83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
іменем України
15.02.10 р. Справа № 39/9
Господарський суд Донецької області у складі судді Морщагіної Н.С.
при секретарі Бахрамовоій А.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” м. Запоріжжя
до відповідача: Відкритого акціонерного товариства “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева” м. Краматорськ
про стягнення 6501,44грн.
За участю представників сторін:
від позивача: Глушко С.Є. - за довіреністю;
від відповідача: не з'явився;
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю “МІК” м. Запоріжжя, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Відкритого акціонерного товариства “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева” м. Краматорськ, про стягнення заборгованості в сумі 6501,44грн., яка складається з основного боргу в сумі 5433,60грн., витрат від інфляції в сумі 868,66грн., 3% річних в сумі 199,18грн.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на довіреності серії ЯОФ № 510364 від 29.04.2008 р., серії ЯОЕ № 027764 від 27.02.2008 р., видаткові накладні № РН-04/29/21 від 29.04.2008 р., РН-02/28/06 від 28.02.2008 р., рахунки-фактури № СФ-02/13/05 від 13.02.2008 р., № СФ-04/29/75 від 29.04.2008 р., претензію № 8 від 17.10.2008 р., відповідь на претензію № 26/11 від 03.11.2008 р., банківську виписку.
Заявою б/н та б/д позивач в порядку ст. 22 ГПК України просив суд стягнути з відповідача суму основного боргу в розмірі 5433,60грн., витрати від інфляції в сумі 890,49грн., 3% річних в сумі 189,29грн.
Відповідач надав відзив на позов, позовні вимоги визнав частково в сумі основного боргу, заперечив проти стягнення 3% річних та інфляційних втрат, оскільки, рахунок-фактура № СФ-04/29/75 від 29.04.2008 р., був дійсний до оплати до 29.04.2008 р., крім того повідомив, що ухвалою господарського суду Донецької області від 07.11.2006 р. порушено справу про банкрутство ВАТ “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева” № 27/232б.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд встановив.
Між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю “МІК” м. Запоріжжя, та відповідачем, Відкритим акціонерним товариством “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева” м. Краматорськ, була досягнута домовленість, відповідно до якої позивач зобов'язався поставити відповідачеві Товар, а відповідач, в свою чергу, зобов'язався прийняти та оплатити вартість поставленого Товару.
Договір між сторонами у формі єдиного документу не укладався, проте суд вважає, що цивільні права та обов'язки сторін виникли в порядку ч. 1 ст. 11 ЦК України, ч.1 ст. 181 ГК України з дій юридичних осіб, які в силу загальних начал і змісту цивільного законодавства породжують означені права та обов'язки, правове регулювання яких здійснюється відповідно до норм статті 712 ЦК України та статей 264-271 ГК України Крім того, в силу п. 2 ст. 712 ЦК України до вказаного правочину також застосовуються норми ЦК України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 ЦК України).
На виконання умов досягнутої домовленості, Позивач, згідно видаткових накладних № РН-04/29/21 від 29.04.2008 р., РН-02/28/06 від 28.02.2008 р., поставив відповідачеві Товар на загальну суму 10641,60грн.
Товар на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей серії ЯОФ № 510364 від 29.04.2008 р., серії ЯОЕ № 027764 від 27.02.2008 р., отримано уповноваженими особами відповідача, про що свідчать підписи останніх на означених видаткових накладних.
На підставі вищезазначеного, господарський суд робить висновок, що позивачем доведено факт поставки відповідачеві Товару на суму 10641,60грн., тобто обов'язок позивача вважається виконаним у відповідності до норм статті 664 ЦК України.
На сплату вартості поставленого товару позивачем було виставлено рахунки-фактури № СФ-02/13/05 від 13.02.2008 р., № СФ-04/29/75 від 29.04.2008 р.
Вартість поставленого товару відповідачем сплачено частково в сумі 5208,00грн.,що підтверджується долученою до матеріалів справи банківською випискою.
