09 березня 2010 року справа № 2-277/10 м. Нововолинськ
Нововолинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Галушки О.Г.,
при секретарі Дячук С.Л.,
за участю:
позивача ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2,
представника відповідача ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я на виробництві,
встановив:
12 січня 2010 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відділення Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Нововолинську (далі Фонд) про стягнення моральної шкоди, заподіяної ушкодження здоров'я на виробництві, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 21 грудня 2001 року був викликаний на шахту «Бужанська», де працював трактористом. Приступивши до роботи, відчув, що йому стало погано та пішов до медичного пункту, вийшов з нього втратив свідомість. 31 грудня 2001 року підприємством було складено акт про розслідування нещасного випадку форми Н-5 та акт форми Н-1 про нещасний випадок від 21 грудня 2001 року. Дана травма була визнана пов'язаною з виробництвом висновком МСЕК від 16 липня 2002 року йому встановлено 50% втрати працездатності та третю групу інвалідності внаслідок трудового каліцтва. Просить стягнути з відповідача заподіяну моральну шкоду в розмірі 50 000 грн.
В судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги. Представник позивача пояснив, що ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах з шахтою «Бужанська», 21 грудня 2001 року був викликаний на підприємство, де працював трактористом. Того ж дня йому стало погано і був госпіталізований. 31 грудня 2001 року підприємством було складено акт про нещасний випадок форми Н-5 та акт форми про нещасний випадок Н-1. Висновком МСЕК від 16.07.2002 року позивачу встановлено 50% втрати професійної працездатності та визнано інвалідом третьої групи.
Представник позивача вважає, що окрім отриманих ОСОБА_1 страхових виплат, в зв'язку з травмою під час виконання трудових обов'язків він має право на відшкодування моральної шкоди, яка полягає у тому, що під час травмування йому було заподіяно фізичну біль, відновний період лікування був тривалим, що викликало у позивача певні душевні страждання. Просить позов задовольнити і стягнути з відповідача на користь позивача 50 000 грн. моральної шкоди.
Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнала, посилаючись на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет на 2006 рік” та на п.22ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”, якими дія частини третьої ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», зупинена та на Закон України “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” від 23.02.2007 року згідно якого,частину третю статті 34 виключено. Зазначила, що не діють і інші статті Закону в частині відшкодування моральної шкоди. Також ствердила про те, що оскільки на час звернення ОСОБА_1 до суду Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» не передбачено обов'язку Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України відшкодовувати потерпілому моральну шкоду, тому вважає, що таку шкоду позивачу, має відшкодовувати роботодавець згідно ст. 237-1КЗпП України. Просить в позові відмовити.
Заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 21 грудня 2001 року ОСОБА_1, під час виконання своїх трудових обов'язків стало погіршення здоров'я. Даний нещасний випадок пов'язаний з виробництвом, що підтверджується актом за формою Н-5 про розслідування нещасного випадку, що стався 21.12.2001 року (а.с.6) та актом форми Н-1 про нещасний випадок, від 31.12.2001 року (а.с.7-8). Основними причинами нещасного випадку як зазначено у акті Н-1, являється порушення режиму праці.
Довідкою Нововолинської МСЕК серії ВЛН № 014607 від 16.07.2002 року позивачу ОСОБА_1 було встановлено 50% втрати працездатності та визнано його інвалідом третьої групи (а.с.9).
Відповідно до ст.ст.1,15,21,28,34 Закону України “ Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності ”, в разі стійкої втрати професійної працездатності право на отримання потерпілим страхових виплат, в тому числі і виплати за моральну шкоду, настає з дня встановлення йому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.
Представник відповідача, заперечуючи позов покликається на п.27 ст.77 Закону України “Про державний бюджет України на 2006 рік”, яким дія частини 3 ст. 34 Закону України “Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” щодо відшкодування моральної шкоди з 01 січня 2006 року була зупинена, в подальшому дія цієї норми зупинена з 01 січня 2007 року на підставі п.22 ст.71 Закону України “Про державний бюджет на 2007 рік”. Відповідно Закону України від 23.02.2007 року “Про внесення змін до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»” норма про відшкодування моральної шкоди Фондом взагалі виключена.
Суд, оцінюючи докази в їх сукупності, не може погодитися з такими доводами відповідача, враховуючи слідуюче.
У відповідності зі ст.ст.21,28 Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» від 23.09.1999 року, в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, в обов'язки відповідача відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську входило своєчасно та в повному обсязі відшкодувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я, виплачуючи йому страхову виплату за моральну шкоду за наявності факту заподіяння цієї шкоди потерпілому.
Згідно ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.
У відповідності зі ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Відповідно до ч.1 ст.17 Закону України «Про виконання рішень та та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
З огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні від 08.11.2005 року «Кечко проти України», у випадках, коли з набуттям чинності певного закону, його нормами призупиняється дія положень закону, що був прийнятий раніше, до спірних правовідносин застосовується закон, що діяв на момент виникнення у особи відповідного права.
Враховуючи, що страховий випадок з позивачем настав 16.07.2002 року, тобто з моменту визначення МСЕК втрати професійної працездатності, у зв'язку з отриманою виробничою травмою, яка сталася 21 грудня 2001 року, і з цього часу в нього виникло право на відшкодування моральної шкоди, суд вважає, що на ці правовідносини поширюється дія норм ст..ст.1,15,21,28,34 Закону в редакції, яка діяла на момент виникнення правовідносин, що передбачають обов'язок Фонду відшкодувати моральну шкоду у разі настання страхового випадку.
Відповідно до роз'яснень пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної шкоди» від 31.03.1995 року № 4 розмір моральної шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних та фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин.
Враховуючи характер моральних та фізичних страждань, їх тривалість, спосіб заподіяння і виходячи з засад справедливості та розумності, суд приходить до висновку, що в користь позивача ОСОБА_1 слід стягнути 7 000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує обставини справи те, що позивач в період перебування в трудових відносинах з підприємством отримав виробничу травму. На теперішній час він є інвалідом третьої групи з 50 % втрати працездатності. Втрата здоров'я призвела до втрати нормальних життєвих зв'язків, незручностей в побуті і вимагає від позивача додаткових зусиль для організації свого життя, а тому виходячи із характеру та глибини перенесених ОСОБА_1 душевних страждань та із засад розумності і справедливості, суд вважає, що до стягнення з відповідача підлягає 7 000 грн. моральної шкоди.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, на підставі частин 1,2 ст.5 ЦК України, ст.ст.21, 28, 30, 34, 35 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності»- суд,
вирішив:
Позов задоволити частково.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську Волинської області в користь ОСОБА_1 7 000 ( сім тисяч) гривень на відшкодування моральної шкоди завданої ушкодженням здоров'я на виробництві.
Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань України в місті Нововолинську Волинської області витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи шляхом зарахування на р/р 31213259700005 в ГУДКУ у Волинській області МФО 803014 ЕДРПОУ 21740497 м. Нововолинськ 22050000 (за розгляд справи Нововолинським міським судом Волинської області)в розмірі 15 ( п'ятнадцять ) гривень.
В решті заявлених вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк після подання заяви про апеляційне оскарження, то рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення можна оскаржити до апеляційного суду Волинської області через Нововолинський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, яка може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
Головуючий підпис
Згідно з оригіналом
Суддя О.Г.Галушка