Справа № 758/16236/17
Категорія 45
(ЗАОЧНЕ)
23 квітня 2019 року місто Київ
Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого - судді Ларіонової Н.М.,
при секретарі судового засідання Шабатин Н.А.,
за участю: позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача та третьої особи - адвоката Топчія П.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -
Позивач ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду м. Києва з позовною заявою до відповідача ОСОБА_4 , в якому просить визнати останнього таким, щовтратив право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1 .
Позовні вимоги обґрунтувані такими обставинами.
ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_5 є власниками двокімнатної квартири, загальною площею 54,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить їм на праві спільної сумісної власності в рівних долях та була набута в процесі приватизації згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». У період з 01.08.1998 року по 11.07.2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.07.2017 року. Після реєстрації шлюбу, 20.10.1998 року, в спірній квартирі по АДРЕСА_2 було зареєстровано ОСОБА_2 . У судовому рішенні про розірвання шлюбу зазначено, що сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, ведення спільного господарства та бюджету, з серпня 2016 року, фактично проживають окремо та не бажають відновлення сімейних стосунків. Починаючи з січня 2015 року, ОСОБА_2 перестав давати будь-які грошові кошти для оплати рахунків за житлово-комунальні послуги з утримання житла, витрати з оплати рахунків не компенсує. Всі рахунки сплачує лише ОСОБА_1 за власні кошти, що підтверджується, зокрема рахунками на оплату житлово-комунальних послуг, роздруківками з карткового рахунку ОСОБА_1 У період з січня 2015 року по жовтень 2017 року ОСОБА_1 за власні кошти сплатила за житлово-комунальні послуги з утримання квартири в сумі 45 571,86 грн., зокрема: 2015 рік - 11 542,27 грн., 2016 рік - 15 855,81 грн., 2017 році - 18 173,78 грн. З червня 2016 року ОСОБА_1 вимушена була проживати за іншою адресою: АДРЕСА_3 у зв'язку з тим, що спільне проживання з ОСОБА_2 в одній квартирі стало неможливим та небезпечним для її життя і здоров'я, у зв'язку з чим вона зверталась з відповідними заявами до правоохоронних органів. Після розірвання шлюбу між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 відсутня будь-яка угода про безоплатне користування квартирою по АДРЕСА_2 . ОСОБА_2 не є членом сім'ї ОСОБА_1 і ОСОБА_3 , які не надавали згоди ОСОБА_2 на безоплатне користування квартирою. ОСОБА_3 має свою сім'ю, з червня 2015 року мешкає в Республіці Польща. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є відповідна домовленість щодо володіння, користування квартирою, оплати рахунків за житлово-комунальні послуги. За домовленістю з ОСОБА_3 , одна кімната закріплена за ОСОБА_1 , інша - за ОСОБА_3 , рахунки за житлово-комунальні послуги з утримання квартири сплачує ОСОБА_1 ОСОБА_3 уповноважила ОСОБА_1 діяти від її імені щодо володіння, користування квартирою та отримання від ОСОБА_2 плати за користування квартирою. ОСОБА_1 надіслала та особисто вручала ОСОБА_2 письмові вимогита пропозиції від 13.09.2017р., 04.10.2017р., 11.10.2017р., 30.10.2017р., 07.11.2017р., 20.11.2017р., 23.11.2017р. щодо укладання договору найму житлового приміщення квартири та внесення плати за користування квартирою. Проте ОСОБА_2 ухиляється від укладання договору найму житлового приміщення квартири, плату за користування квартирою не вносить, рахунки за житлово-комунальні послуги не сплачує, компенсацію не надає, з реєстраційного обліку не знімається, чим створює перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні нею права власності щодо користування та розпорядження своїм майном. Після розірванняшлюбу, починаючиз липня-серпня 2017 року,понад один рік, ОСОБА_2 не користується квартирою по АДРЕСА_2 , в ній не проживаєбез поважних причин, особистих речей в квартирі немає. Починаючи з липня-серпня 2017 року ,понад один рік, ОСОБА_2 фактично постійно проживає у своєї співмешканки в с.Селичівка Баришівського району Київської області, де збудував АДРЕСА_4 , що підтверджується, зокрема фотографіями будинку, листом Бориспільської місцевої прокуратури Київської області №34/01-9315 від 11.07.2018 року, поштовими відправленнями, надісланими ОСОБА_2 за місцем його реєстрації по АДРЕСА_2 , зокрема у період з вересня 2017 року по грудень 2018 року, і повернутими без вручення,за закінченням встановленого строку зберігання, клопотанням представника ОСОБА_5 від 15.01.2019 року в іншій цивільній справі №758/17048/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя, що перебуває у провадженні Оболонського районного суду м. Києва, в якому зазначено наступну адресу місця проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_5 . Вважає, що відповідач втратив право користування житловим приміщенням з підстав непроживання в квартирі понад один рік після розірвання шлюбу, без поважних причин.
