10 червня 2019 року м. Рівне №460/651/19
Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Щербакова В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги,
До Рівненського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі іменується - позивач) до Головного управління ДФС у Рівненській області (далі іменується - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 21.02.2019 №Ф-15730-17, якою позивача зобов'язано сплатити борг в сумі 9822,72грн., в тому числі недоїмку в сумі 9822,72грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначає про те, що із 30.12.2011є адвокатом. Однак, починаючи з 31.07.2011 ним було зупинено адвокатську діяльність у зв?язку із призовом 19.03.2014 у Збройні Сили України на підставі Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 “Про часткову мобілізацію”. 07.03.2015 позивачем було укладено контракт про проходження військової служби, яку проходить і на даний час. Разом з тим, 14.03.2019 на його адресу надійшла вимога відповідача про сплату 9822,72 грн заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування (надалі - єдиний соціальний внесок), що виникла станом на 31.01.2019. Зазначає, що дана вимога є протиправною та підлягає скасуванню з підстав відсутності обов?язку зі сплати єдиного соціального внеску, оскільки з 31.07.2015 не здійснював адвокатської діяльності, не отримував доходу від такої діяльності та не мав усіх визначених законом підстав для її здійснення. Крім того, єдиний соціальний внесок у період зупинення адвокатської діяльності сплачувався його роботодавцем - ІНФОРМАЦІЯ_1 (на даний час територіальний центр комплектування та соціальної підтримки). З цих підстав позивач просить позовну заяву задовольнити.
Відповідач проти задоволення позову заперечив, у встановлений судом строк подав відзив на позовну заяву. В обґрунтування заперечення зазначає, що згідно положень Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування” платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності. Зняття самозайнятих осіб з обліку платників єдиного внеску за їхньою заявою після проведення передбачених законодавством перевірок платників, звірення розрахунків та проведення остаточного розрахунку. Зазначає, що змін щодо зняття з обліку самозайнятих осіб в період, коли у позивача фактично зупинено адвокатську діяльність до винесення вимоги про сплату боргу (недоїмки) не відбулося. Вказує, що у разі прийняття особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, рішення про припинення такої діяльності, платник зобов?язаний у десятиденний строк з дня прийняття рішення подати до контролюючого органу заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ згідно Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162 (надалі - Порядок №1162) та копію розпорядчого документа про припинення незалежної професійної діяльності фізичної особи. ОСОБА_1 заява про припинення платника податку за формою №8-ОПП та заява про зняття з обліку платника єдиного внеску за формою №7-ЄСВ подані до контролюючого органу 19.12.2018. На даний час тривають процедури зняття з обліку ОСОБА_1 як платника податків та платника єдиного соціального внеску, запису до реєстру страхувальників із зазначенням дати та підстави зняття з обліку не внесено. У зв?язку з тим, що позивач мав на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску, дій щодо припинення адвокатської діяльності у відповідності до вимог Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076) не вчинив, орган доходів і зборів надіслав йому вимогу про сплату боргу. Зазначає, що наявність судового рішення у справі №460/3061/18 не спростовує обов?язковість виконання обов?язку щодо сплати ЄСВ, оскільки ним скасовано вимогу, яка не підлягає до виконання, проте нарахування недоїмки у КОР залишається та збільшується. З цих підстав відповідач просить відмовити у задоволенні позову.
Ухвалою суду від 27.03.2019 відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи.
Ухвалою від 25.04.2019 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.
За приписами частини четвертої статті 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.
30.12.2011 Радою адвокатів Рівненської області Боймитруку С.В. видано свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №877.
Згідно з Витягом з Єдиного реєстру адвокатів України від 20.03.2019 позивачем здійснювалась індивідуальна адвокатська діяльність, яку було зупинено згідно з заявою від 31.07.2015 (а.с. 13).
19.03.2014 ОСОБА_1 було призвано до Збройних Сил України на підставі Указу Президента України №303/2014 від 17.03.2014 “Про часткову мобілізацію” та 07.03.2015 із ним було укладено контракт про проходження військової служби, яку проходить і наданий час, що підтверджується Довідками Березнівського районного військового комісаріату №2464 від 07.12.2018 (а.с. 11) та Березнівського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки №552 від 19.03.2019 (а.с. 12).
