83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
25.01.10 р. Справа № 20/342
Господарський суд Донецької області у складі судді Е.В. Сгари,
при помічнику судді В.Ю. Косицькій,
розглянувши матеріали справи
За заявою (позивача по справі): Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м. Харцизьк
За участю боржника (відповідача по справі): Відкритого акціонерного товариства “Макіївський металургійний комбінат” м. Макіївка
За участю виконавчого органу: Відділу державної виконавчої служби в Кіровському районі Макіївського міського управління юстиції м. Макіївка
Про визнання неправомірними дії Кіровського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції щодо зупинення 17.11.2003р. виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду по справі №20/342; зобов'язання Кіровський Відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції поновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду №20/342 та направити на адресу ВАТ „Донецькобленерго” в особі Харцизьких електричних мереж; прийняття заходів, передбачені чинним законодавством України до боржника ВАТ „Макіївський металургійний комбінат” з примусового стягнення суми заборгованості, про що повідомити заявника; визнання поважною причину пропущення встановленого законом процесуального строку та відновити пропущений строк для пред'явлення скарги.
За участю представників:
Від заявника: Позднякова І.О. - довір.
Від боржника: не з'явився
Від виконавчого органу: Безсмертна А.В. - довір.
Рішенням господарського суду Донецької області №20/342 від 07.10.2003р. задоволено позовні вимоги ВАТ „Донецькобленерго” в особі Харцизьких електричних мереж до ВАТ „Макіївський металургійний комбінат” про стягнення 10 843 269, 58 грн.
На виконання рішення, судом був виданий відповідний наказ від 27.10.2003р.
13.11.2008р. до господарського суду Донецької області надійшла скарга ВАТ „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м.Харцизьк про визнання неправомірними дії Кіровського ВДВС Макіївського МУЮ щодо зупинення 17.11.03р. виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №20/342 та скасування постанови Кіровського ВДВС Макіївського МУЮ від 17.11.2003р. про зупинення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області по справі №20/342, а також про поновлення виконавчого провадження наказу суду.
В обґрунтування скарги заявник посилається на той факт, що Кіровський ВДВС Макіївського МУЮ не здійснив передбачених чинним законодавством дій по примусовому виконанню наказу суду від 27.10.2003р. №20/342 та неправомірно зупинив виконання цього наказу.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 13.01.2009р. №20/342 скарга Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м. Харцизьк задоволена, дії Відділу державної виконавчої служби в Кіровському районі Макіївського міського управління юстиції м. Макіївка визнані неправомірними, постанова виконавчого органу від 17.11.2003р. про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду №20/342 від 27.10.2003р. скасована, Кіровський ВДВС Макіївського МУЮ зобов'язано поновити виконавче провадження з примусового виконання наказу суду №20/342 від 27.10.2003р.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2009р. №20/342 ухвала господарського суду Донецької області від 13.01.2009р. №20/342 залишена без змін.
Постановою Вищого господарського суду від 07.07.2009р. №20/342 скасовані постанова Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2009р. та ухвала господарського суду Донецької області від 13.01.2009р., справа №20/342 направлена на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
Ухвалою господарського суду Донецької області справа №20/342 прийнята до провадження та призначений розгляд скарги Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м. Харцизьк про визнання неправомірними дії Кіровського ВДВС Макіївського Управління юстиції щодо зупинення 17.11.03р. виконавчого провадження щодо примусового виконання рішення господарського суду Донецької області по справі №20/342 та скасування постанови Кіровського ВДВС Макіївського міського управління юстиції від 17.11.2003р. про зупинення виконавчого провадження щодо примусового виконання наказу господарського суду Донецької області по справі №20/342, а також про поновлення виконавчого провадження наказу суду.
В поясненнях №30/401 від 30.09.2009р. та у судових засідання скаржник наполягає на задоволенні скарги, посилаючись на порушення виконавчим органом приписів чинного законодавства, неповідомлення останнім про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №20/342, безпідставну відмову клопотання про поновлення виконавчого провадження та безпідставну відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця, адресованої начальнику Кіровського ВДВС Макіївського МУЮ. Позивач також просить поновити пропущений 10-денний строк для звернення до господарського суду із скаргою на дії виконавчого органу, посилаючись на поважність його пропущення у зв'язку з відсутністю у ВАТ „Донецькобленерго” відомостей про зупинення виконавчого провадження по даній справі.
