Справа № 161/6880/19
Провадження № 2/161/2114/19
(заочне)
10 червня 2019 року Луцький міськрайонний суд Волинської області в складі:
головуючої - судді Плахтій І.Б.,
з участю секретаря судових засідань - Царюк Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні майном шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням,
Позивач звернулась в суд з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням.
Позов мотивує тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору дарування від 02.05.2018. Відповідач ОСОБА_2 зареєстрований у вказаному житлі як попередній власник квартири. Разом з тим, незважаючи на реєстрацію, останній в квартирі ніколи не проживав і проживає. Інтересу до житла відповідач не виявляє, витрат по його утриманню не несе, комунальні послуги не сплачує. В добровільному порядку зняти відповідача з реєстрації не має можливості. Відтак позивач вважає, що дана обставина не дозволяє їй розпоряджатися майном на власний розсуд, чим порушуються її права та інтереси, як власника майна.
А тому, просить суд визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позивач ОСОБА_1 подала заяву про розгляд справи у її відсутності, вказавши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд їх задовольнити. Проти заочного розгляду справи не заперечує.
Відповідач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, відповідно до вимог ст. ст. 128-131 ЦПК України. Заяви про розгляд справи за його відсутності, а також відзив на пред'явлений позов відповідач не подавав.
Зі згоди позивача, суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам ст. 280 ЦПК України.
Розгляд справи здійснювався за відсутності учасників справи, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.
Договором дарування від 02.05.2018, зареєстрованим в реєстрі за № 307 (а.с.4,5), стверджується, що позивач ОСОБА_1 прийняла безоплатно у власність від ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 .
Право власності на житло за позивачем зареєстровано у встановленому порядку, що стверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 6).
Відповідно до довідки про склад сім'ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб (а.с. 7), відповідач ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 . Вищевказана обставина підтверджується і відомостями підрозділу УДМС України у Волинській області.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Відповідно до ч.1 ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Судом встановлено, що відповідач зареєстрований в спірному житлі як попередній власник житла.
Судом встановлено, що договір про порядок користування житловим приміщенням після набуття позивачем права власності на квартиру, між сторонами не укладався.
Позивач не надавала згоду на проживання відповідача ОСОБА_2 в спірній квартирі. Відповідач ОСОБА_2 не є членом сім'ї позивача.
З наданих позивачем актів обстеження матеріально-побутових умов сім'ї (а.с. 14-18) вбачається, що під час перевірки працівниками Департаменту соціальної політики матеріально-побутових умов позивача ОСОБА_1 за адресою її реєстрації, відповідач ОСОБА_2 в квартирі зареєстрований, але не проживає. Зі слів ОСОБА_1 він доводиться їй племінником, в квартирі протягом тривалого часу не проживає, живе за кордоном, контактів не підтримують.
Тобто, станом на день розгляду справи, підтверджується не проживання відповідача у квартирі позивача.
Відповідач, будучи зареєстрованим у квартирі позивача по даний час, порушує її права та законні інтереси, як власника на свій розсуд володіти, користуватись і розпоряджатись належним майном.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що слід визнати відповідача ОСОБА_2 ., таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Згідно з ч.1 ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтва про смерть.
Задовольняючи позов про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом, суд використовує права надані ст. 267 ЦПК України, щодо встановлення порядку виконання рішення суду, і вважає, що в рішенні слід вказати на те, що дане рішення є підставою для зняття особи з реєстрації.
Керуючись ст.ст. 12, 13, 17, 77, 78, 81, 141, 247, 259, 263, 264, 265, 267, 280-282 ЦПК України, на підставі ст.ст. 319, 405 ЦК України, суд -
Позов задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , таким, що втратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Рішення є підставою для зняття ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його вручення рішення.
Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Луцький міськрайонний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня вручення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено 10.06.2019.
Суддя Луцького міськрайонного суду І.Б. Плахтій