Білоцерківський міськрайонний суд Київської області
Справа № 357/6335/19
2-з/357/144/19
10 червня 2019 року cуддя Білоцерківського міськрайонного суду Київської області Кошель Л. М. розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кузьменка Євгена Анатолійовича про забезпечення позову, -
До Білоцерківського міськрайонного суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрофірма «Матюші», третя особа: Товариство з додатковою відповідальністю «Шамраївський цукровий завод» про розірвання договору оренди земельної ділянки б/н від 15.09.2014 року.
Одночасно, представником позивача подано заяву про забезпечення позову в якій він просить суд вжити заходів забезпечення позову шляхом встановлення заборони ТОВ Агрофірма «Матюші» вчиняти будь-які дії відносно земельної ділянки площею 2,1151 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області належної на праві приватної власності ОСОБА_1 , передбачені Договором оренди землі б/н від 15.09.2014 року, в тому числі збирання урожаю у 2019 році. Заява мотивована тим, що ТОВ Агрофірма «Матюші» розуміючи несприятливі для себе правові наслідки під час розгляду справи по суті, маючи можливість використовувати належну позивачу земельну ділянку, може вчиняти з нею будь-які дії, в тому числі щодо виснаження ґрунтів, застосування ядохімікатів чи вчиняти інші дії спрямовані на незворотне погіршення природних якостей земельної ділянки, що може ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
При вирішенні питання щодо забезпечення позову суд виходить з наступного.
Питання забезпечення позову врегульовано у Главі 10 Розділу І ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 152 ЦПК України заява про забезпечення позову подається:1) до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; 2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; 3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Пунктом 1, 2 частини 1ст. 150 ЦПК України передбачено, що позов забезпечується, в тому числі, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб та забороною вчиняти певні дії.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).
Згідно з ч.3 ст.150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Одним із критеріїв обґрунтованості заяви є наявність причинного зв'язку між конкретним видом забезпечення позову, про який йдеться у відповідній заяві, та наслідком у формі потенційної загрози виконанню рішення суду.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.
Точне і неухильне додержання судами України норм чинного законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову є необхідною умовою здійснення завдань цивільного судочинства, які полягають у справедливому, неупередженому та своєчасному розгляді й вирішенні цивільних справ із метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно із п.п. 4, 5, 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб'єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків.
При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.
Виходячи з вказаних норм, підставою забезпечення позову є обґрунтоване припущення заявника, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів про забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду.
Мотиви поданої заяви зводяться до того, що відповідач уклавши договір оренди земельної ділянки не виконує свої обов'язки з орендної плати. Представник позивача припускає, що користуючись наявністю договірних відносин між сторонами та вільним доступом до земельної ділянки позивача відповідач, розуміючи шкідливі наслідки для себе за результатми розгляду спору, не обмежений у можливості завдати шкоди такій земельній ділянці тим самим унеможлививши виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.
У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.
При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
Суд вважає, що з метою забезпечення балансу прав усіх учасників судового процесу, суд вважає за доцільне та необхідне забезпечити позов у запропонований позивачем спосіб. Зазначені заходи покликані виключить можливість переходу права власності на спірне майно від відповідача до третіх осіб.
Надаючи правову оцінку доводам представника позивача, суд акцентує увагу на тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо користування земельною ділянкою належної на праві приватної власності позивачу, тому для забезпечення балансу прав учасників судового процесу та з метою виключити будь-які обставини, які можуть утруднити виконання можливого рішення суду про задоволення позовних вимог, необхідно вжити заходів забезпечення позову.
Аналізуючи вищевикладені обставини, приймаючи до уваги норми процесуального законодавства, виходячи з оцінки доводів наданих позивачем щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності і обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовних вимог, суд приходить до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання про необхідність зустрічного забезпечення, суд вказує на таке.
Зустрічне забезпечення - по суті це гарантія відшкодування можливих для відповідача збитків (частина 1 статті 154 ЦПК України).
Суд самостійно оцінює необхідність надання зустрічного забезпечення. Вирішення питання про зустрічне забезпечення має диспозитивний характер.
Тобто реалізація заходів зустрічного забезпечення є правом суду, а не його обов'язком, за виключенням випадків, передбачених частиною 3 статті 154 ЦПК України, в якій наведено випадки, коли суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення.
Так, відповідно до ч.1 ст.154 ЦПК України, суд зобов'язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: 1) позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або 2) суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
Місце проживання позивача ОСОБА_1 зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується його паспортом серії НОМЕР_2 .
Суд не володіє доказами того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідачу, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.
В зв'язку з цим, судом не встановлено обставини, які є обов'язковими для застосовування зустрічного забезпечення, тому його застосування суд вважає недоцільним.
Керуючись ст. ст. 149-153, 259, 260, 353 ЦПК України, -
Заяву представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кузьменка Євгена Анатолійовича про забезпечення позову - задовольнити.
Заборонити ТОВ Агрофірма «Матюші» (код ЄДРПОУ:13737989) вчиняти будь-які дії відносно земельної ділянки площею 2,1151 га. з кадастровим номером НОМЕР_1 , що розташована у межах Матюшівської сільської ради Білоцерківського району Київської області належної на праві приватної власності ОСОБА_1 , передбачені Договором оренди землі б/н від 15.09.2014 року, в тому числі збирання урожаю у 2019 році.
Ухвала є виконавчим документом.
Ухвала підлягає до негайного виконання.
Роз'яснити, що особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом.
Ухвала може бути оскаржена, що не зупиняє її виконання.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду через Білоцерківський міськрайонний суд Київської області протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
СуддяЛ. М. Кошель