83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
01.02.10 р. Справа № 39/357
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіної Н.С.
при секретарі судового засідання Бахрамовій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон-А” м. Донецьк
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м. Донецьк
про: стягнення 139868,27 грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Апонащенко С.С. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю „Еталон-А” м. Донецьк, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м. Донецьк , про стягнення 139868,27 грн., з яких 59147,14грн. - пеня, 15709,53 грн. - 3% річних, 64967,95грн. - інфляційні збитки.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2009 р. по справі № 11/206, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 20.10.2009 р., банківську виписку, розрахунок.
Відповідач надав відзив на позовну заяву, згідно якого зазначив, що строк позовної давності для нарахування пені та штрафу за договором підряду № 03/2008 від 04.03.2008 р., з огляду на приписи ст. 258 ЦК України сплинув 20.11.2009 р., вважав що позивачем при здійсненні розрахунку було допущено порушення приписів ч. 6 ст. 232 ЦК України, ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”, також заперечив проти стягнення витрат на оплату послуг адвоката, у зв'язку з тим, що позивачем в порушення приписів ст. 33 ГПК України не представлено документального підтвердження відповідних витрат, їх обґрунтованого розрахунку. Крім того, відповідачем також було надане клопотання про зменшення суми штрафних санкцій, у зв'язку з важким фінансовим становищем.
Відповідач свого представника для участі в судовому засіданні від 01.02.2010 р. не направив, через канцелярію суду надав клопотання № 387 від 29.01.2010 р., яким повідомив про неможливість забезпечити явку представника.
За приписами ст. 28 ГПК України представництво інтересів юридичних осіб в господарському процесі здійснюється через їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника (керівника).
Наведена норма не обмежує можливість представництва інтересів іншими особами, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації.
Крім того, відповідачем не представлено суду жодних доказів на підтвердження наявності обставин, що унеможливлюють явку представника в судове засідання.
Враховуючи викладене, а також достатність зібраних по справі документів для вирішення спору по суті, суд вважає за необхідне залишити клопотання ТОВ “Амстор” про відкладення розгляду справи без задоволення, та згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянути спір за наявними в справі матеріалами.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
Рішенням господарського суду Донецької області від 03.08.2009 р. по справі № 11/206 позов товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон-А”, м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк задоволено частково, з товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон-А”, м. Донецьк стягнуто суму основного боргу в розмірі 532 524,18грн., суму інфляції в розмірі 7 987,86грн., 3% річних в розмірі 523,79грн., пеню в розмірі 4190,35грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 5 452,26грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 104,57грн., витрати на послуги адвоката в розмірі 13 281,29грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Зустрічні позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк до товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон-А”, м. Донецьк, задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон-А”, м. Донецьк на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор”, м. Донецьк штрафні санкції в розмірі 1000,35грн., штраф в розмірі 526 802,21грн., витрати по сплаті державного мита в розмірі 5 278,03грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 69,75грн.
В іншій частині зустрічних позовних вимог відмовлено.
Означеним рішення господарського суду встановлено, що
04.03.2008р. між сторонами укладений договір підряду № 03/2008, згідно п. 1.1 якого замовник доручає, а підрядник бере на себе зобов'язання виконати власними або залученими силами та засобами за завданням Замовника у строки, обумовлені даним Договором, з використанням своїх матеріалів або матеріалів Замовника, комплекс оздоблювальних та будівельно-монтажних робіт на загально-торговому центрі „Амстор”, розташованому за адресою: м. Єнакієве, пр. Металургів згідно кошторису, який є невід'ємною частиною даного Договору (Додаток №1).
Загальна сума Договору складає 2 576 235,83грн., в т.ч. ПДВ 429 372,64грн. ( п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 2.4 Договору, замовник здійснює кінцевий розрахунок протягом п'яти банківських днів, після підписання сторонами Акту виконаних робіт форми Кб 2В та довідки про вартість КБ 3В за різницею перерахованого раніше авансу.
