Справа №442/2233/19
Провадження №2/442/867/2019
04 червня 2019 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі: головуючого судді - Крамара О.В., з участю секретаря судових засідань: Лютик Х.В. розглянувши в приміщенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області в порядку спрощеного позовного провадження з викликом осіб цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка», третьої особи ОСОБА_2 про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку, -
01.04.2019 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому з уточненням позовних вимог, просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка» на її користь: середній заробіток за весь період затримки розрахунку в сумі 4337,92 грн.; моральну шкоду в сумі 5000 грн.; витрати по наданню юридичної допомоги в розмірі 600,00 грн. та витрати пов'язані із розглядом даної справи.
В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що вона в період з 20.03.2017 року по 31.12.2018 року перебувала у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка», працюючи на посаді Фахівець з фінансово-економічної безпеки. В подальшому, 31.12.2018 року вона була звільнена з роботи, у зв'язку зі скороченням штату, згідно наказу № 118к від 31.12.2018 року та при звільненні їй належали, але не були виплачені кошти: заробітна плата за листопад та грудень 2018 року. Зазначає, що зверталася до відповідача про надання їй довідки про заборговану заробітну плату, але такої довідки їй не надали, після цього вона змушена була звернутися на гарячу Урядову лінію. За наслідками її звернення на Урядову лінію, Головним управлінням Держпраці у Львівській області було проведено перевірку, за результатами якої складено акт, та видано припис на усунення виявлених порушень. В січні місяці 2019 року їй на мобільний телефон прийшло СМС - повідомлення, що на її рахунок поступили кошти, а саме 03.01.2019 року в сумі - 1984,06 грн., 21.01.2019 року 1987,05 грн. (заробітна плата за листопад 2018 року); 24.01.2019 року в сумі 8546,44 грн. (заробітна плата за грудень 2018 року - 3957,95 грн.; вихідна допомога - 4588,49 грн.). Враховуючи те, що відповідач не провів повний розрахунок при її звільненні, а також те, що з моменту звільнення до моменту виплати заборгованої заробітної плати за листопад-грудень місяць 2018 року пройшло 16 робочих днів, вважає, що з відповідача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4337,92 грн. (271,12 грн. х 16 дн. = 4337,92 грн., де 271,12 грн. - середньоденна заробітна плата, 16 днів - кількість робочих днів за період з 31.12.2018 року по 24.01.2018 року). Також вказує, що таке відношення до неї відповідача спричинило їй моральну шкоду, адже за майже два місяці вона не отримала зароблених грошей, її намагання, щоб було надано хоча б довідку про заборговану заробітну плату відповідачем було також проігноровано, не дивлячись на те, що це є порушення закону. Бачачи таке відношення, позивач змушена була звертатися на урядову лінію, до адвоката, що понесло додаткові нервові переживання та матеріальні затрати, але і тоді відповідач різними шляхами намагається перешкодити у її законному праві на захист. Вказує, що невиплата заборгованої заробітної плати припала ще й на святкові дні: Новий рік, Різдвяні свята, а позивач та її рідні повинні були обмежувати себе у всьому, щоб хоч якось вижити весь цей час без зароблених нею грошей. Наголошує, що почувається беззахисною перед таким свавіллям відповідача, що спричинює тяжкі моральні травми, вона стала нервовою, погано спить, в той час коли відповідач розпоряджався її заробленими грошами на свій розсуд, для свого збагачення, а тому таку моральну шкоду оцінює в розмірі 5 000 гривень.
02.04.2019 року ухвалою судді вказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу термін для виправлення зазначених у ній недоліків.
05.04.2019 року позивачем усунено недоліки, у вказаній вище ухвалі, у зв'язку з чим, ухвалою від 09.04.2019 року в зазначеній справі відкрито провадження та постановлено розглядати дану справу в порядку спрощеного провадження з викликом сторін, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву, пред'явлення зустрічного позову. Також позивачу встановлено п'ятиденний строк з дня отримання відзиву для подання відповіді на відзив, а відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання заперечення.
07.05.2019 року відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому останній просить в задоволені позовних вимоги позивача відмовити в повному обсязі, зазначаючи, що позивачем розрахунок середнього заробітку за час затримки розрахунку обчислено не вірно, оскільки в розмір розрахунку включено суми одержаної вихідної допомоги. Вказує, що на Товаристві згідно наказу № 346/в від 27.12.2018 року в період з 02.01.2019 року по 31.01.2019 року було оголошено простой, який обумовлений відсутністю замовлень та матеріалів виробництва. Вказує, що затримка у проведенні розрахунку із звільненим працівником була обумовлена об'єктивними причинами і вини власника або уповноваженого ним органу у вказаній затримці немає. Також, з огляду на необґрунтованість вказаних вимог, вважає, що вимога про стягнення витрат по наданню юридичної допомоги не підтверджується жодними належними та допустимими доказами, а тому просить відмовити в його задоволенні.
07.05.2019 року позивачем ОСОБА_1 подано відповідь на відзив відповідача, у якому зазначено, що відповідач на вимогу працівника не повідомив письмово про нараховані суми, належні при звільненні, не провів повний розрахунок в день звільнення, не відреагував на вимогу позивача про видачу довідки про нараховану заробітну плату за два останні місяці перед звільненням (листопад, грудень 2018 року), тим самим свідомо затягував час, щоб сплив трьох місячний термін з дня звільнення - 31.12.2018 року), маючи намір позбавити можливості позивача у визначений термін згідно ч. 1 ст. 233 КЗпП України звернутися до суду з позовом про порушення своїх прав. Вважає необґрунтованими доводи відповідача про те, що невчасна виплата йому заробітної плати обумовлена простоєм, оскільки позивач була звільнена з займаної посади 31.12.2018 року, а тому наказ про оголошення простою в січні 2019 року до неї жодного відношення немає. Крім цього, на думку позивача, відсутність замовлень та матеріалів під план січня місяця 2019 року не впливає на виплату розрахункових коштів за грудень 2018 року. Таким чином, вважає, що оскільки обов'язковою умовою настання відповідальності за несвоєчасно проведений розрахунок із звільненим працівником є вина власника або уповноваженого ним органу, а відсутність у нього коштів не є об'єктивною причиною, а тому просить позов задоволити. З огляду на викладене просит стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 5000 грн. Стосовно позовних вимог про стягнення витрат по наданню юридичної допомоги в розмірі 600 грн., то вони є обґрунтованими, що підтвердженими квитанцією за підписом адвоката Сушко О.С., договором про надання правової допомоги та Актом виконаних робіт.
Від третьої особи пояснень з приводу позову не надходило.
Позивач ОСОБА_1 в дане судове засідання не з'явилася, подала клопотання про розгляд справи у її відсутності, позовні вимоги підтримує, просить їх задоволити.
Представник відповідача та третя особа в судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча належним чином були повідомлені про час та місце слухання справи. За таких обставинах суд визнав неявку відповідача та третьої особи не поважною, провівши розгляд справи у їх відсутності.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного пристрою не здійснюється.
Суд дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вимогами ст. ст. 13, 76 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу.
Положеннями ст. 43 Конституції України закріплено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку він вільно погоджується.
Відповідно до копії трудової книжки позивача ОСОБА_1 від 17.02.1987 року, останння в період з 20.03.2017 року по 31.12.2018 року перебував у трудових відносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка», працюючи на Фахівця з фінансово-економічної безпеки в службі економічної безпеки.
Як встановлено матеріалами справи, на момент звільнення - 31.12.2018 року з позивачем не було проведено повного розрахунку, її не повідомляли про розмір нарахованих сум та не виплачено кошти - 3968,11 грн. - заробітна плата за листопад місяць 2018 року, 3957,95 грн. - заробітна плата за грудень 2018 року, а також вихідна допомога.
Вказаний розмір нарахованої заробітної плати підтверджується листом (відповідь) Головного управління Держпраці у Львівській області від 18.01.2019 року № 622/4/14-04 та не заперечується відповідачем у відзиві на позов та доданих до відзиву на позов довідках про заробітну плату № БТ 000000030 від 24.04.2019 року та № БТ 000000031 від 24.04.2019 року.
В подальшому, як зазначено позивачем та не оспорюється відповідачем, в січні місяці 2019 року позивачу було нараховано та виплачено заборговану заробітну плату: 03.01.2019 року в сумі - 1984,06 грн., 21.01.2019 року 1987,05 грн. (заробітна плата за листопад 2018 року); 24.01.2019 року в сумі 8546,44 грн. (заробітна плата за грудень 2018 року - 3957,95 грн.; вихідна допомога - 4588,49 грн.).
Таким чином, судом встановлено, що остаточний розрахунок з позивачем було проведено лише 24.01.2019 року.
Статтями 47, 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
Отже, закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок - виплатити всі суми, що належать йому; у разі невиконання такого обов'язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена ст. 117 КЗпП України відповідальність.
Як на підставу непроведення розрахунку позивача при звільненні відповідач посилається на відсутність своєї вини - простой на підприємстві, який мав місце в період з 02.01.2019 року по 31.01.2019 року згідно наказу №346/в від 27.12.2018 року.
Проте, зазначені доводи є безпідставними, оскільки відповідачем не надано спростування тверджень позивача про те, що в день звільнення її повідомили про нараховані суми, а також про надсилання позивачу такого повідомлення в день виплати розрахункових коштів.
Поряд з цим, простой на підприємстві мав місце з 02.01.2019 року, а позивач звільнений з роботи 31.12.2018 року. При цьому, про те, що на підприємстві буде простой, відповідач був обізнаний, оскільки сам ще 27.12.2018 року видав відповідний наказ. Крім цього, як встановлено судом та не заперечувалось відповідачем, виплату коштів позивачу було здійснено, зокрема 03.01.2019 року, 21.01.2019 року та 24.01.2019 року, тобто в час простою і вказана обставина ніяким чином не вплинула на виплату розрахункових коштів саме у час простою.