В судовому засіданні позивач та її представник, який діє і як представник третьої особи, підтримали позов в повному обсязі та надали пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам. Проти постановлення заочного рішення не заперечували.
Відповідач, будучи повідомленим про час та місце розгляду с прави у встановленому законом порядку, в судове засідання повторно не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позовну заяву не подав. На підставі ст.ст.280, 281 ЦПК України суд постановляє заочне рішення.
Третя особа ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилась, в порядку ст.ст.174, 181 ЦПК України через свого представника подала до суду особисте письмове пояснення щодо позову та відзиву відповідача.
Третя особа, ОСОБА_3 ,в письмових поясненнях від 10.04.2019р. повідомила суду, що позовну заяву подано за її погодженням. Позовні вимоги про визнання ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням квартири по АДРЕСА_2 в повному обсязі. Пояснила, що ОСОБА_2 не є членом її сім'ї, оскільки з 2002 року у неї своя сім'я, вона має неповнолітню дочку ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З червня 2015 року вона мешкає і працює в Республіці Польща.У період з 01.08.1998р. по 11.07.2017р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі та набули спільне майно. Починаючи з кінця 2011 року - початку 2012 року, ОСОБА_2 без згоди ОСОБА_1 став вивозити майно та витрачати грошові кошти на будівництво будинку в Київській області, місцезнаходження якого приховував. В подальшому їй стало відомо, що ОСОБА_2 займався будівництвом двоповерхового будинку в с.Селичівка Баришівського району Київської області , де проживає його співмешканка ОСОБА_8 .Починаючи з весни 2013 року, ОСОБА_2 перестав ночувати вдома по кілька днів, на телефонні дзвінки нікому не відповідав, став рідше спілкуватися. У 2014 році ОСОБА_2 взагалі відсторонився від будь-якого спілкування з усією родиною, відключив свій мобільний телефон. У 2014 році вона особисто бачила, як ОСОБА_2 вивозив спільне майно подружжя на автомобілі МITSUBISHIPAJEROSPORT, р.н. НОМЕР_1 . Починаючи з січня 2015 року, ОСОБА_2 перестав давати ОСОБА_1 будь-які грошові кошти на утримання сім'ї та на оплату рахунків за житлово-комунальні послуги за квартиру по АДРЕСА_2 , у зв'язку з чим часто виникали сварки. Всі рахунки за житлово-комунальні послуги сплачує лише ОСОБА_1 за власні кошти. Витрати не компенсує. Двокімнатна квартира по АДРЕСА_2 їй та ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, яка була набута в процесі приватизації. Між нею та ОСОБА_1 є певна домовленість щодо користування квартирою та сплатою рахунків за житлово-комунальні послуги. ОСОБА_2 перестав рахуватись з інтересами ОСОБА_1 , став вести себе брутально, агресивно, застосовував психологічне і фізичне насильство до ОСОБА_1 . З червня 2016 року ОСОБА_1 вимушена була проживати за іншою адресою, у зв'язку з тим, що спільне проживання з ОСОБА_2 в одній квартирі стало неможливим та небезпечним для її життя і здоров'я. ОСОБА_2 є співмешканцем ОСОБА_8 , яка проживає в с . Селичівка Баришівського району Київської області. У 2016 році у листуванні з ОСОБА_2 їй стало відомо, що у нього інше життя, про яке він не хоче ділитись. Після розірванні шлюбу між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , вона не надавала згоди ОСОБА_2 на безоплатне користування квартирою по АДРЕСА_2 . Вона уповноважила ОСОБА_1 діяти від її імені у перемовинах з ОСОБА_2 щодо плати та порядку користування квартирою. За її погодженням ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 укласти договір найму житлового приміщення квартири та внесення відповідної плати. ОСОБА_2 ухиляється від укладання такого договору, плату за користування квартирою не вносить, рахунки за житлово-комунальні послуги не сплачує, компенсацію не надає, з реєстраційного обліку не знімається. Після розірвання шлюбу, починаючи з липня-серпня 2017 року, понад один рік, ОСОБА_2 не користується квартирою по АДРЕСА_2 , в ній не проживає без поважних причин, особистих речей в квартирі не має. Йому ніхто не створює перешкод у користуванні квартирою. У ОСОБА_2 інше життя, він фактично проживає разом з своєю співмешканкою ОСОБА_8 в с .Селичівка Баришівського району Київської області. Таким чином, ОСОБА_2 втратив право користування квартирою за місцем своєї реєстрації по АДРЕСА_2 , оскільки систематично, понад 4-и роки, не вносить плату за житлово-комунальні послуги з утримання житла, відмовляється укладати договір найму житла, вносити плату за користування квартироюта не проживає в квартирі понад один рік після розірвання шлюбу, без поважних причин, є співмешканцем ОСОБА_8 , яка проживає в с. Селичівка Баришівського району Київської області.
Заслухавши вступне слово представника позивача і третьої особи, допитавши свідків ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , позивача ОСОБА_1 , за її згодою, безпосередньо дослідивши письмові докази у справі, ознайомившись з письмовими поясненнями позивача ОСОБА_1 та її представника, письмовими поясненнями третьої особи ОСОБА_3 , викладеними в заявах по суті справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами;2) висновками експертів;3) показаннями свідків.
Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов таких висновків.
До спірних правовідносин слід застосувати правові висновки, викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від 12.04.1985р. N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», постанові ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 N 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», постанові Верховного Суду від 01.02.2018року у справі №283/1443/16-ц, зокрема відповідно до вимог ст.156 ЖК УРСР повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку, квартири і придомової території та проведенню ремонту. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу, а саме угодою сторін встановлюється плата за користування жилим приміщенням, крім квартирної плати береться плата за комунальні послуги. Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України колишній член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та її дочка ОСОБА_3 є власниками двокімнатної квартири, загальною площею 54,7 кв. м, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , належить їм на праві спільної сумісної власності в рівних долях та була набута в процесі приватизації згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду», що підтверджується свідоцтвом про право власності на житло від 10.06.1996 року № НОМЕР_2 .
У період з 01 серпня 1998 року по 11 липня 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі. Після реєстрації шлюбу, 20 жовтня 1998 року, в спірній квартирі по АДРЕСА_2 було зареєстровано ОСОБА_2 , що підтверджується копіє паспорта відповідача, інформацією Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ГУ ДМС України в м. Києві від 13.02.2018 року, отриманої на запит суду (а.с.53).
Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11 липня 2017 року. Судовим рішенням встановлено, що сторони припинили сімейно-шлюбні відносини, ведення спільного господарства та бюджетуз серпня 2016 року,фактично проживають окремо та не бажають відновлення сімейних стосунків.
