Справа № 357/5453/19
2-а/357/201/19
05 червня 2019 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:
головуючий - суддя Кошель Б. І. ,
при секретарі - Тодосієнко О. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 м. Біла Церква адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в особі начальника СРПП №3 Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області Ксендзюк Руслана Борисовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Білоцерківського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Київській області в особі начальника СРПП №3 Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області Ксендзюк Руслана Борисовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, мотивуючи тим, що 03.05.2019 року начальник СТПП №3 Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області Ксендзюк Р.Б. виніс постанову серії ДПО18 №3888484, якою притягнув його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу у розмірі 255 грн. за порушення п. 8.4. ПДР: керуючи вантажним автомобілем по вулиці Дружби в м. Біла Церква не виконав вимоги дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено» та здійснив подальший рух в дії зон знаку. З постановою позивач не погоджується, оскільки позивач працює водієм в ТОВ «ДАНІКОМ ГРУП», яке здійснює виготовлення та торгівлю пиломатеріалами, в т.ч. дровами паливними, а також надає транспортні послуги. Між ТОВ «ДАНІКОМ ГРУП» та ТОВ « САНАТОРІЙ ПРОФІЛАКТОРІЙ «ДІБРОВА» укладено договір купівлі-продажу та договір про надання транспортних послуг, відповідно до яких ТОВ «ДАНІКОМ ГРУП» продає дрова паливні та надає транспортні послуги. Позивач зазначає, що між сторонами погоджено перевезення, маршрут за якими проходить через вулицю Дружби, на якій встановлено заборонений знак, однак іншої дороги для проїзду вантажного транспорту між підприємствами немає. Посилаючись на зазначене, позивач просив суд визнати постанову начальника СТПП №3 Білоцерківського ВП ГУНП у Київській області Ксендзюк Р.Б. серія ДПО18 №388484 від 03.05.2019 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст.122 КУпАП протиправною та скасувати її.
Ухвалою суду від 22.05.2019 року відкрито провадження у вказаній справі.
Позивач в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Відповідач, який належним чином повідомлений про відкриття провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, своїм правом подати відзив на позовну заяву, у встановлений судом строк, не скористався, в судове засідання не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.
Згідно ч.3 ст.268 КАС України не прибуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Суд, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 03.05.2019 року близько 10:20 год. ОСОБА_1 керував автомобілем RENAULT MAGNUN д.н.з. НОМЕР_1 по вулиці Дружба в м. Біла Церква Київської області та був зупинений працівниками поліції у зв'язку із тим, що не виконав вимоги дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних транспортних засобів заборонено» та здійснив подальший рух в дії зон знаку, за що притягнутий до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 225 грн. за адміністративне порушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП, про що відповідачем складено оскаржувану постанову серії ДПО18 №388484.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 працює водієм в ТОВ «ДАНІКОМ ГРУП», що підтверджується наказом №9-к від 25.01.2016 року.
На підставі договору купівлі-продажу №12/04/2019 від 12.04.2019 року та договору про надання транспортних послуг №12.04.2019 від 12.04.2019 року, укладених між ТОВ «ДАНІКОМ ГРУП» та ТОВ «САНАТОРІЙ ПРОФІЛАКТОРІЙ «ДІБРОВА», згідно погоджених відповідно додатку №1 маршрутів руху, позивач здійснює перевезення дров паливних (обапол) від виконавця до замовника.
Як вбачається з додатку №1 до договору про надання транспортних послуг №12/04/2019 від 12.04.2019 року, товариства погодили проміжний рух, в тому числі по вулиці Дружби в м. Біла Церква.
Позивач зазначає, що проїхав в зону дії дорожнього знаку «Рух вантажних автомобілів заборонено», оскільки іншої дороги для проїзду вантажного транспорту між підприємствами немає.
Вирішуючи по суті даний спір, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).
Адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами (ч.1 ст.286 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» від 2 липня 2015 року № 580-VIII.
За приписами статті 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань виявляє причини та умови, що сприяють вчиненню кримінальних та адміністративних правопорушень, вживає у межах своєї компетенції заходів для їх усунення; вживає заходів з метою виявлення кримінальних, адміністративних правопорушень; припиняє виявлені кримінальні та адміністративні правопорушення.
До основних повноважень поліції входить регулювання дорожнього руху та здійснення контролю за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. У випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Згідно ст. 222 КУАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 258 КУАП протокол не складається у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції.
Крім того, відповідно до положень пункту 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07.11.2015 р. та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10.11.2015 р. за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127, статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУАП.
Згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачені ст. 122 КУАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення.
Відповідно до ст. 283 КУАП постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.
Відповідно до ст. 245 КУАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст.52 Закону України «Про дорожній рух», контроль у сфері безпеки дорожнього руху здійснюється Кабінетом Міністрів України, місцевими органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, Національною поліцією, іншими спеціально уповноваженими на те державними органами (державний контроль), а також міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади (відомчий контроль).
