Справа № 2-162
Категорія 4
25 лютого 2010 року Маневицький районний суд Волинської області
в складі: головуючого - судді Невара О.В.,
при секретарі Абрамчук Н.В.,
з участю позивача ОСОБА_1,
розглянувши у попередньому судовому засіданні в смт. Маневичі справу за позовом ОСОБА_1 до Великоведмезької сільської ради Маневицького району Волинської області про визнання права власності на спадкове майно, -
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Великоведмезької сільської ради Маневицького району про визнання права власності на спадкове майно. Свої вимоги обґрунтувала тим, що ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, ще за свого життя 4.06.1999 року склав заповіт, який було посвідчено Великоведмезькою сільською радою Маневицького району, згідно якого належні йому житловий будинок з господарськими та побутовими будівлями і спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, заповів їй - позивачу ОСОБА_1 Спадщину після смерті ОСОБА_2 вона своєчасно у визначений законодавством термін прийняла, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном. Заяви про відмову від спадщини вона не подавала. Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом на вказане спадкове майно немає. Отримати свідоцтво про право власності на спадкове майно в позасудовому порядку позивач не має можливості. Посилаючись на зазначені обставини, просила суд визнати за нею в порядку спадкування право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_2
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених в поданій до суду заяві, просила визнати за нею в порядку спадкування право власності на будинковолодіння по АДРЕСА_1, що належало ОСОБА_2
Представник відповідача - Великоведмезької сільської ради Маневицького району в судове засідання не з'явився, але подали до суду заяву про розгляд справи у відсутності їх представника, проти задоволення позову не заперечують.
Враховуючи думку позивача ОСОБА_1, яка не заперечує щодо розгляду справи у відсутності представника Великоведмезької сільської ради Маневицького району, а також те, що в справі є достатньо доказів для вирішення її по суті, суд ухвалив - розглядати справу у відсутності вказаного представника відповідача.
Заслухавши пояснення позивача, проаналізувавши матеріали справи, суд вважає, що позов підставний і підлягає до повного задоволення.
Відповідно до ч. 2 ст. 12 Закону України „Про власність” від 7.02.1991 року громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Згідно ст. 1235 Цивільного кодексу України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Відповідно до ч. 3 ст. 1296 Цивільного кодексу України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року) визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2 являвся власником житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1. Ще за свого життя 4.06.1999 року останній склав заповіт, який було посвідчено Великоведмезькою сільською радою Маневицького району, згідно якого все належне йому майно заповів позивачу ОСОБА_1 Спадщину після смерті ОСОБА_2 позивач своєчасно у визначений законодавством термін прийняла, фактично вступивши в управління та володіння спадковим майном. Заяви про відмову від спадщини вона не подавала. Інших спадкоємців ні за заповітом, ні за законом на вказане спадкове майно немає. Зазначене підтвердила позивач в судовому засіданні, а також це встановлено з досліджених судом заповіту від 4.06.1999 року, посвідченого Великоведмезькою сільською радою Маневицького району та зареєстрованого в реєстрі за № 21, свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 11.12.2009 року, свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії НОМЕР_3 від 5.12.2000 року, витягу з погосподарської книги № 1 за 1996-2000 роки Великоведмезької сільської ради Маневицького району, довідок Великоведмезької сільської ради Маневицького району № 706-708 від 3.12.2009 року, експертного висновку про відповідність будинковолодіння по АДРЕСА_1 діючим державним будівельним, санітарним і пожежним нормам від 11.12.2009 року, паспорта серії НОМЕР_1, виданого Маневицьким РВ УМВС 6.06.1997 року.
Аналізуючи зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає, що позивач ОСОБА_1, являючись спадкоємцем за заповітом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами по АДРЕСА_1, що належали ОСОБА_2, фактично набула право власності на вказане спадкове майно. На даний час право власності на нього ніким не оспорюється, а тому є всі підстави для визнання права власності на це майно за ОСОБА_1
Керуючись ст.ст. 4, 10, 60, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 328, 1216, 1233, 1235, 1296 Цивільного кодексу України, ст. 549 Цивільного кодексу України (в редакції 1963 року), Законом України „Про власність” від 7.02.1991 року, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1 Волинської області, які належали ОСОБА_2.
Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Маневицький районний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 4 ст. 295 ЦПК України.
Рішення набирає законної сили протягом десяти днів з дня його проголошення, якщо не буде подана заява про апеляційне оскарження. Якщо подається заява про апеляційне оскарження, рішення набирає законної сили протягом двадцяти днів, якщо не буде подана апеляційна скарга. У випадку подачі апеляційної скарги, рішення набирає законної сили після розгляду справи судом апеляційної інстанції.
Суддя районного суду О.В. Невар