Починаючи з січня 2015 року ОСОБА_2 не передає позивачу будь-які грошові кошти для оплати рахунків за житлово-комунальні послуги з утримання квартири. Всі рахунки сплачує лише ОСОБА_1 за власні грошові кошти. Витрати ОСОБА_1 з оплати рахунків ОСОБА_2 не компенсує. У період з січня 2015 року по жовтень 2017 року ОСОБА_1 сплатила рахунки за житлово-комунальні послуги з утримання квартири в сумі 45 571,86 грн., зокрема: 2015 рік - 11 542,27 грн., 2016 рік - 15 855,81 грн., 2017 році - 18 173,78 грн.
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 не надавали згоди ОСОБА_2 на безоплатне користування квартирою по АДРЕСА_2 .
ОСОБА_2 не є членом сім'ї ОСОБА_1 та ОСОБА_3
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 , за погодженням з ОСОБА_3 , запропонувала ОСОБА_2 укласти відповідний договір найму житлового приміщення квартири по АДРЕСА_2 та вносити плату за користування квартирою, що підтверджується письмовими вимогита пропозиції від 13.09.2017р., 04.10.2017р., 11.10.2017р., 30.10.2017р., 07.11.2017р., 20.11.2017р., 23.11.2017р.
ОСОБА_2 ухиляється від укладання договору найму житлового приміщення квартири, плату за користування квартирою не вносить, рахунки за житлово-комунальні послуги не сплачує, компенсацію не надає, з реєстраційного обліку не знімається, чим створює перешкоди ОСОБА_1 у здійсненні нею права власності щодо користування та розпорядження своїм майном.
Починаючи з липня-серпня 2017 року,понад один рік, ОСОБА_2 не користується квартирою по АДРЕСА_2 , в ній не проживає, без поважних причин, особистих речей в квартирі немає.
Згідно Свідоцтва про право власності на житло, виданого згідно з розпорядженням керівника органу приватизації житла Подільської райдержадміністрації від 10 червня 1996 року №9220, квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , дійсно належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_11 в рівних долях. Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду».
Згідно Свідоцтва про одруження, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було зареєстровано01.08.1998 року відділом реєстрації актів громадянського стану Шевченківського району м. Києва, про що в Книзі реєстрації актів про укладення шлюбів зроблено запис за № 540.
Згідно рішення Подільського районного суду м. Києва від 11 липня 2017 року, що набрало законної сили, шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.
22. Відповідно до письмових вимог та пропозицій від 13.09.2017р., 04.10.2017р., 11.10.2017р. 30.10.2017р., 07.11.2017р., 20.11.2017р., 23.11.2017р. ОСОБА_1 пропонувала ОСОБА_2 укласти відповідний договір найму житлового приміщення квартири по АДРЕСА_8 , щомісяця вносити плату за користування квартирою, сплачувати рахунки за житлово-комунальні послуги з утримання квартири, компенсувати витрати, надавала для підписання проект договору найму житла.
Із письмових заяв ОСОБА_1 від 13.09.2017р., 21.09.2017р., 06.10.2017р., 30.10.2017р. вбачається, що позивач зверталась до Подільського УП ГУНП України у м. Києві,Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області стосовно колишнього члена сім'ї ОСОБА_2 щодо його агресивної поведінки, погроз фізичною розправою, безоплатного користування квартирою, відмови сплачувати рахунки за житлово-комунальні послуги та вивезення спільного майна подружжя в с.СеличівкаБаришівського району Київської області, де мешкає його знайома ОСОБА_8 та за рахунок спільних грошових коштів збудовано будинок по АДРЕСА_4 .
Із листів Подільського УП ГУНП України у м. Києві від 04.10.2017р., 27.11.2017р.Баришівського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП в Київській області від 13.11.2017р. вбачається, що звернення ОСОБА_1 були розглянуті і рекомендовано звернутись до суду.
Із листа Бориспільської місцевої прокуратури Київської області№34/01-9315 від 11.07.2018 року вбачається, що ОСОБА_2 є співмешканцем ОСОБА_8 , яка проживає по АДРЕСА_6 .