Згідно ст.9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Підпункт «в» п. 8.4 ПДР України визначає поняття заборонних знаків, тобто знаків які запроваджують, або скасовують певні обмеження в русі. Додатком №1 також конкретизовано види дорожніх знаків. Так, дорожній знак 3.3 додатку №1 до ПДР визначає таке обмеження, як «Рух вантажних автомобілів заборонено». Дорожній знак 3.3 "Рух вантажних автомобілів заборонено" є заборонних знаком та забороняє рух вантажних автомобілів і составів транспортних засобів з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т (якщо на знакові не зазначена маса) або з такою, що перевищує зазначену на знакові, а також тракторів, самохідних машин і механізмів.
Разом з тим, дія вказаного дорожнього знаку 3.3 не поширюється на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.
Відтак, особливість вказаного положення ПДР України полягає у тому, що відповідний обов'язок у водіїв не виникає, якщо відповідний транспортний засіб рухається в межах зони дії знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено» та обслуговує підприємства, розташовані у вказаній зоні. При цьому, зоною дії вказаного дорожнього знаку 3.3 "Рух вантажних автомобілів заборонено", як це визначено підрозділом 3 розділу 33 ПДР України, є зона від місця його встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету.
Як вказував позивач, він здійснював перевезення на вантажному транспортному засобі марки RENAULT MAGNUN д.н.з. НОМЕР_1 , який належить ТОВ «ДАНІКОМ ГРУП», та розміщується за адресою: вул. Івана Кожедуба, буд. 246 в м. Біла Церква для замовника - ТОВ «САНАТОРІЙ ПРОФІЛАКТОРІЙ «ДІБРОВА», що знаходиться за адресою: вул. Лісова, буд. 2-Б, що підтверджується матеріалами справи. За цих підстав позивач вважає, що оскільки проїзд та виїзд на вул. Дружби в м. Біла Церква був пов'язаний саме з обслуговуванням підприємства при виконанні ним службових обов'язків, тому зазначення інспектором в постанові про накладення адміністративного стягнення порушення ним п.8.4 ПДР України не відповідає дійсності.
При цьому, жодне з підприємств не розташоване на вулиці Дружби в м. Біла Церква. Разом з тим, у додатку №1 до договору про надання транспортних послуг, маршрут руху по вулиці Дружби визначено як проміжний рух в напрямку від замовника до виконавця.
В позовній заяві позивач не заперечував факт керування автомобілем та рух в зоні дії дорожнього знаку 3.3 ПДР України та обізнаність з наявністю такого знаку на ділянці дороги,оскільки прямував до замовника ванажу. Такі пояснення позивача й позицію суд розцінює як фактичне визнання допущення порушення п.8.4 «в» ПДР України - вимог дорожнього знаку 3.3 ПДР України, та легковажне ставлення до їх виконання.
Однак, позивачем не доведено жодними доказами необхідність руху з вантажем по вулиці, що знаходиться в зоні дії знаку 3.3, які б в сукупності виправдовували правомірність його руху саме в зоні дії дорожнього знаку 3.3 з відступленням від вимог та обмежень, встановлених ПДР України.
Разом з тим, згідно дислокації розташування ТОВ «ДАНІКОМ ГРУП» та ТОВ «САНАТОРІЙ ПРОФІЛАКТОРІЙ «ДІБРОВА» не розташовані в зоні дії дорожнього знаку 3.3, тож ОСОБА_1 мав об'єктивну можливість та повинен був рухатись до позначеної зони знаходження товариства через найближче перехрестя, призначене саме для руху вантажних автомобілів.
Крім того, слід зазначити, що додаток № 1 до Договору про надання транспортних послуг № 12./04/2019 від 12.04.2019 року, укладеного між ТОВ «ДАНІКОМ ГРУП» та ТОВ «САНАТОРІЙ ПРОФІЛАКТОРІЙ «ДІБРОВА» не відміняє дію знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено».
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Ч.1 ст.122 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Яка вже зазначалось, постановою у справі про адміністративне правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 255 грн. за ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до приписів ч.1 ст. 251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У даному випадку на особливу увагу заслуговує ч.2 ст.77 КАС України, яка регламентує, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оскільки відповідач у встановлений судом строк, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, а позивач не надав суду будь-яких додаткових доказів своєї невинуватості, крім тих, що були додані до позовної заяви, суд керуючись положеннями ч. 5 ст. 77 КАС України приймає рішення на підставі доказів наявних у справі.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.
В даному випадку у суду відсутній будь-який обґрунтований сумнів щодо достовірності та добровільності визнання позивачем факту його руху саме в зоні дії дорожнього знаку 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено».
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Враховуючи наявність адміністративного проступку в діях позивача та доведення відповідачем належними доказами правильності прийнятого рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, підстави для задоволення позову відсутні.
На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про дорожній рух» ст.ст. 77, 90, 286 КАС України, ст.ст. 122, 251, 283-284 КУпАП, суд -
У задоволенні позову - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня проголошення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Білоцерківський міськрайонний суд.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБ. І. Кошель