Відповідно до Зведеної довідки №12/540 від 06.12.2018, виданої Рівненським обласним військовим комісаріатом, із позивача за період січень 2017 - листопад 2018 утримано єдиний соціальний внесок у повному обсязі (а.с. 17-21).
19.12.2018 позивачем подано до Березнівського відділення Рівненської ОДПІ заяву про зняття з обліку платника єдиного внеску (форми №7-ЄСВ) і заяву про припинення платника податків (форми №8-ОПП), та заяву про ліквідацію або реорганізацію платника податків (форми №8-ОПП).
Дані обставини були встановлені рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 03.01.2019, що набрало законної сили 19.02.2019 у справі №460/3061/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15730-17 від 09.11.2018 у сумі 7365,54 грн., а тому відповідно до положень ч. 4 ст. 78 Кодексу не потребують доказування при розгляді цієї справи (а.с. 24-26).
Згідно відомостей з інтегрованої картки платника податків станом на 21.01.2019 по ОСОБА_1 значиться заборгованість по сплаті єдиного соціального внеску у розмірі 9822,72 грн (а.с. 35-37).
Головним управлінням ДФС у Рівненській області 21.02.2019 виставлено позивачу вимогу про сплату боргу (недоїмки) станом на 31.01.2019 у сумі 9822,72 грн (а.с. 22), яку, згідно з поштовим штампом на конверті, ним одержано 12.03.2019 (а.с. 23).
Вважаючи вказану вимогу протиправною, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон №2464.
Відповідно до пунктів 2 та 6 частини першої статті 1 Закону України “Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування” від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464), єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.
При цьому, недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена органом доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом.
За змістом пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464, платниками єдиного внеску є: особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.
Взяття на облік осіб, зазначених у пунктах 1, 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, здійснюється органом доходів і зборів шляхом внесення відповідних відомостей до реєстру страхувальників (абзац 2 частини першої статті 5 Закону №2464-VI).
Разом з тим, у відповідності до пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI передбачено, що для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.
У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов?язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску (пункт 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI).
За приписами частин другої та третьої статті 9 Закону №2464, обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.
Частиною 8 статті 9 Закону №2464 передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов?язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.
Отже, особи, які провадять адвокатську діяльність та отримують дохід від цієї діяльності, віднесені згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VІ до платників єдиного внеску.
Поряд з цим, необхідними умовами для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності. При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.
Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність” від 05.07.2012 №5076-VI (далі - Закон №5076).
Пунктами 1 та 2 частини першої статті 1 Закону №5076 визначено, що адвокат - фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
При цьому, адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.(стаття 13 Закону №5076-VI).
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 31 Закону №5076, право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється у разі: подання адвокатом заяви про зупинення адвокатської діяльності.
Право на заняття адвокатською діяльністю зупиняється: з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, - з дня подання раді адвокатів регіону за адресою робочого місця адвоката відповідної заяви адвоката (пунктом 1 частини третьої статті 31 Закону №5076).
Положеннями статті 32 Закону №5076 визначені підстави, за наявності яких припиняється право на заняття адвокатською діяльністю шляхом анулювання свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
За правилами частин п'ять та шість статті 31 Закону №5076, протягом строку зупинення права на заняття адвокатською діяльністю, адвокат не має права її здійснювати. Такий адвокат також не може брати участь у роботі органів адвокатського самоврядування, крім випадків, коли таке право зупинено у зв?язку з призначенням особи на посаду до органу державної влади з?їздом адвокатів України. Відомості про зупинення права на заняття адвокатською діяльністю вносяться до Єдиного реєстру адвокатів України.
Згідно із вимогами частини першої статті 17 Закону №5076, Рада адвокатів України забезпечує ведення Єдиного реєстру адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності. Внесення відомостей до Єдиного реєстру адвокатів України здійснюється радами адвокатів регіонів та Радою адвокатів України.
Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.
Тобто, законодавець розрізняє зупинення та припинення права на заняття адвокатською діяльністю.
