"10" червня 2019 р.
м. Київ
справа № 755/5998/19
провадження № 2/755/3376/19
Дніпровський районний суд м. Києва в складі: головуючого судді Галагана В.І., за участю секретаря Проценко Н.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні житлом, -
Позивач ОСОБА_1 , яка, будучи піклувальником, діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , звернулась до суду з позовною заявою, в якій просить зобов'язати відповідача ОСОБА_3 не чинити перешкод у здійсненні права користування неповнолітньою ОСОБА_2 квартирою АДРЕСА_1 , шляхом надання ключів від квартири та заборонити відповідачу та будь-яким пов'язаним з ним особам змінювати замки на вхідних дверях до квартири, та позивач просить вселити неповнолітню ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1 , мотивуючи сої вимоги тим, що неповнолітній ОСОБА_2 надано статус дитини, позбавленої батьківського піклування, оскільки мати дитини померла, а батько, відповідач по справі ОСОБА_3 , позбавлений батьківських прав відносно доньки ОСОБА_2 , тому Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 673 від 22.11.2018 року призначено позивача піклувальником над неповнолітньою онукою ОСОБА_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . Однак дитина не має можливості проживати за адресою реєстрації, оскільки відповідач чинить їй перешкоди у користуванні житлом, змінює замки на вхідних дверях до квартири, не дозволяючи потрапити до квартири, що є підставою звернення позивача з даним позовом до суду.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 02 травня 2019 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні житлом та постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 10 червня 2019 року зустрічну позовну заяву ОСОБА_3 , який діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини, яка подану в межах розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні житлом - повернуто позивачу.
Відповідач не скористався процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву у встановлений ухвалою суду від 02 травня 2019 року строк, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 Цивільного процесуального кодексу України.
Представником третьої особи Служби у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації надіслано до суду пояснення, відповідно до яких третьою особою підтримано позов в повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі письмові докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ч. 1 ст. 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється порядку іншого судочинства.
Відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України, право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Судом встановлено, що від зареєстрованого 25 лютого 2003 року шлюбу у ОСОБА_3 та ОСОБА_4 народилась донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджено свідоцтвом про укладення шлюбу, виданим Відділом реєстрації актів громадянського стану Дніпровського районного управління юстиції м. Києва від 25.07.2003 року, актовий запис № 961, та свідоцтвом про народження, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 18.05.2004 року, актовий запис № 1153. (а.с. 16, 17)
09.11.2006 року шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвано, та після розірвання шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на дошлюбне « ОСОБА_5 », що підтверджено свідоцтвом про розірвання шлюбу, виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві від 09.11.2006 року, актовий запис № 1208. (а.с. 18)
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла у віці 32 років, що підтверджено свідоцтвом про смерть виданим Відділом державної реєстрації смерті Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 24.11.2017 року, актовий запис № 18281. (а.с. 19)
Згідно Розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 632 від 07.11.2018 року надано неповнолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , статус дитини, позбавленої батьківського піклування на підставі свідоцтва про смерть матері ОСОБА_7 ) та рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11.09.2018 року (справа № 755/4714/18) про позбавлення батьківських прав батька ОСОБА_3 Взято до відома, що неповнолітня ОСОБА_2 проживає в сім'ї бабусі ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_3 до вирішення питання постійної форми влаштування. (а.с. 14)
Згідно Розпорядження Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 673 від 22.11.2018 року призначено бабусю ОСОБА_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_3 , піклувальником над неповнолітньою онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у зв'язку з тим, що мати ОСОБА_7 померла, а батько ОСОБА_3 рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11.09.2018 року (справа № 755/4714/18) позбавлений батьківських прав. Покладено на піклувальника ОСОБА_1 відповідальність за збереження житла та майна підопічної за адресою: АДРЕСА_2 , та попереджено її про недопустимість дозволу органу опіки та піклування здійснення будь-яких правочинів стосовно житла за вказаною адресою. Відповідно до ст. 71 ЖК України КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» взяти під особливий контроль квартиру АДРЕСА_1 до досягнення повноліття ОСОБА_2 Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації зобов'язано взяти на особливий контроль квартиру АДРЕСА_1 та без дозволу органу опіки та піклування не вчиняти заходи щодо реєстрації місця проживання/перебування інших осіб за даною адресою. (а.с. 13)
За даними Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської РДА ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 09.11.2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 . (а.с. 21)
Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно квартира за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності не зареєстрована.
