Справа № 2-195
Категорія 43
9 березня 2010 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Невара О.В.,
при секретарі Абрамчук Н.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
10 лютого 2010 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням. Свої вимоги обґрунтувала тим, що вона постійно проживає по АДРЕСА_1 у власному житловому будинку. З 28.12.2002 року по даний час у вказаному будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_2 разом з малолітньою донькою ОСОБА_3, хоча фактично за вказаною адресою не проживають, так як переїхали на постійне проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2. В добровільному порядку відповідач з донькою із будинку позивача не виписалися і не збираються цього робити. Факт непроживання відповідача з донькою в будинку позивача з грудня 2002 року по даний час без поважних причин підтверджується відповідними актами, що складались комісією за участю депутата Маневицької селищної ради Винниченко Л.Н., дільничного інспектора Маневицького РВ УМВС Тараканова О.О., сусідів ОСОБА_6 та ОСОБА_7 Вважає, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 втратили право користування її житловим будинком і повинні бути виписані з даного помешкання. Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1 просила суд визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування її житловим будинком по АДРЕСА_1.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, викладених у поданій до суду заяві, просила визнати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 такими, що втратили право користування її житловим будинком по АДРЕСА_1.
Відповідач ОСОБА_2 на виклик в судове засідання не з'явилася і не повідомила суд про причини неявки, хоча у встановленому законом порядку завчасно повідомлялася судом про час та місце слухання справи, що підтверджується розпискою про отримання судової повістки.
Враховуючи, що у справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності відповідача ОСОБА_2, ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.
Згідно ст. 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до ст. 163 ЖК України у разі тимчасової відсутності наймача або членів його сім'ї за ними зберігається займане жиле приміщення у випадках і в межах строків, установлених частиною першою, пунктами 1 і 5 частини третьої і частиною четвертою статті 71 цього Кодексу.
Згідно ч. 2 ст. 167 ЖК України у разі вибуття наймача та членів його сім'ї на постійне проживання до іншого населеного пункту або в інше жиле приміщення в тому ж населеному пункті договір найму жилого приміщення вважається розірваним з дня вибуття. Якщо з жилого приміщення вибуває не вся сім'я, то договір найму жилого приміщення не розривається, а член сім'ї, який вибув, втрачає право користування цим жилим приміщенням з дня вибуття.
В судовому засіданні встановлено, що житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності ОСОБА_1 З 28.12.2002 року по даний час у вказаному будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_2 разом з малолітньою донькою ОСОБА_3, хоча фактично за вказаною адресою не проживають, так як переїхали на постійне проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2. В добровільному порядку відповідач з донькою із будинку позивача не виписалися і не збираються цього робити. Фактично з 28.12.2002 року по АДРЕСА_1 відповідач з донькою не проживає, ніяких стосунків з позивачем не підтримує, у вказаний будинок не приїжджає, будь-які їх речі в даному помешканні відсутні. Зазначене підтвердила позивач в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.11.2009 року, виданого Маневицькою державною нотаріальною конторою та зареєстрованого в реєстрі за № 1257, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно № 24729167 від 9.12.2009 року, виданого КП „Волинське обласне бюро технічної інвентаризації”, будинкової книги для прописки громадян, що проживають по АДРЕСА_1, довідки Маневицької селищної ради Волинської області № 158 від 8.02.2010 року, актів обстеження місця проживання ОСОБА_1 від 16.09.2009 року, 27.10.2009 року, 19.11.2009 року, 23.12.2009 року, паспорта серії НОМЕР_1, виданого Маневицьким РВ УМВС 21.01.1999 року, технічного паспорта на будинковолодіння по АДРЕСА_1.
Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1, проаналізувавши матеріали справи в їх сукупності, суд вважає, що оскільки ОСОБА_2 разом з малолітньою ОСОБА_3 відсутні по місцю проживання позивача з 28.12.2002 року без поважних причин, переїхали на постійне проживання в ІНФОРМАЦІЯ_2, вони втратили право користування вказаним житловим будинком по АДРЕСА_1.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь позивача ОСОБА_1 37 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, сплачених позивачем при поданні позову, та 8 гривень 50 копійок судового збору в доход держави, а всього судові витрати на загальну суму 45 гривень 50 копійок.
Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст. 29 Цивільного кодексу України, ст.ст. 150, 163, 167 ЖК України, Законом України „Про свободу пересування та вільний вибір проживання в Україні” від 11.12.2003 року, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженку ІНФОРМАЦІЯ_2, такими, що втратили право користування житловим будинком по АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 37 (тридцять сім) гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 8 (вісім) гривень 50 копійок судового збору в доход держави.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України. Заочне рішення може бути переглянуте Маневицьким районним судом за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя районного суду О.В. Невар