Шаргородський районний суд
Вінницької області
07 червня 2019 року
м. Шаргород
справа № 152/123/19
провадження №1-кп-152/42/19
Шаргородський районний суд Вінницької області
у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
з участю
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12019020360000010 від 02.01.2019 по обвинуваченню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Гранів, Гайсинського району Вінницької області, жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, в силу ст. 89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.185 КК України
за участю сторін кримінального провадження
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
представника органу
пробації ОСОБА_5 ,
02 грудня 2018 року приблизно о 18 годині обвинувачений ОСОБА_3 перебуваючи в гостях у жителя с. Голинчинці Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_6 , який проживає у будинку під номером АДРЕСА_2 , у одній із кімнат житлового будинку виявив електродриль марки "Интерскол", моделі "ДУ - 8003", потужністю 800 Вт, вартістю 812 грн., електроболгарку марки "Конаково", моделі "МШУ 115 - 600", вартістю 386,55 грн., електролобзик "Phiolet", моделі "5202 Е- 11", вартістю 690 грн., електроциркулярку моделі "ТУ 4883 - 001 - 07500162 - 93", вартістю 635,25 грн., коли господарі будинку спали, підбурюваний жагою особистої наживи та незаконного збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав вказане майно, яке належить ОСОБА_6 , переніс його у своє домогосподарство з метою подальшого використання для власних потреб. Своїми діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 2523, 80 грн.
Крім того, 05 грудня 2018 року приблизно о 18 годині обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в с. Голинчинці Шаргородського району Вінницької області біля домогосподарства ОСОБА_7 , яке знаходиться по АДРЕСА_3 , побачив на подвір'ї декілька кіз і вирішив викрасти одну із них. Підбурюваний жагою особистої наживи та незаконного збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу зайшов на подвір'я, звідки таємно викрав козу Бенгальської породи чорного окрасу віком два роки.
Обвинувачений ОСОБА_3 у судовому засіданні винуватим себе у пред'явленому обвинуваченні визнав у повному обсязі, не заперечував фактів вчинення кримінальних правопорушень при вище наведених обставинах, розкаявся у скоєному, запевняв суд, що усвідомив свою протиправну поведінку і готовий понести покарання за вчинені кримінальні правопорушення, просив його суворо не карати.
Суду показав, що 02 грудня 2018 року приблизно о 18 годині він перебував в гостях у жителя с. Голинченці Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_6 , який проживає у будинку під номером АДРЕСА_2 , під час гостювання, у одній із кімнат житлового будинку виявив електродриль, електролобзик, електроциркулярку, які вирішив викрасти і в подальшому використовувати для власних потреб. Користуючись тим, що ОСОБА_6 заснув, він таємно викрав вказані речі, переніс їх у своє домогосподарство, де пізніше їх виявили і вилучили працівники поліції.
Крім того, 05 грудня 2018 року приблизно о 18 годині перебуваючи на вул. Коцюбинського в с. Голинчинці біля домогосподарства ОСОБА_7 , побачив на подвір'ї декілька кіз, одну з яких вирішив викрасти, зайшов на подвір'я, та користуючись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав одну козу чорного окрасу, переніс її в своє домогосподарство, зарізав, м'ясо спожив, рештки викинув на смітник.
Визнані органом досудового розслідування потерпілими ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на виклик суду не прибули, хоча відповідно до вимог ст. ст. 135, 136, 325 КПК України та положень п.12 Постанови Пленуму ВС України "Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів" № 13 від 02.07.2004 належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання в строки, визначені ч.8 ст.135 КПК України, про що свідчать повідомлення про вручення їм судових повісток. До суду від потерпілих поступили заяви про розгляд справи у їх відсутності у зв'язку з неможливістю прибути у судове засідання. При призначенні виду та міри покарання покладаються на розсуд суду (а.п.99 - 100).
Суд, виконуючи вимоги ст. 325 КПК України, заслухав думку учасників судового засідання щодо проведення судового розгляду без потерпілих або про відкладення судового розгляду, та можливість за їх відсутності з'ясувати всі обставини під час судового розгляду, і вважає за можливе провести судовий розгляд у відсутності потерпілих з огляду на вимоги КПК України, положення частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 щодо справедливого розгляду справи упродовж розумного строку та з урахуванням думки потерпілих щодо покарання обвинуваченого.
Відповідно до вимог ч.3 ст. 349 КПК України суд прийшов до висновку про недоцільність дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясував, чи правильно обвинувачений розуміє зміст цих обставин. Сумнівів у добровільності та істинності позиції обвинуваченого ОСОБА_3 у суду немає. Суд також роз'яснив обвинуваченому, що у такому разі він позбавляється права оскаржувати ці обставини справи в апеляційному порядку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що сторона обвинувачення довела поза розумним сумнівом винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 в тому, що він 02 грудня 2018 року приблизно о 18 годині перебуваючи в гостях у жителя с. Голинчинці Шаргородського району Вінницької області ОСОБА_6 , який проживає у будинку під номером АДРЕСА_2 , у одній із кімнат житлового будинку виявив електродриль марки "Интерскол", моделі "ДУ - 8003", потужністю 800 Вт, вартістю 812 грн., електроболгарку марки "Конаково", моделі "МШУ 115 - 600", вартістю 386,55 грн., електролобзик "Phiolet", моделі "5202 Е- 11", вартістю 690 грн., електроциркулярку моделі "ТУ 4883 - 001 - 07500162 - 93", вартістю 635,25 грн., коли господарі будинку спали, підбурюваний жагою особистої наживи та незаконного збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав вказане майно, яке належить ОСОБА_6 , переніс його у своє домогосподарство з метою подальшого використання для власних потреб. Своїми діями ОСОБА_3 заподіяв потерпілому ОСОБА_6 матеріального збитку на загальну суму 2523, 80 грн.
Крім того, 05 грудня 2018 року приблизно о 18 годині обвинувачений ОСОБА_3 , перебуваючи в с. Голинчинці Шаргородського району Вінницької області біля домогосподарства ОСОБА_7 , яке знаходиться по АДРЕСА_3 , побачив на подвір'ї декілька кіз, одну з яких вирішив викрасти. Підбурюваний жагою особистої наживи та незаконного збагачення, маючи умисел на заволодіння чужим майном, з корисливих спонукань, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом вільного доступу зайшов на подвір'я, звідки таємно викрав козу Бенгальської породи чорного окрасу віком два роки.
Дії обвинуваченого ОСОБА_3 , які полягають у таємному викрадені чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно органом досудового розслідування кваліфіковані вірно, винуватість його доведена і він повинен нести кримінальну відповідальність за вчинені кримінальні правопорушення за ч.1 ст. 185 КК України, ч.2 ст.185 КК України.
Покарання обвинуваченому ОСОБА_3 за вчинені кримінальні правопорушення за ч.1 ст. 185 КК України, ч.2 ст.185 КК України слід призначити за сукупністю злочинів, за правилами ч.1 ст. 70 КК України.
Відповідно до ч.1 ст. 70 КК України при сукупності злочинів суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожний злочин окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, згідно з вимогами ст.ст. 65 - 67 КК України та роз'ясненнями Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 "Про практику призначення судами кримінального покарання" враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, особливості конкретних кримінальних правопорушень й обставини їх вчинення, особу винного, поведінку до вчинення кримінальних правопорушень і після їх вчинення, обставини, що пом'якшують покарання та вимоги ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якої, покарання має на меті не тільки кару, а і виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженим. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення особи та попередження нових кримінальних правопорушень.
Обвинувачений ОСОБА_3 щиро покаявся у скоєному. Цю обставину суд, відповідно до ст. 66 КК України відносить до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 .
Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 судом не встановлено.
На обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра ОСОБА_3 не перебуває (а.п. 80).
З досудової доповіді, складеної територіальним органом пробації за місцем проживання обвинуваченого ОСОБА_3 - Шаргородським районним сектором з питань пробації філії Державної установи "Центр пробації" у Вінницькій області від 01.04.2019 вбачається, що ОСОБА_3 проживає в с. Голинчинці Шаргородського району Вінницької області, неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується негативно, на обліку у лікаря - психіатра та у лікаря - нарколога не перебуває. Відповідно до висновку органу пробації - виправлення обвинуваченого можливе без ізоляції від суспільства (обмеження або позбавлення волі на певний строк або арешту) (а.п. 61 - 63).
З урахуванням обставин кримінального провадження, даних про особу ОСОБА_3 , досудової доповіді з інформацією про соціально - психологічну характеристику обвинуваченого, ступеня тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до частини 3 статті 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, думки потерпілих суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого можливе в умовах застосування до нього покарання не пов'язаного з позбавленням волі .
Призначаючи покарання у даному кримінальному провадженні суд враховує загальні засади призначення покарання: законність, справедливість, обґрунтованість та індивідуалізацію покарання, конкретні обставини справи, дані про особу ОСОБА_3 , ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до частини 3 статті 12 КК України є злочинами середньої тяжкості, наявність обставини, що пом'якшує покарання, відсутність обтяжуючих покарання обставин, поведінку ОСОБА_3 до вчинення кримінальних правопорушень і після їх вчинення, загальних засад призначення покарання: законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_3 можливе в умовах застосування до нього покарання у виді обмеження волі, із звільненням від відбування покарання з випробуванням в силу ст.ст.75,76 КК України, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов'язки, встановлені у ч.1 ст.76 КК України.
На думку суду, призначення цього покарання забезпечить виконання завдань кримінального судочинства та слугуватиме цілям його застосування, встановленим ст.2 КПК України.
Суд не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_3 статей 69, 69-1 КК України.
Приймаючи таке рішення суд, серед іншого враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.
Вимога додержувати справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена і в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року), статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.
Зокрема, ст.6 Конвенції встановлено, що кожен при встановленні обґрунтованості будь-якого кримінального обвинувачення, висунутого проти нього, має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом…
У п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п. 113 рішення ЄСПЛ в справі "Коваль проти України" від 19.06.2006, суд наголосив, що "основна мета статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рамках кримінального провадження - забезпечити справедливий розгляд справи судом, який встановить обґрунтованість "будь - якого кримінального обвинувачення.
Стосовно можливості та наявності повноважень суду щодо обрання того чи іншого виду покарання в межах санкції закону про кримінальну відповідальність, суд керується висновками Верховного Суду України, зазначеними у постанові № 5 - 48к -13 від 23 січня 2014 року.
Підставами для судової дискреції (судового розсуду) при призначенні покарання виступають: кримінально-правові відносно-визначені (де встановлюються межі покарання) та альтернативні (де передбачено декілька видів покарань) санкції; принципи права; уповноважуючі норми, в яких використовуються щодо повноважень суду формулювання "може", "вправі"; юридичні терміни та поняття, які є багатозначними або не мають нормативного закріплення, зокрема "особа винного", "щире каяття" тощо; оціночні поняття, зміст яких визначається не законом або нормативним актом, а правосвідомістю суб'єкта правозастосування, наприклад, при врахуванні пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин (статті 66, 67 КК), визначенні "інших обставин справи", можливості виправлення засудженого без відбування покарання, що має значення для застосування статті 75 КК, тощо; індивідуалізація покарання - конкретизація виду і розміру міри державного примусу, який суд призначає особі, що вчинила злочин, залежно від особливостей цього злочину і його суб'єкта.
Дискреційні повноваження суду визнаються і Європейським судом з прав людини, який у пункті 77 рішення в справі "Довженко проти України" від 12 квітня 2012 року зазначає про необхідність визначення законності, обсягу, способів та меж застосування свободи оцінювання представниками судових органів, виходячи з відповідності таких повноважень суду принципу верховенства права. Це забезпечується, зокрема, відповідним обґрунтуванням обраного рішення у процесуальному документі суду тощо.
Речові докази по даному кримінальному провадженню - підлягають залишенню у власності потерпілого.
Цивільні позови не заявлялися.
За правилами ч.2 ст.124 КПК України підлягають стягненню з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 1390 грн.
Запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 органом досудового розслідування не обирався, відсутні також підстави і для обрання запобіжного заходу судом.
Керуючись ст. 368, ч.1 ст. 369, ст.ст. 373 - 376 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.185 КК України, ч.2 ст. 185 КК України, та засудити його:
- за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді громадських робіт на строк сто годин;
- за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк три роки.
Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити до відбування ОСОБА_3 покарання у виді обмеження волі на строк три роки.
Відповідно до ст.75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного за цим вироком покарання у виді обмеження волі, якщо він протягом іспитового строку в два роки не вчинить нового кримінального правопорушення.
На підставі п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_3 протягом встановленого судом іспитового строку у два роки обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до вступу вироку в законну силу не обирати.
Стягнути з засудженого ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів в сумі 1390 (одна тисяча триста дев'яносто) гривень.
Речові докази: електродриль марки "Интерскол", моделі "ДУ - 8003", потужністю 800 Вт, електроболгарку марки "Конаково", моделі "МШУ 115 - 600", електролобзик "Phiolet", моделі "5202 Е- 11", електроциркулярку моделі "ТУ 4883 - 001 - 07500162 - 93" - залишити у власності потерпілого ОСОБА_6 .
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного суду через Шаргородський районний суд Вінницької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.
Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія вироку суду надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.
Суддя: ОСОБА_1