифу відповідного класу, який діяв на кінець розрахункового періоду на обсяг спожитої в розрахунковому періоді електроенергії.
Умовами п. 4.2.2 договору №Ш-25 від 30.12.2016р. визначено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин. При цьому, плата за перевищення договірних величин потужності стягується із споживачів із приєднаною потужністю 150 к Вт і більше та середньомісячним (за підсумками минулого року) обсягом фактичного споживання електроенергії 50000 к Вт/год. і більше.
Відповідно до п. 9.4 договору №Ш-25 від 30.12.2016р. цей договір набирає чинності з дня його підписання і укладається на строк до 31.12.2016р. Договір вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов. Договір можу бути розірвано в інший термін за ініціативою будь-якої із сторін у порядку, визначеному законодавством України.
Приймаючи до уваги відсутність в матеріалах справи доказів відмови сторін від пролонгації даного договору на кожний наступний календарний рік, що слідували за роком його укладення, суд доходить висновку, що на теперішній час договір №Ш-25 від 30.12.2016р. є діючим.
29.03.2018р. між АТ „Одесаобленерго” (Постачальник) та Департаментом з питань цивільного захисту (Споживач) було укладено договір №1, відповідно до п. 1.1 якого Постачальник зобов'язується у 2018р. поставити на об'єкт Споживача товар (електроенергію), в обсязі, який визначається відповідно до додатку №1 (обсяги закупівлі електричної енергії Замовником), а Споживач зобов'язується прийняти та оплатити такий товар у відповідності до додатку (Порядок розрахунків) до договору.
Відповідно до п. п. 3.1, 4.1 договору №1 від 29.03.2018р. ціна договору складає 39200 грн., в тому числі ПДВ 6533,33 грн. Розрахунки проводяться шляхом оплати Споживачем пред'явлених Постачальником рахунків-фактур на оплату товару згідно з умовами додатку (Порядок розрахунків) до договору.
Як вбачається з наданих відповідачем платіжних доручень, зобов'язання за договором №1 від 29.03.2018р. в частині оплати вартості придбаної електроенергії були виконанні Департаментом з питань цивільного захисту у повному обсязі.
Згідно з п. п. 5.1, 5.2 договору №1 від 29.03.2018р. строк поставки товару: січень-грудень 2018р. Місце поставки товару: за адресою Споживача.
Положеннями п. 11.2 договору №1 від 29.03.2018р. передбачено, що особливості взаємовідносин сторін визначається у відповідності до Правил користування електроенергією регулюються договором про постачання електричної енергії №Ш-025 від 30.12.2016р.
Як свідчать матеріали справи, а саме акти про обсяги споживання електричної енергії протягом вересня 2018р. - грудня 2018р. включно, складені відповідачем, а також рахунки-фактури №25/1 від 14.09.2018р., №25/1 від 16.10.2018р., №25/1 від 15.11.2018р., №25/1 від 14.12.2018р., Департаментом з питань цивільного захисту було спожито 6146 к Вт, вартість якої складає 14303,80 грн.
17.10.2018р. АТ „Одесаобленерго” звернулось до Департаменту з питань цивільного захисту із повідомленням про перевищення договірної величини споживання електричної енергії за жовтень 2018р., відповідно до якого позивач, посилаючись на умови договору №Ш-25 від 30.12.2016р., повідомив про перевищення встановлених договором величин споживання електричної енергії.
Звертаючись до господарського суду із позовними вимогами до Департаменту з питань цивільного захисту, позивачем було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе зобов'язань за договором про постачання електричної енергії №Ш-25 від 30.12.2016р. не було оплачено вартості поставленої позивачем електричної енергії протягом періоду з вересня 2018р. по грудень 2018р. включно, як і не було оплачено заборгованості, яка виникла в результаті перевищення договірних величин.
Вирішуючи питання про обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 193 ГК України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
У відповідності до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно з ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.
Згідно з ч. ч. 6, 7 ст. 276 ГК України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Відповідно до ч. 3 ст. 58 Закону України „Про ринок електричної енергії” споживач зобов'язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів; надавати постачальникам послуг комерційного обліку, з якими він уклав договір, доступ до своїх електроустановок для здійснення монтажу, технічного обслуговування та зняття показників з приладів обліку споживання електричної енергії.
Проте, в порушення зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору №Ш-25 від 30.12.2016р. Департаментом з питань цивільного захисту не було оплачено вартості спожитої електричної енергії протягом періоду з вересня 2018р. по грудень 2018р., в результаті викладеного, станом на момент розгляду даної справи, за відповідачем рахується прострочена заборгованість перед позивачем за спожиту електричну енергію, вартість якої складає 14303,80 грн.
З викладених обставин, суд доходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заявлених позовних вимог в частині стягнення із Департаменту з питань цивільного захисту заборгованості за спожиту активну електричну енергію в сумі 14303,80 грн.
При цьому, господарським судом критично оцінюються доводи Департаменту з питань цивільного захисту про відсутність підстав для стягнення заборгованості за договором №Ш-25 від 30.12.2016р., оскільки, за переконання відповідача, правовідносини між сторонами по справі щодо постачання електричної енергії врегульовані договором №1 від 29.03.2018р., зобов'язання за яким з боку відповідача були виконані у повному обсязі, з огляду на наступне.
Предметом договору №1 від 29.03.2018р. є постачання електричної енергії позивачем на користь Департаменту з питань цивільного захисту за адресою м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 66а. При цьому, за змістом договору №Ш-25 від 30.12.2016р. постачання електричної енергії здійснюється за адресами споживача, які відмінні від адреси, вказаної у договорі №1 від 29.03.2018р., що дозволяє суду дійти висновку, що вказаними договорами передбачено постачання електричної енергії на різні об'єкти споживача.
Крім того, господарський суд зазначає, що як умовами п 11.2 договору №1 від 29.03.2018р., так і у мовами п. 11.2 договору №1 від 18.05.2017р., який також був долучений до матеріалів справи, сторонами по справі було передбачено, що особливості взаємовідносин сторін визначаються у відповідності до договору про постачання електричної енергії №Ш-025 від 30.12.2016р. Наведене, дозволяє господарському суду дійти висновку, що умови договору №Ш-025 від 30.12.2016р. бути визначені сторонами обов'язковими для правовідносин, які склались між ними під час постачання електричної енергії на певні об'єкти у кожному поточному році. При цьому, питання щодо припинення дії договору №Ш-025 від 30.12.2016р., у зв'язку з укладенням вказаних договорів сторонами не вирішувалось.
За таких обставин, господарський суд доходить висновку, що виконання Департаментом з питань цивільного захисту зобов'язань за договором №1 від 29.03.2018р. не свідчить про відсутність підстав для задоволення заявленого АТ „Одесаобленерго” позову. Господарський суд також зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження відмови сторін від пролонгації договору №Ш-25 від 30.12.2016р. на кожний наступний календарний рік, як і докази розірвання договору сторонами за взаємною згодою, що, з урахуванням наявних в матеріалах справи актів про обсяги споживання електричної енергії, свідчить про правомірність та обґрунтованість заявленого АТ „Одесаобленерго” позову у названій частині.
Господарський суд відхиляє доводи Департаменту з питань цивільного захисту щодо відсутності у останнього бюджетних коштів на оплату вартості електричної енергії як на підставу для відмови у позові, оскільки відповідно до уставленої практики Європейського суду з прав людини, наведеної зокрема у пункті 48 рішення від 30 листопада 2004 року у справі «Бакалов проти України» та в пункті 40 рішення від 18 жовтня 2005 року у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України», відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання. За таких обставин господарський суд доходить висновку, що відсутність бюджетних коштів не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань, прийнятих на себе за умовами договору №Ш-025 від 30.12.2016р.
Як зазначалось по тексту рішення вище, умовами п. 4.2.2 договору №Ш-25 від 30.12.2016р. визначено, що за перевищення договірних величин споживання електричної енергії та потужності, визначених згідно із вимогами розділу 5 цього договору, Споживач сплачує Постачальнику двократну вартість різниці фактично спожитої та договірної величин.
Посилаючись на умови п. п. 4.2.2 договору №Ш-25 від 30.12.2016р., а також Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28 та зареєстровані в Міністерстві юстиції України 02.08.96 за N 417/1442, позивачем, з огляду на перевищення Департаментом з питань цивільного захисту договірних величин споживання електричної енергії у жовтні 2018р., було заявлено до стягнення заборгованість у розмірі 3126,94 грн.
