печерський районний суд міста києва
Справа № 757/18335/19-п
30 травня 2019 року суддя Печерського районного суду м. Києва Смик С.І., при секретарі Табалі Я.В., за участю прокурора Біловара Р.Й., захисника - адвоката Гуляєва Л.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, що надійшли з Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України, про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, працюючої старшим оперуповноваженим Департаменту оперативно-технічних заходів Національної поліції України, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , та проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 ,за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП,
встановив:
Згідно Протоколу № 2/2019 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 04.04.2019 року, ОСОБА_1 , яка як суб'єкт декларування, не своєчасно, тобто 14.05.2018 року, подала декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями, чим порушила вимоги ч. 2 ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції» (далі - Закону).Таким чином, ОСОБА_1 будучи поліцейським (старшим оперуповноваженим ДОТЗ Національної поліції України), під час звільнення зі служби в поліції, з 10.08.2017 року, відповідно до пункту 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію», зобов'язана була подати декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли вона дізналася чи повинен була дізнатися про таке припинення. Відповідальність за вказані адміністративні правопорушенні, передбачена ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
Під час розгляду справи ОСОБА_1 пояснила, що вона згідно ч. 17, ст.14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, мала право на оскарження свого звільнення, яке вона вважала неправомірним, а тому вважала, що остаточне рішення, щодо такого її звільнення, як особи яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, вступає в чинну дію, тільки після закінчення відповідної судової процедури оскарження такого наказу про звільнення, так як до часу винесення остаточного судового рішення, їй не було відомо, чи залишиться такий наказ про звільнення чинним, чи він буде скасований у судовому порядку. І тільки після набрання чинності вказаним судовим рішенням, щодо такого звільнення, тільки тоді такій особі буде вже остаточно відомо, про таке остаточне припинення цієї діяльності. А тому, враховуючи той факт, що остаточне судове рішення, щодо відмови у задоволені її позовних вимог, щодо звільнення, вступило у чинну дію, саме тільки на підставі Постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року, то і вона, як суб'єкт декларування, дізналась про таке остаточне припинення її діяльності, тільки після 04.12.2018 року. Отже враховуюче вищевикладене, то вона повинна була подати вказану декларацію не пізніше двадцяти робочих днів, з дня коли дізналася про таке остаточне судове рішення, а саме з 04.12.2018 року.
Захисник - адвокат Гуляєв Л.О. під час розгляду справи оголосив клопотання про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 , події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.
У ході розгляду вказаного клопотання було встановлено:
Згідно з додатків до Протоколу № 2/2019 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 04.04.2019 р., про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, та відповідно до довідки, яка є в матеріалах справи, виданої заступником начальника відділу Департаменту оперативно-технічних заходів Національної поліції України ОСОБА_2 від 28.11.2018 р., то наказом НП України № 12 о/с дск від 07.11.2015 р., ОСОБА_1 була призначено старшим оперуповноваженим ДОТЗ Національної поліції України та присвоєно спеціальне звання - майор поліції.
Наказом НП України № 534 о/с дск від 20.07.2017 р. «Про звільнення», старшого оперуповноваженого ДОТЗ Національної поліції України майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції з 21.07.2017 року, відповідно до пункту 6 (у зв'язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію». ОСОБА_1 , не погоджуючись з вказаним звільненням, 05.09.2017 р. звернулась з позовом до суду.
Згідно з тексту Протоколу № 2/2019 про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією від 04.042019 р., де вказано, що у зв'язку із тим, що ОСОБА_1 відповідно до довідки про тимчасову непрацездатність поліцейського, військовослужбовця Національної Гвардії України № 160, від 9 серпня 2017 року, у період з 20.07.2017 р. по 09.08.2017 р. перебувала на стаціонарному лікуванні в Центральному госпіталі МВС України, то Наказом № 1061 о/с дск від 15.12.2017 було внесення частково зміни до наказу про звільнення від 20.07.2017 р., № 534 о/с дск, згідно якого ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції, з 10.08.2017р.. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва у адміністративній справі № 826/11093/17 від 21.09.2018 р., за позовом ОСОБА_1 до НП України про скасування наказів, поновлення на службі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди, було відмовлено. ОСОБА_1 не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, оскаржила його у апеляційному порядку. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 04 грудня 2018 року у справі № 826/11093/17, у задоволені апеляційної скарги ОСОБА_1 було відмовлено. У зв'язку з чим вказане судове рішення вступило в чинну дію з 04.12.2018 року.
Відповідно до розрахункового листа за січень 2018 року, завіреного заступником начальника відділу ДФЗБО Горбовою А.В., остаточний розрахунок з ОСОБА_1 проведено 14.02.2018 року. Згідно огляду у судовому засіданні, наданого ОСОБА_1 , супровідного листа НП України № Н-5/18/01/1-2019від 27.03.2019 року, описом вкладення,та конверту. ОСОБА_1 , отримала рекомендований лист, з вкладенням її трудової книжкою і описом вкладення - 01.04.2019 року. Інформації про ознайомлення ОСОБА_1 з текстами НаказівНП України № 534 о/с дск від 20.07.2017 р. «Про звільнення», та з Наказом НП України № 1061 о/с дск від 15.12.2017 р., яким було внесення часткових змін до наказу про звільнення № 534 о/с дск, від 20.07.2017 р., або отриманні ОСОБА_1 копій вказаних наказів про її звільнення з роботи, в матеріалах справи відсутні.
Як вбачається з тексту Повідомлення від Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя, Національного агентства з питань запобігання корупції листа вих. № 44-01/19476/18 від 04.05.2018 року яким ОСОБА_1 було зобов'язано подати декларацію протягом 10 днів, з дня отримання вказаного повідомлення. Згідно поштового штампу на конверті, вказане повідомлення було відправлено з НАЗК на адресу ОСОБА_1 - 05.05.2018 року.
Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, на виконання вказаного Повідомлення, декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, то ОСОБА_1 подала таку декларацію - 14.05.2018 о 22 год. 17 хв.
Прокурор під час судового розгляду погодився з наявністю з'ясованих судом обставин, та не заперечував їх.
Дослідивши протокол про вчинення адміністративного правопорушення та додатки до нього, заслухавши пояснення ОСОБА_1 , клопотання захисника - адвоката Гуляєва Л.О., думку прокурора, дослідивши матеріали справи, приходжу до наступного висновку.
Враховую той факт, що остаточне судове рішення щодо оскарження ОСОБА_1 свого звільнення (Постанова Шостого апеляційного адміністративного суду по справі № 826/11093/17, від 04 грудня 2018 року), вступило в законну силу саме з 04.12.2018 року, а тому ОСОБА_1 до цієї дати не могла дізнатись, та й і не повинна була дізнатися про остаточне припинення нею діяльності, пов'язаною з виконанням нею функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями.
Також враховую, що абз.5, п.4 Рішення Конституційного Суду України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002, зауважено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, суд, встановивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосовувати норми Кодексу законів про працю України, у якому визначено основні трудові права працівників.
Тому, у частині з'ясування конкретної дати звільнення ОСОБА_1 , суд керується загальними правовими нормами Кодексу законів про працю України, який розповсюджується на всі трудові правовідносини та підлягає застосуванню у цьому випадку.
Згідно статті 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 КЗпП.
У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. Порядок ведення трудових книжок працівників визначено в Інструкції, про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України № 58 від 29.07.93, та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 р. за № 110. Власник або уповноважений ним орган зобов'язаний видати працівнику його трудову книжку в день звільнення з внесеним до неї записом про звільнення.(абз7, п.4.1 Інструкції). Днем звільнення в такому разі вважається день видачі трудової книжки. Про новий день звільнення видається наказ і вноситься запис до трудової книжки працівника (абз 7, п. 4.1 Інструкції). Якщо працівник відсутній на роботі в день звільнення, то власник або уповноважений ним орган в цей день надсилає йому поштове повідомлення із вказівкою про необхідність отримання трудової книжки. Пересилання трудової книжки поштою з доставкою на зазначену адресу допускається тільки за письмовою згодою працівника (п. 4.2 Інструкції).
Отже, враховуючи викладене, приходжу до висновку що остаточним днем звільнення, у цьому випадку є дата отримання ОСОБА_1 її трудової книжки, яку вона отримала рекомендованим листом -01.04.2019 року. А тому враховуючи, приписи ч. 2, ст. 45 Закону України «Про запобігання корупції», та п.п 2), п.1 Роз'яснення щодо застосування окремих положень Закону України «Про запобігання корупції» стосовно заходів фінансового контролю, затвердженого Рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції № 3 від 11 серпня 2016 р., то остаточним днем подання декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов'язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період не охоплений раніше поданими деклараціями, а саме не пізніше двадцяти робочих днів з дня, коли вона дізналася чи повинен була дізнатися про таке припинення, то у цьому випадку це була дата - 01.04.2019 року, тобто дата яка безпосередньо визначена ст.ст. 47, 116 КЗпП України.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачена відповідальність. Склад адміністративного правопорушення складає: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона.
Об'єктивна сторона статті 172-6 КУпАП встановлює адміністративну відповідальність за порушення вимог фінансового контролю: несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функції держави або місцевого самоврядування.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1, ст. 172-6 КУпАП характеризується наявністю вини у формі прямого чи непрямого умислу, а відповідальність настає лише за умови, що особа усвідомлювала протиправний характер своїх дій і мала прямий умисел, спрямований саме на несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави (ст. 10 КУпАП).
Відповідно до вимог ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала або свідомо припускала настання цих наслідків. Аналіз вказаних норм приводить до висновку, що склад правопорушення за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП є формальним, обов'язковим елементом і його об'єктивної сторони є умисна дія, тобто умисне несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави, а тому орган, уповноважений на складання протоколу про адміністративне правопорушення зобов'язаний був довести наявність в діях особи, що притягується до адміністративної відповідальності за вчинення цього адміністративного правопорушення, як самої події так і умислу на несвоєчасне подання декларації.
А тому враховуючи, що ОСОБА_1 вчасно виконала вимоги вказані у Повідомлення Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя, Національного агентства з питань запобігання корупції листа вих. № 44-01/19476/18 від 04.05.2018 року, яким ОСОБА_1 було зобов'язано подати декларацію протягом 10 днів, з дня отримання вказаного повідомлення, то у цьому випадку в її діях повністю відсутня подія вказаного адміністративного правопорушення.
У разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).
На підставі викладеного, керуючись ст. 38, 172-6, 247 КпАП України,
Провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП - закрити, у зв'язку з відсутністю події адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва.
Суддя: С.І. Смик