Частиною 1 ст. 692 ЦК України встановлено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Згідно приписів ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Наразі встановлення терміну виконання відповідачем грошового обов'язку на користь позивача у справі, з огляду на характер правовідносин, що склалися між сторонами з приводу поставки за означеними видатковими накладними № РН-04/29/21 від 29.04.2008 р., РН-02/28/06 від 28.02.2008 р. не уявляється можливим, момент виникнення у позивача права вимоги оплатити вартості поставленого товару та відповідно кореспондуючого з ним обов'язку відповідача з приводу його оплати, виходячи з положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, визначаються моментом пред'явлення вимоги.
Позивачем на адресу відповідача було направлено претензію - вимогу № 8 (реєстр № 09-19-04) від 17.10.2008 р. про погашення заборгованості в сумі 5433,60грн.
На підставі викладеного суд доходить висновку, що право вимоги оплати вартості поставленого Товару виникла у позивача лише зі спливом 7-го строку визначеного ст. 530 ЦК України.
Відповідач відповіддю на претензію № 26/11 від 03.11.2008 р. вимоги позивача залишив без задоволення.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач доказів оплати заборгованості на суму 3907,82грн. не надав, заявлені позовні вимоги в цій частині не спростував.
На момент прийняття рішення грошове зобов'язання відповідача перед позивачем на суму 5433,60грн. залишилось не виконаним, що є порушенням вимог статей 525 та 526 Цивільного кодексу України, які передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, причому одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.
За таких обставин, враховуючи те, що сума боргу підтверджена матеріалами справи, та відповідачем не спростована, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” м. Запоріжжя суд вважає обґрунтованими, доведеними належним чином та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п.3 ст.611 ЦК України).
Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.
У відповідності з приписами ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем на підставі положень ст. 625 ЦК України заявлено вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 189,29грн., нарахованих за період з 03.11.2008 р. по 31.12.2009 р., та інфляційних втрат в сумі 890,49грн., нарахованих за період з листопада 2008 р. по грудень 2009р.
Перевіривши вимогу позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 189,29грн., нарахованих за період з 03.11.2008р. по 31.12.2009р., та інфляційних втрат в сумі 890,49грн. - за період з листопада 2008 р. по грудень 2009 р. з огляду на прострочення виконання відповідачем грошового обов'язку, вимоги позивача в цій частині також підлягають задоволенню.
Заперечення відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву судом до уваги не приймаються огляду на наступне.
За визначенням ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” мораторій на задоволення вимог кредиторів - зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань та зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.
Провадження у справі про банкрутство ВАТ “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева” порушено господарським судом 07.11.2006 р.
Поставка товару на адресу відповідача згідно видаткових накладних № РН-04/29/21 від 29.04.2008 р., РН-02/28/06 від 28.02.2008 р. - відбулася 29.04.2008 р. та 28.02.2008 р. відповідно.
За визначення ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство - є поточними кредиторами.
Таким чином, позивач є поточним кредитором відносно ВАТ “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева”.
Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, мораторій поширює свою дію лише на вимоги кредиторів, що виникли до порушення провадження у справі про банкрутство.
Так само не приймаються судом до уваги доводи відповідача в частині спливу строку дійсності рахунку № СФ-04/29/75 від 29.04.2008 р., оскільки вказані обставини не впливають на обов'язок відповідача оплатити вартість поставленого товару.
Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.22, 33, 36, 43, 47, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” м. Запоріжжя - задовольнити частково.
Стягнути з Відкритого акціонерного товариства “Краматорський металургійний завод імені Куйбишева” м. Краматорськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “МІК” м. Запоріжжя основний борг в сумі 5433,60грн., 3% річних в сумі 192,84грн., інфляційні втрати в сумі 868,66грн, витрати за державним митом в сумі 101,90грн., на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 235,77грн.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя