справа №619/1913/19
провадження №1-кс/619/1219/19
іменем України
10 червня 2019 року м. Дергачі
Слідчий суддя Дергачівського районного суду Харківської областіОСОБА_1
за участю:секретаря судового засіданняОСОБА_2
прокурораОСОБА_3
захисника законного представника педагога підозрюваногоОСОБА_4 ОСОБА_5 ОСОБА_6 ОСОБА_1
розглянув у закритому судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №12019220280000676 від 18.05.2019 щодо:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харків, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, учня 9 класу Дергачівської вечірньої (змінної) школи Дергачівської районної ради Харківської області, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України,
встановив:
Органом досудового розслідування встановлено, що із заявою про вчинення кримінального правопорушення звернувся ОСОБА_7 та допитаний в якості потерпілого пояснив, що у нього викрадено мобільний телефон марки «Xiaomi» моделі «A4», у корпусі чорного кольору, з IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , з сім-карткою мобільного оператору ТОВ «Лайфселл», який перебував у технічно-справному стані, без пошкоджень, а також гаманець з банківськими картками та грошовими коштами у сумі 430 гривень. Одночасно, потерпілий вказав, що йому заподіяно тілесні ушкодження, у вигляді ударів руками та ногами по різних частинах тіла, які заподіювали троє осіб. Також потерпілий вказав, що кримінальне правопорушення відносно нього було вчинено приблизно о 22 годині 30 хвилин 16.05.2019. У ході досудового розслідування встановлено, що тілесні ушкодження ОСОБА_7 заподіювали ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . При цьому, майном ОСОБА_7 заволодів ОСОБА_1 . Так, встановлено, що 16 травня 2019 року приблизно о 22 годині 30 хвилин ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебуваючи на відкритій ділянці місцевості, що розташована неподалік від будинку АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних стосунків, вступили у конфлікт із ОСОБА_7 . ОСОБА_1 , утримуючи ОСОБА_7 за шию, зі значною силою заподіяв один удар ногою по задній частині гомілок обох ніг ОСОБА_7 , внаслідок чого останній не втримався на ногах та впав на правий бік тулубу та зайняв положення лежачи на ґрунтовому покритті. У подальшому, ОСОБА_1 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , продовжуючи реалізацію свого прямого умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_7 продовжили наносити йому удари ногами по тулубу та обличчю. Продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_1 , діючи самостійно, без відома інших осіб, усвідомлюючи, що ОСОБА_7 не зможе чинити йому опір, під час заподіяння тілесних ушкоджень останньому, тобто поєднуючи свої дії із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, маючи та реалізовуючи свій прямий раптово виниклий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, переслідуючи мету збагачення за рахунок чужого майна, діючи з корисливих мотивів, відкрито витяг з кишені брюк ОСОБА_7 мобільний телефон марки Xiaomi моделі 4A, що знаходився у технічно-справному стані без пошкоджень. У подальшому ОСОБА_1 , продовжуючи реалізацію свого прямого умислу, спрямованого на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільну небезпеку та відкритість своїх дій, бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді заподіяння матеріальної шкоди ОСОБА_7 , продовжив нишпорити по сумці останнього, та виявив у ній гаманець, з грошовими коштами у загальній сумі 430 гривень 00 копійок, після чого поклав його та вказаний мобільний телефон до кишень свого одягу, і з місця скоєння злочину, з викраденим майно зник, та таким чином, довів свій умисел до кінця, розпорядившись викраденим на свій розсуд. Внаслідок вчинення ОСОБА_1 протиправних дій, що виразились у відкритому викраденні чужого майна, (грабежі), поєднаному з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я ОСОБА_7 , останньому заподіяно матеріальну шкоду, на суму 430 гривень 00 копійок та заподіяно тілесні ушкодження у вигляді синця на правій бічній поверхні груді у проекції передньо-паховій лінії в області проекції 4-го та 6-го ребер, які за ступенем тяжкості належать до тілесних ушкоджень, що мали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше як шість днів, відповідно до висновку фахівця з питань судово-медичної експертизи №631-2019 від 22.05.2019.
До суду надійшло клопотання про застосування до ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком до 28.07.2019, обґрунтовуючи його тим, що 28.05.2019 останнього повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Крім того, у провадженні Ленінського та Дзержинського районних судів м. Харкова перебувають кримінальні провадження у відношенні даної особи за ч.2 ст.186 КК України. При цьому, згідно ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 26.03.2019 у відношенні ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 22.05.2019 з забороною залишати місце проживання з 20 год 00 хв до 07 год 00 хв наступного дня та з забороною відлучатися з смт Солоницівка. При цьому, ОСОБА_1 вчинив кримінальне правопорушення у період застосування відносно нього запобіжного заходу. Вина підозрюваного підтверджується зібраними по справі доказами, а саме: протоколом огляду місця події від 18.05.2019, протоколами допитів ОСОБА_7 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , протоколами огляду предметів, місця події від 20.05.2019, протоколами пред'явлення речей до впізнання, протоколом слідчого експерименту. Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні тяжкого злочину, покарання за яке передбачено до 6 років позбавлення волі, внаслідок чого останній може переховуватися, незаконно впливати на свідків, продовжити вчиняти інші аналогічні злочини, що свідчить про неможливість застосувати більш м'які запобіжні заходи.
У судовому засіданні прокурор підтримав клопотання у повному обсязі з підстав, зазначених вище.
Підозрюваний у судовому засіданні свою вину у пред'явленій підозрі визнав повністю, з захисником заперечували проти застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, просили обрати більш м'який запобіжний захід, посилаючись на відсутність ризиків, передбачених ст..177 КПК України.
Слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, оцінивши в сукупності всі обставини, в тому числі передбачені п.п.1-11 ч.1 ст.178 КПК України, дійшов наступного висновку.
Згідно витягу з кримінального провадження №12019220280000676 від 18.05.2019 до ЄРДР внесено відомості про вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
28 травня 2019 року ОСОБА_1 у відповідності до ст. 278 КПК України, повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України.
Як передбачено ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Згідно ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Матеріали кримінального провадження, на які послався прокурор у клопотанні та які додані до клопотання, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України обґрунтованою.
У розумінні положень, що наведені у чисельних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №№12244/86,12245/86, 12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Мета затримання полягає в сприянні розслідуванню злочину через підтвердження або спростування підозр, які стали підставою для затримання. «Для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1(c), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання» (справа «Чеботарь проти Молдови» № 35615/06 від 13 листопада 2007 року).
Як передбачено п.4 ч.2 ст.183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
При цьому, підозрюваний раніше не судимий та санкція статті, за якою він підозрюється передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк до 6 років.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 196 КПК України в ухвалі про застосування запобіжного заходу має бути викладено обставини, які свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів, передбачених ст. 177 КПК України.
Так, положення щодо затримання та взяття під варту неповнолітніх закріплені в Конвенції про права дитини, яка категорично забороняє протизаконне та довільне позбавлення дітей свободи, наголошуючи при цьому, що попереднє ув'язнення чи будь-яка інша форма позбавлення волі мають бути винятковим заходом, що застосовується протягом якомога коротшого терміну, якщо справа стосується дітей. Із дітьми, які позбавлені волі, необхідно поводитись гуманно, з повагою та із врахуванням притаманних їх віку потреб.
В Правилах ООН щодо захисту неповнолітніх, позбавлених волі, у пункті 17 вказується на необхідність уникати, наскільки це можливо, утримання під вартою до суду і вдаватися до цього у виняткових випадках, усіляко прагнути застосування альтернативних заходів. Коли превентивне утримання під вартою все ж застосовується, то суди у справах неповнолітніх і слідчі органи мають приділяти першочергову увагу максимально швидкому розгляду справ з тим, щоб період утримання під вартою був якомога менш тривалим.
Слідчий суддя вважає, що прокурор довів наявність всіх обставин, передбачених ч.1 ст. 194 КПК України, для застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_1 , оскільки зазначені у клопотанні обставини свідчать про недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, а надані докази обґрунтовують ці обставини.
При цьому, слідчий суддя враховує тяжкість учиненого злочину, який відноситься до тяжких злочинів відповідно до ст.12 КК України, та покарання, що загрожує у разі визнання підозрюваного винуватим у злочині, у вчиненні якого він підозрюється, даних про його особу, а саме, що ОСОБА_1 являється неповнолітньою особою, проживає з бабою, яка є його опікуном, при цьому, судом враховується, що у провадженні Ленінського та Дзержинського районних судів м. Харкова перебувають кримінальні провадження у відношенні даної особи за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України. Крім того, згідно ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 26.03.2019 у відношенні ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту строком до 22.05.2019 з забороною залишати місце проживання з 20 год 00 хв до 07 год 00 хв наступного дня та з забороною відлучатися з смт Солоницівка, однак, підозрюваний порушив умови запобіжного заходу та підозрюється у вчиненні злочину у період застосування відносно нього запобіжного заходу, залишивши житло у заборонений час та населений пункт. Крім того, ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.185 КК України та ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 22.02.2017 у відношенні нього було застосовано захід виховного характеру у вигляді передачі під нагляд бабусі на строк один рік.
Зазначене вище вказує на існування ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, що передбачено п.5 ч.1 ст.177 КПК України.
Слідчий суддя вважає, що з метою досягнення дієвості кримінального провадження та забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також з метою обмеження його вільного пересування, що буде запобіжником вчинення підозрюваним нових злочинів та реально забезпечить контроль за його поведінкою, до нього необхідно застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на один місяць, який є цілком співмірним вчиненому та особі підозрюваного, та зможе забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків.
Враховуючи викладене, твердження сторони захисту стосовно відсутності у даному кримінальному провадженні ризиків, передбачених ст. 177 КПК України є безпідставними та такими, що суперечить зібраним органом досудового розслідування матеріалам.
Згідно вимог п.1 ч.4 ст. 183 КПК України слідчий суддя не визначає розмір застави у кримінальному провадженні.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 202, 205, 309, 372, 395 КПК України, слідчий суддя -
постановив:
Клопотання про застосування запобіжного заходу задовольнити повністю.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі «Харківський слідчий ізолятор».
Підозрюваного ОСОБА_1 взяти під варту негайно в залі суду.
Виконання ухвали покласти на начальника Дергачівського ВП ГУНП в Харківській області та начальника Державної установи «Харківський слідчий ізолятор».
Про взяття ОСОБА_1 під варту має бути негайно повідомлено його близьких родичів, членів сім'ї чи інших осіб за його вибором в порядку, передбаченому цим Кодексом.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, а підозрюваним в той же строк, з моменту вручення копії ухвали.
Ухвала підлягає негайному виконанню та діє по 10.07.2019 включно.
Суддя ОСОБА_1