Скаржник надав заяву про уточнення заявлених вимог (скарги) №30/246 від 04.11.2009р. та просить визнати неправомірними дії Кіровського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції щодо зупинення 17.11.2003р. виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду по справі №20/342; зобов'язати Кіровський Відділ державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції поновити виконавче провадження з примусового виконання наказу господарського суду №20/342 та направити на адресу ВАТ „Донецькобленерго” в особі Харцизьких електричних мереж; прийняти заходи, передбачені чинним законодавством України до боржника ВАТ „Макіївський металургійний комбінат” з примусового стягнення суми заборгованості, про що повідомити заявника; визнати поважною причину пропущення встановленого законом процесуального строку та відновити пропущений строк для пред'явлення скарги. Дана заява підписана повноважною особою та судом прийнята.
Виконавчий орган у запереченнях №17673 від 15.09.2009р. та у судових засіданнях скаргу заперечив, вважає його дії з примусового виконання наказу суду №20/342 від 27.10.2003р. правомірними, посилаючись на той факт, що виконавче провадження було зупинено у повній відповідності приписам Закону України „Про виконавче провадження” в редакції, яка діяла під час винесення постанови від 17.11.2003р. про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду №20/342 від 27.10.2003р., зазначив, що зміни до Закону „Про виконавче провадження” були внесені вже після винесення зазначеної вище постанови. Стосовно пропущеного строку для звернення із скаргою до господарського суду на дії виконавчого органу, держвиконавець повідомив про належне, у відповідності до приписів чинного законодавства, повідомлення сторін виконавчого провадження про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу №20/342, зазначив про направлення сторонам виконавчого провадження відповідної постанови Кіровського ВДВС Макіївського МУЮ та заперечує проти відновлення цього строку.
Довідкою №18846 від 30.09.2009р. виконавчий орган повідомив суд про часткове виконання наказу суду №20/342 від 27.10.2003р., а також той факт, що станом на 01.09.2009р. залишок заборгованості, не стягнутої на користь ВАТ „Донецькобленерго” з ВАТ „ММК”, за наказом суду від 27.10.2003р. №20/342 складає 10 816 481, 38 грн., а на теперішній час виконавче провадження є зупиненим.
У запереченнях №0109/857 від 28.09.2009р., №1069/883 від 28.10.2009р. та у судових засіданнях боржник (відповідач по справі) скаргу заперечив, вважає постанову виконавчого органу від 17.11.2003р. про зупинення виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду №20/342 від 27.10.2003р. законною, зазначив, що підставою для обов'язкового зупинення виконавчого провадження є порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника. Просить відмовити у задоволенні скарги у повному обсязі.
Розглянувши скаргу та надані документи, заслухавши пояснення представників сторін та представника виконавчого органу, судом з'ясовано наступне:
Статтею 2 Закону України „Про виконавче провадження” (в редакції, що діяла на момент винесення постанови про виконавче провадження) (далі по тексту Закон від 21.04.1999р.) передбачено, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
17.11.2003р. державним виконавцем, на підставі ст. 24 Закону від 21.04.1999р., було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу суду №20/342 від 27.10.2003р. та надано боржнику строк для добровільного виконання рішення суду.
Згідно ст. 5 Закону від 21.04.1999р., державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Згідно ст. 7 Закону від 21.04.1999р., державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.
Відповідно до ст. 25 Закону від 21.04.1999р., державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Обов'язковість зупинення виконавчого провадження передбачена лише при наявності певних обставин.
Так, відповідно до п.8 ст. 34 Закону від 21.04.1999р., виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, у тому числі, у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника).
Ухвалою арбітражного суду Донецької області від 21.04.1997р. №35/1-1б порушена справа про банкрутство боржника по справі №20/342 - ВАТ “Макіївський металургійний комбінат”.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 34 Закону від 21.04.1999р., з урахуванням того факту, що виконавче провадження по примусовому виконанню наказу суду №20/342 від 27.10.2003р. не знаходилось на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум, держвиконавцем постановою від 17.11.2003р. зупинено виконавче провадження по примусовому виконанню наказу суду №20/342 від 27.10.2003р.
Скаржник, в обґрунтування своєї скарги та вимог щодо визнання неправомірними дії Кіровського Відділу державної виконавчої служби Макіївського міського управління юстиції щодо зупинення 17.11.2003р. виконавчого провадження з примусового виконання рішення господарського суду по справі №20/342, посилається на той факт, що пунктом 8 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено обов'язкове зупинення виконавчого провадження лише у випадку порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, якщо відповідно до закону на вимогу стягувача поширюється дія мораторію, введеного господарським судом.
