83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.02.10 р. Справа № 31/1пн
Господарський суд Донецької області, у складі судді Ушенко Л.В., при секретарі судового засідання Павловій Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за позовною заявою
Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Донецьк
до відповідача Донецької міської ради, м. Донецьк
до відповідача Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька”
про визнання права власності на основну нежитлову будівлю (торгівельний павільйон) загальною площею 93,8м2 (літ. А-1), замощення тротуарною плиткою площею 105,9м2 (літ. І), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
В присутності представників сторін:
від позивача: ОСОБА_4 - довіреність
від відповідача 1: Снєгірьов О.М. - довіреність
від відповідача 2: Ковальова Н.С. - довіреність
Суб'єкт підприємницької діяльності ОСОБА_1, м. Донецьк звернувся із позовом до Донецької міської ради, м. Донецьк, Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” про визнання права власності на основну нежитлову будівлю (торгівельний павільйон) загальною площею 93,8м2 (літ. А-1), замощення тротуарною плиткою площею 105,9м2 (літ. І), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1
В обґрунтування вимог позивач посилається на договір оренди земельної ділянки від 19 червня 2003р. відповідно до умов якого він отримав у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 246м2. В процесі господарської діяльності на вказаній земельній ділянці позивачем було збудовану основну нежитлову будівлю (торгівельний павільйон) загальною площею 93,8м2, замощення тротуарною плиткою площею 105,9м2. Позивач посилається на рішення виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донецьку ради №693/5 від 26.11.07р., яким затверджено акт приймання в експлуатацію торгівельного павільйону. Позивач зазначає, що самовільне будівництво проведено позивачем у межах площі земельної ділянки, визначеної договором оренди від 12.06.03р., в зв'язку з чим він просить визнати за ним право власності на спірну будівлю відповідно до п.5 ст. 376 Цивільного кодексу України.
Відповідач - Комунальне підприємство „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” проти позову заперечує та зазначає, що комунальне підприємство є лише органом, який здійснює технічну державну реєстрацію об'єктів нерухомого майна за його місцезнаходженням на підставі правовстановлюючих документів. Крім того, відповідач зазначає, що спірне майно є об'єктом малої архітектурної форми та підлягає обліку та реєстрації в органі містобудування та архітектури. Відповідач зазначає, що при будівництві позивачем нежитлової будівлі площею 93,8м2 без відповідних дозвільних документів, останнім були порушені вимоги ст. 331 п.2 Цивільного кодексу України, ст. 25 Закону України „Про основи містобудування” та інших нормативних актів.
Відповідач - Донецька міська рада проти позову заперечує, зважаючи на те, що спірний об'єкт нерухомого майна було збудовано без отримання містобудівних умов та обмежень, без отримання дозволу на будівництво об'єкту містобудування та без оформлення належним чином всіх дозвільних документів, наявність яких передбачалась чинним на час будівництва законодавством. Крім того, відповідач зазначає, що позивачу на умовах оренди була надана земельна ділянка для розміщення та експлуатації торгівельного павільйону, тимчасової споруди (малої архітектурної форми), що не є нерухомим майном, термін дії договору оренди сплинув 28.05.08р. Відповідач зазначає, що у позивача відсутні правові підстави для користування земельною ділянкою за відповідним цільовим призначенням у визначеному розмірі.
Технічна фіксація судового засідання не здійснювалась за узгодженим клопотанням представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, присутніх в судовому засіданні, суд встановив наступне.
Рішенням виконавчого комітету Донецької міської ради від 28.05.03р. №253/2 вирішено передати приватному підприємцю ОСОБА_1 земельну ділянку (кадастровий номер 1410137100:00:043:0182) площею 0,0246га в оренду строком на 5 років для розміщення та експлуатації торгового павільйону по вул. Туполева, 7 в Кіровському районі із земель житлової та громадської забудови міської ради, що використовуються у комерційних цілях та дозволено розміщення та експлуатацію торгового павільйону по АДРЕСА_1
На підставі зазначеного рішення, 19 червня 2003р. між Виконавчим комітетом Донецької міської ради (Орендодавець) та ОСОБА_1 (Орендар) був укладений договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого Орендодавець надав, а Орендар прийняв в строкове платне користування земельну ділянку, кадастровий номер 1410137100:00:043:0182, що знаходиться на території Кіровського району м. АДРЕСА_1 загальною площею 246м2 із земель житлової та громадської забудови міської ради, що використовується у комерційних цілях. Земельна ділянка вільна від забудови. Договір укладається на термін до 28 травня 2008р. (п.2.1 Договору). Земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації торгового павільйону по АДРЕСА_1
07 липня 2003р. Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю м. Донецька позивачу був наданий дозвіл на розміщення торгового павільйону по АДРЕСА_1
Позивачем без отримання відповідних дозволів та проекту самочинно на орендованій земельній ділянці в 2004р. був збудований торгівельний павільйон, який БТІ був про інвентаризований як об'єкт нерухомості літ. А-1 площею 93,8м2.
Рішенням виконавчого комітету Кіровської районної у м. Донецьку ради від 26.12.07р. №693/5 торговому павільйону приватного підприємця ОСОБА_1 розміщеного по вул. Туполева присвоєна поштова адреса: 83112, м. Донецьк, вул. Туполева, 7в та затверджено акт приймання в експлуатацію торговельного павільйону ПП ОСОБА_1, розташованого по вул. Туполева, 7в.
Рішенням Донецької міської ради від 20.11.2009р. №39/177 позивачу дозволено розміщення торгового павільйону строком на 3 роки по АДРЕСА_1 Відповідно до п.3 рішення по закінченню вказаного в рішенні строку розміщення торгового павільйону позивач зобов'язаний в місячний строк звільнити місце від тимчасової споруди.
Ні підставі зазначеного рішення, 21 січня 2010р. між Донецькою міською радою (Міська рада) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Користувач) був укладений договір розташування тимчасових споруд (торгового павільйону) відповідно до умов якого Міська рада дозволила, а Користувач розмістив торговий павільйон площею 246м2 по АДРЕСА_1 Договір укладається на строк до 20.11.2012р.. по закінченню терміну дії договору Користувач повинен протягом 30 днів звільнити місце. Самовільна забудова земельної ділянки забороняється.
Господарський суд вважає, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, враховуючи наступне.
Відповідно до ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.
Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда і інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на акт прийняття до експлуатації торгівельного павільйону рішенням виконкому Кіровської районної ради від 26.11.2007р. №693/5
Відповідач - Донецька міська рада в письмових поясненнях зазначає, що рішенням від 21.02.07р. №8/62 Донецька міська рада делегувала районним у містах радам та їх виконавчим комітетам певне коло повноважень. До компетенції виконкомів районних у місті рад належали лише повноваження щодо прийняття до експлуатації квартир в багатоквартирних житлових будинках та індивідуальних житлових будинків до 4-х поверхів, з допоміжними господарськими спорудами. Повноваженнями щодо прийняття до експлуатації інших видів архітектурних об'єктів райвиконкоми не наділені.
Крім того, господарський суд зазначає, що акт прийняття в експлуатацію торгівельного павільйону від 26.11.2007р. не є актом державної приймальної комісії щодо прийняття в експлуатацію об'єкту нерухомості на підставі якого реєструється право власності на павільйон як об'єкт нерухомості в БТІ.
Позивач здійснив будівництво спірного об'єкту без отримання дозволу на будівництво об'єкту містобудування та без оформлення належним чином всіх дозвільних документів, наявність яких передбачалась чинним на час будівництва законодавством і спірна будівля в розумінні ст. 376 ЦК України є самочинним будівництвом.
Відповідно до ч.2 ст.376 ЦК України особа, яка здійснила самочинне будівництво нерухомого майна не набуває право власності на нього. Разом з тим за приписами ч.3 ст.376 ЦК України право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути визнано за рішенням суду за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під вже збудоване нерухоме майно.
За умовами договору оренди від 19.06.2003р., термін дії даного договору припинився 28.05.2008р. На момент розгляду справи позивач не надав доказів пролонгації договору оренди земельної ділянки або укладення з ним нового договору оренди. Таким чином у позивача відсутні правоустановчі документи на земельну ділянку, на якій розміщений самочинно збудований об'єкт.
Між позивачем та Донецькою міською радою був укладений договір на розміщення тимчасових споруд від 21.11.2010р., відповідно до якого міська рада дозволи позивачу терміном до 20.11.2012р. по АДРЕСА_1 розмістити торговий павільйон площею 246м2 як тимчасової споруди. Умовами договору передбачено, що по закінченню терміну дії договору позивач повинен протягом 30 днів звільнити місце.
З умов даного договору вбачається, що мова в договорі йде про розміщення та експлуатацію торгового павільйону, який є тимчасовою спорудою, малою архітектурною формою, а фактично за даною адресою розміщена стаціонарна споруда, пов'язана фундаментом із землею.
Чинним законодавством передбачено, що нерухомістю є об'єкти майна, які розташовуються на землі і не можуть бути переміщені в інше місце без втрати їх якісних або функціональних характеристик (властивостей), а також земля.
Відповідно до ст.182 ЦК України державній реєстрації підлягає право власності та інші речові права на нерухомі речі.
Тимчасовим положенням „Про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно” передбачено, що обов'язковій реєстрації підлягають права власності тільки на об'єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію в установленому порядку.
Не підлягають реєстрації тимчасові споруди, а також споруди не пов'язані фундаментом із землею (п.1.6 Тимчасового положення).
Відповідно до Порядку розміщення малих архітектурних форм для провадження підприємницької діяльності, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 26.08.09р. №982 стаціонарна мала архітектурна форма - тимчасова одноповерхова споруда соціально-культурного, побутового, торговельного та іншого призначення для провадження підприємницької діяльності висотою не вище ніж 4 метри, що має по зовнішньому контуру площу близько 30 кв. метрів, виготовляється з полегшених конструкцій і встановлюється тимчасово без закладення фундаменту.
Розміщення малої архітектурної форми здійснюється на підставі рішення відповідної сільської, селищної, міської ради, а для власників земельних ділянок на підставі рішення виконавчого комітету відповідної місцевої ради.
Крім того, відповідно до ст.392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
В процесі розгляду справи позивач не довів, що його право власності не визнається або оспорюється відповідачами. Доказів наявності спору між позивачем та відповідачами з приводу права власності на майно, яке є предметом позову не надано.
З урахуванням всіх зазначених обставин, у суду відсутні підстави для визнання за позивачем права власності на спірне майно.
Судові витрати у справі покладаються на позивача.
Керуючись ст. 331, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст. 33, 43, 49, 82, 85 ГПК України, господарський суд,-
В задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1, АДРЕСА_1 Комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” про визнання права власності на основну нежитлову будівлю (торгівельний павільйон) загальною площею 93,8м2 (літ. А-1), замощення тротуарною плиткою площею 105,9м2 (літ. І), що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 - відмовити.
Судові витрати у справі покласти на позивача.
Рішення може бути оскаржене протягом 10 днів з дня його прийняття до Донецького апеляційного господарського суду.
Суддя