Справа № 640/7256/19
н/п 2/640/1890/19
07 червня 2019 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді - Ніколаєнко І.В.,
при секретарі - Медведєвої Я.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про стягнення суми пені, 3% річних, інфляційних витрат,-
Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача грошові кошти у зв'язку з неналежним виконанням обов'язку із сплати страхового відшкодування в розмірі 11460,54 грн., з яких 5046,16 грн.- пеня за період прострочення з 19.03.2018 року по 18.03.2019 року, 3 % річних у розмірі 1117,66 грн. за період 12.08.2016 р. по 18.03.2019 р. та інфляційні втрати у розмірі 5296,72 грн. за період 12.08.2016 р. по 18.03.2019 р., а також судові витрати, які складаються із судового збору у розмірі 768,40 грн. та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що 30 травня 2016 року у місті Харкові по вул. Клочківській біля буд. №50 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Mitsubishi, НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та Шевроле Лачетті , НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mitsubishi, НОМЕР_1 , на момент ДТП відповідно до страхового полісу №АІ/9678042 була застрахована в ТДВ «Міжнародна страхова компанія». 11.08.2016 р. ТДВ «МСК» було перераховане на рахунок позивача страхове відшкодування у розмірі 12585,49 грн. Позивач не погодився із визначеним розміром страхового відшкодування, у зв'язку із чим був вимушений звернутися до суду з позовом про стягнення недоплаченого страхового відшкодування. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.09.2017 р., зміненим постановою Харківського апеляційного суду від 27.12.2018 р. по цивільній справі №638/6482/17 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково, зокрема, стягнуто з ТДВ «МСК» невиплачене страхове відшкодування у розмірі 14329,40 грн. 19.03.2019 р. відповідачем було добровільно перераховано на рахунок позивача недоплачену частину страхового відшкодування у розмірі 14329,40 грн.
Вважає, що ТДВ «МСК» здійснило прострочення зобов'язання з виплати страхового відшкодування позивачу з 12.08.2016 р., оскільки саме з цього дня ТДВ «МСК» не було виконано свої зобов'язання в повному обсязі, по 19.03.2019 р. - день фактичного відшкодування, у розмірі 14329,40 грн., а тому з відповідача підлягає стягненню пеня, 3% річних та інфляційні втрати за несвоєчасну виплату належного йому страхового відшкодування у повному обсязі, які розраховано від невиплаченої своєчасно частини страхового відшкодування.
Від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримує, просить задовольнити.
Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином, представник ТДВ «МСК» надіслав відзив на позовну заяву, в якому зазначає, що позовні вимоги про стягнення пені та 3 % відповідач визнає, як обгрунтовані, щодо інфляційних втрат зазначав про те, що їх розмір за розрахунками відповідача становить 5296,72 грн. В задоволенні інших позовних вимог просив відмовити.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.
За правилами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданими відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Судом встановлено, що 30 травня 2016 року у місті Харкові по вул. Клочківській біля буд. №50 сталася дорожньо-транспортна пригода за участі автомобілів Mitsubishi, НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 та Шевроле Лачетті , НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_1 Внаслідок ДТП автомобілям завдано механічних пошкоджень, а їх власникам матеріальну шкоду.
Після ДТП водії, дійшовши згоди про винну особу, скористалися ст. 32.2 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та склали Повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду. Згідно вказаного Повідомлення ДТП відбулось з вини водія ОСОБА_2
Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mitsubishi, НОМЕР_1 , на момент ДТП відповідно до страхового полісу №АІ/9678042 була застрахована в ТДВ «Міжнародна страхова компанія».
Листом від 15.08.2016 р. вих.№ 1187 ТДВ «МСК» повідомила позивача про те, що визнала ДТП страховим випадком і визначила страхове відшкодування в розмірі 12585,49 грн., яке 11.08.2016 р. було перераховане на рахунок позивача. Позивач не погодився із визначеним страховиком розміром відшкодування.
Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 20.09.2017 р., зміненим постановою Харківського апеляційного суду від 27.12.2018 р., яка набрала законної сили, по цивільній справі №638/6482/17 стягнуто з ТДВ «МСК» на користь ОСОБА_1 невиплачене страхове відшкодування у розмірі 14329,40 грн., пеню за несвоєчасне виконання зобов'язання у повному обсязі за період з 12.08.2016 р. по 25.04.2017 р. у розмірі 2989,84 грн. та судові витрати у розмірі 2225,80 грн.
За умовами ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем 19.03.2019 р. було перераховано на рахунок позивача недоплачену частину страхового відшкодування у розмірі 14329,40 грн., тобто відповідачем було здійснено виплату страхового відшкодування в повному обсязі.
Стаття 81 ЦПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), і страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Статтею 988 ЦК України передбачено, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату, у строк встановлений договором.
Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.
Згідно ст. 992 ЦК України, у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановлену договором або законом.
Відповідно до п.36.5 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.
Отже з урахуванням тих обставин, що виплата страхового відшкодування була прострочена з вини страховика, із відповідача підлягає стягненню пеня за прострочення виплати страхового відшкодування починаючи з 19.03.2018 року по 18.03.2019 року в розмірі 5046,16 грн., розрахунок якої наданий позивачем, який не спростований представником відповідача.
За змістом статей 524, 533 - 535, 625 ЦК України, грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.
Правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов'язань передбачені, зокрема, приписами статей 549 - 552, 611, 625 ЦК України.
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Оскільки, правовідносини, в яких страховик у разі настання страхового випадку зобов'язаний здійснити страхову виплату, є грошовим зобов'язанням, а правовідносини з відшкодування шкоди, які склалися між сторонами у справі, також є грошовим зобов'язанням, то встановивши, що відповідач не виплатив суму страхового відшкодування у визначений ст. 530 ЦК України строк, суд доходить висновку щодо наявності підстав для стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на суму відшкодування шкоди.
Отже, суд вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 625 ЦК України та наявні підстав для стягнення 3 % річних та інфляційних втрат.
Зобов'язання страховика про виплату страхувальнику страхових виплат у разі настання страхового випадку є грошовим зобов'язанням, у разі невиконання якого одночасно можуть застосовуватись наслідки, передбачені як нормою ч. 2 ст. 625 ЦК України, так і нормами ст.ст. 549-550 ЦК України (ВСУ від 06.06.2012 у справі №6-49цс12, у справі від 21.12.2016 року №6-1003цс16). Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у справі від 07.02.2018 № 910/18319/16.
З огляду на вищевикладене, з відповідача підлягають стягненню 3% річних та інфляційні нарахування на суму боргу (з 12.08.2016 року по 18.03.2019 року), в розмірі 1117,66 грн. - 3% річних та 5296,72 грн. - інфляційних нарахувань.
Приписами ст.ст. 133, 137 ЦПК України до судових витрат віднесені судовий збір та витрати пов'язані з правничою допомогою адвоката.
Згідно квитанції від 08.04.2019 року позивачем при пред'явленні позову до суду були понесені витрати по сплаті судового збору у сумі 768,40 гривень.
Крім того, позивач просить вирішити питання про стягнення витрат понесених на професійну правничу допомогу. На підтвердження надано копію Договору про надання правової допомоги від 26.03.2019 р. укладеного ОСОБА_1 із адвокатом Рудиком І.І., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю, копію квитанції банку від 05.04.2019 р. на суму 2000,00 грн., копію акту про надану правову допомогу №1 від 17.04.2019 р. в якому наведено розрахунок вартості правової допомоги.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме у разі задоволення позову з відповідача на користь позивача стягуються судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, витрати позивача, пов'язані з зверненням до суду та розглядом справи в розмірі: 768,40 грн. - судового збору та 2000,00 грн. - витрат на професійну правничу допомогу - підлягають стягненню з відповідача.
Керуючись ст.ст. 3, 16 ЦК України, ст.ст. 12, 27, 58, 64, 79-81,133, 141, 258, 259, 265, 268, 274-279 ЦПК України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" про стягнення суми пені, 3% річних, інфляційних витрат - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 5046, 16 гривень, 3% річних у розмірі 1117, 66 гривень та інфляційні втрати у розмірі 5296, 72 гривень, що в загальному розмірі складає - 11460, 54 гривень.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 судові витрати понесені за надання правової допомоги в сумі 2000 гривень.
Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Міжнародна страхова компанія" на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768, 40 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова шляхом подачі в 30-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 11.06.2019 року.
Суддя І.В. Ніколаєнко