Наведене дає підстави для висновку про те, що поняття «зупинення» та «припинення» адвокатської діяльності мають різну юридичну природу, та, відповідно, не є тотожними, з огляду на різний процедурний характер та особливості застосування, тому дія положень Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 № 1162, які регулюють особливості саме припинення незалежної професійної діяльності з відповідними зобов'язаннями, не може бути розповсюджено на спірні відносини щодо зупинення адвокатської діяльності.
Як встановлено судом, ОСОБА_1 зупинив адвокатську діяльність з 31.07.2015 згідно з поданою заявою. З цієї дати позивач не здійснює адвокатської діяльності та не отримує доходу від такої діяльності, а згідно положень Закону №5076 не може нею займатися та одержувати дохід.
Таким чином у позивача з 31.07.2015 не було обов'язку сплачувати єдиний внесок як самозайнятою особою, у розумінні законодавства про зайнятість населення.
Вказана позиція узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.11.2018 по справі №820/1538/17.
За наведених обставин, нарахування ОСОБА_1 єдиного внеску в сумі 9822,72грн. за період, коли адвокатську діяльність позивача було зупинено, є протиправним.
Більше того, судом встановлено, що у вказаний період часу ЄСВ за позивача сплачувала військова установа, оскільки з 07.03.2015 ОСОБА_1 проходить військову службу за контрактом, що також доводить, що позивач не міг і не мав права займатися адвокатською діяльністю та отримувати доходи від неї у спірний період з 31.07.2015 по 31.01.2019, будучи як військовослужбовцем, так і адвокатом, у якого зупинено право на зайняття адвокатською діяльністю.
Що стосується аргументів відповідача про те, що наявність судового рішення у справі №460/3061/18 не спростовує обов?язок позивача щодо сплати єдиного соціального внеску, то суд звертає увагу на наступне.
Перевіряючи наявність підстав для виставлення спірної вимоги про сплату недоїмки по сплаті єдиного соціального внеску, судом встановлено, що відповідач уже виставляв вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15730-17 станом на 31.10.2018 у сумі 7365,54. Дана вимога була предметом судового оскарження та за результатами вирішення спору Рівненський окружний адміністративний суд рішенням від 03.01.2019 у справі №460/3061/18, що набрало законної сили 14.01.2019, визнав її протиправною та скасував. Як встановлено зі змісту вказаного рішення суду, підставою для виставлення відповідачем вимоги була наявність боргу зі сплати єдиного соціального внеску як самозайнятою особою - адвокатом за період, коли така діяльність була зупинена позивачем на підставі його заяви від 31.07.2015. І хоч зазначене рішення суду не має преюдиційного значення при вирішенні даного спору, оскільки стосується обов?язку зі сплати єдиного соціального внеску за інший період, проте обставини прийняття оскаржуваного рішення в обох справах пов'язані із нарахуванням недоїмки за період зупинення адвокатської діяльності та перебування позивача на військовій службі. Судом у рішенні зроблено висновки про відсутність обов?язку такої сплати у період нездійснення такої діяльності, неодержання доходу та неможливості його одержання в силу вимогу Закону №5076.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
На виконання цих вимог відповідач як суб'єкт владних повноважень належних і достатніх доказів, які б підтверджували обов?язок позивача зі сплати єдиного соціального внеску як самозайнятою особою у період зупинення адвокатської діяльності, не надав.
Таким чином, вимога про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Рівненській області №Ф-15730-17 від 21.02.2019 не відповідає критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, встановленим в частині другій статті 2 КАС України, порушує права та законні інтереси позивача, а відтак підлягає скасуванню.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає, що порушені права позивача підлягають захисту шляхом повного задоволення позову.
Суд не застосовує норми Розділу V Порядку обліку платників єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.11.2014 №1162, на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, оскільки зазначені норми регулюють особливості припинення незалежної професійної діяльності та не регулюють спірних правовідносин, оскільки має місце зупинення такої діяльності.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Оскільки, позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", суд не вирішує питання про відшкодування судових витрат позивача.
Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДФС у Рівненській області (код ЄДРПОУ 39394217, вул. Відінська, буд. 12, м. Рівне, Рівненська область, 33023) про визнання протиправною та скасування вимоги - задовольнити повністю.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Рівненській області про сплату боргу (недоїмки) №Ф-15730-17 від 21.02.2019.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складений 10 червня 2019 року.
Суддя Щербаков В.В.