Згідно пояснень скаржника, заборгованість, зазначена у наказі суду №20/342 від 27.10.2003р. виникла внаслідок несплати ВАТ „ММК” за спожиту з вересня 2001р. по грудень 2001р. електроенергію, тобто виникла вже після порушення господарським судом справи про банкрутство ВАТ „ММК” (ухвала від 21.04.1997р.) та введення мораторію (ухвала від 19.11.2001р.), у зв'язку з чим позивач по справі №20/342 є поточним кредитором по відношенню до відповідача по справі №20/342 в розумінні Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” і дія мораторію на нього не поширюється.
Зазначені посилання скаржника судом до уваги не беруться з огляду на нижчевикладене.
На час винесення постанови про зупинення виконавчого провадження (17.11.2003р.) пункт 8 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження” був чинним в редакції зі змінами, внесеними згідно із Законами України від 28.11.2002 р. N 327-IV „Про внесення змін до Закону України „Про виконавче провадження”, від 10.07.2003 р. N 1095-IV „Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження"”, зокрема: „виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню, у тому числі, у разі порушення господарським судом провадження у справі про банкрутство боржника, крім випадків знаходження виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від реалізації майна боржника)”.
Відповідно до ст. 58 Конституції України (в редакції, яка діяла станом на 17.11.2003р. та в редакції, яка діє по теперішній час), закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. У рішенні Конституційного суду України №1-рп/99 від 09.02.1999р. зазначено, що норми ст. 58 Конституції України можуть розповсюджуватись, у тому числі, на юридичних осіб.
З огляду на наведене, суд дійшов висновку, що скаржник не обґрунтовано посилається на редакцію пункту 8 статті 34 Закону України „Про виконавче провадження”, яка викладена з урахуванням змін, внесених згідно із Законами України від 28.11.2002 р. N 327-IV „Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження"”, від 10.07.2003 р. N 1095-IV „Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження", від 18.11.2003 р. N 1255-IV „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” (Закон надрукований в офіційному засобу масової інформації „Офіційний вісник України” 2003 N52 (09.01.2004) (частина 1), тобто з урахуванням змін, які відбулись після зупинення виконавчого провадження (17.11.2003р.).
Таким чином, на час винесення постанови про зупинення виконавчого провадження (17.11.2003р.) на взаємовідносини сторін виконавчого провадження поширювався Закон України „Про виконавче провадження” без урахування внесених до нього Законом України від 18.11.2003 р. N 1255-IV „Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень” змін, а для зупинення 17.11.2003р. виконавчого провадження по справі №20/342 було достатньо лише наявності ухвали суду про порушення справи про банкрутство у відношенні до ВАТ „ММК” від 21.04.1997р., без урахування того факту, поширюється дія мораторію на суму боргу за рішенням господарського суду Донецької області №20/342 від 07.10.2003р. чи ні.
Постанова Кіровського ВДВС від 17.11.2003р. ухвалена у відповідності з вимогами ст.36 Закону України „Про виконавче провадження” з урахуванням змін, внесених згідно із Законами України від 28.11.2002 р. N 327-IV „Про внесення змін до Закону України "Про виконавче провадження"”, від 10.07.2003 р. N 1095-IV „Про внесення змін до законів України "Про державну виконавчу службу" та "Про виконавче провадження", до розгляду питання по суті, а саме до розгляду справи про банкрутство ВАТ „ММК” №35/1-1б по суті - припинення процедури санації, визнання боржника банкрутом, укладення мирової угоди.
На час розгляду скарги справу №35/1-1б про банкрутство ВАТ „ММК” не розглянуто, рішення по цій справі судом не прийнято.
19.11.2001р. ухвалою господарського суду Донецької області по справі №35/1-1б введено мораторій на задоволенні кредиторів.
На теперішній час підприємство знаходиться в процедурі санації. Ухвалою господарського суду м.Києва по справі №35/1-1б від 09.09.2004р. затверджено план санації ВАТ „ММК”.
Санація є приоритетною судовою процедурою основною задачею якої є оздоровлення суб'єкта господарювання.
Переважне право застосування у процедурі санації належить спеціальному Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Санація, у розумінні Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” - це система заходів, що здійснюються під час провадження у справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, спрямована на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника, а також задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом кредитування, реструктуризації підприємства, боргів і капіталу та (або) зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника.
Частиною 6 ст.17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що керуючий санацією зобов'язаний розглядати вимоги кредиторів щодо зобов'язань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації.