Із поштових конвертів, в які було вкладено поштові відправлення №0306707345014 від 12.02.2018р., №0311324566908 від 03.04.2018р., описів вкладення в поштові відправлення №0311311912254 від 13.09.2017р., №0311321408635від 07.11.2017р., №0311309567019 від 21.11.2017р.,№0303912698974 від 24.11.2017р. інших поштових відправлень, адресованих ОСОБА_2 за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_2 , вбачається, що ОСОБА_2 надсилалися письмові пропозиції та вимоги щодо укладання договору найму житлового приміщення квартири по АДРЕСА_8 , внесення плати та оплати рахунків за житлово-комунальні послуги, на які ОСОБА_2 не надав ніякої відповіді, поштові відправлення №0311311912246 від 13.09.2017 р., №0306707345014 від 12.02.2018 р., №0311324566908 від 03.04.2018 р. повернулися без вручення за закінченням встановленого строку зберігання.
Із роздруківок з карткового рахунку ОСОБА_1 за червень 2018 р., липень 2018 р., вбачається оплата комунальних послуг за утримання квартири по АДРЕСА_2 .
Із листа Укрпошти № 33-Т-29528 від 18.09.2018р. вбачається, що поштове відправлення №0306707345014 від 12.02.2018р. на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_9 , надійшло до відділення поштового зв'язку (ВПЗ) №74 м.Київ, 13.02.2018. Повідомлення про надходження відправлення були залишені в абонентській поштовій скриньці ОСОБА_2 13.02.2018р., повторне - 16.02.2018р. За одержанням відправлення ОСОБА_2 не звернувся, відправлення повернуто 27.02.2018р. та отримано ОСОБА_1 05.03.2018р.Відправлення №0311324566908 від 03.04.2018р. на ім'я ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_9 , надійшло до ВПЗ №74 м.Київ, 04.04.2018р. Повідомлення про надходження відправлення були залишені в абонентській поштовій скриньці ОСОБА_2 04.04.2018р., повторне - 07.04.2018. За одержанням відправлення ОСОБА_2 не звернувся, відправлення повернуто 18.04.2018р. та отримано ОСОБА_1 23.04.2018.
Із поштове відправлення Укрпошти №0113327248099 від 13.12.2018р., отриманогоКосолап Н ОСОБА_12 , вбачається, що ОСОБА_2 не зазначив адресу місця своєї реєстрації: АДРЕСА_9 , а зазначив наступну адресу відправника: «До запитання, АДРЕСА_18 » і свій номер телефону « НОМЕР_3 ».
30.Із поштового відправлення Укрпошти №0113327248099 від 13.12.2018р., отриманого ОСОБА_1 від ОСОБА_2 , вбачається, що в поштове відправлення вкладено поштове відправлення Укрпошти №0311326330235 від 19.11.2018р., адресоване ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_5 .
Із листа Укрпошти №33-Т-42359 від 24.01.2019р. вбачається, що поштове відправлення Укрпошти №0311326330235 від 19.11.2018р. на ім'я: ОСОБА_8 за адресою: АДРЕСА_5 , було вручено особисто адресату ОСОБА_8 12.12.2018р.
