Справа № 209/2670/17
Провадження № 1-кп/209/247/19
11 червня 2019 року Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участі: секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кам'янське кримінальне провадження внесене в ЄРДР за № 12016040790001289 відносно обвинуваченого у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України,
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області, українця, громадянина України, який має базову середню освіту, не працевлаштований, не одружений, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий:
- 14.10.2017 року Петриківським районним судом Дніпропетровської області за ст. 309 ч.1 КК України до покарання у вигляді штрафув сумі 850 грн.,
11 липня 2017 року , близько о 14 годині 30 хвилин (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), обвинувачений ОСОБА_4 , знаходячись в торговому кіоску "Дніпровські зорі" по вул. Воїнів Афганців,4а в м. Кам'янське Дніпропетровської області, де почув розмову ОСОБА_5 про намір придбати мільтиварку. В цей час у обвинуваченого ОСОБА_4 вини злорчинний умисел, направлений на проотиправне заволодіння грошима ОСОБА_5 у сумі 600 грн. шляхом зловживання довірою останньої.
Реалізуючи свої злочинні наміри, обвинувачений ОСОБА_4 , цілковито усвідомлюючи протиправний хзарактер своїх дій , з корисливих мотивів, шляхом зловдивання довірою, запропонував ОСОБА_5 нібито в якості застави надати йому гроші в сумі 600 грн., а він свою чергу принесе їй мультиварку, на що ОСОБА_5 , довіряючи обвинуваченому ОСОБА_4 , погодитлася та передала йому в руки гроші в сумі 100 грн. Заволодівши вказаними грошима, та немаючи наміру їх в майбутньому повертати власнику, обвинувачений ОСОБА_4 місце вчинення злочину залишив, отримавши таким чином можливість розпоряджатись вказаними грошима, які в подальшому витратив на власні потреби.
Продовжуючи свої злочинні дії, спрямовані на заволодіння грошима ОСОБА_5 , 14.07.2017 року, близько 14.00 години (більш точний час під час досудового розслідування не встановлено), обвинувачений ОСОБА_4 знову прийшов до торгового кіоску "Дніпровські зорі" по АДРЕСА_2 , де працювала ОСОБА_5 , з метою шляхом зловживання довірою заволодіти її грошима. Впевнений, що ОСОБА_5 не залишить своє робоче місце, ОСОБА_4 запропонував їй передати йому гроші в сумі 500 грн. щоб викупити мультиварку та принести їй, на що ОСОБА_6 погодитлась та передала в руки ОСОБА_4 гроші в сумі 500 грн. Заволодівши вказаними грошима та немаючи наміру в майбутньому їх повертати їх власнику, обвинувачений ОСОБА_4 місце вчинення злочину залишив, отримавши таким чином, мождливість розпоряджатися вказаними грошима, які в подальшому витратив на власні потреби.
Своїми умисними діями обвинувачений ОСОБА_4 заподіяв ОСОБА_5 майнову шкоду на суму 600 грн.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 повністю визнав вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч.1 КК України, та пояснив, що дійсно він підслухав розмову продавця магазина ОСОБА_5 про те, що вона хоче придбати мультиварку та вирішив скористатися ситуацією і зовлодіти її грошима. Він запропонував ОСОБА_5 купити мультиварку, яку треба було викупити з ломбарду. Вона погодилася з його пропозицією та дала йому 600 грн. Мультиварку їй він не приніс та не віддав отримані у неї гроші. Цивільний позов потерпілої на суму 600 грн. визнає повністю. У скоєному кається, запевняє, що більше не буде скоювати злочинів.
За клопотанням прокурора та зі згоди обвинуваченого, на підставі ч.3 ст. 349 КПК України, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі, стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким із учасників процесу не оспорюються. При цьомусудом з'ясовано, чи правильно розуміютьучасники судового розгляду зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позицій, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні інкримінованого злочину встановлена і доведена, а його умисні дії, в межах пред'явленого обвинувачення, суд кваліфікує за ч.1 ст.190 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом зловживання довірою (шахрайство) .
Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до категорії злочинів невеликої тяжкості, дані про особу обвинуваченого, який раніше судимий, працює без оформлення трудових відносин, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря нарколога та лікаря психіатра не перебуває, є учасником бойових дій.
Обставиною, передбаченою ст. 66 КК України, що пом'якшує покарання, суд враховує щире каяттяобвинуваченого у вчиненні злочину.
Обставин, передбачених ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
З урахуванням тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченого, обставини, що пом'якшує покарання, досудової доповіді органу пробації, суд вважає, що для виправлення ОСОБА_4 та запобігання вчиненню ним інших злочинів, йому необхідно призначити покарання у вигляді штрафу, передбаченого санкцією ч.1 ст. 190 КК України.
ОСОБА_4 звернувся до суду з письмовою заявою про застосування до нього, як до учасника бойових дій, Закону України від 22.12.2016 року «Про амністію у 2016 році», та звільнення від відбування призначеного покарання.
Вирішуючи питання про можливість звільнення обвинуваченого від покарання за цим вироком та застосування до нього амністії, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 85 КК України на підставі закону про амністію або акта про помилування засуджений може бути повністю або частково звільнений від основного і додаткового покарань. Стаття 86 КК України передбачає, що підставою для такого звільнення є відповідний закон України щодо певної категорії осіб.
Відповідно до ст.1 Закону України «Про застосування амністії в Україні», в редакції від 06 травня 2014 року, амністією є повне або часткове звільнення від відбування покарання осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, або кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно цих осіб не набрали законної сили. Амністія не застосовується до осіб, визначених статтею 4 цього Закону.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про застосування амністії в Україні» підлягають звільненню від відбування покарання у виді позбавлення волі на певний строк та від інших покарань, не пов'язаних з позбавленням волі, особи, кримінальні справи стосовно яких розглянуті судами, але вироки стосовно них не набрали законної сили, а також осіб, визнаних винними у вчиненні злочину, що не є особливо тяжким злочином проти життя та здоров'я особи та не є діянням, передбаченим частинами другою, третьою і четвертою статті 408, статтею 410, частинами другою, третьою і четвертою статті 411 Кримінального кодексу України, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, отримали статус учасника бойових дій (крім осіб, зазначених у частині четвертій статті 86 Кримінального кодексу України, статті 4 Закону України "Про застосування амністії в Україні" та статті 9 цього Закону).
Судом встановлено, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні умисного злочину, який не є тяжким або особливо тяжким, він є учасником бойових дій, що підтверджено посвідченням серії НОМЕР_1 виданого 08 листопада 2016 року Дніпродзержинським ОМВК Дніпропетровської області.
Злочин, скоєний обвинуваченим ОСОБА_4 , вчинений ним до набрання чинності Законом України від 22.12.2016 року «Про амністію у 2016 році», не входить до переліку злочинів, на які амністія не поширюється, зазначених в ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні», а також ст. 9 Закону України від 22.12.2016 року «Про амністію у 2016 році».
За таких обставин суд приходить до висновку про те, що обвинувачений ОСОБА_4 підпадає під дію ст. 2 Закону України від 22.12.2016 року «Про амністію у 2016 році».
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 , заявлений у кримінальному провадженні на суму 600 грн. та визнаний в судовому засідання обвинуваченим ОСОБА_4 , підлягає задоволенню на підставі ст. 1166 ЦК України.
Судові витрати та речові докази по кримінальному провадження відсутні.
Керуючись статтями 368, 370, 374-376, 393, 395 КПК України, суд -
Визнати ОСОБА_4 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850,00 гривень.
Відповідно до ст. 2 Закону України від 22.12.2016 року «Про амністію у 2016 році» звільнити ОСОБА_4 від призначеногоза цим вироком покарання у виді штрафу.
Запобіжний захід по кримінальному провадженню не обирався.
Задовольнити заявлений у кримінальному провадженні цивільний позов потерпілої ОСОБА_5 . Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка мешкає за адресою АДРЕСА_3 , 600 (шістсот) гивень на відшкодування завданої злочином майнової шкоди
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана учасниками кримінального провадження до Дніпровського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Дніпродзержинська протягом 30 днів з дня його проголошення.
Суддя ОСОБА_1 .