Згідно з частиною четвертою ст. 9 Житлового кодексу України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.
Право на користування житловим приміщенням може ґрунтуватися на документальній підставі (довідка про наявність зареєстрованих осіб на житловий площі) та на законі.
Згідно з положеннями статті 29 Цивільного кодексу України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово. Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про охорону дитинства» держава забезпечує право дитини на проживання в таких санітарно-гігієнічних та побутових умовах, що не завдають шкоди її фізичному та розумовому розвитку.
Діти - члени сім'ї наймача або власника жилого приміщення мають право користуватися займаним приміщенням нарівні з власником або наймачем.
Втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право особи на повагу до житла (рішення у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» від 13 травня 2003 року, «Кривіцька та Кривіцький проти України» від 02 грудня 2010 року.
Крім того, втручання держави у право на повагу до житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві», інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною метою (рішення у справі «Зехентнер проти Австрії», 2009 року, пункт 56).
Таким чином, що виселення неповнолітньої дитини за відсутності у неї іншого належного їй на праві власності чи постійному користуванні житла, буде становити для неї надмірний тягар, не співмірний із переслідуваною законною метою, та не є необхідним у демократичному суспільстві.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду, акцентувавши увагу на тому, що право користування житлом у дитини виникає на підставі факту її народження, тому доводи позивача, що дитина не є членом сім'ї позивача, не пов'язана з ним спільним побутом, взаємними правами і обов'язками, не заслуговують на увагу. (постанова Верховного Суду від 04 липня 2018 року справа № 711/4431/17)
Відповідно до вимог ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, керуючись законодавством, діючим на час виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення вимог позивача, яка, будучи піклувальником, здійснює захист прав неповнолітньої онуки ОСОБА_2 , - оскільки судом встановлено, що неповнолітня ОСОБА_2 , яка Розпорядженням Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 632 від 07.11.2018 року наділена статусом дитини, позбавленої батьківського піклування, та з 09.11.2004 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , тому, відповідно, має право користування даною квартирою, однак фактично позбавлена можливості проживати за місцем реєстрації, у зв'язку із чиненням перешкод з боку відповідача ОСОБА_3 , якого за рішенням суду позбавлено батьківських прав відносно неповнолітньої ОСОБА_2 , в інтересах якої заявлено даний позов.
Разом з тим, суд визнає некоректною вимогу щодо заборони відповідачу та будь-яким іншим особам змінювати замки на вхідних дверях до квартири, оскільки цивільним законодавством не встановлено такого способу захисту порушеного права, та суд позбавлено права вирішення спору щодо невстановленого кола осіб.
Відповідно до частини третьої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні житлом підлягають до часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України, судовий зір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, ураховуючи, що позивача у порядку п. 14 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» звільнено від сплати судового збору, а даним рішенням суду задоволено вимогу немайнового, відповідачем в дохід держави має бути сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Керуючись ст. 41 Конституції України, ст. 29 Цивільного кодексу України, ст. 9 Житлового кодексу України, ст. 18 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 2, 4, 6-13, 82, 89, 133, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 , яка діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , (ІНПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ) до ОСОБА_3 (ІНПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), третя особа: Служба у справах дітей Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації, про усунення перешкод у користуванні житлом - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод у здійсненні права користування неповнолітньою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , квартирою АДРЕСА_1 , та надати ключі від квартири.
Вселити неповнолітню ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до квартири АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_3 (ІНПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 768,40 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасники справи мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення даного рішення суду.
Повний текст рішення складено 10 червня 2019 року.
Суддя: В.І. Галаган