Договір підписаний обома сторонами без розбіжностей.
10.04.2008р. між сторонами укладено додаткову угоду №1 до Договору № 03/2008 від 29.02.2008р., згідно п. 1 якої встановлено, що у зв'язку зі збільшенням та зміною складу робіт, що підтверджується Попереднім кошторисом №2, який є невід'ємною частиною даної Додаткової угоди, загальна сума Договору збільшується на суму 57 775,21грн. та складає 2 630 011,04грн., в т.ч. ПДВ 439 001,84грн.
Відповідно до п. 2 Додаткової угоди №1, розрахунки між Сторонами здійснюються щомісячно за фактом виконаних робіт на підставі форми КБ-2В та довідки виконаних робіт КБ-3В.
ТОВ “Амстор” не виконав свої зобов'язання по Договору в частині підписання отриманого акту приймання виконаних робіт за травень 2008р. термін, встановлений п.2.4 Договору та не виконав вимогу в частині оплати суму боргу в розмірі 532 524,18грн., господарський суд обґрунтовано дійшов висновку про стягнення суми основного боргу в розмірі 532 524,18грн.
Згідно приписів ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи -є преюдиціальними та не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Рішення господарського суду у справі № 11/206 в силу приписів ч. 4 ст. 85 ГПК України набуло законної сили 20.10.2009 р., з винесенням постанови Донецького апеляційного господарського суду, є чинним, та виходячи з встановленого ст. 4-5 ГПК України, та гарантованого п. 5 ст. 124 Конституцію України, принципу обов'язковості судових рішень, є обов'язковим до виконання на всій території України.
Позивач звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до ТОВ “Амстор” про стягнення 139868,27 грн., з яких 59147,14грн. - пеня, 15709,53 грн. - 3% річних, 64967,95грн. - інфляційні збитки, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати вартості виконаних за договором підряду № 03/2008 від 04.03.2008р. робіт.
Як вбачається з долучених до матеріалів справи банківських виписок сума основного боргу за договором підряду № 03/2008 від 04.03.2008 р. в розмірі 532 524,18грн. перерахована відповідачем двома платежами 25.11.2009 р. в сумі 512705,73 грн. та 02.12.2009 р. в сумі 51278,57грн.
Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Відповідач доказів належного виконання умов договору підряду № 03/2008 від 04.03.2008 р. в частині своєчасної оплати вартості виконаних за договором підряду № 03/2008 від 04.03.2008 р. робіт в сумі 532524,18грн. не надав, доводів позивача в цій частині не спростував.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
За умовами п. 13.2 Договору, у випадку несвоєчасної оплати виконаних робіт Замовник оплачує Підряднику пеню в розмірі 0,1% від суми заборгованості за кожний день прострочки.
На підставі вищезазначеного пункту Договору, та з урахуванням положень ст. 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” позивачем нарахована пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, в сумі 59147,14грн. за період з 02.12.2008 р. по 19.05.2009 р.
Відповідач проти стягнення пені заперечує, посилаючись на сплив строку позовної давності.
Дослідивши у сукупності матеріали справи, враховуючи заперечення відповідача, суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення пені підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне:
Як вбачається з умов договору, та встановлено рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2009 р. по справі № 11/206 право на нарахування пені у позивача виникло 20.11.2008р. Позивач звернувся до господарського суду з позовними вимогами про стягнення пені 24.12.2009р. (реєстраційний штамп канцелярії суду) та наполягає на стягненні пені за період з 02.12.2008р. по 19.05.2009р.
Підставою застосування господарських санкцій, до яких віднесена у тому числі пеня, є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання (ст.216, ч.1 ст.218, ч.1 ст.230 Господарського кодексу України). Як зазначено вище, відповідальність за несвоєчасну оплату поставленої продукції встановлена пунктом 5.4 договору у вигляді пені в розмірі подвійної ставки НБУ від суми неоплаченої продукції за кожний день прострочення.
Однак, згідно з п.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України спеціальна позовна давність в один рік застосовується, зокрема і до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права (стаття 261 Цивільного кодексу України).
Обчислення позовної давності, за умовами ст.260 ЦК України, здійснюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу. Згідно статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За приписом ч.3 ст.549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Пункт 13.2 договору, що узгоджений між сторонами, містить такий же порядок обчислення пені.
З огляду на наведене та враховуючи, що пеня підлягає нарахуванню за кожний день прострочення виконання грошового зобов'язання, строк позовної давності підлягає обчисленню відповідно до вищенаведених приписів Цивільного кодексу України щодо кожного дня окремо, з урахування положень п. 6 ст. 232 ГК України.
Відповідно до ч.4 ст.267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Частиною 5 зазначеної статті встановлено, що якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту. Однак поважних причин пропущення строку позовної давності позивачем не заявлено, судом не встановлено.
Таким чином, враховуючи наявність клопотання відповідача щодо застосування строку позовної давності, суд вважає, що вимога позивача про стягнення пені, за період з 02.12.2008р. по 23.12.2008р. включно є такою, що заявлена поза межами річного строку позовної давності, відтак з огляду на ст.ст.260, 261, 253, 258 ЦК України та факт надходження позову по цій справі 24.12.2009р. не підлягає задоволенню. Стягненню підлягає лише пеня за період з 24.12.2008р. по 19.05.2009р. в сумі 51465,78грн. за арифметичним розрахунком суду (532524,18грн. * 24% / 100% * 8днів / 366 днів) + (532524,18грн. * 24% / 100% * 139днів / 365 днів).
Таким чином позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон-А” м. Донецьк в частині стягнення пені в розмірі 59147,14грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 51465,78грн.
Крім того, позивачем на підставі ст. 625 ЦК України висунуто вимогу щодо стягнення з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання інфляційних збитків, нарахованих за період з грудня 2008 р. по листопад 2009 р. в сумі 64967,95 грн. та 3% за період з 02.12.2008 р. по 25.11.2009 р. в сумі 15709,53 грн.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок, з огляду на наявність заборгованості та порушення відповідачем умов договору підряду № 03/2008 від 04.03.2008 р., позовні вимоги в частині стягнення 3% річних в сумі 15709,53 грн. та інфляційних збитків в сумі 64967,95 грн. суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Позивачем з посиланням на положення ст. 44 ГПК України заявлено до стягнення витрати на оплату адвокатських послуг в сумі 10000,00 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2008 р. між позивачем (Замовник) та Апонащенко Сергієм Станіславовичем (Адвокат) укладено договір про надання адвокатських послуг № 1010-хоз-08.Згідно вказаного договору, Замовник доручає Адвокату, а Адвокат зобов'язується за плату надавати правову допомогу (адвокатські послуги) та представляти інтереси Замовника з приводу розрахунку (повернення боргу та фінансових/штрафних санкцій) товариством з обмеженою відповідальністю “Амстор” м. Донецьк (код 32123041) за виконані роботи по договору підряду № 03/2008 р. від 04.03.2008 р.
Додатковою угодою від 07.12.2009 р. до договору про надання адвокатських послуг № 1010-хоз-08 від 17.11.2008 р. сторони узгодили, що Адвокат додатково на умовах визначених Договором та даною додатковою угодою представляє інтереси Замовника у господарському суді Донецької області щодо стягнення із товариства з обмеженою відповідальністю “Амстор” пені, інфляційних та з% річних, що підлягають стягненню після набуття чинності рішення господарського суду Донецької області від 03.08.2009 р. у справі № 11/206, а Замовник приймає вказані послуги та сплачує їх.
Згідно п.2 Додаткової угоди за надання послуг, зазначених в п.1 даної Додаткової угоди замовник сплачує адвокату одноразово гонорар у розмірі 10000,00грн.
