83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
25.02.10 р. Справа № 28/16
Господарський суд Донецької області у складі судді Курило Г.Є.
при секретарі судового засідання Дорохової Т.Ю.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк
до відповідача: Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м. Вугледар
про стягнення 126429 грн. 94 коп.
Представники:
Від? позивача: Костюк С.В.
Від відповідача: не з'явився.
В судовому засіданні оголошувалась
перерва з 15.02.2010р. по 25.02.2010р.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк, позивач, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м. Вугледар, про стягнення заборгованості в розмірі 99894,64грн., пені в розмірі 10114,84грн., 3% річних в розмірі 3234,31грн., інфляційні в розмірі 13186,15грн., а всього 126429,94грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір купівлі-продажу №ПР74 від 01.09.2008р., додаток №1 від 01.09.2008р. до даного договору, рахунок №090105 від 01.09.2008р., акт приймання-передачі матеріальних цінностей від 01.09.2008р., накладну №090105 від 01.09.2008р., податкову накладну.
Господарський суд Донецької області ухвалою від 11.01.2010р. порушив провадження у справі № 28/16 та призначив її розгляд на 28.01.2010р.
Позивач в судових засіданнях підтримав вимоги викладені в позовній заяві.
Відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву б/н від 27.01.2010р. позовні вимоги визнає частково в частині стягнення боргу, 3% річних, інфляції. В частині стягнення пені в сумі позов не визнає, оскільки за твердженням відповідача, позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений ст.258 ЦК України.
Позивач 15.02.2010р. до канцелярії господарського суду надав заяву про зміну (уточнення) позовних вимог №74-2/07/09 від 10.02.2010р., відповідно до якої останній просить суд стягнути з відповідача суму заборгованості в розмірі 99894,64грн., пені в розмірі 11948,97грн., 3% річних в розмірі 3620,21грн., інфляційні в розмірі 15883,32грн. Суд приймає до уваги вказану заяву про зміну (уточнення) позовних вимог та розглядає справу по суті.
Відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву б/н та дати та виступу в судовому засіданні від 15.02.2010р. (протокол судового засідання від 15.02.2010р.) позовні вимоги визнає частково в частині стягнення боргу, 3% річних, інфляції. В частині стягнення пені позов не визнає, оскільки позивачем пропущений строк позовної давності, передбачений ст.258 ЦК України.
Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.
Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:
01.09.2008р. сторони уклали договір № ПР74 купівлі-продажу, згідно якого продавець (позивач) зобов'язався передати у власність покупцю, а покупець (відповідач) зобов'язався прийняти та своєчасно оплатити продукцію. Найменування, кількість, ціна, строки оплати, строки та умови поставки продукції вказані в специфікаціях, що є невід'ємною частиною даного договору.
Згідно п. 3.4 договору розрахунки за продукцію здійснюються грошовими коштами на поточний рахунок продавця в строк, встановлений в специфікаціях до договору.
Пунктом 3 специфікації до договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем протягом 90 днів від дати підписання акту приймання-передачі продукції.
Пунктом 9.2 договору передбачено, що договір вступив в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31.12.2008 р. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, що мало місце під час дії договору.
Завірені копії договору та специфікації додані до позову.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що на виконання договору № ПР74 від 01.09.2008р. ним було поставлено відповідачу товар за накладною №090105 від 01.09.2008р. на суму 99894,63грн. Факт отримання відповідачем товару на вказану суму підтверджується підписом уповноваженої особи, яка фактично отримала товар для відповідача, на накладній в графі „Принял”, а також відповідною податковою накладною, рахунком №090105 від 01.09.2008р., актом прийому-передачі матеріальних цінностей від 01.09.2008р. Завірені копії вказаних документів містяться в матеріалах справи.
Висновок стосовно того, що товар за вищевказаними документами був поставлений відповідачу позивачем саме на виконання договору № ПР74 від 01.09.2008р. суд робить виходячи з того, що найменування, кількість та ціна товару, зазначеного у накладній, рахунку та акті повністю відповідають тим, що вказані у специфікації до договору. Крім того, в акті приймання-передачі, рахунку та податковій накладній умовою поставки вказаний саме договір № ПР74 від 01.09.2008р.
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають зокрема з договору або іншого правочину.
Відповідно до ст. 526 того ж Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.
Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Сторони в специфікації до договору передбачили відстрочення платежу на 90 календарних днів від дати підписання акту прийому-передачі продукції.
Виходячи з того, що акт приймання-передачі продукції був підписаний 01.09.2008р., строк оплати наступив у період з 02.09.2008р. по 30.11.2008р. включно, а вже з 01.12.2008р. для відповідача почалося прострочення виконання грошового зобов'язання за цією партією товару.
Відповідач відповідно до відзиву на позовну заяву б/н та дати та виступу в судовому засіданні від 15.02.2010р. (протокол судового засідання від 15.02.2010р.) позовні вимоги визнає частково в частині стягнення боргу, 3% річних, інфляції.
Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України визначає основні процесуальні права та обов'язки сторін. Зокрема, відповідач має право визнати позов повністю або частково.
Відповідно до ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.
Визнання позову відповідачем - це безумовне погодження задовольнити матеріально-правову вимогу позивача в тому вигляді, в якому вона міститься у позовній заяві.
Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.
Однак, поставка була здійснена на суму 99894,63грн., що підтверджується матеріалами справи, однак позивач просить стягнути з відповідача борг в розмірі 99894,64грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в розмірі 99894,64грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 99894,63грн.
За вказаних обставин позивач, керуючись пунктами 5.2, 5.4 договору, нарахував відповідачу пеню в сумі 11948,97грн. за період з 01.12.2008р. по 31.05.2009р. (розрахунок міститься в матеріалах справи).
Відповідно до п. 5.2 договору у випадку порушення зобов'язань по договору застосовуються штрафні санкції, передбачені даним договором.
Згідно п. 5.4 договору у випадку порушення строків оплати товару покупець сплачує на користь продавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення.
Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити штрафні санкції у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст.611 Цивільного кодексу України одним із правових наслідків порушення зобов'язань є сплата неустойки.
Згідно з ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано ( ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).
Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені) (ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення (ч. 3 ст. 267 ЦК України).
Згідно ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Відповідач просить застосувати строк позовної давності щодо стягнення пені.
Згідно п. 11 Роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України від 16.04.1993 р. № 01-6/438 „Про деякі питання застосування позовної давності при вирішенні господарських спорів” (з наступними змінами) якщо відповідно до чинного законодавства або за договором неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочки виконання зобов'язання, строк позовної давності необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо.
Вказане роз'яснення суд приймає до уваги при розгляді даного спору, оскільки застосування строку позовної давності можливо тільки стосовно права на судовий захист, яке фактично виникло у позивача.
При нарахуванні пені право на судовий захист виникає у позивача щоденно в залежності від тривалості періоду прострочення виконання грошового зобов'язання, кожен день на певну суму пені. До настання відповідної дати прострочки право звернення до суду про стягнення пені за конкретний день у позивача відсутнє.
Таким чином, виходячи з дати направлення позову до суду - 29.12.2009р., суд дійшов висновку, що строк позовної давності до пені підлягає застосуванню за період до 29.12.2008р.
Суд здійснив розрахунок пені з урахуванням строків позовної давності, у зв'язку з чим господарський суд вимоги позивача в частині стягнення пені за період з 01.12.2008р. по 31.05.2009р. в сумі 11948,97грн. задовольняє частково в розмірі 10114,82грн. за період з 29.12.2008р. по 31.05.2009р.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних в сумі 3620,21грн. за період з 01.12.2008р. по 14.02.2010р. та інфляційні витрати в сумі 15883,32грн. за період з грудня 2008р. по січень 2010р.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Інший розмір процентів не встановлений умовами спірного договору для даних правовідносин сторін.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 3620,21грн. за період з 01.12.2008р. по 14.02.2010р. та інфляційні витрати в сумі 15883,32грн. за період з грудня 2008р. по січень 2010р. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.
Враховуючи вищевикладене та керуючись, ст.ст. 20, 22, 47, 49, 77, 78, 82, 83, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд”, м.Донецьк, до Державного підприємства „Шахтоуправління „Південнодонбаське №1”, м. Вугледар, задовольнити частково.
Стягнути з Державного підприємства “Шахтоуправління “Південнодонбаське № 1” (юридична адреса: 85670, Донецька область, м. Вугледар, пр.Леніна,11; код ЄДРПОУ 34032208; рахунок 26003301786784 в філії ГУ ПІБ Донецької області, МФО 334635) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Ресурсенерготрейд” ” (юридична адреса: 83028, м. Донецьк, вул. Майська, 66; код ЄДРПОУ 34828746; рахунок № 26002001300002 в ВАТ „Европромбанк” в м.Донецьк, МФО 377090) суму боргу в розмірі 99894,63грн., пені в розмірі 10114,82грн., 3% річних в розмірі 3620,21грн., інфляційних в розмірі 15883,32грн., витрати на оплату державного мита в сумі 1295,13грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 232,70 грн.
В іншій частині позову відмовити.
Видати наказ після набуття рішенням законної сили.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
У судовому засіданні 25.02.2010р. оголошено повний текст рішення.
Суддя