Відповідно до ч. 6 ст. 26 Закону України „Про електроенергетику” 16 жовтня 1997 року № 575/97-ВР (в редакції, чинній на дату укладення договору №Ш-25 від 30.12.2016р.) у випадку перевищення договірної величини потужності споживачі (крім населення та навчальних закладів) сплачують енергопостачальникам двократну вартість різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності.
11.06.2017р. набув чинності Закону України „Про ринок електричної енергії” від 13 квітня 2017 року N 2019-VIII, який визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Пунктом п. 23 розділу XVII Прикінцевих та перехідних положень Закону України „Про ринок електричної енергії” було визнано таким, що втратив чинність: Закон України "Про електроенергетику" (Відомості Верховної Ради України, 1998 р., № 1, ст. 1 із наступними змінами), крім: визначення термінів "енергогенеруючі компанії", "енергопостачальники", "оптовий ринок електричної енергії України", "учасники оптового ринку електричної енергії України", "граничні показники", "поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптового ринку електричної енергії", "алгоритм оптового ринку електричної енергії", "оптове постачання електричної енергії", "уповноважений банк", передбачених статтею 1, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії статті 9, яка втрачає чинність через 12 місяців з дня набрання чинності цим Законом; абзаців першого і другого частини другої статті 12, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії; статей 15, 15-1, 17, які втрачають чинність з дати початку дії нового ринку електричної енергії.
Крім того, господарський суд звертає увагу АТ „Одесаобленерго”, що Правила користування електричною енергією, затверджені постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31.07.96 N 28, на які позивач також посилається в обґрунтування заявлених вимог, втратили чинність відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 14.03.2018р. № 312 „Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії”.
З огляду на викладене, господарський суд зазначає, що закон, яким було передбачено право постачальника вимагати у споживача оплати двократної вартості різниці між найбільшою величиною потужності, що зафіксована протягом розрахункового періоду, та договірною величиною потужності у випадку перевищення договірної величини потужності втратив чинність 11.06.2017р. При цьому, постанова, на яку посилається АТ „Одесаобленерго” в обґрунтування заявлених вимог також втратила чинність.
Господарський суд зауважує, що право постачальника вимагати у споживача оплати двократної вартості спожитої електричної енергії, закріплене у п. 4.2.2 договору №Ш-25 від 30.12.2016р. та відповідало положенням чинного законодавства, які регулювали відповідні правовідносини. Проте, у зв'язку з втратою відповідними нормативно-правовими актами чинності підстави для стягнення із Споживача двократної вартості електричної енергії, у зв'язку з перевищенням договірних величин у жовтні 2018р., відсутні.
Варто також зауважити, що невнесення сторонами по справі змін до договору №Ш-25 від 30.12.2016р., у зв'язку з втратою відповідними нормативно-правовими актами чинності, не свідчить про наявність підстав для стягнення із відповідача заборгованості у розмірі 3126,94 грн., оскільки у будь-кому випадку заявлена позивачем вимога у названій частині не відповідає положенням законодавства, чинного на момент виникнення як спірних правовідносин так і вирішення судом даного спору. З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні заявлених АТ „Одесаобленерго” позовних вимог в частині стягнення із відповідача заборгованості, яка виникла в результаті перевищення договірних величин, у розмірі 3126,94 грн.
Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку щодо необхідності часткового задоволення заявлених позовних вимог шляхом присудження до стягнення із Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації на користь акціонерного товариства „Одесаобленерго” суми основного боргу у розмірі 14 303,80 грн. відповідно до ст. ст. 56, 58 Закону України „Про ринок електричної енергії”, ст. ст. 11, 509, 525, 526, 610 - 612, 617 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 275, 276 Господарського кодексу України.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви розподіляються судом відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 - 238, 240 ГПК України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Департаменту з питань цивільного захисту, оборонної роботи та взаємодії з правоохоронними органами Одеської обласної державної адміністрації /65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, буд. 66А, ідентифікаційний код 40069712/ на користь акціонерного товариства „Одесаобленерго” /65031, м. Одеса, вул. М. Боровського, буд. 28-Б, ідентифікаційний код 00131713/ суму основного боргу у розмірі 14 303,80 грн. /чотирнадцять тисяч триста три грн. 80 коп./, судовий збір у розмірі 1576,39 грн. /одна тисяча п'ятсот сімдесят шість грн. 39 коп./.
3. В решті позову відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 10.06.2019р.
Суддя С.П. Желєзна