Будучи допитаною в якості свідка, позивач ОСОБА_1 пояснила суду, щовона та її дочка ОСОБА_3 є власниками двокімнатної квартири по АДРЕСА_2 , яка належить їм на праві спільної сумісної власності в рівних долях і була набута ними в процесі приватизації. У період з 01.08.1998року по 11.07.2017 рокувонаперебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який розірвано за рішенням Подільського районного суду м. Києва від 11.07.2017 року.Після реєстрації шлюбу в квартирі було зареєстровано ОСОБА_2 . Починаючи з січня 2015 року, ОСОБА_2 перестав давати будь-які грошові кошти для оплати рахунків за житлово-комунальні послуги з утримання квартири, витрати з оплати рахунків не компенсує. Всі рахунки сплачує лише вона за власні кошти. У період з січня 2015 року по жовтень 2017 року за житлово-комунальні послуги вона сплатила45 571,86 грн., 2015 рік - 11 542,27 грн., 2016 рік - 15 855,81 грн., 2017 році - 18 173,78 грн.З червня 2016 року по вересень 2017 року вона вимушена була проживати за іншою адресою: АДРЕСА_3 у зв'язку з тим, що спільне проживання з ОСОБА_2 в одній квартирі стало неможливим та небезпечним для її життя і здоров'я, у зв'язку з чим вона зверталась з заявами до правоохоронних органів.Після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 відсутня будь-яка угода про безоплатне користування квартирою. ОСОБА_2 не є членом сім'ї ОСОБА_3 , яка має свою сім'ю, починаючи з червня 2015 року мешкає та працює в Республіці Польща.Між нею та ОСОБА_3 є відповідна домовленість щодо володіння та користування квартирою, оплати рахунків за житлово-комунальні послуги. ОСОБА_3 уповноважила їїдіяти від її імені щодо володіння та користування квартирою, отримання від ОСОБА_2 плати за користування квартирою. Вона неодноразово письмово пропонувала ОСОБА_2 укласти договір найму житлового приміщення квартири та внесення плати за користування квартирою.Проте ОСОБА_2 ухиляється від укладання такого договору, плату за користування квартирою не вносить, рахунки за житлово-комунальні послуги не сплачує, компенсацію не надає, з реєстраційного обліку не знімається. Після розірванняшлюбу, починаючиз липня-серпня 2017 року,понад один рік, ОСОБА_2 не користується квартирою по АДРЕСА_2 , в ній не проживає, без поважних причин, особистих речей в квартирі немає. Крім того, ОСОБА_2 вивіз їх спільне майно, набуте за час шлюбу. Починаючи злипня-серпня 2017 року, ОСОБА_2 фактично постійно проживає у своєї співмешканки ОСОБА_8 в с. Селичівка Баришівського районуКиївської області, де збудував новий двоповерховий будинок по АДРЕСА_4 . У вересні 2017 року, перебуваючи в с.Селичівка,вона особисто бачила ОСОБА_2 та його співмешканку ОСОБА_8 у дворі будинку по АДРЕСА_12 , а також спільне майно, набуте за час шлюбу, зокрема автомобіль МITSUBISHIPAJEROSPORT,р.н. НОМЕР_1 , інше майно. Вона ніяким чином не перешкоджала ОСОБА_2 користуватись квартирою. ОСОБА_2 має ключі від квартири.
Свідок ОСОБА_9 суду показала, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_13 . З 1996 року по даний час фактично мешкає по АДРЕСА_14 , є сусідкою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з якими в нормальних відносинах. Починаючи з вересня 2017 року, понад один рік, ОСОБА_2 не проживає в квартирі №76, і де він фактично мешкає їй не відомо. З вересня 2017 року в квартирі мешкає лише ОСОБА_1 . Приблизно один раз на тиждень, вона буває в гостях у ОСОБА_1 і бачила, що в квартирі немає особистих речей ОСОБА_2 , зокрема взуття, одежі, засобів для гоління, тощо. Від ОСОБА_1 їй відомо, що ОСОБА_2 має іншу сім'ю, вивіз із квартири частину їх спільного майна.Їй нічого не відомо, щоб ОСОБА_13 чинила перешкоди ОСОБА_2 у користуванні квартирою, або забирала ключі від квартири, або були сварки щодо користування квартирою. У період з 2016 року по вересень 2017 ОСОБА_14 не проживала в квартирі, якою користувався лише ОСОБА_2
Свідок ОСОБА_10 суду показала, що з 2003 року працює двірником, проживає в калясочній по АДРЕСА_8 і знає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як хороших мешканців і з якими в нормальних відносинах. ОСОБА_1 є активістом серед мешканців будинку і часто спілкується з нею. Робочий день двірника починається рано вранці і вона часто бачила ОСОБА_2 , який рано виходив із дому та поспішав на роботу. Починаючи з вересня 2017 року, вона не бачить ОСОБА_2 Від ОСОБА_1 їй відомо, що ОСОБА_2 не проживає разом з нею, має іншу сім'ю. Починаючи з вересня 2017 року, приблизно один раз на місяць, перебуваючи в квартирі №76 , де мешкає ОСОБА_1 , вона не бачила будь-яких чоловічих речей.Їй не відомо, щоб ОСОБА_1 чинила будь-які перешкоди ОСОБА_2 у користування квартирою, або були сварки щодо користування квартирою. До вересня 2017 року ОСОБА_1 тимчасово не проживала в будинку.
