Справа №173/282/19
Провадження №2/173/558/2019
07 червня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючої: - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
04.02.2019 року до суду звернувся позивач АТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
25.02.2019 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи.
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 26.02.2019 року відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 07.06.2019 року.
Відповідачкою відзив на позовну заяву не наданий.
Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідачки заборгованість за укладеним кредитним договором № б/н від 12.09.2012 року, яка виникла станом на 25.12.2018 року в загальній сумі 13617.99 грн., яка складається з наступного:
- 6938.05 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 5555.27 грн. заборгованість за пенею
- 500.00 грн., штраф фіксована частина;
- 624.67 штраф процентна складова.
А також просить стягнути з відповідачки понесені судові витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: відповідач звернулася до позивача з метою отримання банківських послуг в зв'язку з чим написала заяву № б/н від 12.09.2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 5000.00грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та Правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складають між нею та Банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом в заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання Банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає свою згоду прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.
Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 «Умов та правил надання банківських послуг».
Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3 до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції на картрахунках.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та Угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Відповідач своєчасно не надавала банку грошові кошти на погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у Розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з значним порушенням зобов'язань у відповідача ОСОБА_1 станом на 25.12.2018 року виникла заборгованість в загальній сумі 13617.99 грн., яка складається з наступного:
- 6938.05 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 5555.27 грн. заборгованість за пенею
- 500.00 грн., штраф фіксована частина;
- 624.67 штраф процентна складова.
Вказану суму заборгованості відповідач не сплачує в добровільному порядку, що й стало підставою звернення до суду.
Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.
Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило свою назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», при цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства, з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. що містяться в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних із зміною назви. Тому в подальшому назва позивача вказується АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг та підписала заяву № б/н від 12.09.2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 5000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, що підтверджується копією заяви.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Судом встановлено, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Таким чином відповідач підтвердила свою згоду на укладення кредитного договору та кредитний договір, шляхом складання зазначеного вище документу, був укладений у належній письмовій формі.
Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним. Крім того відповідно до наданого суду розрахунку вбачається, що відповідач активно користувалася виданою їй кредитною карткою, отримувала кредитні кошти та періодично вносила грошові суми на погашення кредиту,що підтверджується розрахунком заборгованості, доданим до позовної заяви, тобто відповідач фактично виконувала умови укладеного договору.
З заяви, яка подавалась відповідачем до банківської установи вбачається, що відповідач ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, що підтверджується підписом відповідача в поданій заяві. Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи Приватбанку були чинними на час подання відповідачкою заяви про приєднання до них, з чого суд приходить до висновку, що відповідач ознайомлена саме з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, які додані позивачем до позовної заяви та погодилася з ними.
Тобто укладений договір відповідав як волі так і волевиявленню відповідача.
Крім того, судом встановлено, що сторони уклали договір про приєднання, керуючись ч. 1 ст. 634, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який можу бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови укладеного між сторонами кредитного договору встановлені Умовами та Правилами надання банківських послуг.
Банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами Банку» з розрахунку 365/366 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6 « Умов та правил надання банківських послуг».
Пунктом 1.1.3.2.3 Умов та правил надання банківських послуг передбачена можливість односторонньої зміни тарифів та інших невід'ємних частин договору. Таким чином, розмір відсоткової ставки за кредитом може змінюватись банком за умови інформування позичальника шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених в п.1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до п.1.1.2.3. до обов'язків позичальника відноситься отримання виписки про стан картрахунків та про здійсненні операції на картрахунках.
Дані положення Умов та Правил надання банківських послуг, з якими погодилася відповідач, відповідають положенням ст. 1056-1 ЦК України, а саме ч.1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли на час надання відповідачу кредиту передбачена змінювана процентна ставка.
Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України - якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
Аналогічні положення передбачені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, для яких приєдналася відповідач.
Пунктом 1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено порядок інформування про зміну процентної ставки за кредитом, а саме шляхом отримання виписки про стан картрахунків, або шляхом отримання СМС-повідомлення або через систему INTERNET -banking (ПРИВАТ-24).
Таким чином Умовами та правилами надання банківських послуг, до яких приєдналася відповідач, передбачений порядок інформування про зміну процентної ставки, який не передбачає обов'язку банку у письмовій формі повідомляти позичальника про зміну процентної ставки. А таке повідомлення могло бути здійснене за наведеними вище способами за вибором відповідача.
Приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг, відповідач погодилася з даними положеннями та отримувати відповідну інформацію у встановлений спосіб.
Крім того, як ст. 1056-1 ЦК України так і Умовами та Правилами надання банківських послуг відповідачу надавалась можливість подати заяву про розірвання кредитного договору та погасити заборгованість за кредитним договором за раніше діючою процентною ставкою у випадку незгоди із підвищенням процентної ставки.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
В наданій позовній заяві позивач посилається на те, що у зв'язку з значним порушенням зобов'язань у відповідача ОСОБА_1 станом на 25.12.2018 року виникла заборгованість в загальній сумі 13617.99 грн., яка складається з наступного:
- 6938.05 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 5555.27 грн. заборгованість за пенею
- 500.00 грн., штраф фіксована частина;
- 624.67 штраф процентна складова.
Проте позивач в позовній заяві не ставлячи вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту не обґрунтовує нарахування відсотків, заборгованість за якими просить стягнути з відповідача. А саме: не зазначає чи існує заборгованість за тілом кредиту взагалі. Якщо існує, то в якій сумі і з яких підстав позивач не просить її стягнути з відповідача. Якщо така заборгованість погашена відповідачем чи стягнена за рішенням суду, то позивач не зазначає, коли заборгованість була погашена відповідачем, та не посилається на рішення суду, якщо таке існує, яким стягувалась заборгованість з відповідача. Також позивачем не обґрунтовано з якої суми заборгованості за кредитом та за який період нараховані відсотки за користування кредитом відповідачем, які позивач просить стягнути.
За даних обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Так як відповідно до п. 5 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно ст. 76 ЦПК України - Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України - Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно ч. 6 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно вимог ч. 1 ст. 76 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові, електронні докази і висновки експертів.
Відповідно до ст.ст 77-78 ЦПК України - суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вже зазначалось вище, позивач в поданій позовній заяві не виклав фактичні обставини, не навів обґрунтування своїх позовних вимог щодо стягнення заборгованості за процентами та не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували її існування та правильність розрахунку.
Відносно позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені та штрафів, суд виходить з наступного.
Умови та Правила банківських послуг, на які посилається позивач, не містять підпису відповідача, а в заяві позичальника від 12 вересня 2012 року відсутня домовленість сторін щодо сплати пені та штрафів за невиконання договору, а також не зазначено, що позивач приєдналася до Умов та правил надання банківських послуг, які додані позивачем до позовної заяви.
З наданих позивачем матеріалів справи не встановлено надання відповідачем належних і допустимих доказів, які підтверджували б, що саме Умови та Правила надання банківських послуг, на які посилається позивач, є складовою укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці Умови мала на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та, відповідно, чи брав на себе зобов'язання зі сплати неустойки (пені та штрафу) в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту. Аналогічна за своїм змістом позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 14 лютого 2018 року (справа № 578/132/16-ц, провадження № 61-3836св18).
Оцінюючи всі надані докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача нарахованих пені та штрафів в сумі: 5555.27 грн., заборгованість за пенею та комісією; 500.00 грн., штраф фіксована частина; 624.67 штраф процентна складова, задоволенню не підлягають.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд приходить до висновку, що понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору з відповідача не стягуються та покладаються на позивача.
На підставі ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
У задоволенні позовних вимог за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570 р/р НОМЕР_1 , МФО 305299) до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_2 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 12 вересня 2012 року, яка виникла станом на 25 грудня 2018 року в загальній сумі 13617.99 грн., яка складається з наступного:
- 6938.05 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 5555.27 грн. заборгованість за пенею
- 500.00 грн., штраф фіксована частина;
- 624.67 штраф процентна складова - відмовити в повному обсязі.
Понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1921 грн., покласти на позивача акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо така апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.
Учасник справи, якому судове рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний тест рішення складений 07 червня 2019 року.
Суддя Петрюк Т.М
Зареєстроване 07.06.2019 року
Оприлюднене 11.06.2019 року
Дата набрання законної сили: 09.07.2019 року