Справа №173/109/19
Провадження №2/173/498/2019
07 червня 2019 р. Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області
В складі: головуючої: - судді Петрюк Т.М.
При секретарі - Рудовій Л.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному провадженні в м. Верхньодніпровську цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
16.01.2019 року до суду звернувся позивач АТ КБ «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
22.02.2019 року отримана довідка про реєстрацію місця проживання відповідача - фізичної особи
Ухвалою Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області від 25.02.2019 року відкрите провадження по цивільній справі та справу призначено до розгляду в спрощеному провадженні без виклику сторін на 07.06.2019 року.
Відповідачем відзив на позовну заяву не наданий.
Згідно позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за укладеним кредитним договором № б/н від 11.10.2012 року, яка виникла станом на 22.11.2018 року в загальній сумі 18 576 грн. 08 коп., та складається з наступного:
- 8 835.34 грн., заборгованість за кредитом.
- 2 972.88 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 5 407.09 грн.,. заборгованість за пенею та комісією;
- 500.00 грн., штраф фіксована частина;
- 860.77 штраф процентна складова.
А також просить стягнути з відповідача понесені судові витрати по сплаті судового збору.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на наступне: ОСОБА_1 звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписала заяву б/н від 11.10.2012 року, згідно якої отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн. у вигляді встановленого ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві.
Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п. 2.1.1.2.3 п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання Банківських послуг, де зазначено, що клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (Збільшити або зменшити) кредитний ліміт.
Підписання договору є прямою і безумовною згодою позичальника щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту, встановленого Банком, відповідно до п. 2.1.1.2.4 Умов та правил надання банківських послуг.
Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, що передбачено п. 2.1.1.5.7 Договору.
При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором та Угодою виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором.
Відповідач своєчасно не надала банку грошові кошти на погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, що відображено у Розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з порушенням зобов'язань за кредитним договором відповідач ОСОБА_1 станом на 22.11.2018 року має заборгованість в загальній сумі 18 576 грн. 08 коп., яка складається з наступного:
- 8 835.34 грн., заборгованість за кредитом.
- 2 972.88 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 5 407.09 грн.,. заборгованість за пенею та комісією;
- 500.00 грн., штраф фіксована частина;
- 860.77 штраф процентна складова.
Вказану суму заборгованості відповідач не сплачує в добровільному порядку, що й стало підставою звернення до суду.
Справа розглядалась в спрощеному провадженні без виклику сторін.
Відповідності до п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року, яка відповідно до ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до вимог ст.55 Конституції України кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України Про судоустрій і статус суддів є забезпечити кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною радою України.
За змістом положень вказаних норм, розпорядження своїм правом на захист є диспозитивною нормою цивільного законодавства, яке полягає у наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, держави та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
При цьому, предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою - посилання на належне йому право, юридичні факти, що призвели до порушення цього права, та правове обґрунтування необхідності його захисту.
Отже, виходячи із наведеного, на момент звернення із тим чи іншим позовом, права та інтереси, на захист яких поданий позов вже мають бути порушені, невизнані або оспорювані особою, до якої пред'явлений позов, тобто, законодавець пов'язує факт звернення до суду із наявністю вже порушених прав та інтересів позивача. Метою ж позову є розгляд спору і захист вже порушених, невизнаних або оспорюваних суб'єктивних прав або законних інтересів позивача.
Суд, з'ясувавши зміст позовних вимог, вивчивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, приходить до таких висновків.
Судом встановлено такі факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 21.05.2018 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» змінило свою назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК», при цьому відповідно до ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про акціонерні товариства», зміна типу товариства, з приватного на публічне або з публічного на приватне не є його перетворенням. Зміна назви юридичної особи не тягне за собою правонаступництва, а лише правовий наслідок проведення державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу. що містяться в Єдиному державному реєстрації юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, пов'язаних із зміною назви. Тому в подальшому назва позивача вказується АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг та підписала заяву б/н від 11.10.2012 року згідно якої отримала кредит у розмірі 5 000,00 грн. у виді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялись сторони.
Судом встановлено, що підписана відповідачем заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом відповідача у заяві. Таким чином відповідач підтвердила свою згоду на укладення кредитного договору та кредитний договір, шляхом складання зазначених вище документів, був укладений у належній письмовій формі.
