"10" червня 2019 р. Справа № 363/1518/19
10 червня 2019 року суддя Вишгородського районного суду Київської області Чірков Г.Є., розглянувши матеріали, які надійшли від Головного управління ДФС у Полтавській області щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає в АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 163-2 КУпАП,
згідно протоколу про адміністративне правопорушення, ОСОБА_1 , головний бухгалтер УДП «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» вчинила порушення п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України, а саме неподання платіжного доручення до установи банку на сплату податкового зобов'язання по земельному податку за січень 2019 року, в сумі 16 873 грн. 49 коп. з граничним терміном сплати 02.03.2019 року, що зафіксовано в акті № 18022/16-31-501-12-11/21536845 від 03.04.2019 року, відповідальність за що передбачена ч. 2 ст. 163-2 КУпАП.
Згідно п. 287.3. ст. 287 Податкового кодексу України, податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п.п. а та bч. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожний обвинувачений у вчиненні кримінального правопорушення має щонайменше такі права, як бути негайно і детально поінформованим зрозумілою для нього мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього, мати час і можливості, необхідні для підготовки свого захисту.
Згідно принципу автономного тлумачення та установленої практики ЄСПЛ поняття «кримінальне обвинувачення» має для суду автономний зміст і не залежить від його розуміння законодавства держав - учасниць Конвенції і може означати «звинувачення у вчиненні правопорушення».
Права особи на захист є однією із основних засад судочинства (ст. 129 Конституції України).
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється КУпАП.
Згідно з Кодексом ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом, а провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й віднесених до компетенції органів внутрішніх справ, здійснюється на основі додержання принципу законності (ч.ч. 1 і 2 ст. 7); завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є, зокрема, своєчасне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (ст. 245).
Провадження у справі про адміністративне правопорушення передбачає низку визначених у законі послідовних дій відповідного органу (посадової особи). За загальним правилом фіксація адміністративного правопорушення починається зі складення уповноваженою посадовою особою протоколу про його вчинення.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ст. 256 КУпАП України у протоколі зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи (частина перша статті 256 Кодексу).
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами (частина друга статті 256 Кодексу).
У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це; така особа має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до нього, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання (частина третя статті 256 Кодексу).
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Протокол разом з іншими матеріалами справи, зокрема процесуально оформленими доказами, перелік яких встановлено у статті 251 Кодексу, надсилається органу (посадовій особі), уповноваженому розглядати справу про адміністративне правопорушення (частина перша статті 257 Кодексу).
Згідно з ч. 1 ст. 268 Кодексу особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржувати постанову у справі.
У наведених положеннях Кодексу визначено систему правових механізмів щодо забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, на стадії складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Водночас вказані положення є законодавчими гарантіями об'єктивного і справедливого розгляду справи про адміністративне правопорушення
З протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що його складено у відсутність ОСОБА_1 , копію якого останній не вручено, пояснення з приводу зазначеного в протоколі правопорушення не відібрано, її процесуальні права не роз'яснено.
Крім того, відповідно до наданих суду матеріалів до протоколу про вчинення ОСОБА_1 правопорушення не можливо встановити час вчинення адміністративного правопорушення.
Також у протоколі відсутні посилання на норми закону, які регламентують порядок подачі платіжних доручень для перерахування належних до сплати податків і зборів.
Разом з тим, в матеріалах справи відсутні документи, які б підтверджували, що ОСОБА_1 дійсно є головним бухгалтером УДП «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС», як і відсутні документи, які б могли підтвердити факт перебування у власності чи користування УДП «УКРІНТЕРАВТОСЕРВІС» земельної ділянки на яку необхідно сплачувати земельний податок.
Однак, в матеріалах справи міститься посилання на те, що 07.08.2018 року судом притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,Ю однак відповідна постанова в матеріалах справи відсутня.
Відповідно до ст. 221 КУпАП, виключно судді районних, районних у місті, міських чи міськрайонних судів, розглядають справи про вчинення адміністративних правопорушень, передбачених ст. 163-2 КУпАП.
Саме лише твердження в протоколі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 163-2 КУпАП не може свідчити про те, що цю особою, протягом року було піддано адміністративному стягненню за те ж порушення.
За таких умов, з наявних матеріалів справи, не можна дійти висновку про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 163-2 КупАП.
Згідно ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до ст. 280 КупАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Зі змісту протоколу № 768/16-31-50-12 про адміністративне правопорушення неможливо з'ясувати вказані обставини, оскільки до протоколу не надано жодних доказів, які б підтверджувати вину ОСОБА_1
Відповідно до ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Сам лише факт складання протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 163-2 КУпАП не може слугувати доказом вини останньої.
Зі змісту ст.ст. 245, 248 КУпАП випливає, що одним із основних завдань провадження у справах про адміністративне правопорушення є об'єктивне з'ясування обставин справи, рівність всіх громадян перед законом і органом, що розглядає справу.
Згідно ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення, визначених у ст. 255 цього Кодексу.
Зазначені недоліки перешкоджають правильному вирішенню питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності
Беручи до уваги викладене даний протокол слід повернути до згаданого правоохоронного органу для належного оформлення.
З урахуванням наведеного та керуючись статтями 2 і 256 КУпАП,
протокол про адміністративне правопорушення, складений щодо ОСОБА_1 , повернути до ГУ ДФС у Полтавській області для належного оформлення.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя