Справа № 567/302/19
30 травня 2019 року м. Острог
Острозький районний суд Рівненської області у складі:
головуючий суддя - Назарук В.А.
при секретарі - Самолюк А.В.
з участю:
позивача ОСОБА_1
представника відповідача ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання дітей та стягнення неустойки (пені) по сплаті аліментів
в Острозький районний суд з позовом до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів та стягнення неустойки (пені) за несплату аліментів звернулась ОСОБА_1
В обґрунтування позову зазначає, що за рішенням суду з відповідача на її користь стягуються аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1/2 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.06.2016 року до повноліття старшої дитини.
Вказує, що 08.07.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, яким внесено зміни до ч.2 ст.182 СК України та визначено, що мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на даний час становить 1013 грн. 50 коп. та значно перевищує розмір аліментів, визначених рішенням суду від 13.07.2016 року і є підставою для звернення до суду з позовом про зміну про зміну розміру аліментів.
Окрім цього, зазначаючи про те, що збільшення розміру аліментів зумовлено і збільшенням вікових потреб дітей та матеріальних витрат на їх забезпечення, а відповідач на даний час працевлаштований, вважає, що наявні підстави для визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі.
Посилаючись на вказані обставини просить змінити розмір аліментів, які стягуються з відповідача та стягувати з нього аліменти на утримання трьох дітей в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до досягнення старшою дитиною повноліття.
Одночасно вказує, що відповідач належним чином аліменти не сплачував в зв'язку з чим утворилась заборгованість по сплаті аліментів за період з 01.12.2016 по 01.12.2018 в розмірі 124803,46 грн., що підтверджується розрахунком державного виконавця.
Посилаючись на ст. 196 СК України, та враховуючи, що розмір пені не може бути більшим ніж 100% заборгованості, просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за прострочення сплати аліментів в розмірі 36279,10 грн.
Ухвалою суду від 25.03.2019 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження відповідно до ст.274-279 ЦПК України без повідомлення (виклику) сторін, роз'яснено відповідачу право подати заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження та відзив на позов протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Одночасно роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання до суду відповіді на відзив, а відповідачу - триденний строк з дня отримання останнім відповіді на відзив для подання заперечення. Судом також за клопотанням позивача було витребувано з ТОВ "Фаворит Агро" відомості про доходи відповідача.
Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення №3580003201012 встановлено, що відповідач отримав копію ухвали суду від 25.03.2019 року та позовну заяву з додатками 06.04.2019 року.
08.04.2019 відповідач, скориставшись своїм правом, подав на адресу суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого, ним визнається позов в частині зміни розміру стягнення аліментів, а позов про стягнення неустойки по сплаті аліментів відповідач вважає безпідставним.
При цьому, відповідач посилається на те, що на даний час виконавчий лист про стягнення з нього аліментів знаходиться на виконанні в Гощанському РВ ДВС ГТУЮ в Рівненській області та при цьому зазначає, що в грудні 2016 року отримував виплату по безробіттю в Гощанському районному центрі зайнятості, а з квітня 2017 року по цей час працює трактористом-машиністом в ТОВ "Фаворит Агро".
Вважає, що оскільки стягнення з нього аліментів проводиться в примусовому порядку шляхом звернення до Державної виконавчої служби, то саме державний виконавець мав вжити всіх передбачених законом заходів щодо виконання рішення суду, однак цього не вчинив, оскільки не проводив його викликів до ДВС, не виносив постанови про проведення стягнення з його заробітної плати та не надсилав її за місцем його роботи, що вказує на відсутність його вини у виникненні заборгованості по аліментах, а отже, на відсутність підстав для стягнення неустойки по сплаті аліментів.
Разом з тим, відповідачем було подано до суду клопотання про розгляд справи з викликом сторін.
Ухвалою суду від 26.04.2019 року суд перейшов від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін до розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів на утримання дітей та стягнення неустойки (пені) по сплаті аліментів в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також судом було задоволено клопотання відповідача про виклик свідка.
Суд, визначивши юридичну природу правовідносин і закон, який їх регулює, заслухавши в судовому засіданні пояснення позивача, представника відповідача та свідка, дослідивши в судовому засіданні матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження та подані докази у їх сукупності, вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Згідно ч.1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Відповідно до ч.1, 2 ст.27 вказаної Конвенції, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Крім того, стаття 8 Закону України "Про охорону дитинства" визначає, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
За правовою природою аліментні зобов'язання - це періодичні платежі, які боржник зобов'язаний сплачувати щомісячно. Несвоєчасна сплата аліментів передбачає настання негативних наслідків матеріального характеру у вигляді стягнення неустойки (пені).
Відповідно до свідоцтв про народження серії НОМЕР_1 , серії НОМЕР_2 , серії НОМЕР_3 в суді встановлено, що неповнолітній ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_4 , неповнолітня ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , малолітня ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_6 і їх батьками є позивачка та відповідач по справі.
З рішення Острозького районного суду від 13.07.2016 вбачається, що за результатами розгляду справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів судом вирішено стягувати з відповідача аліменти на користь ОСОБА_1 на утримання трьох дітей у розмірі 1/2 частини всіх видів його заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.06.2016 року до повноліття старшої дитини.
З пояснень сторін та довідки Почапківської сільської ради Острозького району №26 від 03.01.2019 року встановлено, що діти сторін у справі проживають з позивачкою.
Звертаючись до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на утримання дітей, позивачка посилається на те, що на даний час вікові потреби дітей зросли, що вимагає значно більших матеріальних витрат для їх забезпечення. Також вважає підставою для зміни розміру аліментів те, що 08.07.2017 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів, за яким внесено зміни до ч.2 ст.182 СК України та визначено, що мінімальний розмір аліментів на дитину не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, що на даний час становить 1013 грн. 50 коп. та, на думку позивачки, значно перевищує розмір аліментів, визначених рішенням суду від 13.07.2016 року.
Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
З аналізу наведених норм вбачається, що при вирішенні даного спору правове значення має встановлення наявності або відсутності факту зміни матеріального або сімейного стану платника аліментів у порівнянні із його матеріальним та сімейним станом, у якому він перебував на час ухвалення рішення про стягнення аліментів.
В судовому засіданні встановлено, що на даний час відповідач працевлаштований, що підтверджується копією його трудової книжки НОМЕР_4 , довідками ТОВ "Фаворит Агро" №188/06-01, 187/06-01 від 04.04.2019 року №201/03-01, 204/06-01, 203/06-01, 202/06-01 від 16.04.2019 року і дана обставина визнається та не оспорюється сторонами.
Відповідно до ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з вимогами ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо утримання дитини, розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
У відповідності до ст. 181 СК України, у разі відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину, той з подружжя, з яким вона проживає, має право звернутися до суду з відповідним позовом про стягнення аліментів.
При цьому, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, що передбачено ст. 7 СК України.
Відповідно до Закону України №2475-VIII від 03.07.2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення економічних передумов для посилення захисту права дитини на належне утримання", внесено зміни до ст.182 СК України, та визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Відповідно до ст. 192 СК України, п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 р. № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», визначено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.
Зі змісту наведених законодавчих приписів слід дійти висновку, що Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду та вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до п.1, 2 ч.3 ст.181 СК України, визначено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів.
Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв'язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів.
Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст.182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.
З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192, 181 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).
При розгляді позову із зазначених підстав, застосуванню підлягають не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов'язку батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 "Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів", стаття 183 "Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини", стаття 184 "Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі").
Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року № 6-143цс13.
Виходячи з наведених положень закону, при вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів слід з'ясувати матеріальний та сімейний стан як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров'я.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17 травня 2017 року № 037-VIII частину другу статті 182 СК України викладено в такій редакції: «Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальнийрозмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку".
Отже, вказаним законом збільшено мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів. Визначаючи розмір аліментів на дитину (дітей), суд не може визначити їх розмір на одну дитину менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (до внесення змін у статтю 182 СК України, яким визначався розмір - 30%).
Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Згідно роз'яснень, викладених у пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року за № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення.
Таким чином, розмір аліментів, які на даний час стягуються з відповідача на користь позивачки на утримання їх дітей, не може бути меншим ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку.
Разом з тим, збільшення мінімального розміру аліментів не є підставою для ухвалення нового рішення про збільшення розміру аліментів.
