Справа № 755/3970/19
"22" травня 2019 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого-судді Гончарука В.П.
при секретарі Красновій І.В.
справу розглянуто без участі сторін
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів,-
встановив:
11 березня 2019 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів на її користь на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2000 грн. щомісячно.
Позивач мотивує свої вимоги тим, що 29.06.2013 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві між нею та відповідачем було зареєстровано шлюб, від якого мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог позивач зазначила, що спільне життя з відповідачем не склалося, оскільки відсутні спільні погляди на життя, різні інтереси постійно виникають сварки. Шлюбно-сімейні відносини припинено з осені 2018 року, спільне господарство не ведеться, внаслідок чого збереження сім'ї неможливе. Дитина перебуває на утриманні позивачки. Відповідач на утримання сина гроші не надає, що призвело до виникнення скрутного матеріального становища позивачки та є підставою її звернення з даним позовом в судовому порядку.
Позивач ОСОБА_1 надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності. Позовні вимоги просила задовольнити в повному обсязі.
Відповідач ОСОБА_2 надав суду заяву про розгляд справи за його відсутності. Проти задоволення позовних вимог не заперечив.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до наступного. Судом встановлено, що 29.06.2013 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві між сторонами було зареєстровано шлюб, від якого мають сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Спільне життя позивачки з відповідачем не склалося, оскільки відсутні спільні погляди на життя, різні інтереси постійно виникають сварки. Шлюбно-сімейні відносини припинено з осені 2018 року, спільне господарство не ведеться, внаслідок чого збереження сім'ї неможливе. Дитина перебуває на утриманні позивачки. Відповідач на утримання сина гроші не надає, що призвело до виникнення скрутного матеріального становища позивачки та є підставою її звернення з даним позовом в судовому порядку.
Згідно з положенням ст. 112 Сімейного кодексу України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Згідно положення частини 2 статті 36 та статті 51 Сімейного кодексу України, шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань.
Згідно статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.
Згідно прецедентної практики Європейського Суду з прав людини об'єктом статті 8 указаної Конвенції є, в основному, захист людини від будь-якого втручання з боку державних органів. Однак це положення не просто змушує державу утримуватись від такого втручання. Крім цього, насамперед поряд з існуванням негативних зобов'язань, існують позитивні зобов'язання, пов'язані з ефективною повагою до приватного або сімейної життя. Ці зобов'язання можуть включати в себе вжиття заходів, спрямованих на забезпечення поваги до приватного життя навіть у сфері відносин між окремими особами (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13).
Ухвалюючи рішення в справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення.
При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків.
Ураховуючи положення ч.1 ст.3 Конвенції про права дитини, ч.7 ст.7 СК України при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
У відповідності до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, посувати її до самостійного життя та праці (ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст. 18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до ст. 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї (ст.150 Сімейного кодексу України).
Відповідно до ст. 180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з частиною 3 статті 181 Сімейного кодексу України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.
Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 79 Сімейного кодексу України аліменти присуджуються за рішенням суду від дня подання позовної заяви.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності .
Згідно із ч. 4 ст. 206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.
Як роз'яснив Пленум Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з'ясування і дослідження інших обставин справи.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в порядку, передбаченому п.1 ч.2 ст. 49 та ч.4 ст. 206 ЦПК України, оскільки визнання відповідачем позову на будь-якій стадії судового процесу не суперечить закону і не порушує права, свободи та інтереси інших осіб.
Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.
Керуючись ст.ст. 76,89,49, 142, 258,263,265,268,273 ЦПК України, ст.ст.51,112,141, 180-183, 191,84 СК України, суд,-
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів - задовольнити.
Шлюб, зареєстрований 29.06.2013 року Лівобережним відділом державної реєстрації шлюбів Головного управління юстиції у м. Києві між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (актовий запис № 894) - розірвати.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 2000 грн. щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 11.03.2019 року і до досягнення сином повноліття.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 768,40 грн.
Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допустити до негайного виконання.
Відомості щодо учасників справи:
Позивач - ОСОБА_1 зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_1 . ІПН НОМЕР_1 .
Відповідач - ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безспосередньо до Київського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
У відповідності до п.п. 15.5, п.п.15 п. 1 Розділу ХШ ПерехіднихПоложень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя: