10 червня 2019 року м. Рівне №460/974/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про зобов'язання вчинення певних дій,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд зобов'язати відповідача виплачувати позивачу і надалі з 11.10.2017 пенсію за віком з врахуванням проведеного з 01.05.2017 перерахунку пенсії зі збільшенням на 1% заробітку за кожен рік роботи понад мінімальний стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, відповідно до положень ч. 2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
В обґрунтування позову зазначає, що позивач є особою, потерпілою внаслідок Чорнобильської катастрофи, перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком. Позивач зазначає, що згідно зі статтею 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" вона має право на пенсію в повному розмірі зі збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад 15 років, але не вище за 75% заробітку. Позивач зазначила, що постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04.12.2017 у справі №565/1439/17 зобов'язано відповідача провести з 01.05.2017 перерахунок і виплату позивачу раніше призначеної пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад 15 років стажу роботи, але не вище 75 процентів заробітку. У відповідь на звернення позивача листом від 10.09.2018 відповідач зазначив, що з 11.10.2017 вищевказане рішення суду не виконується. У листі зазначено, що постанова суду виконана з 01.05.2017 по 10.10.2017 і цю доплату виплачено у липні 2018 року. Відповідач зазначив, що в резулятивній частині рішення суду відсутні зобов'язання управління щодо виплати пенсіях довічно в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Позивач вважає, що такі дії відповідача є протиправними, у зв'язку з чим звернулася до суду з даною позовною заявою та просила позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення зазначає, що постановою Кузнецовського міського суду Рівненської області від 04.12.2017 по справі №565/1439/17, зобов'язано Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області провести перерахунок пенсії за віком з урахуванням частини 2 статті 56 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1% заробітку за кожний рік роботи понад стаж 15 років, але не вище 75% заробітку, починаючи з 01 травня 2017 року, та виплачувати пенсію за віком з урахуванням проведеного перерахунку пенсії. 11.10.2017 у відповідній частині набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.12.2017 року №2148-VІІІ, згідно із п.2 п.п.3 розділу І, норму ст. 56 ч.2 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами і цифрами "у разі призначення пенсії на умовах частини другої ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»". Відповідно після проведення перерахунку за вказаною нормою закону розмір пенсійної виплати зменшується, отже пенсія виплачується в розмірі встановленому до набрання законної сили судового рішення, тобто відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Відповідач зазначає, що в резолютивній частині рішення суду відсутні зобов'язання управління щодо виплати пенсії довічно в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин. Відповідач вказує, що позивачем пропущено строк звернення до суду. Крім того, відповідач вважає, що дана справа належить до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін) для всебічного дослідження доказів по справі та прийняття правомірного рішення. На підставі викладеного відповідач просить відмовити в задоволенні позову.
Ухвалою суду від 02.05.2019 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, визначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивач є громадянкою, яка постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Рівненською обласною державною адміністрацією 26.05.1994 (а.с.9).
Позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На виконання рішення Кузнецовського районного суду Рівненської області від 04.12.2017 у справі №565/1439/17 відповідачем був проведений перерахунок пенсії позивача з 01.05.2017 відповідно до ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" із збільшенням пенсії на 1 % заробітку за кожний рік роботи понад мінімальний стаж 15 років, але не вище 75%, що підтверджується копією розпорядження (а.с.14).
27.08.2018 позивач звернувся до відповідача із заявою, в якій просив надати відповідь про підстави зменшення пенсії із серпня 2018 року, надати інформацію про розмір пенсії з врахуванням постанови суду та після припинення її виконання та поновити з 01.08.2018 виплату пенсії в раніше встановленому розмірі (а.с.12).
Листом від 10.09.2018 за №2310/Г-163 відповідач повідомив позивачу, що резолютивна частина рішення Кузнецовського районного суду Рівненської області від 04.12.2017 у справі №565/1439/17 не містить положень про зобов'язання відповідача здійснювати виплату позивачу підвищення пенсії, передбаченого ч.2 ст.56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", довічно. При цьому, відповідач вказав, що 11.10.2017 у відповідній частині набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсії» від 03.12.2017 №2148-VII, яким норму ч.2 ст.56 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» доповнено словами та цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", у зв'язку з чим позивач більше немає права на виплату вказаного виду підвищення. Тому, з 11.10.2017 відповідачем проведений перерахунок пенсії позивача без врахування такого підвищення (а.с.13).
Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Вирішуючи даний спір та надаючи правову оцінку встановленим обставинам, суд виходить з такого.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій встановлені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі - Закон № 1058), який набрав чинності 01.01.2004.
Відповідно до ч.1 ст.4 Закону № 1058 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058 передбачено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
При цьому, пунктом 13 розділу XV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1058 встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону призначається одна пенсія за її вибором.
Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 № 796-ХІІ (далі - Закон № 796) визначені основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.
Статтею 49 Закону № 796 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Аналіз вказаних вище правових норм дозволяє прийти до висновку, що законодавцем надано право особі обирати умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, які встановлені загальним Законом № 1058, або спеціальним Законом № 796.
Відповідно до ч.2 ст.56 Закону № 796, в редакції чинній на час призначення пенсії позивачу, право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку, а громадянам, які відпрацювали за списком N 1, чоловіки - 10 років і більше, жінки - 7 років 6 місяців і більше - не вище 85 процентів заробітку
При цьому, слід зазначити, що починаючи з впровадженням в Україні пенсійної реформи, тобто з 01.01.2004, призначення та перерахунок пенсій особам, які постраждали внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції є неможливим лише на підставі Закону № 796 без врахування положень Закону № 1058.
Застосування окремих положень Закону № 1058, на переконання суду, не є перешкодою до застосування положень Закону № 796 при обрахунку пенсії вказаній категорії осіб.
Таким чином, особам, яким призначена пенсія за віком та на яких поширюється дія Закону № 796, перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок) шляхом збільшення пенсії на 1% заробітку за рік.
Вказане узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постанові від 06.02.2018 у справі № 560/675/17.
Посилання відповідача у листі від 10.09.2018 за №2310/Г-163 на те, що резолютивна частина рішення Кузнецовського районного суду Рівненської області від 04.12.2017 у справі №565/1439/17 не містить положень про зобов'язання відповідача здійснювати виплату позивачу підвищення пенсії, передбаченого частиною 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", довічно, а також на те, що з 11.10.2017 у відповідній частині набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148), яким у статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пункт 2 доповнено словами і цифрами «у разі призначення пенсії на умовах частини другої статті 27 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"», суд вважає безпідставним та необґрунтованим, з огляду на наступне.
Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 09.02.1999 №1-рп/99 принцип, закріплений у ч.1 ст.58 Конституції України, треба розуміти так, що дія нормативно-правового акта в часі починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Матеріалами справи підтверджується, що позивач набула права на призначення пенсії за віком та підвищення пенсії, передбачене ч.2 ст.56 Закону № 796, значно раніше ніж зміни, що були внесені Законом № 2148 до ч.2 ст.56 Закону № 796, що набрали чинності (тобто, до 11.10.2017), а тому вказані зміни, на переконання суду, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, що виникли значно раніше ніж Закон № 2148 набрав чинності.
За змістом листа від 10.09.2018 за №2310/Г-163, відповідач припинив виплату позивачу підвищення до пенсії, передбаченого ч.2 ст.56 Закону № 796, з 11.10.2017.
Тому, забезпечення повного захисту порушеного права позивача вказує на необхідність зобов'язати відповідача відновити виплату позивачу пенсії за віком з урахуванням перерахунку пенсії, проведеного з 01.05.2017 відповідно до ч.2 ст.56 Закону № 796, саме з 11.10.2017.
Щодо тверджень відповідача про порушення позивачем строку звернення до суду з даним адміністративним позовом, то суд вважає його необґрунтованим з огляду на наступне.
Предметом спору у даній справі є визнання протиправним припинення виплати пенсії відповідачем у відповідному розмірі з 11.10.2017.
Зважаючи на те, що пенсія за своєю правовою природою є єдиним джерелом існування пенсіонера, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції), суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосовувати частину першу статті 122 КАС України та при визначені права позивача на звернення до адміністративного суду керуватися строками, визначеними в інших законах, зокрема, Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Такий висновок суд робить, виходячи з наступного.
В Конституції України закріплено, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і дію принцип верховенства права(статті 1, 3 та 8).
Основний Закон також встановлює, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх, зокрема, у старості та в інших випадках, передбачених законом; це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків фізичних та юридичних осіб, бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (стаття 46).
Право на соціальний захист відноситься до основоположних прав і свобод, які гарантуються державною і, за жодних умов не можуть бути скасовані, а їх обмеження не допускається, крім випадків, передбачених Конституцією України (статті 22 та 64).
При цьому, Основний Закон містить імперативну норму, згідно з якою громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом; не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання або іншими ознаками (стаття 24).
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_1 є пенсіонеркою.
Відповідно до статті 46 Закону №1058 нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії; нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Системний аналіз даної статті дає підстави дійти до висновку, що у ній містяться два строкових обмеження стосовно виплат пенсії за минулий час: три роки - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з власної вини; без обмеження строку - для особи, яка не отримувала нараховану пенсію з вини відповідного суб'єкта владних повноважень.
Оскільки судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що припинення нарахування та виплати пенсії позивачу є протиправною дією суб'єкта владних повноважень, то відповідно до спірних правовідносин має застосовується друга умова - виплата пенсії за минулий час без обмеження строку.
Системний аналіз наведених правових норм дозволяє дійти висновку, що адміністративний суд не може застосовувати шестимісячний строк звернення до адміністративного суду у справах з вимогами, пов'язаними з виплатою інших складових доходу та доходу в цілому, до якого належить пенсія.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 24.04.2018 у справі №646/6250/17 (адміністративне провадження №К/9901/2128/18).
Із зазначеного вбачається, що у разі порушення органом Пенсійного фонду України законодавства про пенсійне забезпечення застосування до адміністративного позову шестимісячного строку звернення до суду, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, має наслідком неможливість реалізувати передбачене частиною другою статті 46 Закону №1058 право пенсіонера на виплату сум пенсії за минулий час без обмеження будь-яким строком.
З огляду на позицію Конституційного Суду України, що міститься в рішеннях № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013, а також на підставі аналізу положення частини першої статті 122 КАС України в системному зв'язку з положенням частини другої статті 46 Закону №1058 суд дійшов висновку, що у разі порушення законодавства про пенсійне забезпечення органом, що призначає і виплачує пенсію, адміністративний позов з вимогами, пов'язаними з виплатами сум пенсії за минулий час, у тому числі сум будь-яких її складових, може бути подано без обмеження будь-яким строком.
Таким чином, позивачем не порущено строк звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Щодо твердження відповідача, що дана справа належить до розгляду в судовому засіданні з повідомленням (викликом сторін) для всебічного дослідження доказів по справі та прийняття правомірного рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 263 КАС України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.
Предметом спору в даній справі є виплата відповідачем пенсії позивачу, а тому порядок її розгляду визначений пунктом 2 частини першої статті 263 КАС України.
Підсумовуючи вищенаведене в його сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З огляду на вказане, сплачений позивачем судовий збір в сумі 768,40 грн згідно з квитанцією від 22.04.2019 №121, оригінал якої знаходяться в матеріалах адміністративної справи, підлягає стягненню на користь останнього за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) до Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області (34300, Рівненська область, смт. Володимирець, вул. Соборна, 28; код ЄДРПОУ 40377142) про зобов'язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.
Зобов'язати Володимирецьке об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області з 11 жовтня 2017 року відновити виплату ОСОБА_1 пенсії за віком з врахуванням перерахунку пенсії, проведеного з 01 травня 2017 року відповідно до частини 2 статті 56 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Володимирецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області судовий збір в сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 10 червня 2019 року.
Суддя Щербаков В.В.