Крім того положеннями ст. 204 ЦК України закріплено презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована.
Аналогічна позиція закріплена у постанові Верховного Суду України від 30 травня 2018 року по справі № 191/5077/16-ц (провадження 61-17422св18).
Судом встановлено, що укладений між сторонами договір не оспорювався та не визнавався судом недійсним. Крім того відповідно до наданого суду розрахунку вбачається, що відповідач активно користувалась виданою їй кредитною карткою, отримувала кредитні кошти та періодично вносила грошові суми на погашення кредиту, тобто фактично виконувала умови укладеного договору.
З заяви, яка подавалась позивачем до банківської установи, вбачається, що відповідач ознайомлена з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, що підтверджується підписом відповідача в поданій заяві. Додані до позовної заяви Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи Приватбанку були чинними на час подання відповідачкою заяви про приєднання до них, з чого суд приходить до висновку, що відповідач ознайомлена саме з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, які додані позивачем до позовної заяви, та погодилась з ними. Так як доказів, що відповідач була ознайомлена з іншими Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами Приватбанку, або що на момент укладення договору діяли інші Умови та Правила надання банківських послуг, Тарифи Приватбанку, суду не надано.
Тобто укладений договір відповідав як волі так і волевиявленню відповідача.
Крім того, судом встановлено, що сторони уклали договір про приєднання, керуючись ч. 1 ст. 634, згідно якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін в формулярах або інших стандартних формах, який можу бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Умови укладеного між сторонами кредитного договору встановлені Умовами та Правилами надання банківських послуг та погоджені сторонами.
Дані положення Умов та Правил надання банківських послуг, з якими погодилась відповідач, відповідають положенням ст. 1056-1 ЦК України, а саме ч.1, 2 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.
Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Умовами та Правилами надання банківських послуг, що діяли на час надання відповідачу кредиту передбачена змінювана процентна ставка.
Відповідно до ч. 4 ст. 1056-1 ЦК України - якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
Аналогічні положення передбачені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, для яких приєдналась відповідач.
Пунктом 1.1.3.1.9 Умов та Правил надання банківських послуг передбачено порядок інформування про зміну процентної ставки за кредитом, а саме шляхом отримання виписки про стан картрахунків, або шляхом отримання СМС-повідомлення або через систему INTERNET -banking (ПРИВАТ-24).
Таким чином Умовами та правилами надання банківських послуг, до яких приєдналась відповідач передбачений порядок інформування про зміну процентної ставки, який не передбачає обов'язку банку у письмовій формі повідомляти позичальника про зміну процентної ставки. А таке повідомлення могло бути здійснене за наведеними вище способами за вибором відповідача.
Приєднавшись до Умов та Правил надання банківських послуг відповідач погодилась з даними положеннями та отримувати відповідну інформацію у встановлений спосіб.
Крім того, як ст. 1056-1 ЦК України так і Умовами так Правилами надання банківських послуг відповідачу надавалась можливість подати заяву про розірвання кредитного договору та погасити заборгованість за кредитним договором за раніше діючою процентною ставкою у випадку незгоди із підвищенням процентної ставки.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплата нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 2.1.1.5.5 Умов та правил надання банківських послуг - позичальник зобов'язується погашати заборгованість за Кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також сплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
Згідно п. 2.1.1.5.6 Умов та правил надання банківських послуг - у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку позичальник зобов'язаний виконати зобов'язання з повернення Кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) та оплатити винагороди банку.
Уклавши із акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» кредитний договір та отримавши грошові кошти на умовах повернення, строковості та платності, ОСОБА_1 порушила договірні зобов'язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка згідно з розрахунком позивача на 22.11.2018 року складає 18 576,08 грн., та складається з наступного:
- 8 835.34 грн., заборгованість за кредитом.
- 2 972.88 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 5 407.09 грн.,. заборгованість за пенею та комісією;
- 500.00 грн., штраф фіксована частина;
- 860.77 штраф процентна складова.
Відповідно до змісту ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.
Відповідно до ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення відповідачем зобов'язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право Позивача достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.
Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даними договором.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Умовами та Правилами надання банківських послуг передбачено відповідальність за невиконання, неналежне виконання, зобов'язання. Так умовами договору передбачено нарахування пені за несвоєчасне погашення заборгованості в розмірі 0.24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 50 грн., щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або за процентами на суму від 100 грн., та пеня в розмірі 0.24% від суми загальної заборгованості (нараховується за кожен день прострочення кредиту) + 100 грн., щоразу, коли виникає прострочення за кредитом або за процентами на суму від 100 грн., на другий місяць поспіль і більше.
Доказів повернення кредиту на час розгляду справи судом сторонами не надано. За даних обставин суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача щодо стягнення з відповідача на його користь заборгованості по кредиту та відсотках, про повернення яких заявлені позовні вимоги.
Також Умовами та правилами надання банківських послуг, які є невід'ємною частиною кредитного договору (п.2.1.1.7.6) передбачено, що при порушені Клієнтом строків платежу за будь-яким грошовим зобов'язанням, передбачених Договором більше ніж на 30 днів, Клієнт зобов'язаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 грн. та 5% від суми позову.
Згідно з розрахунком позивача штраф складає: 500 грн. - фіксована складова та 860 грн. 77 коп. - процентна складова.
Разом з тим згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена в постанові від 21 жовтня 2015 року у справі № 6-2003цс15, одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).
За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
У зв'язку з чим суд приходить до висновку, що вимоги позивача про одночасне стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення строків виконання грошового зобов'язання суперечить вимогам закону, зокрема ст. 61 Конституції України, а тому відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення штрафів.
Виходячи з вищевикладеного суд приходить до висновку, що сума заборгованості за тілом кредиту, за процентами за кредитом та пеня, як вид відповідальності, підлягають стягненню з відповідача в повному обсязі, так як підписавши заяву про надання кредитних коштів та отримавши кредит позивач погодився із його умовами та розміром відсотків, що нараховуються на суму кредиту та про зміну їх розміру, а також із санкціями, які встановлені за невиконання умов договору.
За даних обставин суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог у відповідності із обраним позивачем способом захисту порушених прав та в межах заявлених позовних вимог. А саме: стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № б/н від 11.10.2012 року, яка виникла станом на 22.11.2018 року в загальній сумі 17 215,31 грн. яка складається з наступного:
- 8 835.34 грн., заборгованість за кредитом.
- 2 972.88 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 5 407.09 грн.,. заборгованість за пенею та комісією.
В задоволенні вимог про стягнення з відповідача нарахованих штрафів, суд вважає за можливе відмовити.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд приймає до уваги, що позов задоволено частково. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати, понесені позивачем підлягають стягненню з відповідача пропорційно задоволених позовних вимог, а саме в сумі 1632,93 грн.
На підставі ст. 526, 527, 530, 1050, 1054 ЦК України, керуючись ст. 12, 13, 89, 141, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги за позовом акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570 р/р НОМЕР_2 , МФО 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 11 жовтня 2012 року, яка виникла станом на 22 листопада 2018 року в загальній сумі 17 215 грн. 31 коп. яка складається з наступного:
- 8 835.34 грн., заборгованість за кредитом.
- 2 972.88 грн., заборгованість за відсотками за користування кредитом;
- 5 407.09 грн.,. заборгованість за пенею та комісією.
В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь акціонерного товариства комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570) 1632 грн. 93 коп., на відшкодування понесених судових витрат по сплаті судового збору. В іншій частині понесені судові витрати по сплаті судового збору покласти на позивача акціонерне товариство комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (01001 м. Київ, вул. Грушевського, 1Д. Код ЄДРПОУ 14360570).
Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.
Відповідно до п. 15.5 розділу ХШ Перехідні положення ЦПК України апеляційна скарга подається через Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області до приведення Положення про автоматизовану систему документообігу суду у відповідність із редакцією Цього кодексу
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо така апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги, рішення суду набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .
Учасник справи, якому судове рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду
Повний тест рішення складений 07.06.2019 року.
Суддя Петрюк Т.М
Зареєстроване 07.06.2019 року
Оприлюднене 11.06.2019 року
Дата набрання законної сили 09.07.2019 року