Справа № 200/11605/18
Провадження № 2о/200/166/18
14 травня 2019 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська
в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.,
за участю секретаря: Гургули В.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпро цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, -
11 липня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із зазначеною заявою.
В обґрунтування заяви посилається на те, що її син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був призваний 15.05.2014 року по частковій мобілізації до лав Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 06.05.2014 року № 454/2014, проходив військову службу в період з 15.05.2014 по 29.08.2014 у військовій частині пп НОМЕР_1 (39 батальйон територіальної оборони). Як загальновідомо, в кінці лютого - на початку березня 2014 року перекинуті з Російської Федерації війська без розпізнавальних знаків окупували Кримський півострів, та з цього моменту почалася військова агресія Російської Федерації проти України. Друга фаза збройної агресії РФ проти України розпочалася в квітні 2014 року, коли контрольовані, керовані і фінансовані спецслужбами Російської Федерації озброєні бандитські формування проголосили створення «Донецької народної республіки» та «Луганської народної республіки». 29 серпня 2014 року на дорозі поміж селами Многопілля Амвросіївського району Донецької області - Червоносільське Амвросіївського району Донецької області - Перемога Нікольського району Донецької області колона автомобілів та військової техніки, у складі якої перебував військовослужбовець НОМЕР_2 батальйону територіальної оборони ОСОБА_2 , виходячи з оточення міста Іловайськ Донецької області, потрапила у вогневу засідку військ Російської Федерації та прийняла бій. Почався обстріл колони з боку російських військових, які вели вогонь з гранатометів, великокаліберних кулеметів та стрілецької зброї. У ході обстрілу ОСОБА_2 було поранено та поряд з ним розірвався снаряд з танку. Він згорів заживо. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть від 18.02.2-15 року, довідкою про причину смерті від 23.02.2015 року, витягом з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 16.04.2015 року, отримана під час бойових дій травма військовослужбовця ОСОБА_2 послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 і пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Заявник вказує, що її звернення до суду з заявою про встановлення юридичного факту загибелі її сина ОСОБА_2 29.08.2014 року обумовлено тим, що вона має на меті визначити статус ОСОБА_2 як жертви міжнародного збройного конфлікту, тобто як особи, що перебувала під захистом конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03.07.1954 року.
З урахуванням викладеного, заявник просить суд встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при виконанні обов'язку військової служби 29.08.2014 року поміж селами Многопілля Амвросіївського району Донецької області - Червоносільське Амвросіївського району Донецької області - Перемога Нікольського району Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська Женеску Е.В. від 16 липня 2018 року відкрито провадження у цивільній справі, та призначено до розгляду в судовому засіданні.
Заявник в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить розглядати справу в його відсутність, вимоги, викладені в заяві, підтримав.
Заінтересовані особи в судове засідання не з'явилися, про дату та час розгляду справи повідомлені належним чином, причину неявки суду не повідомили.
Суд, дослідивши й оцінивши докази в справі в їхній сукупності, доходить висновку, що заявлені вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином заявниці ОСОБА_1 , що підтверджується копією паспорту заявниці НОМЕР_3 , виданого Бабушкінським РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровській області 08.12.1997 року, копією свідоцтва про народження, копією свідоцтва про розірвання шлюбу, копією свідоцтва про укладення шлюбу.
Статтею 315 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту:
1) родинних відносин між фізичними особами;
2) перебування фізичної особи на утриманні;
3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню;
4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення;
5) проживання однією сім'єю чоловіка та жінки без шлюбу;
6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім'я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім'ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті;
7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження;
8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті;
9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено у пункті 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року за №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами та доповненнями), в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та статтею 8 Конституції України гарантовано кожному право звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина.
Статтею 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року №1932-ХП визначено, що збройна агресія - це застосування іншою державою або групою держав збройної сили проти України. Збройною агресією проти України вважається будь-яка з дій, зазначених в даній статті Закону, серед яких значиться вторгнення або напад збройних сил іншої держави або групи держав на територію України, а також окупація або анексія частини території України.
Постановою Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків» від 21 квітня 2015 року схвалено текст Заяви Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків». З аналізу даної заяви вбачається, що 20 лютого 2014 року були зафіксовані перші випадки порушення Збройними Силами Російської Федерації порядку перетину державного кордону України в районі Керченської протоки та використання підрозділів збройних сил Російської Федерації, розташованих в Криму, що знаходились там відповідно до Угоди між Україною і Російською Федерацією про статус та умови перебування на території України Чорноморського флоту Російської Федерації від 28 травня 1997 року, для блокування українських військових частин.
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VІІ від 15 квітня 2014 року із змінами і доповненнями, внесеними відповідно Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення дати початку тимчасової окупації» від 15 вересня 2015 року № 685-VІІІ Автономна Республіка Крим та місто Севастополь визнано тимчасово окупованою територією України з зазначенням дати початку тимчасової окупації - 20 лютого 2014 року.
Україною, за наслідками збройної агресії Російської Федерації, прийнято постанову Верховної Ради України від 17 березня 2015 року № 254-VІІІ «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» якою визнано тимчасово окупованими територіями окремі райони, міста, селища і села Донецької та Луганської областей, в яких відповідно до Закону України «Про особливий порядок місцевого самоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей» запроваджується особливий порядок місцевого самоврядування, до моменту виведення усіх незаконних збройних формувань, російських окупаційних військ, їх військової техніки, а також бойовиків та найманців з території України та відновлення повного контролю України за державним кордоном України.
В абзаці 2 постанови Верховної Ради України «Про Заяву Верховної Ради України «Про визнання Україною юрисдикції Міжнародного кримінального суду щодо скоєння злочинів проти людяності та воєнних злочинів вищими посадовими особами Російської Федерації та керівниками утворень «ДНР» та «ЛНР», які призвели до особливо тяжких наслідків та масового вбивства українських громадян» №145-VІІІ від 04 лютого 2015 року зазначено, що з 20 лютого 2014 року проти України триває збройна агресія Російської Федерації та підтримуваних нею бойовиків-терористів, під час якої було анексовано Автономну Республіку Крим та місто Севастополь, які є частиною території незалежної та суверенної держави Україна, окуповано частину Донецької та Луганської областей України, загинуло тисячі громадян України, серед яких діти, поранено тисячі осіб, зруйновано інфраструктуру цілого регіону, сотні тисяч громадян вимушені були покинути свої домівки».
Також постановою Верховної Ради України від 27 січня 2015 року № 129-VIII затверджено звернення до Організації Об'єднаних Націй, Європейського Парламенту, Парламентської Асамблеї Ради Європи, Парламентської Асамблеї НАТО, Парламентської Асамблеї ОБСЕ, Парламентської Асамблеї ГУАМ, національних парламентів держав світу про визнання Російської Федерації державою-агресором.
Крім того, дії Російської Федерації на території України були фактично визнані та засуджені рядом міжнародних інстанцій. Так, 15.01.2015 року Європейський парламент затвердив резолюцію щодо України, в якій вказано: «Європарламент рішуче засуджує агресивну і експансіоністську політику Росії, що є загрозою єдності та незалежності України і створює потенційну загрозу для самого Європейського союзу, в тому числі засуджує незаконну анексію Криму і неоголошену гібридну війну проти України, яка включає в себе інформаційну війну з елементами кібер-війни, використання регулярних і нерегулярних сил, пропаганду, енергетичний шантаж, економічний тиск, дипломатичну та політичну дестабілізацію; підкреслює, що ці дії є порушенням міжнародного права і створюють серйозний виклик для безпекової ситуації в Європі; наголошує, що немає жодних підстав для застосування військової сили в Європі з так званих історичних та безпекових міркувань чи задля захисту своїх «співвітчизників, що проживають за кордоном»; закликає Москву припинити ескалацію ситуації, негайно зупинити потік зброї, найманців і військ на підтримку сепаратистських збройних формувань і використати свій вплив на сепаратистів, щоб переконати їх брати участь у політичному процесі».