Суд не визначає мінімальний розмір аліментів на одну дитину, оскільки такий встановлюється законом, а не судовим рішенням. При присудженні аліментів, суд враховує, що їх розмір на одну дитину не може бути меншим, ніж визначений законом, зокрема, частиною другою статті 182 СК України.
Таким чином, зміна закону, яким встановлюється мінімальний розмір аліментів, які підлягають стягненню з платника аліментів на одну дитину, не є підставою для зміни розміру аліментів відповідно до статті 192 СК України.
При цьому, вирішуючи спір суд керується і ч.1 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження", якою визначено, що виконавець стягує з боржника аліменти у розмірі, визначеному виконавчим документом, але не менше мінімального гарантованого розміру, передбаченого Сімейним кодексом України.
Звертаючись до суду із позовом, ОСОБА_1 просила збільшити розмір аліментів, стягнутих за рішенням суду з 1/2 частини всіх видів заробітку, але не менше 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 06.06.2016 року до повноліття старшої дитини на стягнення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину до досягнення старшою дитиною повноліття, посилаючись на зміну вікових потреб дітей та зміну законодавства щодо мінімального розміру аліментів на одну дитину.
На думку суду, позивач не визначила способом стягнення аліментів їх присудження у твердій грошовій сумі. При цьому, суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.2 ст.184 СК України, розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. Таким чином, законодавець, визначаючи можливість стягнення аліментів в твердій грошовій сумі, передбачив механізм захисту прав дітей, у випадку від знецінення цієї твердої грошової суми шляхом проведення її індексації.
Водночас, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік» встановлено прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років: з 1 січня 2019 року - 1626 гривень, з 1 липня - 1699 гривень, з 1 грудня - 1779 гривень; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2019 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2218 гривень. Зазначеним Законом законодавець захищає право дітей, в тому числі при вирішенні питання про стягнення аліментів на їх утримання, не шляхом індексації, а шляхом поетапного протягом року підвищення прожиткового мінімуму.
Таким чином, тверда грошова сума та 50% прожиткового мінімуму не є тотожними поняттями, а отже звертаючись до суду з позовом про зміну розміру аліментів позивач мала б зазначити чітко визначену суму, яку вона вважає необхідною до стягнення з відповідача в рахунок аліментів на утримання дітей.
Отже, у зв'язку з тим, що позивач при зверненні до суду з позовом про зміну розміру аліментів в твердій грошовій сумі не визначила таку суму, а також у зв'язку з тим, що зміна законодавства в частині визначення мінімального розміру аліментів на одну дитину не є підставою для перегляду постановлених раніше судових рішень про їх стягнення, то в позові ОСОБА_1 в цій частині слід відмовити.
Вирішуючи позов в частині стягнення неустойки (пені) по сплаті аліментів, суд виходить з наступного.
24.01.2019 року державним виконавцем Гощанського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Рівненській області було проведено розрахунок заборгованості ОСОБА_4 по сплаті аліментів на утримання дітей і відповідно до зазначеного розрахунку за №598/15.6-34 заборгованість відповідача по сплаті аліментів на утримання дітей за період грудня 2016 року - грудня 2018 року становила 31659,10 грн. та при цьому борг станом на 18.11.2016 року (за постановою про передачу виконавчого провадження) становив 4620 грн.
З вказаного розрахунку заборгованості вбачається, що аліменти відповідачем за період 12.2016 - 10.2017 років не сплачувались взагалі, а в період 11.2017 - 12.2018 років сплачувалась не в повному обсязі та вказані періоди включений державним виконавцем при нарахування заборгованості по сплаті аліментів, що відповідно до ст.196 СК України дає підстави для нарахування неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.
Суд приймає вищезазначений розрахунок заборгованості по аліментах, як належний доказ по справі, оскільки відповідно до ч.4 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" саме виконавець наділений повноваженнями на складання такого розрахунку та такий розрахунок заборгованості відповідачем, порядку ч.8 ст.71 Закону України "Про виконавче провадження" не оспорювався, що підтвердив його представник в судовому засіданні.
Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.
Відповідно до ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України (в редакції від 03.07.2018), у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості. У разі застосування до особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження", максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України "Про виконавче провадження".
Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов'язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов'язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов'язання боржником. Після порушення боржником свого обов'язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов'язку сплатити аліменти.
Отже, оскільки в судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 допустив значну заборгованість по сплаті аліментів на утримання дочки, то у ОСОБА_1 , як одержувача аліментів, виникло право на стягнення з нього пені, як відповідальності за прострочення сплати аліментів.
Водночас, щодо визначення розміру пені за несвоєчасне виконання зобов'язань боржником, суд зазначає наступне.
Суд звертає увагу, що Верховний Суд у своїй постанові від 25.04.2018 року по справі № 572/1762/15-ц вказав, що пеня за заборгованість по сплаті аліментів нараховується на всю суму несплачених аліментів за кожний день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, в якому не проводилося стягнення.
Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов'язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.
Отже, загальна сума пені за несплату або несвоєчасну сплату аліментів має розраховуватися за формулою:
?p=(A1?1%?Q1)+(A2?1%?Q2)+……….(An?1%?Qn), де:
?p - загальна сума пені за несплату або прострочення сплати аліментів, обраховується позивачем на момент подачі позову;
A1 - нарахована сума аліментів за перший місяць;
Q1 - кількість днів прострочення сплати суми аліментів за перший місяць;
A2 - нарахована сума аліментів за другий місяць;
Q2- кількість днів прострочення сплати аліментів за другий місяць;
An- нарахована сума аліментів за останній місяць перед подачею позову;
Qn- кількість днів прострочення сплати аліментів за останній місяць.
Отже, зобов'язання зі сплати аліментів носить періодичний характер і повинне виконуватися щомісяця, тому при розгляді спорів про стягнення на підставі частини першої статті 196 СК України пені від суми несплачених аліментів потрібно з'ясувати розмір несплачених аліментів за кожним із цих періодичних платежів, установити строк, до якого кожне із цих зобов'язань мало бути виконане, та з урахуванням установленого - обчислити розмір пені виходячи із суми несплачених аліментів за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов'язку щодо їх сплати до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, підсумувавши розміри нарахованої пені за кожен із прострочених платежів та визначивши її загальну суму.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 6 ст. 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Позивачкою надано розрахунок пені, що виникла з вини відповідача у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення. Відповідно до розрахунку державного виконавця заборгованість по сплаті аліментів на утримання дітей за період з 12.2016 року по 12.2018 становить 31659,10 грн.
Позивач просить стягнути неустойку за період з 01.12.2016 по 01.12.2018 року включно та даний період включено в розрахунок заборгованості наданий державним виконавцем.
Таким чином, сума неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів становить:
за грудень 2016 року: нарахована сума аліментів 1520,1 грн. х пеня (1%) х 730 (кількість днів прострочення) = 11096,73 грн. - сума неустойки (пені);
за січень 2017 року: нарахована сума аліментів 1520 грн. х пеня (1%) х 699 (кількість днів прострочення) = 10624,80 грн. - сума неустойки (пені);
за лютий 2017 року: нарахована сума аліментів 1520 грн. х пеня (1%) х 668 (кількість днів прострочення) = 10153,60 грн. - сума неустойки (пені);
за березень 2017 року: нарахована сума аліментів 1520 грн. х пеня (1%) х 640 (кількість днів прострочення) = 9728 грн. - сума неустойки (пені);
за квітень 2017 року: нарахована сума аліментів 1520 грн. х пеня (1%) х 609 (кількість днів прострочення) = 9256,80 грн. - сума неустойки (пені);
за травень 2017 року: нарахована сума аліментів 1599 грн. х пеня (1%) х 579 (кількість днів прострочення) = 9258,21 грн. - сума неустойки (пені);
за червень 2017 року: нарахована сума аліментів 1599 грн. х пеня (1%) х 548 (кількість днів прострочення) = 8762,52 грн. - сума неустойки (пені);
за липень 2017 року: нарахована сума аліментів 1599 грн. х пеня (1%) х 518 (кількість днів прострочення) = 8282,82 грн. - сума неустойки (пені);
за серпень 2017 року: нарахована сума аліментів 1599 грн. х пеня (1%) х 487 (кількість днів прострочення) = 7787,13 грн. - сума неустойки (пені);
за вересень 2017 року: нарахована сума аліментів 1599 грн. х пеня (1%) х 456 (кількість днів прострочення) = 7291,44 грн. - сума неустойки (пені);
за жовтень 2017 року: нарахована сума аліментів 1599 грн. х пеня (1%) х 426 (кількість днів прострочення) = 6811,74 грн. - сума неустойки (пені);
за листопад 2017 року: нарахована сума аліментів 999 грн. х пеня (1%) х 395 (кількість днів прострочення) = 3946,05 грн. - сума неустойки (пені);
за грудень 2017 року: нарахована сума аліментів 1074 грн. х пеня (1%) х 365 (кількість днів прострочення) = 3920,10 грн. - сума неустойки (пені);
за січень 2018 року: нарахована сума аліментів 1074 грн. х пеня (1%) х 334 (кількість днів прострочення) = 3587,16 грн. - сума неустойки (пені);
за лютий 2018 року: нарахована сума аліментів 1074 грн. х пеня (1%) х 303 (кількість днів прострочення) = 3254,22 грн. - сума неустойки (пені);
за березень 2018 року: нарахована сума аліментів 1074 грн. х пеня (1%) х 275 (кількість днів прострочення) = 2953,50 грн. - сума неустойки (пені);
за квітень 2018 року: нарахована сума аліментів 1074 грн. х пеня (1%) х 244 (кількість днів прострочення) = 2620,56 грн. - сума неустойки (пені);
за травень 2018 року: нарахована сума аліментів 1074 грн. х пеня (1%) х 214 (кількість днів прострочення) = 2298,36 грн. - сума неустойки (пені);
за червень 2018 року: нарахована сума аліментів 1074 грн. х пеня (1%) х 183 (кількість днів прострочення) = 1965,42 грн. - сума неустойки (пені);
за липень 2018 року: нарахована сума аліментів 74 грн. х пеня (1%) х 153 (кількість днів прострочення) = 131,22 грн. - сума неустойки (пені);
за серпень 2018 року: нарахована сума аліментів 74 грн. х пеня (1%) х 122 (кількість днів прострочення) = 90,28 грн. - сума неустойки (пені);
за вересень 2018 року: нарахована сума аліментів 1080 грн. х пеня (1%) х 91 (кількість днів прострочення) = 982,80 грн. - сума неустойки (пені);
за жовтень 2018 року: нарахована сума аліментів 0 грн. х пеня (1%) х 61 (кількість днів прострочення) = 0 грн. - сума неустойки (пені);
за листопад 2018 року: нарахована сума аліментів 0 грн. х пеня (1%) х 30 (кількість днів прострочення) = 0 грн. - сума неустойки (пені);
Сума неустойки (пені) за період з 01.12.2016 по 01.12.2018 року становить 124803 грн. 46 коп.
З наданих відповідачем квитанцій вбачається, що ним була здійснена оплата аліментів 01.11.2017 року на суму 600 грн., 11.12.2017 року на суму 600 грн., 11.01.2018 року на суму 600 грн., 15.02.2018 року на суму 600 грн., 13.03.2018 року на суму 600 грн., 19.04.2018 року на суму 600 грн.. 15.06.2018 року на суму 600 грн., 12.05.2018 року на суму 600 грн., 17.07.2018 року на суму 1600 грн., 23.08.2018 року на суму 1600 грн., 15.09.2018 року на суму 1600 грн. та суд бере до уваги, що вказані платежі враховані державним виконавцем при складанні розрахунку заборгованості по аліментах.
Водночас, суд виходить з того, що показання свідка ОСОБА_10 (матері відповідача) про те, що відповідач як сам, так і шляхом передачі дітям, надавав кошти на їх утримання, жодними належними доказами (розписки, інші фінансові документи) не підтверджені, а тому вважає, що при визначені розміру заборгованості зазначені суми не повинні братись до уваги.
Суд погоджується з наданим розрахунком пені, відповідно до якого розмір неустойки (пені) за період з 01.12.2016 по 01.12.2018 року становить 124803 грн. 46 коп. та вважає безпідставними посилання відповідача про те що він здійснений не вірно, оскільки він здійснений, в тому числі, з врахуванням правової позиції Верховного Суду.
Статтею 180 СК України встановлений обов'язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Сплата аліментів за рішенням суду є одним із способів виконання обов'язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що заборгованість ОСОБА_3 по сплаті аліментів виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов'язків щодо утримання неповнолітніх дітей, покладених на нього судовим рішенням.
Поважних причин несплати ним аліментів відповідач не навів та будь-яких доказів не надав.
Суд критично відноситься до посилань відповідача про те, що заборгованість виникла не внаслідок його вини, оскільки жодних доказів, що підтверджували б дані обставини суду не надані. Відповідач є працездатною особою, має добрий стан здоров'я, а тому за своїм віком, соціальним становищем мав всі можливості сплачувати аліменти на утримання своїх дітей, проте свідомо, знаючи про рішення суду про стягнення аліментів, що підтвердила в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 , не сплачував коштів на утримання дітей, при цьому посилання відповідача на те, що він невеликий період не працював не може бути підставою для звільнення його від обов'язку по утриманню своїх дітей.
При цьому, суд виходить і з того, що відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання, а тому вважає безпідставними спроби відповідача перекласти відповідальність за несплату аліментів на утримання дітей на органи ДВС з посиланням на те, що саме органи ДВС зобов'язані були примусово виконувати рішення суду про стягнення аліментів. Суд вважає, що саме відповідач є відповідальним за невиконання рішення суду, а тому стосовно нього мають бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді стягнення неустойки.
Крім того, доводи відповідача, що з листопада 2017 ним сплачуються аліменти на утримання дітей, не звільняють його від відповідальності за прострочення сплати ним аліментів, оскільки відповідач до цього часу протягом значного часу заборгованість по аліментам не сплачував та на даний час заборгованість ним не погашена
За вказаних обставин, суд вважає, що поважних причин несплати ним аліментів у визначеному судом розмірі відповідач не навів та дана заборгованість виникла з його вини.
Як наслідок, в даному випадку настає відповідальність відповідача, передбачена ст. 196 СК України.
Одночасно суд враховує, що згідно ч.1 ст.196 СК України, сума пені не може бути більшою ніж 100% заборгованості по аліментам на дитину.
Встановлення граничного розміру пені, яка може бути стягнута в разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти, у розмірі, що не може перевищувати 100 відсотків заборгованості, є обставиною, що пом'якшує відповідальність, а тому стаття 196 СК України, змінена Законом України від 17 травня 2017 року №2037-VIII, на підставі частини першої статті 58 Конституції України має зворотню дію в часі (аналогічного висновку дійшла колегія суддів Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду 05 вересня 2018 року по справі №753/12684/16, провадження №61-18327св18).
Відповідно до ч. 1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, установлених законом.
Відповідно до ч.2 ст.89 ЦПК України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи наведене, оцінюючи всі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позивачем доведено обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, позовна вимога в частині стягнення пені є обґрунтованою, доведеною, підтверджується належними та допустимими доказами, а тому підлягають задоволенню частково, з врахуванням вимог ч.1 ст.196 Сімейного кодексу України в частині обмеження розміру неустойки 100 відсотками заборгованості. Одночасно, суд вирішує спір в межах позовних вимог, зважаючи на те, що позивачка просить стягнути неустойку за прострочення сплати аліментів за період з 01.12.2016 року по 01.12.2018 року, яка саме в зазначений період становить 31659,10 грн., а заборгованість в сумі 4620 грн. виникла раніше.
Водночас, за правилами ч.6 ст.141 ЦПК України з ОСОБА_3 на користь держави слід стягнути 1409,60 грн. судового збору.
На підставі ст.180-183, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.5, 12, 13, 141, 274, 279, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд
в позові ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) про зміну розміру аліментів на утримання дітей відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) пеню за прострочення сплати аліментів на утримання дітей - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за період з 01 грудня 2016 року по 01 грудня 2018 року у розмірі 31659 (тридцять одна тисяча шістсот п'ятдесят дев'ять) грн. 10 коп.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) на користь держави судовий збір в розмірі 768 грн. 40 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду через Острозький районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 10.06.2019.
Суддя Острозького районного судуНазарук В.А.