05.06.2019
Справа № 361/7201/18
Провадження № 3/361/16/19
Іменем України
05 червня 2018 року м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Телепенько А.Д., розглянувши матеріали, що надійшли з Департаменту захисту економіки Управління захисту економіки у Київській області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки м. Київ, працюючої директором ТОВ «Ассоль і К», та по сумісництву є депутатом Броварської міської ради Київської області, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення № 456 від 25 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 , будучи депутатом Броварської міської ради Київської області, являючись суб'єктом відповідальності за правопорушення, пов'язані з корупцією, згідно з п.п. «б» п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону та примітки до ст. 1726 КУпАП, на якого поширюється дія Закону, в порушення вимог ч. 2 ст. 52 Закону, пункту 1 рішення НАЗК від 10.06.2016 № 2 «Про початок роботи системи подання та оприлюднення декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» та пункту 6 розділу II Порядку формування, ведення та оприлюднення (надання) інформації Реєстру, затвердженого рішенням НАЗК від 10.06.2016 № 3, в установлений законом термін не повідомила НАЗК про суттєві зміни в майновому стані, чим вчинила правопорушення, пов'язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 1726 КУпАП.
ОСОБА_1 в судовому засідання свою вину визнала частково, пояснила наступне.
01 грудня 2017 року ОСОБА_1 уклала договір купівлі-продажу квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 31,1 м2, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1301491932212, за ціною 240 310 (двісті сорок тисяч триста десять) гривень. Відповідно до частини першої статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» у разі суттєвої зміни в майновому стані суб'єкта декларування, а саме отримання ним доходу, придбання майна на суму, яка перевищує 50 мінімальних заробітних плат, встановлених на 1 січня відповідного року, зазначений суб'єкт у десятиденний строк з моменту отримання доходу або придбання майна була зобов'язана письмово повідомити про це Національне агентство. Повідомлення про суттєві зміни в майновому стані суб'єкта декларування треба було подати особисто шляхом заповнення відповідної електронної форми на веб-сайті НАЗК через власний персональний електронний кабінет суб'єкта декларування у системі Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.
Продаж квартири супроводжувався певними труднощами. Після підписання договору купівлі-продажу покупці, почали поводитись непередбачувано, і в період з 02 грудня 2017 року по 06 грудня 2017 року вимагали в усній формі повернути частину сплачених коштів за квартиру або розірвати договір і повернути всі сплачені гроші за квартиру, мотивуючи свою вимогу начебто виявленими недоліками в роботі побутових приладів. В своєму рішенні покупці посилались на п.4.1. укладеного договору купівлі-продажу, згідно якого: «Продавець стверджує, що: незастережних недоліків, які значно знижують цінність або можливість використання за цільовим призначенням зазначеної в цьому Договорі квартири, немає; від Покупця не приховано обставин, які мають істотне значення; усі інженерні комунікації знаходяться в робочому стані і функціонують за призначенням; самовільних переобладнань (перепланувань) немає; внаслідок продажу квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі тимчасово відсутніх осіб, неповнолітніх, малолітніх дітей, непрацездатних, не дієздатних, обмежено дієздатних та інших осіб, яких Продавець зобов'язана утримувати за законом чи Договором; будинок в якому знаходиться зазначена квартира, не є аварійним, не підлягає зносу; Договір не укладається під впливом тяжких для Продавця обставин. Якщо повідомлена інформація не відповідає дійсності, Покупець має право вимагати зниження ціни або розірвання договору, якщо вона не знала і не могла знати про права третіх осіб на відчужувану Квартиру.
В цей період ОСОБА_1 вагалась подавати декларацію про зміни в майновому стані, оскільки питання ціни договору купівлі-продажу або навіть угоди загалом було остаточно не вирішеним. Коли спірні питання були вирішені, ОСОБА_1 підійшла до вирішення питання подання декларації. В період із 07 грудня 2017 року по 10 грудня 2017 року остання не змогла вирішити питання технічних помилок для запуску програми формування та реєстрацій е-декларацій. Основний браузер, яким вона користувалась на своєму робочому комп'ютері, в той період погано працював із сайтом подання е-декларацій. Під час переходу на сторінку відповідного сайту її комп'ютер не завантажував необхідну сторінку.
Зазначає, що вже зустрічалась з такою помилкою при заповненні першої декларації, і в неї була можливість скористатись технічною допомогою спеціаліста. Але в цей раз, в неї не було можливості запросити спеціаліста для вирішення питання переінсталяції іншого браузеру для налагодження роботи відповідного програмного забезпечення. Цю помилку ОСОБА_1 виправила при поданні щорічної декларації.
Крім того, вказує, що навмисного наміру приховувати зміни в майновому стані в неї не було. Інформацію про е-декларування отримувала як від апарату Броварської міської ради так і самостійно. Погодитись із твердженням старшого оперуповноваженого міжрайонного відділу № 1 управління економіки в Київській області ДЗЕ Національної поліції України, підполковником поліції Ісуповим В.М., викладеним у протоколі про адміністративне правопорушення, про те що ОСОБА_1 була належним чином проінформована про встановлені Законом обмеження не може тому, що хронологія надходження листів із поясненнями щодо е-декларування від апарату Броварської міської ради доводить, що лист із поясненнями щодо декларування про зміни в майновому стані вона отримала лише 19 грудня 2017 року, тоді коли ці зміни вже відбулися і строк подання минув. В подальшому зобов'язується подібних помилок уникати.
Прокурор Васечко В.В. в судовому засіданні підтримала доводи викладені в протоколі про адміністративне правопорушення про наявність в діянні суб'єкта відповідальності за пов'язане з корупцієюправопорушення - ОСОБА_1 , та необхідність притягнення до адміністративної відповідальності, дослідивши надані матеріали, вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією,передбаченого ч. 2 ст. 172-6 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується матеріалами справи - протоколом про адміністративне правопорушення, пов'язане з корупцією,передбачене ч. 2 ст. 172-6 КУпАП від 25 жовтня 2018 року № 456.
Дослідивши матеріали адміністративної справи та оцінивши докази у їх сукупності, суд вважає за необхідне закрити провадження у даній справі виходячи з такого.
Питання закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення врегульовано статтею 247 КУпАП.
Приписи цієї статті встановлюють обставини, що виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Зокрема, відповідно до пункту 7 частини першої цієї статті до підстав, за наявності яких провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, віднесено закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 цього Кодексу.
Згідно ч. 3 ст. 38 КУпАП України, адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов'язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 164-14, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом трьох місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Відповідно до вимог ч. 4 ст. 38 КУпАП України у разі закриття кримінального провадження, але за наявності в діях порушника ознак адміністративного правопорушення, адміністративне стягнення може бути накладено не пізніш як через місяць з дня прийняття рішення про закриття кримінального провадження.
Зі змісту наведених правових норм вбачається, що закриття провадження у судовому порядку можливе за одночасної наявності таких умов: вчинення (виявлення) адміністративного правопорушення; закінчення встановленого законом трьохмісячного строку, перебіг якого розпочинається з дня виявлення але не пізніше двох років з дня його вчинення.
Визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається з плином часу.
При вирішенні питання щодо закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв'язку із закінченням на момент розгляду такої справи строків накладення адміністративного стягнення, визначених статтею 38 КУпАП, необхідно враховувати положення статті 6 Конституції України, згідно з якою органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України.
Отже, суд при здійсненні правосуддя повинен діяти у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України, не втручаючись у діяльність інших гілок державної влади, зокрема діяльність адміністративних органів.
Пункт 7 частини першої статті 247 КУпАП не містить положень про наявність у суду повноважень щодо встановлення обставин вчинення адміністративного правопорушення, наявності вини особи у його вчиненні у разі закриття провадження про адміністративні правопорушення.
Крім того, системне тлумачення абзацу першого статті 247 КУпАП дозволяє суду дійти висновку, що встановлення зазначених у цій статті юридичних фактів є єдиною необхідною підставою для припинення будь-яких дій щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності незалежно від встановлених будь-яких інших обставин, що підлягають з'ясуванню при розгляді справи про адміністративне правопорушення (стаття 280 КУпАП), у тому числі й вини особи у його вчиненні.
Таким чином, поєднання закриття справи з одночасним визнанням вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення є взаємовиключними рішеннями, і прийняття таких двох взаємовиключних рішень в одній постанові про закриття справи свідчить про порушення права людини на справедливий суд, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. За правилами статті 284 КУпАП рішенням, що доводить вину особи, є постанова про накладення адміністративного стягнення або застосування заходів впливу, умовою якої є визначення вини.
Отже, наявність або відсутність вини встановлюється саме під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Таким чином, вина осіб, що притягуються до адміністративної відповідальності, не встановлюється у справах, у яких провадження закривається.
Виходячи з вище викладеного, враховуючи, що на момент розгляду даної справи суд встановив, що закінчився строк накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 , передбачений ч. 2 ст. 38 КУпАП України, що є обставиною, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, а тому провадження, згідно п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, підлягає закриттю.
Керуючись ст.ст. 38, п. 7 ч. 1 ст. 284 КУпАП України, суд -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-6 КУпАП закрити у зв'язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом 10 днів з моменту її винесення через Броварський міськрайонний суд шляхом подачі апеляції.
Суддя Телепенько А.Д.