Резолюція Парламентської Асамблеї Ради Європи від 25.06.2015 року визнає, що конфлікт на території України є агресією зі сторони Російської Федерації.
15 травня 2014 року ОСОБА_2 було призвано на військову службу до Збройних Сил України на підставі Указу Президента України від 06.05.2014 року № 454/2014, проходив військову службу в період з 15.05.2014 по 29.08.2014 у військовій частині пп НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 від 17.03.2015 року та витягом з наказу № 1 від 27.05.2014 року командира військової частини пп НОМЕР_1 ОСОБА_4 .
Згідно Постанови про встановлення особи трупу від 19.02.2015 року, 03.09.2014 року до ОКБ СМЕ Ленінського відділення м.Дніпропетровська з зони АТО с. Червоносільське Донецької області, було доставлено труп невідомого бійця під №626 з тілесними ушкодженнями.
Згідно довідки про причину смерті від 23.02.2015 року, а також лікарського свідоцтва про смерть № 626/л, смерть ОСОБА_2 настала ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - обвуглення тіла, травми із залученням декількох ділянок тіла. Ушкодження внаслідок військових дій, не уточнене, в зоні АТО.
Згідно інформації в статті «Артилерія РФ під Іловайськом розстріляла «гуманітарний коридор»: близько 100 загиблих» - ЗМІ «Айдар» від 29.08.2014 року, що опублікована в інтернет-джерелі «ipress.ua», гуманітарний коридор, відкритий російськими бойовиками на вимогу ОСОБА_5 для відходу українських бійців з-під Іловайська, обстріляла російська артилерія. В результаті обстрілу загинули близько 100 українських військових з 40-го, 39-го,28-го батальйонів Збройних Сил України та залишків 51-ї Волинської бригади.
Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово - лікарської комісії по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв від 16.04.2015 року, отримана під час бойових дій травма військовослужбовця ОСОБА_2 послужила причиною його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 і пов'язана з виконанням обов'язків військової служби. Дані документи посвідчують лише факт загибелі ОСОБА_2 при виконанні обов'язку військової служби в зоні проведення бойових дій на сході України, і не встановлюють, що його загибель сталася саме внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
У відповідності до статті 2 Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, ця Конвенція застосовується в усіх випадках оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна із них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується в усіх випадках часткової або повної окупації території держави однієї в Високих Договірних Сторін, навіть якщо цій окупації не чиниться жодний збройний опір.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 315 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.
Як роз'яснено в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року №5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» не можуть розглядатися судами заяви про встановлення фактів, встановлення яких віднесено до компетенції відповідних органів виконавчої влади.
Враховуючи викладене, а також те, що встановлення юридичного факту загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при виконанні обов'язку військової служби 29.08.2014 року внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України. необхідне заявнику для встановлення статусу ОСОБА_2 як особи, яка перебувала під захистом Конвенції про поліпшення долі поранених і хворих у діючих арміях, яка ратифікована Україною 03 липня 1954 року, тобто жертви міжнародного збройного конфлікту, що обумовлює виникнення прав та обов'язків, передбачених цією Конвенцією, іншими нормами міжнародного права, суд вважає, що подана заява підлягає до задоволення.
Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 12, 81, 133, 141, 258, 259, 263-268 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство соціальної політики України, Російська Федерація про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.
Встановити юридичний факт загибелі ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при виконанні обов'язку військової служби 29.08.2014 року поміж селами Многопілля Амвросіївського району Донецької області - Червоносільське Амвросіївського району Донецької області - Перемога Нікольського району Донецької області внаслідок збройної агресії Російської Федерації проти України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Пунктом 15.5 Перехідних положень ЦПК України передбачено, що апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Суддя: Е.В. Женеску