Таким чином, досліджені судом докази підтверджують, що ОСОБА_2 , після розірвання шлюбу не користується квартирою по АДРЕСА_2 і в ній не проживає понад один рік, без поважних причин, особистих речей в квартирі немає, єспівмешканцем ОСОБА_8 , яка проживає по АДРЕСА_17 .
Згідно з ч.2 ст.405 ЦК України член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Відповідно до ч.4 ст.156 ЖК УРСР до членів сім'ї власника належать особи, зазначені в частині другій ст. 64 цього Кодексу, а саме подружжя, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника може бут и визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство.
Члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку, квартири і придомової території та проведенню ремонту.
Припинення сімейних відносин з власником не позбавляє права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені ст. 162 цього Кодексу, а саме угодою сторін встановлюється плата за користування жилим приміщенням, крім квартирної плати береться плата за комунальні послуги.
Згідно з положеннями ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч.4 ст.168 ЖК УРСР договір найму жилого приміщення, укладений як на визначений, так і на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо наймач або особи, які проживають разом з ним, систематично руйнують чи псують жиле приміщення, або використовують його не за призначенням, або систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі чи одному будинку (квартирі), а також у разі систематичного невнесення наймачем квартирної плати і плати за комунальні послуги.
Відповідно до ст.169 ЖК УРСР у разі припинення договору найму жилого приміщення наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов'язані звільнити жиле приміщення.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.
За ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власник а та місце знаходження майна.
Відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що власник має право вимагати від осіб, які не є членами його сім'ї, а також не відносяться до кола осіб, які постійно проживають разом з ним і ведуть з ним спільне господарство, усунення порушень свого права власності у будь-який час.
До спірних правовідносин слід застосувати правові висновки, викладені, зокрема у постанові Верховного Суду України від 12.04.1985р. N 2 «Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України», постанові ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 N 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», постанові Верховного Суду від 01.02.2018року у справі №283/1443/16-ц, зокрема відповідно до вимог ст.156 ЖК УРСР повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку, квартири і придомової території та проведенню ремонту. Припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням. У разі відсутності угоди між власником і колишнім членом його сім'ї про безоплатне користування жилим приміщенням до цих відносин застосовуються правила, встановлені статтею 162 цього Кодексу, а саме угодою сторін встановлюється плата за користування жилим приміщенням, крім квартирної плати береться плата за комунальні послуги. Згідно з ч.2 ст.405 ЦК Україниколишній член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Вказані обставини дають суду підстави дійти висновку, що
Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_2 втратив право користування квартирою за місцем реєстрації по АДРЕСА_2 з підстав непроживання в квартирі з січня 2015 р., тобто понад один рік, без поважних причин.
Статтею ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» визначено, що однією з підстав зняття з реєстрації місця проживання фізичної особи є рішення суду про позбавлення особи права користування житловим приміщенням.
Відповідно до ч. ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України у разі задоволення позову судовий збір покладається на відповідача.
На підставі викладеного та керуючись ст ст. 4, 5, 10, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 258, 259, 263-265, 268, 272, 280-284, 289, 352, 354, 355ЦПК України, ст.41 Конституції України, ст.ст.64,156, 162, 169 ЖК УРСР, ст.ст.317, 319, 391, 405 ЦК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: ОСОБА_3 , про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.
Визнати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , таким, що втратив право користування житловим приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 , на користь ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , АДРЕСА_2 , судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок).
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня отримання його копії.
Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.
Заочне рішення набирає законної сили відповідно до загального порядку, встановленого ЦПК України.
Суддя Н. М. Ларіонова