Таким чином судом встановлено, що позивача було звільнено з роботи з 31.12.2018 року і на час звільнення з позивачем не проведено повного розрахунку та не повідомлено про нараховані суми.
Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, а при наявності спору про розмір належних сум - спір вирішується органом, який і визначає розмір відшкодування за час затримки розрахунку.
При визначенні розміру відшкодування необхідно враховувати розмір спірної суми, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком працівника та інших обставин справи (п. 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 року № 13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці").
Згідно абзацу 5 пункту 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року за №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці", задовольняючи вимогу про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є, відповідно, обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, що зазначає в резолютивній частині рішення.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до статті 27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок).
З урахуванням цих норм, зокрема, абзацу третього пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час затримки розрахунку обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.
Відповідно до пункту 5 розділу ІV Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час затримки розрахунку, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пункту 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.
Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час затримки розрахунку, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).
При вирішенні позовної вимоги в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку суд враховує надані відповідачем довідки № БТ 000000030 від 24.04.2019 року та № БТ 000000031 від 24.04.2019 року, згідно яких фактично відпрацьований час позивачем в листопаді 2018 року становить 13 робочі дні, в грудні 2018 року - 11 робочих днів, а всього відпрацьовано - 24 робочих дні. Середньоденна заробітна плата становить - 271,12 грн.
Розрахунок середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 31.12.2018 року по 24.01.2019 року: 4337,92 грн. (271,12 грн. х 16 дн.), без утримання податку й інших обов'язкових платежів), де 271,12 грн. - середньоденна заробітна плата, 16 робочих днів - фактичний час затримки виплати розрахункових коштів при звільненні).
Отже, на користь позивача підлягає стягненню 4337,92 грн. (без утримання податку й інших обов'язкових платежів) середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в період з 31.12.2018 року по 24.01.2019 року.
У справах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні діє тримісячний строк звернення із заявою до комісії по трудових спорах або безпосередньо до суду, який обчислюється з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права (статті 225, 233 КЗпП України), і, відповідно, з'ясувати дату початку перебігу цього строку.
Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою відмови в позові, однак якщо суд установить, що останній є необґрунтованим, він відмовляє в його задоволенні саме з цих підстав.
Так, позивача було звільнено з роботи з 31.12.2018 року, позов до суду позивачем подано 01.04.2019 року (у перший робочий день після вихідного - 31.03.2019 року), тобто у строк, передбачений ч. 1 ст. 233 КЗпП України.
Згідно ч .1 ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим органом моральної шкоди працівнику провадиться в разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майновий збиток, заподіяний неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному об'ємі особою, що заподіяла його.
Згідно зі ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Оскільки з боку відповідача невиплатою заробітної плати позивачу завдана моральна шкода у вигляді фізичних та моральних страждань, так як невиплата заборгованої заробітної плати припала на святкові дні: Новий рік, Різдвяні свята, а позивач та її рідні повинні були обмежувати себе у всьому, враховуючи характер і ступінь завданої моральної шкоди, тривалість страждань та істотність вимушених змін у життєвих стосунках позивача, що в свою чергу призвело до додаткових зусиль для організації свого життя, суд дійшов переконання, що позов в цій частині підлягає частковому задоволенню. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Щодо заявленої позивачем позовної вимоги про стягнення з відповідача витрат по наданню юридичної допомоги розмірі 600 грн., суд, перевіривши матеріали справи, приходить до переконання, що така вимога підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як слід розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно вимог ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Так, позов ОСОБА_1 судом задоволено.
Позивач ОСОБА_1 поніс витрати за складення позовної заяви в розмірі 600 грн., а тому згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивачки слід стягнути такі.
Крім цього, оскільки позивачем було сплачено в дохід держави судовий збір в розмірі 768,40 грн., а відтак такі витрати також підлягають стягненню на її користь.
Таким чином, на користь позивача необхідно стягнути 1368,40 грн. понесених витрат.
Окрім цього з відповідача слід стягнути в користь держави судовий збір в розмірі 768,40 грн. за позовну вимогу, щодо відшкодування моральної шкоди.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 81, 258, 263-265, 268 ЦПК України, ч. 1 ст. 47, ст. ст. 116-117, 233, 235, 237-1 КЗпП України, суд, -
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка»на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні в сумі 4337 (чотири тисячі триста тридцять сім) гривень 92 копійки, моральну шкоду в розмірі 2500 (дві тисячі п'ятсот) гривень та витрати пов'язані з розглядом справи в сумі 1368,40 грн., а всього 9574 (дев'ять тисяч п'ятсот сімдесят чотири) гривні 72 копійки
Сума середнього заробітку вказана без утримання податку й інших обов'язкових платежів.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсальна бурильна техніка»768 (сімсот шістдесять вісім) гривень 40 коп. - судових витрат в дохід держави.
В решті позовних вимог відмовити.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Крамар