В матеріалах справи міститься довіреність ТОВ “Еталон-А” на ім'я Апонащенко С.С. від 01.12.2009 р., який згідно свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю № 1996 від 29.07.2005 р. та на підставі вказаної довіреності здійснював представництво інтересів позивача в суді.
Позивач, в свою чергу, на виконання розділу 3 Договору, п. 2 Додаткової угоди здійснив оплату наданих послуг в сумі 10000,00 грн., що підтверджується долученою до матеріалів справи квитанцією до прибуткового касового ордеру № 2.
Разом з тим, дослідивши матеріали справи та визначаючи роль представника позивача у всебічному, повному та об'єктивному розгляді справи № 39/357, суд вважає заявлену суму витрат на надання правової допомоги в сумі 10000,00грн. істотно завищеною. Враховуючи вказане, а також беручи до уваги час на підготовку матеріалів до судового слухання, учать представника позивача в двох судових засіданнях, відсутність доказів стосовно тривалих відряджень представника, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає розумним обмежити розмір судових витрат на надання правової допомоги, який має бути стягнений з відповідача, сумою в 5000,00 грн. Аналогічна правова позиція щодо розумного обмеження судом розміру витрат на адвоката висловлена в пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.02.02 року № 01-8/155 „Про деякі питання практики застосування окремих норм чинного законодавства у вирішенні спорів та внесення змін та доповнень до деяких інформаційних листів”.
Згідно положень ст. 44 ГПК до складу судових витрат відносяться, у тому числі, і витрати на оплату послуг адвоката.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача.
Клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій залишене судом без задоволення з огляду на його необґрунтованість.
Крім того, приписи статті 629 ЦК України визначають, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 526 Цивільного кодексу України закріплено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу.
Відповідно до частини 2 статті 9 ЦК України законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.
Особливості регулювання відповідальності за порушення грошових зобов'язань у відносинах суб'єктів господарювання визначаються приписами статей 534,549-552 та статті 625 ЦК України, статей 229-234 ГК України та статей Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Виходячи зі змісту статей 534, 549 та частини 2 статті 625 ЦК України правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто прострочення у виконанні зобов'язання сплатити гроші, є не лише обов'язок боржника повернути суму основного боргу, а й сплатити неустойку у формі пені, додаткову суму, що обраховується як добуток від суми основного боргу на індекс інфляції, та 3 % річних від простроченої суми.
Відповідальність за прострочку платежу у вигляді пені може встановлюватися у договорі між платниками та одержувачами коштів - підприємствами, установами та організаціями незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичними особами -суб'єктами підприємницької діяльності згідно зі статтями 1,3,4 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань”.
Факт порушення відповідачем прийнятих за договором зобов'язань встановлений рішенням господарського суду Донецької області 03.08.2009 р. по справі № 11/206, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не спростований.
Клопотання позивача про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти та майно, що належать відповідачеві, не може бути задоволено судом через його необґрунтованість.
Суд приймає до уваги, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до ст.ст. 4-2, 4-3 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
Згідно ст.ст.33-34 ГПК України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судовими доказами, за визначенням ст. ст. 32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.
Доказів на підтвердження наявності, обставин, які можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення господарського суду, у тому числі доказів, що підтверджують відсутність у відповідача необхідних грошових коштів або майна, за рахунок якого можуть бути задоволені позовні вимоги, вчинення ним дій, спрямованих на відчуження належного йому майна, передачу його іншим особам, знищення, пошкодження чи докази можливості здійснення ним подібних дій, позивачем суду не представлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 35, 36, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон-А” м. Донецьк - задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Амстор” м. Донецьк на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Еталон-А” м. Донецьк 3% річних в сумі 15709,53 грн., інфляційні збитки в сумі 64967,95 грн., пеню в сумі 51465,78грн., витрати за державним митом в сумі 1321,87грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 223,04грн., витрати на оплату послу адвоката в сумі 5000,00грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя