10.06.2019 Справа № 756/3868/18
Унікальний № 756/3868/18
Провадження № 2/756/982/19
заочне
10 червня 2019 року Оболонський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді Васалатія К.А.
за участі секретаря Бондаренко Н.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , гр. ФРН ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої невиконанням договору оренди житла,-
Позивач звернувся до суду з зазначеним вище позовом, посилаючись на те, що 19.01.2018 р. між позивачем ОСОБА_1 (наймодавцем) та ОСОБА_2 - відповідачем № 1 (наймачем) було укладено договір № 001 від 19.01.2018 р. терміном дії на 1 рік, предметом якого була оренда двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (зараз АДРЕСА_1 . Відповідач № 2 ОСОБА_3 , також була вказана у договорі, як особа яка буде проживати разом із наймачем, так як є відповідачі цивільним чоловіком та дружиною.
Приміщення разом із майном, яке у ньому знаходилось, було передано наймачам, згідно з умовами договору № 001 від 19.01.2018 р. та додатку № 1 до нього.
Як вказує позивач, у відповідності до вимог статті 820 ЦК України та розділу 4 договору, сторонами встановлено, що розмір орендної плати становить 10000 грн., орендна плата вноситься наперед не пізніше 19 числа кожного місяця, а усі витрати за користування комунальними послугами орендарем сплачуються самостійно. На виконання вищезазначених умов договору, наймач у день підписання договору, додатку №1 до нього та фактичного прийняття житла передав мені у якості оплати за проживання з 19.01. по 19.02.2018 р. кошти в сумі 10000 грн. та, відповідно до п. 8.1. договору 10000 грн. у якості заставної суми.
19.02.2018 р. наймач, на виконання умов договору та в підтвердження своїх намірів орендувати житло ще на місяць, здійснив наступний платіж орендної плати 10000 грн. до 19.03.2018 р. включно. При цьому п. 6.6 договору передбачено, що сторони мають право розірвати договір попередивши іншу сторону за 1 місяць.
Як вказано у позові, 03.03.2018 р. відповідач № 1 ОСОБА_2 зателефонував позивачу та повідомив, що можливо скоро він припинить орендувати житло, але коли саме буде звільнено квартиру він не знав. 05.03.2018 р. (зі слів позивача) відповідач поінформував позивача, що він виїжджає з орендованої квартири та припиняє дію договору оренди. Пославшись на необхідність, термінового від'їзду та потребу в грошах, висловив наполегливе прохання повернути заставну суму у розмірі 10000 грн., при цьому запевнив, що питання сплати комунальних послуг він та його співмешканка - відповідач № 2 ОСОБА_3 вирішать найближчим часом. З урахуванням викладеного, позивач повернув відповідачу ОСОБА_2 заставну суму. По факту повернення заставної суми було складено розписку.
Як вказує позивач 06.03.2018 р. позивач провів телефонну розмову із відповідачем № 2 ОСОБА_3 , яка повідомила, що, на її думку, вони нічого не зобов'язані платити і наша розмова беззмістовна. Після цього, з метою досудового врегулювання спірних питань, 06.03.2018 р. позивач направив відповідачу № 1 ОСОБА_2 та відповідачу № 2 ОСОБА_3 листи із пропозицією сплатити комунальні послуги до 18.03., так як 19.03.2018 р. спливає період оренди житла, за який було ними сплачено. 14.03.2018 р. від відповідача № 2 надійшло нецензурне смс-повідомлення із загальним змістом про відсутність з її боку будь-яких зобов'язань, а від відповідача № 1 жодних пропозицій щодо вирішення спору не надходило.
Як вказано у позові, комунальні послуги за частину січня (по 19 число включно) були сплачені разом з послугами за листопад-грудень 2017 р. однією квитанцією.
Уся сума була сплачена по день початку користування житлом наймачем, таким чином, наймач повинен був сплатити за січень за послуги з 20 по 31 число.
У відповідно до рахунку, виставленого ОСББ "Яскравий-1", сума комунальних платежів за лютий 2018 р. по квартирі НОМЕР_2 (утримання будинку та прибудинкових територій, оплата оператора консьєржа, тепловтрати опалення МЗК, централізоване опалення та подача гарячої води) становила 2012 грн. 12 коп., що відповідно є вартістю спожитих комунальних послуг наймачем у лютому. Даний рахунок також включав заборгованість за січень (частина січня з 20 по 31 числа).
Позивач вказує, що оплату було здійснено одночасно, відповідно до квитанції № 5 від 15.03.2018 р. на загальну суму 3311 грн. 73 коп.
У відповідності до рахунку виставленого ОСББ "Яскравий-1", сума комунальних платежів за січень 2018 р. по квартирі НОМЕР_2 (утримання будинку та прибудинкових територій, оплата оператора консьєржа, тепловтрати опалення МЗК, централізоване опалення та подача гарячої води) становила 2527 грн. 72 коп.
Шляхом поділу суми платежів за січень на кількість днів у місяці 2527,72 : 31 = 81,5 грн. - вартість одного дня комунальних платежів у січні. Наймач прожив у січні 19 по 31 число тобто повних 11 днів. Множенням вартості одного дня 81,5 на кількість прожитих днів, отримуємо суму 897 грн. - вартість спожитих комунальних послуг наймачем у січні.
Як вказує позивач, рахунок за споживання гарячої води виставляється ОСББ "Яскравий-1", а електроенергія, централізоване постачання холодної води та водовідведення, а також централізоване водовідведення гарячої води сплачується на основі показів лічильників та індивідуальних договорів з відповідними організаціями, що надають послуги. На момент заселення у договорі були зафіксовані наступні показники лічильників: гаряче водопостачання - 250 м3; холодне водопостачання 270 м3; світло (електроенергія) - 136,80 Квт. Також 06.03.2018 р. було зафіксовано наступні показники лічильників: гаряча вода - 256 м3; холодна вода - 276 м3; світло (електроенергія) - 352,55 Квт.
Таким чином, як вказує позивач, вартість спожитої наймачем холодної води становить (276 - 270) х 15,492 гри. = 92 грн. 95 коп.; водовідведення гарячої води (256 - 250 ) х 7,212 грн. = 43 грн. 27 коп. Вказані обсяги спожитих послуг наймачем - відповідачем № 1 були оплачені позивачем на суму 76 грн. 92 коп. (за січень 2018 за воду) та № 3 від 15.03.2018 на суму 102 грн. 32 коп. - за лютий 2018 за воду, на загальну суму 179 грн. 24 коп.
Як вказує у позові позивач, так як наймач почав користування гарячою та холодною водою з 19.01.2018 р., то відповідно вартість послуг спожитих ним, менше ніж у квитанціях і становить 92 грн. 95 коп. + 43 грн. 27 коп. = 136 грн. 22 коп. Вартість спожитої наймачем електроенергії (352,55 -136,86 Квт) х 0,9 грн. = 194 грн. 12 коп., оплачена дружиною позивача - ОСОБА_4 в повному обсязі, а загальна сума спожитих послуг за лічильниками 330 грн. 34 коп.
Сплативши усі комунальні послуги, спожиті відповідачами № 1 та № 2 позивачу та його родині було завдано збитків на суму 4539 грн. 07 коп. У відповідності до умов договору, датою припинення нарахування орендної плати, виникнення зобов'язань з оплати комунальних послуг (крім тих, які обліковуються за лічильниками) є 05.04.2018 р. включно - 31 календарний день. Так як ОСОБА_2 вніс орендну плату по 19 березня включно, то несплаченою залишилась орендна плата за 17 днів та комунальні послуги (які надаються незалежно від проживання у квартирі).
Як вказує позивач, за період з 19 січня по 19 березня 2018 р. (60 днів) наймач сплатив орендної плати 20000 грн., тобто 20 000 : 60 = 333 грн. за добу. Помноживши середню вартість однієї доби на кількість неоплачених днів оренди житла 333 грн. х 17 діб = 5666 грн. - отримаємо суму, яку наймачу необхідно доплатити за оренду житла.
Тому позивач просить суд стягнути солідарно із відповідачів 10205,07 грн. та судові витрати у сумі 704,80 грн.
До початку судового засідання позивач 20.04.2018 р. збільшив позовні вимоги то просив суд додатково стягнути на свою користь з відповідачів солідарно шкоду у сумі 1676 грн. 58 коп. - несплати спожитих комунальних послуг та судовий збір .
У подальшому позивач написав свою заяву щодо підтримки свого позову.
Відповідачі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, 16.04.2018 р. за підписом відповідача № 1 ОСОБА_2. суд отримав письмовий відзив, а 19.04.2018 р. надійшов відзив від відповідача № 2.
За таких обставин суд вважає за можливе справу по суті розглянути за відсутності позивача та відповідачів в судовому засіданні на підставі наявних справі доказів без фіксування судового засідання технічними засобами на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні фактичні обставини та відповідні правовідносини.
Як з'ясував суд, 19.01.2018 р. між позивачем ОСОБА_1 (наймодавцем) та ОСОБА_2 - відповідачем № 1 (наймачем) було укладено договір № 001 від 19.01.2018 р. терміном дії на 1 рік, предметом якого була оренда двокімнатної квартири за адресою: АДРЕСА_1 (зараз АДРЕСА_1 . Відповідач № 2 ОСОБА_3 , також була вказана у договорі, як особа яка буде проживати разом із наймачем, так як є відповідачі цивільним чоловіком та дружиною. Приміщення разом із майном, яке у ньому знаходилось, було передано наймачам, згідно з умовами договору № 001 від 19.01.2018 р. та додатку № 1 до нього.
Згідно з п. 4 ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).
Як з'ясовано судом, у відповідності до вимог статті 820 ЦК України та розділу 4 договору, сторонами встановлено, що розмір орендної плати становить 10000 грн., орендна плата вноситься наперед не пізніше 19 числа кожного місяця, а усі витрати за користування комунальними послугами орендарем сплачуються самостійно. На виконання вищезазначених умов договору, наймач у день підписання договору, додатку №1 до нього та фактичного прийняття житла передав мені у якості оплати за проживання з 19.01. по 19.02.2018 р. кошти в сумі 10000 грн. та, відповідно до п. 8.1. договору 10000 грн. у якості заставної суми. 19.02.2018 р. наймач, на виконання умов договору та в підтвердження своїх намірів орендувати житло ще на місяць, здійснив наступний платіж орендної плати 10000 грн. до 19.03.2018 р. включно. При цьому п. 6.6 договору передбачено, що сторони мають право розірвати договір попередивши іншу сторону за 1 місяць.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.
За вимог ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 та 2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно положень ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
За користування майном, як передбачено ч. 1 ст. 762 ЦК України, з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.
Відповідно до ч. 5 ст. 762 ЦК України плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч.1 ч.3 ст. 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату, до договору найму житла, крім найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.
Згідно ч.3 ст. 815 ЦК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити плату за житло. Наймач зобов'язаний самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму.
Згідно зі ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Частиною 2 ст. 530 ЦК України передбачено, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Згідно з ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як встановлено судом, 03.03.2018 р. відповідач № 1 ОСОБА_2 зателефонував позивачу та повідомив, що можливо скоро він припинить орендувати житло, але коли саме буде звільнено квартиру він не знав. 05.03.2018 р. (зі слів позивача) відповідач поінформував позивача, що він виїжджає з орендованої квартири та припиняє дію договору оренди. Пославшись на необхідність, термінового від'їзду та потребу в грошах, висловив наполегливе прохання повернути заставну суму у розмірі 10000 грн., при цьому запевнив, що питання сплати комунальних послуг він та його співмешканка - відповідач № 2 ОСОБА_3 вирішать найближчим часом. З урахуванням викладеного, позивач повернув відповідачу ОСОБА_2 заставну суму. По факту повернення заставної суми було складено розписку. З метою досудового врегулювання спірних питань, 06.03.2018 р. позивач направив відповідачу № 1 ОСОБА_2 та відповідачу № 2 ОСОБА_3 листи із пропозицією сплатити комунальні послуги до 18.03., так як 19.03.2018 р. спливає період оренди житла, за який було ними сплачено. 14.03.2018 р. від відповідача № 2 надійшло нецензурне смс-повідомлення із загальним змістом про відсутність з її боку будь-яких зобов'язань, а від відповідача № 1 жодних пропозицій щодо вирішення спору не надходило.
Будь-яких доказів на спростування наданого позивачем позову, відповідачами до суду у письмовому відзиві надано не було.
Відповідно до ч.1 ч.2 ст. 773 ЦК України наймач зобов'язаний користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору, якщо наймач користується річчю, переданою йому у найм, не за її призначенням або з порушенням умов договору найму, наймодавець має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.
Згідно ч. 1 ст. 780 ЦК України шкода, завдана третім особам у зв'язку з користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.
Згідно ч. 1 ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.
Згідно ст. 1166 ЦК України відшкодування матеріальної шкоди можливо при наявності складу правопорушення: протиправних дій особи, заподіяння шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і наслідками, вини особи, що причинили збиток.
Так судом встановлено, що позивачем надано належні та допустимі докази на підтвердження матеріальних збитків у загальному розмірі 11881,65 грн. заборгованості спожитих комунальних послуг.
У відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено, тому з відповідачів солідарно підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у сумі 1409,60 грн.
Тому керуючись ст. 22, 509, 526, 530, 610, 623, 626, 628, 629, 638, 639, 759, 762, 773, 780, 810, 815, 1166 ЦК України, ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 95, 133, 141, 223, 229, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешкаючого АДРЕСА_4 , зареєстрованого АДРЕСА_5 ) та гр. ФРН ОСОБА_3 11881,65 грн. заборгованості спожитих комунальних послуг та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1409,60 грн.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 30 діб з дня проголошення.
Суддя К.А. Васалатій