Тобто, вимоги поточних кредиторів, у тому числі вимоги ВАТ „Донецькобленерго” по цій справі, мають розглядатися в процедурі санації керуючим санацією та підлягають погашенню у порядку передбаченому Планом санації та ст..31 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Згідно ч.4 ст.17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, з дня винесення ухвали про санацію арешт на майно боржника та інші обмеження дій боржника щодо розпорядження його майном можуть бути накладені лише в межах процедури санації, у разі, якщо вони не перешкоджають виконанню плану санації та не суперечать інтересам конкурсних кредиторів.
Таким чином, частина 4 ст.17 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” процедура санації виключає розпорядження майном боржника поза межами процедури санації.
Відповідно до ч.4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням провадження у справі про банкрутство, про що зазначається в ухвалі господарського суду. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).
Зазначена норма статті 12 визначає певний проміжок часу, протягом якого забороняється стягнення з боржника коштів на підставі виконавчих документів.
Аналогічний висновок міститься у постанові Вищого господарського суду України №1/418 від 21.06.2005р. за позовом ВАТ „Південбудмеханізація” до ВАТ „ММК”.
В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 19.03.2002р. №01-8/307 „Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", зазначено, що мораторій поширюється, у тому числі, на вимоги кредиторів, котрими у встановленому порядку пред'явлені до виконання виконавчі або інші документи, за якими стягнення заборгованості має здійснюватись у безспірному порядку. Мораторій поширюється виключно на виконавчі документи, що одержані кредиторами зі їх позовами зобов'язально-правового характеру, тобто, як у випадку із виконавчим документом по справі №20/342.
Згідно ч.6 ст. 12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на виплату заробітної плати, аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян, авторської винагороди. Дія мораторію не поширюється на задоволення вимог кредиторів, що здійснюється боржником у порядку, встановленому статтею 14 цього Закону, або керуючим санацією згідно з планом санації, затвердженим господарським судом, або ліквідатором у ліквідаційній процедурі в порядку черговості, встановленому статтею 31 цього Закону.
Таким чином, зазначеною нормою встановлений вичерпний перелік випадків, коли дія мораторію не поширюється на вимоги кредиторів. Серед перелічених вище випадків, вимог, аналогічних вимогам поточних кредиторів (ВАТ „Донецькобленерго”), не міститься.
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”, встановлено мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних фондах яких частка держави становить не менше 25 відсотків (далі - підприємства), до вдосконалення визначеного законами України механізму примусової реалізації майна.
Згідно із Установчим Договором ВАТ „ММК” створеного на базі орендного підприємства, затвердженим 25.09.1996р. головою ради ОО „Макіївський металургійний комбінат” та 28.01.1997р. головою Фонду державного майна України, частка державної власності у статутному фонді ВАТ „ММК” становить 62,05%.
Відповідно до матеріалів справи та пояснень виконавчого органу, на теперішній час у Кіровському ВДВС Макіївського МУЮ знаходиться зведене виконавче провадження №2/1 з кількістю понад 350 стягувачів - поточних кредиторів.
За зведеним виконавчим провадженням Кіровським ВДВС Макіївського МУЮ накладений арешт на кошти боржника ВАТ „ММК”. У зв'язку з відсутністю коштів на рахунках боржника постанови про арешт грошових коштів до теперішнього часу не скасовані. У разі відсутності або недостатності грошових коштів у боржника Кіровський ВДВС Макіївського МУЮ зобов'язаний прийняти заходів щодо звернення стягнення на майно боржника - ВАТ „ММК”, у статутному фонді якого частка державної власності складає 62,05%, а зазначені вище дії будуть суперечити вимогам Закону України „Про введення мораторію на примусову реалізацію майна”.
Відповідно до п.15 Постанови від 26.12.2003р. №14 Пленуму Верховного суду України „Про практику розгляду судам скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб ДВС та звернень учасників виконавчого провадження”, при введенні спеціальною нормою закону мораторію на примусову реалізацію певного майна, виконавче провадження підлягає зупиненню.
Як зазначено вище, на теперішній час провадження у справі про банкрутство ВАТ „ММК” продовжується.
Статтею 36 Закону України „Про виконавче провадження” визначений порядок і строки зупинення виконавчого провадження, а також передбачено, що після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача. Зазначена редакція статті була чинною на момент прийняття виконавчим органом постанови про зупинення виконавчого провадження та залишається чинною до теперішнього часу.
Враховуючи той факт, що виконавче провадження з виконання наказу суду від 27.10.2003р. по справі №20/342 зупинено до вирішення питання по суті, поновлення його до завершення провадження по справі про банкрутство ВАТ „ММК” суперечить приписам чинного законодавства.
З огляду на те, що здійснення виконавчих дій по примусовому виконанню рішень суду покладено на Державні виконавчі служби Законом України “Про виконавче провадження”, суд дійшов висновку, що Відділ державної виконавчої служби в Кіровському районі Макіївського міського управління юстиції м. Макіївка виконав всі необхідні дії для виконання наказу господарського суду №20/342 від 27.10.2003р., виданого на підставі рішення суду №20/342 від 07.10.2003р., та в діях ВДВС в Кіровському районі Макіївського МУЮ не вбачається ознак порушень приписів Закону України “Про виконавче провадження”, який діяв на момент вчинення оспорюваних дій.
Також, скаржник (позивач по справі) у клопотанні про поновлення строку на оскарження дій ВДВС та у заяві про уточнення скарги просить визнати поважною причину пропущення встановленого законом процесуального строку та відновити пропущений строк для пред'явлення скарги.
Дане клопотання судом розглянуто та залишено без задоволення з огляду на нижчевикладене.
Відповідно до ст.1212 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані відповідними особами протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.
Відповідно до ст.53 Господарського процесуального кодексу України господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк або відмовити у відновленні строку.
Отже, встановлений в частині першій ст.1212 ГПК України десятиденний строк для подання скарги є процесуальним і тому, відповідно до ст.53 ГПК України, може бути відновлений за наявності поважних причин його пропуску.
Згідно пояснень скаржника, викладених в самій скарзі, а також визначених в поясненнях №30/303 від 23.11.2009р., ВАТ „Донецькобленерго” дізналось про зупинення виконавчого провадження по справі №20/342 лише 15.10.2008р., в день безпосереднього ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, а сама постанова від 17.11.2003р. виконавчого органу про зупинення виконавчого провадження своєчасно отримана не була. В обґрунтування своєї заяви щодо поновлення пропущеного строку для подання скарги, скаржник також посилається на тяжкий фінансовий стан свого підприємства та його збитковість.
Згідно ст.27 Закону від 21.04.1999р., копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), які повинні бути доведені державним виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією. За умови авансування стягувачем в порядку, передбаченому цим Законом, витрат на проведення виконавчих дій документи виконавчого провадження можуть надсилатися учасникам виконавчого провадження рекомендованими листами. За письмовою заявою учасників виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам факсимільним зв'язком або електронною поштою. Документи виконавчого провадження, направлені факсимільним зв'язком або електронною поштою, вважаються врученими за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами.
З матеріалів справи та пояснень представника виконавчого органу вбачається, що постанова про зупинення виконавчого провадження була направлена сторонам виконавчого провадження простою кореспонденцією.
Всупереч вимогам ухвал суду від 02.11.2009р., 10.11.2009р., 24.11.2009р. щодо документального підтвердження поважності пропуску строку для пред'явлення скарги до суду, скаржником не надано жодного документу.
Посилання стягувача на його скрутне фінансове становище та велике стратегічне значення для економіки та безпеки країни, суд вважає не достатньою підставою для відновлення пропущеного строку, оскільки вказані доводи не пояснюють поважності причин пропуску строку для подання скарги на дії органу Державної виконавчої служби.
З огляду на викладене, суд не вбачає поважними причини пропуску встановленного законом строку для оскарження дій органу Державної виконавчої служби та строки на подання скарги відновленню не підлягають.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дослідивши представлені сторонами документи, суд дійшов висновку, що стягувач не довів обставин, на які посилається в обґрунтування своєї скарги, тоді як матеріалами справи доведено, що в діях ВДВС в Кіровському районі Макіївського МУЮ не вбачається ознак порушень приписів Закону України “Про виконавче провадження”.
Приймаючи до уваги вищевикладене, скарга ВАТ „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м.Харцизьк задоволенню не підлягає.
Враховуючи наведене, на підставі ст. 129 Конституції України, Закону України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р., керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 53, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Відмовити Відкритому акціонерному товариству ”Донецькобленерго” в особі Харцизьких електричних мереж у задоволенні клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку на подання скарги на дії Кіровського ВДВС Макіївського міського управління юстиції.
Скаргу Відкритого акціонерного товариства „Донецькобленерго” м.Горлівка в особі Харцизьких електричних мереж м. Харцизьк залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена до Донецького апеляційного господарського суду.
Суддя